Власне, Берн прийнято вважати столицею лише для простоти. Адже конституція держави тактовно мовчить про те, яке з міст у Швейцарії головне. У Берні в одному Федеральному палаці засідають уряд і парламент країни, от усі й вирішили, що це столиця.
Нехай який статус має Берн, їхати сюди потрібно хоча б через чарівність середньовічної архітектури. Історичний центр — об’єкт усесвітньої спадщини ЮНЕСКО, похвалитися таким більше не може жодне швейцарське місто.
З річки Арі
Серце Берна, його Старе місто, займає півострів, оточений річкою Арі, води якої такі чисті, що влітку місцеві мешканці часто плавом дістаються по річці з пункту А в пункт Б в оригінальний спосіб: складають речі у водонепроникні пакети і пливуть собі, тримаючись за них, тільки голови стирчать. Можна скористатись їхнім досвідом, і тоді течія сама понесе вас на екскурсію.
Якщо хочеться більше адреналіну, спробуйте серфінг на тій самій річці. Уявіть собі, що зранку ви ще смачно снідали на гарній площі в середмісті, а вдень уже берете уроки плавання на дошці, не від’їхавши від центру й півгодини... У цьому і є головна принада Берна, де за два-три дні побачиш і спробуєш значно більше, ніж у багатьох інших європейських містах.
Із середньовічної вежі
Над Старим містом височіє стометрова вежа Бернського собору, найвища у Швейцарії — 312 сходинок. Головний вхід готичного храму прикрашений барельєфним зображенням Страшного суду, а всередині на одному з вітражів розгорнувся «Танок смерті».
Ще один символ старого міста — це годинникова башта Цитглогге. Саме башта, а не вежа, бо звели її на початку XIII століття як оборонну споруду. За майже 800 років свого існування вона встигла побути навіть в’язницею, але все-таки більшу частину свого життя показувала час. Старовинний годинниковий механізм досі щодня заводять вручну. В кінці кожної години під триразове кукурікання півня починається маленька механічна вистава, в кінці якої золотий лицар б’є у дзвін.
Із підйомника Ейфеля
Неквапливі прогулянки мальовничими вуличками — справжня «золота класика» романтичних фільмів і пам’ятних побачень. Ось двоє йдуть, обійнявшись: у неї в руках вишуканий букет, їхні розмови довгі, а погляди глибокі й захоплені...
Куди веде цих героїв звивчаста вуличка? До історичного підйомника, створеного не ким-небудь, а самим Гюставом Ейфелем 115 років тому. «Senkeltram», він же — «Mattenlift», піднесе закоханих до чарівного кафе, звідки відкривається, мабуть, найкраща панорама міста.
Із велосипеда
За допомогою «педального коня» ви легко зможете оглянути наймальовничіші вулиці Старого Берна — а це майже всі — й не втомитися. Точки прокату двоколісного транспорту зустрічаються всюди.
До речі, велорух у Берні підтримують не тільки мешканці міста, а й професійні спортсмени — торік у липні тут відбувся черговий етап легендарної велогонки «Tour de France».
Сто водограїв
Прогулянковий маршрут Старим містом можна прокласти через фонтани. Їх у Берні понад сто, а це для міста з населенням 130 тисяч, погодьтеся, чималенько. Проте особливою цінністю є 11 фонтанів-свердловин XVI століття, увінчаних розфарбованими в яскраві кольори скульптурами: «Пожирач дітей» (місцева дитяча лякалка), «Самсон, який роздирає пащу лева», «Волинкар»...
Головний художник Швейцарії
Музейна столиця альпійської країни — це, безперечно, Цюрих, але й у Берні шанувальникам прекрасного (а часом і химерного) є з чого вибрати.
Напевно, головна гордість міста — центр Пауля Клее. Тут зберігається майже половина творчої спадщини плодовитого швейцарського художника. Будівля музею, зведена 2005 року за проектом італійця Ренцо П’яно, сама по собі є твором мистецтва — це така собі «ландшафтна скульптура», плавні обриси якої повторюють форми пагорбів на задньому плані.
Видатний представник європейського авангарду Клее провів у Берні дитинство і юність, тут же його й поховали. Тож не дивно, що роботи цього художника займають почесне місце в постійній колекції Музею образотворчих мистецтв — до речі, найстарішого у країні. Представлено тут й інших швейцарських зірок — символіста Фердинанда Ходлера, імпресіоніста Джованні Джакометті, постімпрессіоніста Куно Ам’є. Славетні французькі, американські та інші майстри теж є.
