Найбільша туристична виставка країни «FitCuba» минулого року з розмахом відбулася в Гавані, у фортеці Сан-Карлос-де-ла-Кабаня. Як завжди, тут було з півтори сотні журналістів з усього світу, в тому числі й з України.
Гавані — 500 років!
Столиця Куби восени відзначає ювілей. Якщо для європейського міста п’ять століть — просто поважна дата, то для столиці Нового Світу — це подія грандіозного масштабу. Гавана готується до свята і гарнішає з дня у день. Місто чекає небувалого напливу туристів, тому зводить нові готелі, реконструює старі, реставрує історичні будівлі, а вулиці й набережні наповнює зразками сучасного мистецтва.
Головна архітектурна гордість Гавани — Капітолій. Грандіозна споруда кілька років була на реставрації. Нині роботи завершуються, фінальну крапку планують поставити до 500-річчя Гавани, тож мені вдалось оцінити будівлю сповна. Багато хто каже, що Капітолій Гавани — точна копія вашингтонського. Думки із цього приводу розходяться, тому всіх карт розкривати не буду, сподіваючись розповісти про кубинську столицю в окремій статті. Скажу лише, що гаванський Капітолій навіть не хочеться порівнювати з іншими архітектурними ансамблями світу. Він самодостатній і такий гарний, що в мене особисто голова пішла обертом.
Лагуна річкових скарбів
Якщо Гавана асоціюється з вечірками і танцями сім днів на тиждень, то співзвучний із назвою річковий курорт Гуама — повна протилежність столиці. Сюди їдуть заради тиші, повного заспокоєння і співу райських птахів.
Від Гавани до Гуами ми доїхали автобусом за годину-півтори, а від білосніжних пляжів Варадеро сюди — лише 20 хвилин катером. Курорт розташований поруч із мальовничим прісним озером Лагуна-дель-Тессоро (Лагуна Скарбів) площею 16 квадратних кілометрів, популярним серед рибалок. Гуама — це 12 невеликих островів, чудовий ботанічний сад, крокодиляча ферма і відтворене на окремому острівці село давніх індіанців.
Потрапити на острівець із хатинами аборигенів можна на швидкісному катері, який із вітерцем прокатає вас по 11-кілометровому каналу, оточеному мангровими заростями. Складається враження, що незайманий тропічний ліс плаває по поверхні озера, погойдуючись на хвилях.
На найбільшій крокодиловій фермі Куби — понад 40 тисяч зубатих рептилій! Вони мешкають в обгороджених зонах і розділені за віком та розміром. Найбільші екземпляри окупували велике озеро. Сюди ліпше приїжджати рано-вранці, коли крокодили активні. Під час полуденної спеки вони ховаються під водою і сплять у затінку дерев. Також можна застати процес годування тварин і, більше того, самому взяти участь у цьому процесі. На фермі продають опудала крокодилів і навіть дають покуштувати м’ясо цих страховиськ, хоча останнім часом ферма взяла курс на примноження і відновлення популяції рептилій у країні.
Долина волохатих скель
Є на нашій планеті місця, від яких перехоплює подих. Долина Вінялес на заході Куби — саме така. Спочатку навіть не віриться, що такий пейзаж існує на планеті Земля! Гігантські пагорби «моготе» з прямовисними схилами, порослі зеленим лісом, нагадують волохатих чудовиськ, які бродять по рівнині. Здається, що це плід уяви художника фантастичного фільму, а не творіння природи. Насправді геологічним пам’яткам понад 160 мільйонів років і відносять їх до Юрського періоду. Ну, а 20 років тому ЮНЕСКО внесла пейзажі Вінялес до Списку культурної спадщини людства.
А дехто обожнює це місце за найкращий у світі тютюн. Тут росте і сушиться листя, з якого крутять найдорожчі кубинські сигари. Помітити тютюнову плантацію в морі пальм і зелені нескладно. Якщо побачите високий дерев’яний ангар без вікон і дверей просто в полі, отже, прийшли за адресою. В таких приміщеннях сушать зібране вручну листя. Сушать тютюн у кілька етапів і на різній висоті протягом трьох місяців.
Місцеві люблять говорити, що у Вінялес є всі складники ідеальної кубинської сигари: щедрий грунт, м’який клімат, необхідна для сушіння листя вологість і найкращі майстри, у руках яких тютюн перетворюється на сигари. Перш ніж закрутити таку «ракету», для неї ретельно підбирають листя різних сортів: одне добре горить, друге дає аромат, а третє — міцність…
На землі й під землею
Регіон Пінар-дель-Ріо і долина Вінялес є дуже популярними серед прихильників спелеології та трекінгу. Протягом мільйонів років підземні річки й дощові води промили в карстових породах гір і пагорбів десятки печер.
