Гостинність відчувалася вже на борту літака. «Aegean Airlines» — це, з одного боку, вивіреність і чіткість у роботі, а з іншого — суто грецька привітність і смакота, адже на борту пригощають національними стравами. Дві з половиною години перельоту до Афін здалися короткими. Як і переїзд з аеропорту до симпатичного порту Рафіна та романтична подорож поромом «Панорама» безпосередньо до Евії.
А тут уже почались цікавинки острова. Другий за розмірами у Греції після Криту, він розташований лише за 70 кілометрів від Афін, тож дістаються до нього через столичний аеропорт. Для афінян це одне з улюблених місць відпочинку. І не дивно, бо за атмосферою воно разюче відрізняється від мегаполіса.
Ознайомлення з його принадами стало метою поїздки українських туроператорів і журналістів. Її зініціювала Грецька національна туристична організація за підтримки Асоціації готельєрів Евії та грецької авіакомпанії «Aegean Airlines».
Загадка як бренд
Острів витягнутий уздовж материкової Греції, відділений від неї лише вузькими протоками. У цьому місці люди сполучили його з «великою» землею невеликим мостом.
Річ у тім, що Евія має божественне походження. Вона утворилася, коли бог Посейдон вдарив тризубцем по суходолу. Частина берега відкололась і утворила прекрасний острів. Одна з проток біля нього у найвужчому місці має ширину лише кількадесят метрів. Про неї писав сам Гомер, уздовж її берегів ходив Аристотель, намагаючись розгадати її таємницю. Чотири рази на добу в протоці відбувається загадкове природне явище — розворот течії. Вода, яка рухається зі швидкістю до 12 кілометрів на годину, на кілька хвилин завмирає, утворюючи «стоячі хвилі», а опісля спрямовується у протилежний бік.
Острів цілими масивами вкривають ліси вікових сосон і ялин, оливкові сади. Прекрасні пляжі захищені від вітру скелями, об які розбиваються хвилі Егейського моря. Традиційне пляжне дозвілля можна поєднувати з лікуванням на термальних водах і поїздками до Афін, Дельфів, Метеори та інших куточків Центральної Греції.
Як з’ясувалося, й на самому острові повно незвичайних, просто-таки феноменальних місць!
Міні-Кариби
Відкривати для себе красоти острова ми почали, пливучи поромом до міста Мармарі. Окрім водної лазурі, властивої Греції загалом, привертали увагу зелені береги та вітрогенератори по траверсах гір.
Мармарі назване на честь мармуру, який тут видобували у давні часи та який тепер прикрашає міський музей античності у вигляді скульптур і капітелей. Нині Мармарі — вельми популярний курорт із чудовими пляжами, чистим морем, затишними готелями, ресторанчиками й тавернами. Кажемо це впевнено, бо оглянули ці симпатичні заклади, а в одному й смачно повечеряли.
Кажуть, у цих місцях живуть одні з найбільш працьовитих греків, які займаються рибальством та виробляють вино. А ще мармарці — веселуни, завсідники свят і ярмарків.
Радісному сприйняттю життя сприяє і природа. Мереживні береги Мармарі — лише вітрина, за якою після гамірних Афін опиняєшся в царстві козлоногого бога Пана, дріад, нереїд і німф, які заманюють мандрівників у хащі й ущелини.
Просто навпроти Мармарі розкинувся архіпелаг із десятка крихітних острівців, які утворюють дивовижну затоку. Цей мальовничий куточок називають міні-Карибами. Це перші малі грецькі острови, які були продані у приватну власність: у часи турецького володарювання паша перевозив на зиму сюди свій гарем. Три острівці й зараз належать якимось VIP-персонам, чиї яхти й особняки виклично гарні. Як і пейзажі цих «міні-Карибів». Слава Богу, пляжі доступні для простих смертних, оскільки берегова лінія належить усім грекам і гостям країни.
