Велика Біла мечеть пригадується мені як створений джинами палац посеред пустелі. Вона неймовірно легка і майже прозора, подібна до хмаринки на тлі безкрайніх пісків... Правда, коли спускаюся з небес на землю, пригадую, що мечеть шейха Заїда бін Султана ан-Нахаяна зустріла мене зовсім не посеред Аравійської пустелі, а в місті Абу-Дабі, столиці Об’єднаних Арабських Еміратів, на острові, у трикутнику надсучасних мостів.
Таке вже це місце — воно притягує до себе мільйони (!) відвідувачів на рік, розбурхує уяву та породжує легенди. Одна з найпоширеніших — мовляв, це найбільша мечеть у світі. Насправді вона чи то на шостому, чи то на восьмому місці. Проте в Еміратах і за масштабами, й за духовною та мистецькою цінністю, і за фінансовою вартістю мечеть шейха Заїда — найперший храм, символ держави.
В ім’я шейха
В очах багатьох непосвячених іноземців ця споруда постає такою собі вітриною багатства ОАЕ. І справді, диво-споруда за розмірами дорівнює п’ятьом футбольним полям, її стіни інкрустовані золотом і самоцвітами, а кошторис становить 2 мільйони дирхамів. (Проте, як запевнили мене в Абу-Дабі, реальна цифра в рази більша, просто араби не люблять «світити» грішми).
Та будь-який школяр в Еміратах доведе вам, що Велика Біла мечеть — зовсім не вітрина, а головний монумент людині, ім’я якої знає кожен, — шейха Заїда. Це як Ленін у СРСР — улюблений «дідусь» нації, отець-засновник держави. У 1970-х роках він зібрав сім аравійських князівств у одну країну й благословив світле нафтове майбутнє дітей пустелі.
До речі, 90 відсотків нафти в цій державі видобуваються саме в еміраті Абу-Дабі, на шельфі Перської затоки. І це дає змогу будувати тут такі унікальні споруди, як «будинок-монета», найпохиліший у світі хмарочос або... мечеть шейха Заїда.
Не святі мечеть будують
Сподіваємося, наші знімки храму скажуть самі за себе, хоча навряд чи вони у змозі передати всю його велич, елегантність і пишноту. Повірте, масштаби й атмосфера тут вражають, а архітектурні досягнення просто не вміщаються в голові. Але перш ніж провести вас залами неймовірної будівлі, дозвольте замовити слово за будівничих.
Протягом 12 років понад 2,5 тисячі людей на 40-градусній, а іноді й більшій спеці працювали над мечеттю, що мала стати національним символом, найбільшою святинею ОАЕ та одним із найдивовижніших скарбів мистецтва у світі.
Англійці, бельгійці, араби, турки, філіппінці, індуси… Боячись зневоднення, будівельники постійно носили із собою пляшки з водою. А на бетонних панелях можна було смажити яєчню. Уряд запровадив обмеження на роботу влітку з 12.00 до 16.00, і мав для цього всі підстави. Бетон же взагалі заливали лише по ночах.
Та ще більшим випробуванням були дощі — справжній шок для Еміратів. Уявіть собі, дороги в районі будівництва перетворювалися на болото, і будівництво зупинялося.
Пустельний вітер спричиняв ерозію насипів, тому весь насипний пагорб довелося накривати спеціальним зеленим пластиковим покриттям.
А ще роботам перешкоджали… візити високих гостей — таких, як британський принц Чарльз із дружиною. З міркувань безпеки робітники в ці моменти були відсутні.
До того ж — намаз п’ять разів на день. Адже будівельники переважно були мусульманами. І підрядники врахували це у графіку робіт.
Спорудження тривало з 1996 по 2007 рік. 220 тисяч кубометрів бетону, 13 тисяч тонн арматури, найкращі у світі технології та устаткування, класика і нові технології — все йшло на будівництво століття. І хоча існували певні терміни робіт, головним було змусити час завмерти. Гігантська споруда має простояти віки.
Важливу проблему для майбутнього об’єкту становило агресивне середовище. І річ не у спекотному кліматі. Солоні грунтові води й солоне морське повітря, проникаючи крізь бетон, роз’їдають арматурний «скелет» бетонних конструкцій. А в мечеті майже постійно, з року в рік, десятиліттями мають перебувати тисячі людей. Тому будівельники використали особливо щільний бетон, у який домішували дрібні пластикові волокна. 6 тисяч опор із цього матеріалу пройшли крізь пісок, землю, гіпс і вперлись у твердий аргеліт на глибині 27 метрів.
Це був початок будівництва. А закінчувалося воно найбільшим у світі куполом мечеті — центром усього комплексу. Його висота — понад 70 метрів. Масивне кільце-балка діаметром 30 метрів підтримує 72 сегменти, облицьовані мармуром. Це бездоганної форми яйце — повністю самонесуча конструкція. До того ж на «маківку» храму припадає 12-тонна вага унікальної люстри.
Головний купол і два менші спираються не на стіни молільного залу, а на величезні колони. У разі землетрусу ті «амортизуватимуть», не навантажуючи стіни.
І звичайно, притчею во язицех стало оздоблення храму.
Почали з пошуків мармуру — він мав бути щонайбілішим. Знайшли його в Італії та Македонії. Заготували 120 тисяч квадратних метрів, буквально гори мармурових плит найвищої якості.
