Врез: Столиця Домініканської Республіки — одне з найперших європейських міст у Новому світі. Санто–Домінго дбайливо зберігає архітектурну велич колишньої імперії.
Країна: Домінікана
Автор: Ірина Горобець
Фотограф: Олександр Горобець

У Колоніальному місті Санто-До­мінго нас зустріли не абихто, а директор національного туристичного офісу Домініканської Республіки Га­лина Лисенко та її колега. І оселили­ся ми не абиде, а в «Hodelpa Nicola’s de Ovando Emblematic Hotel», що розташований у самому серці істо­ричної частини міста, на вулиці Лас-Дамас, і є пам’яткою архітектури. Отже, вирушили звідти на екскурсію в супроводі перших осіб домінікан­ського туризму.
Взагалі ми й раніше бували в Сан­то-Домінго. Маємо визнати, нині сто­лиця має значно кращий вигляд, а минуло ж лише кілька років. Але все по черзі.



Архітектурна колекція

Засновниками і розбудовниками Санто-Домінго ста­ли найближчі родичі Христофора Колумба — Бартоло­мео (брат) і два Дієго (брат і син). А ще — Ніколас Овандо, монах і командор ордену Алькантара. У 1502 році він остаточно визначив розташування столиці віце-королів усіх Америк та Індій — на західному березі річки Осами.
Якщо Адмірал увічнив себе географічними подвига­ми, то названі достойники — більше архітектурними. Завдяки накопиченим ними багатствам та їхньому по­тягові до прекрасного яких тільки мелодій не почуєш у кам’яній симфонії міста!
Блукаємо вуличками і намагаємося розрізнити ці неймовірно прекрасні стилі: ісабеліно та мудехар, пла­тереско й еререско... Іноді виходить, іноді ні. Та дарма — все й без моїх студій перебуває в чудовому стані та у Списку ЮНЕСКО.
До честі сучасних іспанців: вони не поскупилися на інвестиції у високоякісну реставрацію міста їхньої колишньої слави. Історичну достовірність будівель зберегли завдяки старовинним гравюрам і натуральним матеріалам, видобутим із закинутих давніх кар’єрів.


Та звісно, ще більше старання в «оновленні старого міста» проявляють самі домініканці (опорядження три­ває). Якщо для іспанців це славна минувшина, то для місцевих мешканців — славна сучасність. Де й поділи­ся численні електродроти, які чорним павутинням нави­сали над вулицями Колоніального міста! Лавки, тротуа­ри та решта сучасних деталей міського благоустрою тішать на тлі багатющої старовини. Усе робиться у спів­праці приватних компаній і державних структур.
Старі квартали Санто-Домінго диву­ють урочистими порталами і затишними патіо, вишуканими палацами та гріз­ними фортецями. Причому місто аж ніяк не виглядає музеєм, а живе і дихає на повні груди.
Поглибили для нас атмосферу минувшини дві сучасні атракції: кінотеатр 4D-Experience із максимальною реаліс­тичністю показав конкісту Домінікани, а «El sendero del cacao» («Шлях какао») провів плантацією екзотичної рослини, виробництвом шоколаду і пригостив ароматними ласощами.



Дами та кавалери

Дивними людьми були ці конкістадо­ри. Підкоривши вогнем і мечем фантас­тичні простори нового континенту та могутні індіанські імперії, вони не втра­тили шляхетної та поетичної натури. Тож назвали головну вулицю столиці не абияк, а Лас-Дамас — Дамською. Поки чоловіки боролися з ацтеками та інками, дами теж розважалися досхочу — на вечірках і раутах. Особ­ливо багато їх тут було за часів Марії де Толедо, племінниці короля і дружини Дієго Колумба — першого сина Адмірала, другого віце-короля Індій та четвертого генерал-губернато­ра острова Еспаньйола.
Певна річ, справжні іспанські дами та кавалери пересува­ються не пішки, а в екіпажах. На жаль, усі карети давно відпо­чивають у музеях. Тож задовольняємося туристичним потя­гом із кумедною назвою «Чу-Чу». Виявляється, за годинну екскурсію можна встигнути багато.


Ось перед нами з глибини століть (1502 рік) виринає фор­теця Осама, однойменна з тутешньою річкою. Це перша ци­тадель Нового Світу. Збудована для захисту міста від піратів, вона гідно витримала буревії історії й піддала­ся лише леген­дарному піратові та каперу бри­танської корони Френсисові Дрейку. За часів диктатора Трухільо (це вже ХХ століття) тут бу­ла в’язни­ця. Але прикрашає фортецю статуя достойної людини — Гонсало де Ов’єдо, пер­шого літопис­ця Америки, автора славетної книжки «Загаль­на історія Індії».
А ондечки Пантеон, який був єзуїтською церк­вою, складом тютюну, семінарією, театром і, зрештою, став усипальнею героїв домі­ні­кан­сь­кої історії. Отже, і в Новому Світі трап­ляли­ся ка­зуси. Під куполом висить величезна люст­ра — дарунок іспанського генералісимуса Франко домініканському генералісимусу Трухільо.
Ще цікавіше — у палаці Алькасар. Його бу­дували 1500 індіанців за допомогою лише пи­лок і молотків. Коралові блоки підігнано ідеаль­но рівно. Вражає досконалість майстрів: у па­лаці з 22 кімнатами і 72 дверима та вікнами не використано жодного цвяха! А які тут жили люди! Кортес і Пісарро, Понсе і Бальбоа виру­шали у свої вікопомні завойовницькі походи саме з Алькасару. Я б теж не відмовилася за­но­чувати у покоях, де втрачали спокій ті шале­ні мандрівники й безкомпромісні вояки…


Собор і Колумби

Одначе ще не вечір. Ми в Кафедральному соборі Санта-Марія-де-ла-Енкарнасьйон. У 1514 році його заклав той самий Дієго Колумб, улюблений син Командора.
Під могутніми склепіннями блякнуть усі епі­тети й метафори. Величний? Так. Недарма Па­па Римський Павло ІІІ надав йому статус Пер­шопрестольного і Найголовнішого в заморських володіннях Іспанії. Таємничий? Звісно. Подейкують, що у закапелках грандіозного храму можна віднайти досі нерозібрані архіви перших конкістадорів — можливо, з «адресою» Ельдорадо! Прекрасний? Авжеж! Як змалюва­ти химерні золотаві фронтони, інтер’єри в мармурі, сріблі та червоному дереві, а також вітражі, в яких яскраве південне сонце розби­вається на тисячі веселкових друзок?..
Що ж, час прощатися із Санто-Домінго. Ви­ходжу на соборну площу, де стоїть бронзовий Командор — невгамовний першовідкривач. Однак просто стояти на одному місці — то не для нього. Тож і вказує Колумб кудись далеко-далеко, за обрій, де пливуть каравели до незвіданих островів, планет і галактик…


КОЛОНІАЛЬНИЙ РЕНЕСАНС
У Санто-Домінго реалізовується кіль­ка проектів щодо відновлення та впо­рядкування міста, зокрема, його ко­лоніальної частини, внесеної до Спис­ку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.
Із цією метою вкладено кілька міль­йонів доларів, асигнування триває. Інвесторами виступили приватні ком­панії за підтримки держструктур.
Кошти спрямовуються на оновлен­ня систем електро- та водопостачан­ня, розширення пішохідних зон, рес­таврацію будівель, створення нових місць відпочинку, відкриття нових ту­ристичних офісів.




www.godominicanrepublic.com
www.visitdominicanrepublic.ru