Головний науковець світу
Найвідоміший громадянин Берна — Альберт Ейнштейн. У місті на Арі тоді ще фізик-початківець жив майже все перше десятиліття XX століття. Тут він уперше одружився, тут з’явився на світ його старший син, тут у голові геніального мислителя зародилися перші передумови теорії відносності. Будинок-музей Ейнштейна, на другому поверсі якого відтворено умови життя нобелівського лауреата, розташований за адресою: Kramgasse, 49.
Ведмежий шарм і собача вірність
Ведмідь — символ Берна, він зображений на гербі міста, а назву «Берн» народна етимологія зводить до німецького слова «Bаr» — «ведмідь». Як свідчить легенда, засновник Берна герцог Бертольд V Церингенський пообіцяв назвати місто на честь першої тварини, яку зустріне на полюванні.
Версія хоч і не надто наукова, зате красива. До того ж завдяки їй у центрі міста вже півтора століття живуть справжнісінькі ведмеді. Донедавна їх тримали у «Ведмежій ямі», але у 2009 році перевели до власних «зооапартаментів» з усіма вигодами. Це в самому центрі — родина бурих ведмедів облаштувалась у спеціально збудованому для них парку «Bа..renpark» на березі Арі. Приходити сюди ліпше в години годування — якщо клишоногі не хлюпочуться в басейні, то полюбляють дрімати в затишному куточку.
Інша легендарна тварина — собака-рятівник Баррі, завдяки якому з’явилася назва породи сенбернар. Пес жив при монастирі святого Бернара, французькою — Сен-Бернар. Собаці присвячено виставку в Музеї природничої історії. За своє життя сенбернар врятував у Альпах щонайменше 40 осіб. Юні гості музею та їхні батьки зможуть познайомитися також із колекцією мінералів Альп, зразками знайдених у Швейцарії золотих зливків, метеоритів, а найсміливіші — вивчити найбільше у країні зібрання скелетів.
Смакові враження
Продуктовий ринок на площі Вайзенхаусплац анітрохи не поступається у строкатості славетним бернським фонтанам. Щовівторка та щосуботи тут продають море квітів, смачну їжу і — найголовніше — сири. Ну а як можна з’їздити до країни сироварів і не скуштувати місцевий емменталь, грюєр чи будь-який інший із 450 сортів сиру, якими славиться Швейцарія!
Напевно, ви в курсі, що італійське морозиво прийнято вважати найсмачнішим у світі. Так ось, ми відповідально заявляємо: після того, як скуштували його в Берні, наша думка дуже змінилася. Хоча, звісно, тут не обійшлося без впливу італійців, які мешкають переважно в інших кантонах Швейцарії. Найкращі прохолодні ласощі шукайте у кварталі Lаnggass, у славнозвісній «Gelateria di Berna».
Звичайно, було б шкода побувати в Берні й не покуштувати трюфелів в одній з місцевих кондитерських.
Ну, а привезти із собою плитку шоколаду — життєво необхідно. Тим більше, що той самий шоколад із нугою, мигдалем і медом більше століття тому придумав Теодор Тоблер, який родом саме з Берна. За однією з версій, шоколадки дістали трикутну форму на честь гори Маттерхорн. Ця гора красується на упаковці, а якщо придивитися, можна побачити, що в неї вписується силует ведмедя — і тепер вам зрозуміло, чому.
Що ж до бернських ресторанів, то їх тут велике розмаїття, і всі надзвичайно смачно пригощають. Рекомендуємо заклади з шикарними краєвидами, місцевими спеціалітетами на зразок фондю, всілякою східною екзотикою та середземноморською кухнею.
Запах на згадку
Селективна парфумерія — не найголовніше надбання Швейцарської Конфедерації. Але поруч — Франція, а у Швейцарії повно французів, тож витончені смаки тут у великій пошані.
У самому центрі старого міста Берна причаївся магазин-лабораторія ексклюзивних ароматів «Art of Scent». Засновниця бренду, швейцарська француженка Бригітте Вірше, не лише пропонує асортимент придуманих нею запахів, а й навчає, як зробити свій власний, якого точно більше ні в кого не буде. Є й інший варіант — спочатку сходити на екскурсію «Аромати Берна», а вже потім, надихнувшись містом, прийти на запашний урок.
Кажуть, нюхові враження запам’ятовуються найкраще. Згадка про Берн у вас буде дуже приємною!