Дві твердині
Мальовниче містечко Каристос розкинулося на берегах затишної бухти, оточеної величними горами. Колишнє античне місто-держава у нинішньому вигляді є досить молодим, розбудованим у середині ХІХ століття. Це зробили за указом короля Оттона, який збирався перенести сюди столицю Греції. Роботи велися за проєктом відомого баварського інженера-будівельника Бієрбаха.
Та «візитками» містечка є дві давніші споруди. Це середньовічні твердині: одна у морі, навпроти порту, а інша — у горах, увінчує собою величну скелю. Замки Бурдзі (ХІІІ ст.) та Кастелло-Россо (ХІ ст.) були зведені венеціанцями, які в ті часи панували на морях.
Із висоти Кастелло-Россо краєвид вражав, захоплювали й величні залишки колись могутньої фортеці. Картину доповнювала пасторальна ідилія: навколо замку гуляли всюдисущі в цих місцях овечки.
Оселі драконів
Серед улюблених містечок для відпочинку афінян — Стира. Тут такі самі, як і скрізь на Евії, мінімалістична субтропічна природа, чисте і тепле море, захопливі пейзажі та заходи сонця. Кажуть, у розпал сезону довгий піщаний пляж просто усіяний людьми. Ми були тут у жовтні й можемо запевнити: купання в цей час можливе і приємне.
Саме село Стира розташоване трохи вглиб острова і відоме таємничими «оселями драконів». Так називають будинки з величезних каменів, зведені неподалік у горах. Історики, які відкрили це місце понад два століття тому, вирішили, що це святилище богині Гери. Та згодом, після виявлення інших «драконячих гнізд», фахівці вирішили, що це хатини каменярів. Правда, абсолютно не зрозуміло, навіщо простим робітникам споруджувати собі тимчасові житла з непідйомних брил, фактично мегалітів! А головне — як узагалі вони це робили?
Датувати «драконячі оселі» виявленими в них знахідками III, IV і навіть V століть до нашої ери не можна, бо житлами користувалися протягом століть пастухи й ті самі каменярі. Найсміливіші історики відносять споруди до періоду між 6000 і 3000 роками до Христа. А це епоха майже поза межами сучасних знань.
Балкон Егейського моря
Містечко Кімі зустріло нас великим амфітеатром, де замість рядів і глядацьких місць — вулички, колоритні будинки та ошатні вілли. Зі схилів відкриваються чудові панорами з морем і зеленими берегами. Цей фешенебельний курорт цілком підходить для тих, хто бажає знайомства із традиційним життєвим ладом греків.
Багаті будинки в неокласичному стилі свідчать про славну минувшину міста, яке колись контролювало торгівлю шовком у Середземномор’ї. В етнографічному музеї про ту епоху нагадує унікальний вид рукоділля — прикраси та аплікації з оболонок коконів шовкопряда.
Відомості місту додав один тутешній лікар. Георгій Папаніколау винайшов пап-тест, який допомагає виявити на ранніх стадіях онкологію шийки матки, за що йому вдячні жінки всього світу. Вражає самопожертва геніального лікаря та його дружини: пропонуючи їй руку і серце, він поставив умову — ніяких дітей, будеш мені соратницею та об’єктом досліджень…
Місто-держава
Таких міні-країн на території стародавньої Греції було чимало. Але Еретрія — одна з найвідоміших, її навіть згадав у своїй «Іліаді» Гомер. Постійне поселення неподалік від нинішнього міста існувало вже за 3000 років до нашої ери. А через тисячу років Еретрія перетворилася на одну з наймогутніших і квітучих держав Еллади з великими торговими зв’язками та власними колоніями.
Нинішній вельми популярний курорт має музей, де можна дізнатися все про історію славного міста. Збереглись і руїни стародавніх споруд: античний театр, храми, македонська гробниця, будинок із мозаїкою, залишки фортифікацій... Масу задоволення отримаєте, відвідавши Музей сучасного мистецтва і неокласичний особняк ХІХ століття.
«Негропонте» для білих людей
Курсуючи між курортними містечками, ми оглядали багато готелів. Часто це були сімейні заклади, власники яких ставляться до відвідувачів, як добрі господарі до дорогих гостей. Розповісти про всі готелі неможливо, просто повірте на слово — вони симпатичні, оригінальні й відносно недорогі. Але деяких обійти несила.
