Куба не перестає дивувати. Вінялес — місце таке дивовижне, що його має побачити кожен, кому пощастило відвідати «острів свободи».
Долина Вінялес знаходиться за 178 кілометрів від столиці, на заході острова, у горах Сьєрра-де-лос-Органос. Це провінція Пінар-дель-Ріо, територія національного парку «Ла-Гуїра». У 1999 році Вінялес включили до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, і недаремно.
Спини слонів
«Візитна картка» Вінялес — моготес, або, як їх називають місцеві мешканці, «слонячі спини». Це карстові утворення — скелі з прямовисними стінами заввишки до 400 метрів. Науковці стверджують, що вік моготес може становити 160 мільйонів років, і утворилися вони внаслідок вивітрювання вапнякових порід. Порослі незайманими лісами, поцятковані печерами та водоспадами, вони вивищуються тут і там посеред рівнини. Якби не крихітні будиночки фермерів, які видніються серед зелених плантацій між моготес, цей пейзаж можна було б сприйняти як ілюстрацію до фантастичного фільму.
Чепурні краєвиди з дивними пагорбами найкраще видно з оглядового майданчика «Мірадор-де-лос-Хасмінес»: звідси вся долина мов на долоні.
У Вінялес влаштовуються екскурсії, що передбачають підйом на один із пагорбів та заняття скелелазінням. Завжди краще вибиратися до скель із досвідченим гідом або інструктором. А тим, хто віддає перевагу спокійному та розміреному відпочинку, у долині пропонують прогулянки на конях і спостереження за птахами.
Водночас ця місцевість — не найкраще місце для пляжного відпочинку. Найближчий пляж Кайо-Хутіас розташований за 60 кілометрів від головного міста, і діставатися до нього треба звивчастими гірськими дорогами.
Вінялес часто називають «садом Куби», але не тільки завдяки розмаїттю рослинного і тваринного світів. Саме тут розкинувся один із найгарніших і найвідоміших ботанічних садів країни — «Каса де Карідад». У ньому можна побачити рослини-ендеміки, такі як дуб каймана, дерево сейба та коркова пальма корчо, яка росте в цьому регіоні з часів Юрського періоду. В дивовижній екосистемі зустрічаються рідкісні види тварин і птахів, такі як мініатюрна колібрі-бджілка та інші яскраві тропічні птахи.
У центрі містечка Вінялес є «Дім культури», невелика церква і картинна галерея. Щосуботи на майдані працює фермерський ринок, де можна купити екзотичні овочі та фрукти. Метрів за двісті від центру міста — туристичний ринок, там можна придбати на згадку вироби місцевих майстрів.
Найкращий у світі тютюн
Утім, найкращим сувеніром із Вінялеса багато хто вважає кубинські сигари з місцевого тютюну. На Кубі загалом та в її «саду» палити сигари пробують навіть дами. Запах тютюнового диму в суміші з кавовим ароматом — теж «візитка» острова.
Простежити шлях створення справжньої кубинської сигари від висадження рослини на плантації до продажу готового товару можна в комплексі «Ла Каса дель Вегера», що неподалік від Вінялеса, у бік містечка Лос-Хасмінес. Усе починається з поля, де під палючим сонцем достигають рослини. Найкращим у світі тютюн долини Вінялес роблять її особливо родючий грунт і благодатний клімат, оптимальні температура й вологість для ферментації листя, відпрацьовані впродовж століть способи обробітку землі та секрети виробництва сигар. Ось уже майже 200 років для багатьох родин, що мешкають у долині, тютюн є основою господарства.
Після збору врожаю листя витримують у спеціальних дерев’яних бараках-сушильнях «секадеро». Тут воно, зібране в пучки, проводить чотири місяці: з лютого до травня. Сушильні є багаторівневими, й працівники в них час від часу переміщують довгі жердини з листям по висоті. Під самим дахом температура вища, внизу ж прохолодніше і гуляє протяг. Завдяки цим маніпуляціям уся партія висихає рівномірно.
