Для мене теж заповітною мрією було відвідати Маврикій — острів білосніжних пляжів, бірюзового моря, мальовничих гір, м’якого теплого клімату і фантастичних курортів. Кортіло довідатись, як плине життя по той бік екватору, як там прокидається сонце та як виглядає «друга половина» зоряного неба…
Тих, кого лякає далекий переліт, поспішу запевнити, що його обтяжливі моменти залишаться для вас майже не поміченими. Адже на повітряному лайнері вам запропонують смачні напої, їжу, а сучасна добірка музики та кіно не дасть занудьгувати.
Між вулканом і рифом
Маврикій — це зелений клапоть суходолу в океані, його довжина сягає 65 кілометрів, а ширина — 45. Узбережжя острова захищене третім за розмірами у світі кораловим рифом, який формує лагуни з кришталево чистою водою.
Цей край, попри всю свою екзотику, є абсолютно безпечним для людей. Мангусти колись винищили всіх отруйних плазунів, а риф не дає доступу великим хижим рибам.
Над рельєфом тут попрацював вулкан, останнє виверження якого сталося ще понад 100 000 років тому. Центральне плато Маврикію, розташоване на висоті до 650 метрів над рівнем моря, — це все, що лишилося від величезного кратера.
Етнокультурний салат
Доля Маврикію тісно пов’язана з піратством. Не одне судно було затоплене у ближніх до нього водах.
У колоніальну епоху тут утворилася дивовижна суміш культур, провідними «інгредієнтами» якої стали французька, індійська, китайська та креольська. Мешканці острова — люди особливі. Етнічне розмаїття відчувається у всьому — від кухні до архітектури.
Завдяки привітній і розкутій вдачі маврикійців навколо панує розслаблена, пожвавлена й доброзичлива атмосфера.
«Титульним» національним танцем маврикійців стала сега. Її коріння тягнеться з часів рабовласницьких часів, коли невільники після тяжкого дня збиралися біля багать і танцювали під ритми барабанів. Танцюристи не відривають ніг від землі, адже за часів рабства виконавці постійно були в кайданах.
Маврикій — острів не тільки пляжного відпочинку, хоча місця для купання та засмагання тут фантастичні. Острів може запропонувати вам багато різноманітних цікавинок — від нічного життя до екзотичних сафарі-турів. Деякими тутешніми дивами я з вами поділюся.
Солодкий бізнес
Весь острів обсаджений цукровою тростиною — краєвиди вражають. Виробництво цукру лише нещодавно поступилося туризму першим місцем за значенням для економіки, яке воно утримувало десятки й сотні років. Із цим промислом пов’язана одна з маврикійських традицій — збір урожаю власноручно починає президент, який зрубує першу тростину.
Процес цукровиробництва досить тривалий і трудомісткий. Тростину, зрізану до періоду цвітіння, проганяють між металевими валами, витискаючи з неї сік. До солодкої рідини додають гашеного вапна для відділення білків і нагрівають суміш до 70 градусів, а потім фільтрують і довго випаровують до кристалізації цукру.
На острові чимало цукрових заводів, але вони зовсім не псують пейзажу — навпаки, їх відразу можна впізнати за доглянутою територією і просто-таки шедеврами ландшафтного дизайну!
Алкогольна ром-мантика
А де цукор, там і ром. Цей напій тут популярний і серед місцевого люду, і, звичайно, серед туристів. По-перше, цей продукт якісний, по-друге, має виразний колорит і годиться на подарунок землякам, а по-третє, романтикам він нагадує про піратське минуле острова. Маврикійський ром буває різним — можете знайти від класичного до екзотичних сортів зі смаками кави, ванілі або настояний на плодах лічі.
Цукрову тростину перетворюють на ром досить просто. Переброджений сироп дистилюють і розливають у дубові діжки, що надає рому м’якого коричнюватого кольору та неповторного присмаку. Вам неодмінно запропонують відвідання ромового виробництва, все люб’язно покажуть і про все розкажуть. Тож, приїхавши додому, зможете все переповісти детально, присьорбуючи в цей час із друзями ароматний напій.
