За плечима Довіля — лише 150 років. Нормандія трохи старша: нині вона святкує своє 1100-ліття. Тому шукачам старовини не буде нудно в жодному її куточку, включаючи довільські околиці, окрасою яких є середньовічна церква Сен-Лоран. Проте курортники линуть на ці береги не задля занурення в історію чи у води досить прохолодної та мінливої Атлантики. Люди знаходять у Довілі те, чого їм так бракує у діловому та метушливому сьогоденні: внутрішню тишу, м’які барви природи і стильні розваги. Тобто справжнє аристократичне дозвілля.
Імена
Коли герцог Шарль де Морні, «хрещений батько» Довіля і зведений брат Наполеона ІІІ, уперше ступив на тутешнє лукомор’я, його зустріло лише невеличке сільце серед піщаних дюн і боліт. Та вже за кілька років місцевість змінилася до невпізнанності. Усе забудували розкішними віллами, уздовж моря проклали елегантний променад, а залізниця сполучила свіжоспечений курорт із Парижем.
Новий Довіль оцінили швидко. Уродженець Нормандії Гюстав Флобер дуже полюбляв відпочивати на довільській «дачі», що належала його батькам. Утім, справжні письменники не відпочивають, а обмірковують нові романи. Чи ж не в Довілі він познайомився зі своєю чарівно-порочною мадам Боварі?
Вшанував містечко і Гійом Аполлінер, який написав тут кілька блискучих есеїв та поезій. А ось Франсуаза Саган замість додати ще трохи сонця до холодної води заходилася грати у довільському казино. І, як свідчить легенда, виграла стільки, що купила будиночок мрії!
Певна річ, Довіль приваблював і поетів пензля. Ежен Буден як один із родоначальників імпресіонізму, можливо, найбільше з усіх художників посприяв зростанню популярності курорту. Його пляжні композиції з притлумленою кольоровою гамою зачарували парижан, а особливо парижанок. Натомість твори довільських фовістів Ван Донгена і Дюфі — це вже постімпресіоністська епоха, гостра й еротична, в яку курорт перейшов разом з усією Францією.
У ХХ столітті на перший довільський план вийшли бізнесмени та кутюр’є. Незабутня Коко Шанель іще 1913 року саме у Довілі відкрила свій найперший бутик. А почесний громадянин міста Ів Сен-Лоран не лише демонстрував тут свої модні витребеньки, а й жертвував гроші на реставрацію однойменної з ним Сен-Лоранської церкви.
Відпочинок
Нині Довіль — безперечно, найвишуканіший та найшикарніший курорт усього нормандського узбережжя. Чому? Може, тому, що місто-мрія не змінилося від часів де Морні та Флобера, набувши з роками ще більшого полиску й аристократизму. Ядро Довіля — ті самі пляж, «Грандотель», іподром та казино, до яких, мов метелики на вогник, зліталась вишукана публіка спочатку з Парижа, потім із матінки Європи, а тепер і з усього світу.
Справді, де ще можна з таким комфортом приймати морські ванни, не надто страждаючи від сонця і водночас демонструючи себе улюблену/-ого, в усьому багатстві й розкоші? Либонь, тільки в Довілі можна побачити стільки прогулянкових костюмів від найвідоміших дизайнерів і модельєрів; тільки тут перехоплює подих від надмірної кількості найдорожчих магазинів, що вишикувались уздовж пляжного променаду Ле-Планш. До речі, різнобарвні пляжні парасольки тут значно ефектніші навіть за вікопомні шербурзькі… Тих же, кого лякає прохолодна океанська вода, чекають численні басейни з підігріванням.
У «Гранд-отелі» та інших подібних закладах Довіля зупиняються лише «злидарі», не спроможні наздогнати голлівудських зірок і членів королівських родин. Воно й так: придбати у власність тутешню нерухомість практично неможливо, оскільки ціни просто захмарні. Лишається одне — гуляти, гуляти й гуляти. Адже Квітуче узбережжя (це не метафора, а географічна назва) багате не лише на пляжі, а й на тіняві парки, гаї корабельних сосон і вічнозелені луки. Прогулянкам навколо Довіля сприяє й клімат: улітку тут не буває спекотно, а взимку — надто холодно. І все ж улюблений місяць відпочивальників — серпень. У цей час населення міста зростає удванадцятеро!
Іподром — культове місце. І річ не лише в тім, що арабські шейхи воліють утримувати своїх найдорожчих у світі скакунів саме у м’якому нормандському кліматі біля лагідного моря, в якому їх (скакунів, а не шейхів) регулярно купають. 300 коників живуть тут цілорічно, а ще 300 прибувають на літні вакації. Некорумповані кінські перегони — ось що приваблює сюди тисячі азартних глядачів. Останні свято вірять, що в шейхів достатньо коштів, аби не домовлятися про результати змагань, і що жоден жокей не притримує на фініші істинного переможця. Відтак і сподіваються виграти шалені гроші. А ще на іподромі відбуваються майстер-класи для дорослих вершників та показові виступи для дітей, щорічний міжнародний аукціон річних жеребчиків і дорослих рисаків, а також Кубок із поло, який розігрується від 1892 року.