На підступах до столиці острова Евія — міста Халкіда — та неподалік від стародавньої Еретрії ми побували в «Negroponte Resort Eretria»*****. «Негропонте» — так називали Халкіду венеційці. Надихнувшись романтикою тієї епохи, грунтуючись на чутті гармонії та міри, дизайнери створили сучасний готель — просторий, естетично довершений, уміло вписаний у мальовниче довкілля. Зустрівши нас в оточенні вікових сосон і чагарників, він ніби розкрив нам обійми моря, даруючи незабутній пейзаж Евійської затоки та узбережжя Аттики. Панораму видно з веранди традиційного ресторану та з лобі. Місце ідеальне і для відпочинку всією сім’єю, і для ділових зустрічей, і для коротких канікул.
Винятковість місця доводить склад його гостей: багато греків, більшість — французи, чимало німців… А ось наших співвітчизників поки що лише одиниці.
Столиця острова
Нарешті, головне місто. Халкіда, або Халкіс, лежить на березі тієї самої протоки Еврипа, що відокремлює Евбею від материка і води якої кілька разів на добу змінюють напрямок свого руху. На мосту загадують бажання, які, кажуть, неодмінно збуваються.
Задовго до нашої ери Халкіда теж була містом-державою. Її мешканці поводились, як колонізатори, і захопили сусідні острови, ба навіть частину сучасної Італії, а також вели торгівлю та воювали. Особливо вони не мирились із сусідами-конкурентами — еретрійцями.
Про ті й пізніші часи розповідають археологічні розкопки, де вдалося торкнутись минувшини й нам. Ведуть наукові розвідки швейцарські фахівці.
Тепер Халкіда — багатонаціональне місто, яке зберегло сліди різних епох. Є і турецький квартал, і венеційська фортеця, і православні храми, і католицька базиліка, і синагога, і мечеть. У будівлі останньої експонуються твори мистецтва Візантії та зразки народного мистецтва. Сам мер Халкіди на зустрічі з українськими туроператорами та журналістами запевнив, що туризм для нього — безумовний пріоритет.
Святий земляк
Сусіднє зі столицею острова містечко Нео-Прокопіо відоме на всю Грецію святинею, пов’язаною з Україною. Тут зберігаються мощі святого Іоанна Руського. І не Російського, а саме Руського, або Йоана Русина. Адже в часи його подвижництва ніякої Росії ще не було, а була Московія. Іван народився у Гетьманщині, деякі українські та іноземні історики стверджують, що на Полтавщині, у козацькій родині. А ті краї офіційно ще йменували Руссю. Щоправда, на табличці біля храму святого Іоанна в Нео-Прокопіо про це нічого не написано.
Іван брав участь у російсько-турецькій війні, потрапив у полон і був вивезений до турецької Кападокії. До речі, свого часу кореспондент «МТ» побував у печері-стайні, де мучили майбутнього святого і де той жив разом із кіньми. Попри тортури, Іван не змінив віри. Більше того, його безмежні смирення і готовність допомагати змусили навіть мусульман називати його святим. Особливо після його чудес.
Чудотворними стали і нетлінні мощі святого. Численні зцілення, у тому числі дітей, порятунки на морі нині приводять до них прочан з усієї Греції й не тільки. 1925 року частина мощей примандрувала на острів Евія. На честь святого в Нео-Прокопіо звели ошатний храм, у якому нам пощастило побувати.
Загалом православних святинь на Евії багато. Вони ваблять не масштабами споруд, а якраз затишністю, любовним оздобленням, навколишньою природою, давністю та намоленістю. Наприклад, для нас таким виявився монастир Давида Евбейського, в якому зберігаються мощі цього святого.
Весілля богів і божественний напій
Найромантичнішим місцем елліністичного світу називають Лімні. За легендою, тут побралися верховний бог Зевс і Гера. Кажуть? це миле узбережне містечко з яскравими будиночками, смачною їжею та квітами на мальовничих вуличках збудовано на місці стародавнього Елімніона, що згадується в комедії Аристофана «Мир».