Ванільні береги
Гарним сувеніром для друзів і рідних може стати стручок ванільного дерева. Колись у ацтеків він служив грошовою одиницею, запашною «валютою» сплачували податки. У Європі XVI– XVII століть ваніль була дорожча за золото. Та й зараз господині будуть приємно здивовані такому подарунку, адже в Україні справжню ваніль досить складно знайти, майже нереально. Ванілін і ванільний цукор — не що інше, як сурогати тропічного продукту. Трьох міліметрів стручка, привезеного з Маврикію, вам вистачить, аби приготувати цілу макітру ароматних пиріжків, а маючи цілий стручок, можете цілий рік частувати гостей смачною випічкою.
Несподівано для мене виявилося, що, перш ніж набути таких цінних властивостей, ваніль потребує доволі складного процесу обробки. Саме через це продукт дорогий і має стільки штучних замінників. Спочатку нестиглі плоди на півхвилини кладуть у воду, нагріту до 80 градусів, а потім цілий тиждень ферментують при 60 градусах. Лише після цього ваніль набуває коричневого кольору та проявляє свій неповторний аромат. Після цього прянощі кілька місяців сушать на відкритому повітрі в затінку. І як тільки на них з’явиться білий наліт, ваніль можна використовувати.
Сад екзотів
На невеликому острові Маврикій розташований третій за віком у світі ботанічний сад. Ще у XVIII столітті його створив для тутешнього губернатора французький ботанік П’єр Пуавр. На 20 гектарах саду представлено близько 600 видів рослин, у тому числі привезених на Маврикій з інших екзотичних країв. Серед них – досить рідкісне кровоточиве дерево, доставлене сюди легендарним капітаном Куком, вражає також двохсотрічне «дерево Будди». У мальовничих ставках квітнуть лотоси та вікторія регія — гігантське амазонське латаття, листя якого здатне витримати вагу дитини. Серед 80 різновидів пальм є унікальна пальма таліпот зі Шрі-Ланки — рослина цвіте раз на 50, а то й 100 років, вкривається тисячами прекрасних квітів і після цього відразу гине. Можна побачити пальму, із серцевини якої готується досить популярна серед заможних людей страва — «салат мільйонерів». Основним його інгредієнтом є серцевина п’ятирічної рослини. Звісно, аби дістати продукт, пальму треба безповоротно знищити. Смак у серцевини цікавий, а головне — вона дуже корисна.
У ботанічному саду існує й свій тваринний світ. Наприклад, мені зустрілися летючі лисиці. На перший погляд, ці тваринки з чорними шкіряними крилами та рудими мордочками виглядають дещо вампіроподібно, та коли дізнаєшся, що основний їхній раціон — плоди та квіти, то відразу сприймаються як милі створіння.
Порт-Луї, базар-Луї
Розташована на півночі столиця острова, Порт-Луї, дуже цікава для відвідання. Портове місто розбите на прямокутники, що дає можливість легко орієнтуватися в ньому. Архітектурно воно досить різноманітне завдяки своїй мультикультурності — я бачив китайські, індуїстські й навіть православні храми.
Місцеві торговці пропонують товари на будь-який смак. Одним із бажаних сувенірів можуть стати виготовлені вручну точні копії морських суден чи око блакитного марліна. На Маврикії розвинута легка промисловість, тому варто здійснити шопінг, придбавши якісні речі місцевих марок і світових брендів.
Центральний ринок, збудований 1884 року, є місцем збору мешканців міста. Тут колоритні торговці продають прянощі, чай, екзотичні дари ланів... Поштовхавшись у базарних рядах, можна підслухати останні плітки про життя острова й сповна відчути його колорит.
Морська романтика
Якщо любите пригоди чи десь у глибині вашої душі живе пірат, вирушайте на прогулянку катамараном. Вітрила легкого білосніжного судна, мов на крилах, помчать вас мальовничими лагунами коралового рифу. На борту вам запропонують келих прохолодного південноафриканського вина чи кухоль пива. Привітний капітан і команда дадуть відчути романтику сповна.