За поширеною легендою, справжні кубинські сигари скручують лише на стегнах жагучих мулаток, та це лише рекламний образ. Традиційно справжнім торседором — а саме так називають майстра з виготовлення сигар — може стати лише чоловік. І для цього йому мало вивчитись у спеціальному закладі профосвіти, премудрощі професії часто передаються з покоління в покоління. А от на сучасних сигарних фабриках можуть працювати і чоловіки, і жінки різного віку, причому без згаданого використання стегон.
Протягом усього року клімат у долині вологий і спекотний. Сезонів тут не чотири, як у нас, а лише два — посушливий (листопад — квітень) і дощовий (травень — жовтень). Восени у регіоні часто здіймаються урагани, тому поїздки сюди ліпше планувати з урахуванням пори року та прогнозів погоди.
У долині Вінялес трепетно оберігають етнокультуру і традиційний життєвий лад. Сільське господарство принципово ведеться за допомогою найпростіших інструментів і давніх технологій. Також місцеві жителі шанують архітектурні традиції краю, тож переважно тут ви зустрінете автентичні одноповерхові дерев’яні споруди з терасами, а за бажання можете в якійсь із них зупинитися на ночівлю.
Таємнича прохолода печер
Задовго до приходу в ці краї європейців на території нинішньої провінції Пінар-дель-Ріо мешкали індіанці таїно. Долина Вінялес була колонізована у ХVIII столітті плантаторами з Канарських островів, які почали тут вирощувати тютюн і цукрову тростину з використанням рабської праці.
Про корінних мешканців у долині Вінялес нагадує печера Індіанця, або Куева-дель-Індіо. Це одна з головних туристичних цікавин регіону.
Природний лабіринт має довжину близько кілометра. Утворився він завдяки підземній річці Сан-Вісенте. Для туристів у Куева-дель-Індіо прокладено маршрути й створено підсвічування, що дає змогу оцінити значний масштаб і неземну красу місця. Частину екскурсії гості здійснюють пішки, а частину — човном по підземній річці. Магічна подорож! У сезон дощів рівень води в печері підіймається на кілька метрів, тому деякі зали та маршрути стають недоступними.
Для багатьох мандрівників печера Індіанця — нагода не тільки дізнатися, що ж криється під гігантськими «слонячими спинами», а й сховатись у прохолоді підземелля від виснажливої полуденної спеки. Протягом екскурсії гід розповідає історії про індіанські племена, що мешкали в цій місцевості. Біля входу в печеру охочі можуть взяти участь у цікавому інтерактиві, потанцювати з «індіанцями», навчитися сурмити в гігантську раковину й отримати благословення «вождя».
Трохи на захід від печери Індіанця, в околицях міста Ель-Монкада, чекає одна з найбільших у всій Латинській Америці система печер Санто-Томас. Її тунелі та галереї простяглися на 45 кілометрів! Тішуся надією на відвідання.
«Доісторичний мурал» на доісторичному пагорбі
За кілька кілометрів на захід від Вінялес є примітні скелі «Дві сестри». Прямовисний бік однієї з них було вирішено очистити від рослинності й перетворити на арт-об’єкт. Твір мистецтва називається «Доісторичний мурал» і має розміри 120 на 180 метрів. Фреска створена в середині минулого століття відомим митцем, дослідником і директором відділу картографії Академії наук Куби Леовігільдо Гонсалесом Морільо. За задумом автора, мурал символізує еволюцію природи на Кубі. На скельній стіні зображено викопних головоногих молюсків, морських рептилій, постаті вимерлих тварин та аборигенів острова. Все це дуже символічно для Вінялес, адже в долині досі знаходять рештки тварин, які жили тут мільйони років тому.
Можу зі стовідсотковою впевненістю сказати, що долина Вінялес лідирує в моєму списку місць на Кубі, де хотілося б побувати знову. Одного дня точно не вистачило на глибоке занурення в культуру і природу цього краю, тож мрію про тижневий візит. Бажаю його і вам!
У КРАЙ МОГОТЕС
• Трансфер або таксі просто з аеропорту Хосе Марті — найбільш комфортабельний і найдорожчий спосіб дістатися зі столиці.
• Регулярні рейси з Гавани автобусом компанії «Viazul»: тривалість — 3,5 години, вартість — 12 доларів, відправлення щодня о 9:00 і 14:00.
• По самій долині можна мандрувати орендованим авто, екскурсійним автобусом, прокатними мопедом або велосипедом.