А неподалік ми відвідали «Avantis» — винарню, яких багато у цих краях. Авантисом в античні часи називали саму Евію. Заклад не осоромив ймення острова. Вина тут трохи дорожчі, ніж у супермаркеті, але, як показала дегустація, дуже смачні. Ще й пропонуються косметичні засоби на основі винограду. Про кожен напій нам розповідали з любов’ю та глибоким знанням справи. Показали музей виноградарства і виноробства. Епікурейські враження довершував чудовий пейзаж із виноградниками.
Гераклові джерела
Нарешті нас зустріло місто-курорт Едипсос (Едепс), про який я начувся від грецьких друзів. Точніше, про його славнозвісні гарячі мінеральні джерела. Саме ці води, за давньогрецькими міфами, відновлювали сили Геракла. А в римську епоху сюди приїжджав на лікування воєначальник Сулла, про що свідчать терми Сулли з мальовничими арками та популярна оздоровниця «Thermae Sylla SPA & Wellness Hotel»*****.
Вода в термах містить лікувальний радон у невеликій концентрації. Вона лікує ревматичні захворювання, гінекологічні, неврологічні та ендокринологічні порушення, хвороби серцево-судинної системи, а ще допомагає зберігати й відновлювати красу.
Земля навколо Едипсоса буквально гаряча через джерела. З-під неї рветься майже окріп (близько 80 градусів), насичений мікроелементами. Більшість місцевих бутик-готелів мають власні джерела або підводять воду по трубах. Для процедур просто неба обладнуються басейни, в яких температура води доведена до приємних 36 градусів. Цілющі джерела б’ють і просто на березі моря. Тут постійно стоїть пара і складається враження, що перебуваєш на величезній кухні. В узбережних природних «джакузі» люди залюбки омолоджуються…
Перед в оздоровчій діяльності Едипсоса веде комплекс «Thermae Sylla SPA & Wellness Hotel», який відносять до найкращих у світі. Його ошатні будівлі зустріли нас на березі моря, в мальовничому куточку міста. Відкрили заклад іще 1897 року. Свого часу його гостями ставали Аристотель Онассіс, Вінстон Черчилль, Омар Шариф, Грета Гарбо та інші знаменитості. До речі, комплекс якраз відзначає 20-річчя початку свого оновлення.
Відпустка у «Thermae Sylla SРA & Wellness Hotel» — ідеальна за всіма параметрами. Тут 105 класних номерів, включаючи сьюти. Два вишукані ресторани пропонують здорові страви з продуктів найвищої якості від місцевих фермерів, а шеф-кухарі влаштовують гостям справжню смакотерапію. Гарячі джерела б’ють із-під землі, з глибини 3000 метрів, у тому числі просто на території готельного комплексу. Масштабний спа-центр, який пропонує понад 100 видів процедур і спеціальних оздоровчих програм, у тому числі курси антистресу, детоксикації та схуднення. Велнес передбачає масажі, догляд за шкірою обличчя, процедури із застосуванням лікувальних грязей.
Недарма «Thermae Sylla» багато разів входив до топ-10 найкращих у світі оздоровчих центрів категорії «Medical, Thermal & Spa Wellness Hotel».
Грецькі Сейшели
Ще один мініархіпелаг для відпочинку — Ліхадонісья, куди нас привела морська прогулянка. Це курортна зона із 7 невеличких, але напрочуд мальовничих островів. Колись тут мешкали рибалки, а тепер — лише туристи, які дістаються сюди човнами і катерами та ніжаться на пляжах.
І останнім враженням від Евії став незвичайний пляж Пефкі. Коса з піску та камінців тягнеться на 5 кілометрів, вона обнизана чудово впорядкованими пляжами, тавернами, барами, піцеріями і завершується дуже милим «хвостиком», яким бавляться хвилі. Диво природи та індустрії гостинності!
Утім, як і весь острів Евія, стародавня Евбея.
