Щоранку мешканців Цюриха будить багатоголосий подзвін. У місті так багато дзвіниць і годинників на вежах, що порахувати їх звичайному туристові видається неможливим. Теленькати, бити й награвати якісь милі мотивчики починають одночасно всі дзвони, немов за командою невидимого диригента. Місто лежить у невеликій долині біля озера і з трьох боків оточене горами. Звуки, відбиваючись від гір і давніх будинків, переплітаються, вібрують, зливаються в одну надзвичайно чисту мелодію. Заплющиш очі, й здається, що ти всередині музичної скриньки.
З гори Утліберг, що здіймається над містом, ми слухали зведений хор дзвонів і годинників. Мабуть, це найкраще місце у «глядацькій залі». Звідси й місто мов на долоні, й краєвид Альп відкривається чудовий. Кидай монетку і розглядай у підзорну трубу деталі. Ось ошатно одягнені городяни квапляться на службу в церкву, ось один міський годинник, другий, третій...
Годинник на дзвіниці церкви святого Петра в центрі міста вважається найбільшим у Європі. Його діаметр — 8,64 метра, предмет особливої гордості городян. Хоча розлогий шляхетний баритон курантів ледве виділяється в загальному хорі.
Повертаємо трубу праворуч і стежимо за течією річки Ліммат, яка ділить Цюрих на дві частини. Лівий берег — сучасні квартали, жваві торговельні, серйозні ділові, правий — історичний центр із вузькими середньовічними вуличками й стародавніми будинками.
Трохи далі Ліммат впадає в Цюрихське озеро, там яхти з білими вітрилами розтинають яскраво-синю водну гладінь. Заможні городяни (а їх у Цюриху чимало) неодмінно мають віллу на березі озера. Спостерігати побут швейцарських буржуа ліпше з катера — кораблики відправляються із пристані щопівгодини. Вони, до речі, є не тільки екскурсійною розвагою, а й громадським транспортом. Зазвичай туристи, з’юрмившись біля борту, розглядають шикарні котеджі під черепичними дахами та багаті замки з башточками й балконами, оточені гладенько підстриженими газонами. Поблизу води до кожного особняка неодмінно прибудовано гараж для яхти або й двох.
До оглядового майданчика на Утлібергу ми дісталися старим поїздом із гримучими вагонами. Його відреставрували і пустили на забаву туристам по давніх, прокладених років сто тому рейках. Історичний потяг якнайкраще вписується в міський «інтер’єр», адже центральна частина Цюриха не змінювалася вже кілька століть.
Місто невелике, але блукати по ньому можна нескінченно довго. Починаємо екскурсію з вокзалу, побудованого в 1871 році, оскільки він розташований у самому центрі й до того ж на вокзал у загальноприйнятому сенсі не схожий. Ні, звичайно, звідси постійно відправляються й прибувають поїзди. За швидкісними потягами, схожими на космічні ракети, можна звіряти годинник, спізнення на хвилину — це майже надзвичайна подія. Цюрихський вокзал — ще й культурний і розважальний центр, тут влаштовують концерти й вистави, виставки сучасного мистецтва.
Замість розпродати величезні вокзальні простори під рекламні щити, на них весь час влаштовують неординарні акції. То організують концерт оркестру, то змагання з кінного поло. Тут встановлюють головну різдвяну ялинку, прикрашену кристалами «Сваровскі».
На вокзалі, крім усього іншого, можна попаритися в сауні, позайматись у фітнес-центрі, скуштувати 130 сортів пива й скупитися в численних магазинчиках. Чи варто після цього дивуватися, що це улюблене місце дозвілля городян і гостей?
Навпроти вокзалу — пам’ятник Альфредові Ешеру, фінансистові, залізничному магнатові. Це він придумав прокласти в Цюриху вулицю Банхофштрассе. Гарна, обсаджена деревами, штрассе виблискує магазинами. Вона починається просто від вокзалу й тягнеться до самого озера.
Раніше на цьому місці були фортечні мури та Жаб’ячий рів. Легенда оповідає, що коли ворог підступав до міста, жаби, яких водилося вдосталь у кріпосному рову, замовкали, і мешканці розуміли, що настав час закривати браму.
Фінансове життя Цюриха зосереджене на цій же вулиці. Тут розташовані офіси найбільших банків, а модні бутики намагаються перевершити один одного багатством вітрин.
Попри шалений ритм життя, у місті є багато місць, де можна відпочити й насолодитися тишею або, навпаки, гучно «відірватися». Буквально за кожним рогом допитливого туриста чекають величезні магазини, шикарні ресторани й тихі парки. Незважаючи на свій статус, місто не втратило сільської чарівності.
Найзручнішим способом пересування тут вважається громадський транспорт. Розвинута мережа трамваїв, автобусів і тролейбусів допоможе швидко дістатися будь-якого куточка міста.
Архітектурними домінантами Цюриха вважаються три чудові собори. Гроссмюнстер був зведений ще наприкінці XI століття, за правління Карла Великого. Напроти храму, через річку Ліммат, розташований прямий конкурент — не менш величний собор Фраумюнстер ще й старший за сусіда на два століття. Над його вітражами працював сам Марк Шагал. Ну, і церква святого Петра, відома згаданим уже найбільшим годинником на планеті. Тепер ми побачили його знизу.
На лівому березі Ліммата розташований Лінденхоф — найдавніший і найпопулярніший серед туристів район Цюриха, а в ньому — палац Каролінгів. У парку довкола споруди городяни присягали на вірність Швейцарії.
Цюрих — справжній рай для шанувальників мистецтва. У місцевих картинних галереях можна знайти доробки Міро, Пікассо, Шагала... Обов’язкові для відвідування — легендарний музей Шуашпільхаус і чудовий ботанічний сад, у якому росте понад 15 тисяч представників флори. Усесвітню популярність здобув місцевий університет, що випустив у свій час самого Альберта Ейнштейна.
Після довгого екскурсійного дня приємно розслабитися в одному з кабаре, нічних клубів або джазових барів. Та особливість Цюриха в тому, що розважальні заклади тут закриваються досить рано. Тож ми обрали прогулянку по яскраво освітленій набережній, розмовляючи про те, як це місто, незважаючи на свої мільйонні масштаби, зуміло зберегти свою затишну атмосферу.
Може, в цьому й є секрет щасливого життя в найкращому місті Європи?
МАЛЕ-ВЕЛИКЕ
Цюрих є столицею німецькомовного кантону Швейцарії, найбільшим містом країни.
Місто має лише 400-тисячне населення, але його широка агломерація — це близько 1,3 мільйона мешканців.
Це провідний фінансовий центр держави, де мають штаб-квартири багато міжнародних банків і страхових компаній.