Одна з найвидовищніших — печера Індіанця, або Куева-дель-Індьйо. Відкрили її порівняно недавно — 1920 року. Кажуть, у давні часи в цій печері справді жили індіанці — корінні мешканці регіону.
Є нагода не тільки побродити по коридорах і залах печери, а й покататися на човні по підземній річці Сан-Вісенте. Печера оформлена художнім підсвічуванням, що дає змогу оцінити значний масштаб і неземну красу місця. У сезон дощів рівень води в печерній річці підіймається на кілька метрів, тому деякі зали та маршрути печери стають недоступними для відвідувачів.
За кілька кілометрів від Вінялес розташовані пагорби Дві Сестри, вертикальний схил одного з яких являє собою гігантський мурал. Твір мистецтва називається «Доісторична фреска» і має розміри 120 на 180 метрів. Фреску створив у середині минулого століття відомий художник Леовігільдо Гонсалес, який був ще й географом, директором відділу картографії Академії наук Куби. Фреска символізує природну еволюцію острова: на ній — викопні головоногі молюски, морські рептилії, фігури вимерлих тварин та аборигенів. Усе це дуже символічно для Вінялес, адже тут досі знаходять скам’янілості та стародавні свідчення діяльності людини.
Йо-хо-хо і пляшчина рому!
Кубинські вечірки неможливо уявити без відомих на весь світ коктейлів, а коктейлі — без «візитної картки» острова — рому.
Кажуть, напій народився завдяки рабам, привезеним на Кубу рубати цукрову тростину. Якщо залишити сік цієї рослини на сонці, він почне бродити. Скоріш за все, таку брагу пили раби, а потім і карибські пірати. Коли ж у XVIII столітті на Кубу привезли дистиляційний апарат, ром став ромом.
У Гавані є музей рому, де можна дізнатись, як робили цей напій у давнину і для яких коктейлів краще використовувати трирічний ром, а для яких — семирічний.
Спочатку цукрова патока варилась у гігантських чанах, потім потрапляла до величезних дистиляційних апаратів. Принцип їхньої роботи нічим не відрізняється від звичайного самогоноваріння. Усі чари починаються в дубових діжках, де ром дозріває і набирається речовин із деревини. Що старший ром, то кращий.
Сучасні технології виробництва заповітного напою на Кубі — одна з державних таємниць.
У «Флоридиті» зі старим Хемом
Раз уже зайшло про ром, то треба розповісти, де скуштувати легендарні коктейлі з нього.
Народна мудрість мовить: хороший бар порожнім не буває. У Гавані є сотні хороших барів, але про два з них знають усі без винятку. Це «Бодегіта дель Медіо» — батьківщина мохіто, а також «Флоридита» — джерело дайкірі. В обох закладах любив посидіти сам Ернест Хемінгуей.
У «Флоридиті» людно в будь-який час доби і в будь-який день тижня. На козирному місці — поруч із бронзовою статуєю «старого Хема» — ліпше не сідати, бо охочі сфотографуватися з письменником раз у раз шикуються в чергу, і насолодитись атмосферою вам просто не дадуть.
Ботсад: з усіх усюд
Лише за 25 кілометрів від центру Гавани розташовано Національний ботанічний сад, який входить до десятки найбільших у світі. Комплекс заснували 1968 року, а в 1984-му відкрили для відвідування.
Територія саду величезна — понад 600 гектарів. Тут майже 4000 видів рослин, причому половину з них можна зустріти тільки на Кубі. Самих лише пальм — 60 видів, а орхідей — понад 500.
Обійти ботсад пішки — завдання практично нездійсненне. Для комфортного переміщення відвідувачів між зонами 4 рази на день курсує невеликий «паровозик».
Комплекс поділений на тематичні зони. Особливо популярними є відділи кактусів, тропічних рослин і японський садок. Останній відкрили в 1989 році за сприяння прославленого майстра Йошикуні Араке та уряду Японії. У Національному ботанічному саду досі працюють експерти-японці, один навіть проводить екскурсії.
Окремої згадки варта колекція кактусів — від найменших до здорованів заввишки 2–3 метри. Більшість із них дуже чутливі до змін погоди, тому ростуть у спеціально побудованих павільйонах.
Життя одне!
Куба змінюється щодня, вона стає яскравішою, відкритішою, ближчою. За статистикою, Куба — найбезпечніша для туристів країна Латинської Америки. Її курорти та готелі готові запропонувати сервіс на всяк смак і гаманець. Фантастичні флора і фауна, неземної краси пейзажі та білосніжні пляжі з бірюзовими водами… Чим не ідеальний карибський відпочинок?
Але знаєте, найбільше багатство Куби — це люди. Ті самі, які, незважаючи на всі негаразди, продовжують співати і танцювати собі на втіху. Здається, цим вони кажуть нам: «Беріть приклад оптимізму і радості, цінуйте кожен свій день. Життя одне!».