Зробивши зупинку, матимете змогу попірнати з маскою і порозглядати коралові рифи та їхніх підводних мешканців. Сміливці можуть здійснити політ на парашуті, який здіймається в небо зі спеціальної платформи за допомогою швидкісного моторного човна. Острів із висоти польоту птахів — це щось!
Під час прогулянки катамараном мені випала нагода скуштувати свіжозловлених морського їжака та морського гребінця. Їх розколюють великим ножем, приправляють соком лайма та соусом табаско і їдять сирими. Смак — неперевершений!
Дари глибин
Жак-Ів Кусто визнав Маврикій одним із найкращих місць у світі для дайвінгу. Для пірнання ви можете знайти багато цікавих лагун, на будь-який смак: від похмурих печер до затонулих кораблів із тінями пропливаючих акул, до світлих і яскравих коралових рифів із мальовничими зграйками тропічних рибок. Реально можна побачити блакитного марліна чи баракуду.
Колосальним досвідом стане глибоководна риболовля у відкритому океані. Якщо впіймаєте двохсоткілограмового тунця чи марліна, певен, отримаєте враження на все життя!
Чечере та крококо
Крокодили на Маврикії мешкають лише у природних парках. Якщо ви бачили цих рептилій тільки по телевізору, то відвідати ферму з їх розведення буде цікаво. В парку «Ла-Ванілле» є крокодили різних видів — від щойно вилуплених із яйця до старих мудрих аксакалів болота. Окрім них, тут вам випаде нагода порозглядати кумедну родину мавп, в якій усе як у людей...
А ось що мене вразило найдужче, то це черепахи. Вперше у своєму житті мав нагоду погладити та обійнятися з гігантською «тортиллою» й навіть посидіти на ній. Найстаршому в парку «Ла-Ванілле» представникові цього виду на кличку Доміно виповнилося 90 років, і важить він 275 кілограмів! Загалом у заповіднику налічують близько 500 черепах різного віку. Мій візит припав на період романтичних стосунків у цих тварин, що триває з лютого по травень.
Погладити тигра
Парк природи та дозвілля «Каселла» розташований на західному узбережжі Маврикію. Окрім папуг, павичів, кенгуру, зебр у ньому також живуть цілі сім’ї великих котячих: тигрів, левів, гепардів... Можна скористатись унікальною можливістю й прогулятися по клітці з дикими кішками — звичайно, під пильним наглядом гідів-дресирувальників. Озброївшись палицею, яка для хижаків є знаком поважності та сили, крокуєш через першу огорожу, де проводять перший інструктаж. Друга огорожа перебуває під електричною напругою — і за нею ти вже сам на сам із хижаками. Чи їх так добре годують, чи справді поважають палицю, але можна сміливо підійти, погладити тигра й сфотографуватися з ним. Що я і зробив. Аж мурашки біжать по шкірі, коли ловиш на собі зацікавлений погляд хижака. Приходить справжнє відчуття дикої природи… Одразу після цієї прогулянки ви отримаєте посвідчення про те, що… маєте досвід дресирування диких тварин.
Тим часом я теж не зогледівся, як мене підкорили й упокорили. Тільки зовсім не силою чи пострахом. Маврикій із його дивами та красотами зачарував назавжди!
ВЛИВАЙТЕСЬ У КОКТЕЙЛЬ!
Країна включає крім власне Маврикію також острови Родригес, Агалега та Каргадос-Карахос. Входить до Британської співдружності, головою держави формально є королева Великобританії.
Діставатися острова можна з пересадкою в Дубаї чи містах Західної Європи.
Візу Маврикію терміном до двох тижнів туристи отримують безкоштовно в аеропорту країни. Головне — щоб закордонний паспорт був дійсним півроку після перебування на острові.
Клімат дуже м’який, тропічний. Несприятливими для відпочинку періодами вважаються січень–лютий та липень–серпень, коли на острові панують циклони.
Населення. Переважну більшість його становлять креоли — нащадки євро-афро-азійських шлюбів.
Віросповідання. Домінує індуїзм, поширені також буддизм, християнство та іслам.
Мова. Найуживаніша — креольська, офіційна — англійська.