Шукали також майстрів по Італії, Македонії й навіть у Китаї — вони мали різьбити і шліфувати десятки тисяч фрагментів із цінного каменю, щоб зібрати із цих пазлів грандіозний і вибагливо прикрашений тривимірний об’єкт.
Кольоровий мармур примандрував до Еміратів з Італії, Індії, Бразилії… Десятки тисяч шматочків склалися в мозаїки.
Хай скільки говорять про технології та матеріали, творчість залишається прерогативою людини. Марокканські художники створили гіпсові форми, за якими було виготовлено більшість візерунків у мечеті. Форми були оцифровані, а різьблення виконані із застосуванням автоматичних станків, але фактично основою є ручна робота.
Гіпсові візерунки мечеті, вкриті скловолокном, за вагою можна порівняти з легковими авто, підвішеними високо під стелею. Поєднати 12 тисяч таких елементів — велика інженерна премудрість.
Декоративний шпиль для головного купола на тлі величезного комплексу здається іграшковим, але встановити його було справжнім суперзавданням для бригади малайзійських верхолазів. Поверхня всіх шпилів укрита позолоченою скляною мозаїкою.
Благочестивий рекордсмен
Так, це зовсім не найбільша у світі мечеть. Найбільша — у Мецці, де ж їй ще бути? Абу-дабська вміщує «лише» 40 тисяч прочан — проти 4 мільйонів у головному храмі всіх мусульман. Але й ця мечеть поставила чимало рекордів.
Перше, на що в ній варто звернути увагу, — це підлога, яка у вас під ногами. 17,5 тисячі квадратних метрів — найбільша мармурова мозаїка у світі. Квіти, квіти... Подвір’я мечеті спочатку хотіли вкрити суцільними «заростями» з кольорового мармуру, але, подумавши і зваживши ширину цієї площі для моління, вирішили не передавати куті меду й обмежитись елегантними візерунками по периметру.
Коли зайдете в головну залу, на першому диві лежатиме друге — найбільший у світі килим, занесений до Книги рекордів Гіннеса. Його площа — 5600 квадратних метрів, вага — 47 тонн. 2,5 мільярда вузликів зав’язано вручну! Диво виткали в Ірані, по той бік Перської затоки. Над ним протягом двох років трудилися 1200 ткачів. У мечеть килим привезли дев’ятьма частинами, а потім півсотні швидкоруких іранських ремісників іще кілька місяців сплітали їх у єдине ціле.
Підведіть угору очі й побачите третє чудо Великої Білої мечеті — люстри. Вони приїхали з Європи, з Німеччини. Головна з них є найбільшою у світі, прикрашеною кристалами австрійської компанії «Сваровскі». Позолота металевої частини блякне, коли вмикаються світлодіодні лампи й починають сяяти мільйони кристаликів! Люстра — 10 метрів у діаметрі, 15 метрів заввишки. А над нею — той самий унікальний купол, «вселенське яйце». Писанка, розмальована арабськими візерунками зсередини.
Важливе місце мечеті шейха Заїда — стіна Кібли, яку туристи рідко помічають без підказки. Вона вказує правовірним, у якому напрямку розташована Мекка, щоб можна було туди звертати свої молитви. На тій стіні вміщено всі 99 імен (або ж ознак) Бога, що згадуються в Корані. Написи розробив славнозвісний арабський каліграф Мухамед аль-Тамімі Манді. Вони світяться завдяки оптичним волокнам.
Ще у мечеті є бібліотека, де зберігаються релігійні книжки, написані багатьма мовами, у тому числі дуже давні, рідкісні та цінні. Колекцію збирали по всьому арабському світу. Офіційно заявлено, що користуватися книгозбірнею може всяк охочий, але я, як і більшість співвітчизників, не наважився попросити щось погортати.
Ходити по Білій мечеті можна дуже довго, вивчаючи нескінченну в’язь орнаментів і письмен. Особливо чарують дуже «українські», ніби вишиті гладдю, квіти з кольорового мармуру по білих стінах.
Але всякій прощі буває кінець, і час взувати скинуті у вхідній галереї кросівки. Цікаво ж поблукати ще й навколо храму, серед зелені та прекрасних водойм.
Поза мечеттю можна побачити гробницю першого президента ОАЕ — Заїда бін Султана ан-Нахаяна. Вона вражає скромністю на тлі решти багатств храму, міста і країни. Ніякого мавзолею, просто скромна чисто-біла мармурова могилка східчастої форми. Що це — підкреслення скромності шейха, котрий за життя вирізнявся не вибагливістю, а діяльністю?
Увечері спеціальна система освітлення залежно від фаз місяця на небі змінює колір води в басейнах біля мечеті. Ліхтарі підсвічування встановлено на 22 білих візерунчастих вежах. Вночі, освітлюючи стіни комплексу, вони завдяки особливому ефекту створюють враження тіней хмар, що линуть у напрямку Мекки…
Загалом грандіозна і вишукана мечеть залишає враження майже домашнього затишку й водночас вселенськості. Ніякої гнітючості, навпаки — повітряно-легкі склепіння та мінарети просто і невимушено підносять тебе на Небеса...
І не важливо, якого ти віросповідання. Ця мечеть — для всіх. Як і піски та береги Аравії.