Кому скакового адреналіну видасться замало, нехай завітає до славетного казино «Mont-Canisy». Воно нічим не поступається баден-баденському закладові — ані кількістю славетних відвідувачів, ані сумами, програними за довгі роки існування довільського ігрового дому. Не хочете самі грати в рулетку — зайдіть із цікавості: всередині тішать погляд чудові англо-нормандські інтер’єри. До речі, правильно не хочете: прагнете виграшу — купіть казино.
Та ліпше підіть у кіно — дешевше буде. Після Другої світової Довіль став відомим центром світової кінематографії на зразок Канн або Венеції. Адже тут регулярно відбуваються популярні фестивалі американського та азійського кіно. Самі ж французи зняли на нормандському пісочку аж п’ятдесят високохудожніх стрічок! Недарма, як і на бульварі в Голлівуді, на місцевій набережній можна побачити імена славетних акторів, які побували на цих щасливих берегах.
Готелі
Гості курорту радіють життю. Особливо цьому сприяють два готелі — справжні пам’ятки архітектури, збудовані близько ста років тому.
Найкращий гостинний заклад міста — «Normandy Barriere». Фактично це величезна вілла, що має 291 номер. До неї варто завітати з кількох причин. По-перше, аби переконатися, що від часу зйомок вікопомного фільму Лелюша «Чоловік і жінка» тут нічого не змінилося і все та ж споконвічна сила кохання рухає людьми і планетами…
По-друге, аби відчути, як бездоганно ця величезна вілла, збудована у фахверковому стилі, вписалась у неповторний краєвид Довіля, над яким сідає в море велике, мов у кіно, сонце. Ну, й по-третє, щоб у дивовижний спосіб поєднати в собі непоєднуване: ностальгію за відшумілими віками — з насолодою від сучасної інфраструктури, вишукану кухню і вина — з плюскотом моря за вікном затишного ресторану, порослі мохом дахи — з ультракомфортними сьютами, фітнес-центр і новітній басейн під прозорим дахом — із м’яким світлом канделябрів над розкритим роялем…
Прихильники азарту можуть потрапити до його царства, «Casino Barriere», критою галереєю — елегантно, невимушено і, що важливо, інкогніто.
Якщо в когось склалися надто дорослі асоціації із цим готелем, то можемо здивувати: у ньому є все й для дітей, навіть дитячий ресторан із казковим антуражем, кімнати для ігор і сну, працює цілий штат аніматорів. Це щоб батьки могли спокійно насолодитися романтичними моментами на самоті…
Хочете взяти із собою чотириногого улюбленця? Тут ніхто теж не буде проти.
Поза стінами готелю влада фешенебельної обителі не закінчується. Картка гостя дає змогу кататися вуличками Довіля на справжній кареті. Втім, для охочих цілком доступні й велосипеди. Як і чудові тенісні корти, гольф-поля і яхт-клуби. Тільки не дивуйтеся, коли десь на готельних сходах зустрінетеся із Сильвестром Сталлоне чи магараджею з Кашміру (ім’я його оповите таємницею) — постійними клієнтами «Normandy Barriere».
Не менший захват викликає ще один довільський готель — «Royal Barriere», який слушно вважається архітектурною перлиною всієї Нормандії. Після недавньої реставрації заклад повернув собі первісні барви і традиційний нормандський візерунок у вигляді шахівниці. В інтер’єрі теж усе продумано до найменшої деталі — аби не лише лікоть, а й погляд клієнта не відчував жодного гострого кута. Чого варті, наприклад, мармурові ванні кімнати із бронзовими левами, із пащек яких тече вода…
Славиться «Royal Barriere» і гастрономічними досягненнями. Два його ресторани — елегантний і затишний «L’Etrier» та величний і світський «Cote Royal» — в числі найзатребуваніших у Довілі. Серед коронних страв — каштани з вершками та лангустами, голубці з фуа-гра, білі гриби та чорні трюфелі. Не дивно, що заклади завжди мали попит і в аристократично-французького, і в демократично-голлівудського заїжджого бомонду.
Сюди з’їжджаються прихильники аристократичних забав. Для поціновувачів кінних перегонів у готелі влаштовують гала-вечірки, для кіноманів — вечірки за участю зірок екрану, для картярів — Міжнародний фестиваль бриджу…
Знаменитості — теж люди, вони хочуть, залишаючись інкогніто, зав’язувати нові знайомства на пікніку біля басейну, в сауні чи на традиційних балах у готелі, більше схожому на палац із тисяча другої казки Довіля. 
ЗАДОВОЛЕННЯ ЗА ДОВІЛЕМ
Нормандія — краєчок Франції, але не край світу. Від паризького вокзалу «Сен-Лазар» потяг іде до Довіля 2 години. Стільки ж часу займе мандрівка на авто. Якщо ж ви злісний турист і не можете всидіти на одному місці більше доби, вирушайте з Довіля у радіальні маршрути. Ось найцікавіші пункти.
Онфлер (10 км від Довіля). Старий мальовничий порт, оригінальні «сланцеві» фасади будинків.
Байо (65 км). Відомий на весь світ довжелезний гобелен зі сценами підкорення Англії Вільгельмом Завойовником (ХІ ст., у списку ЮНЕСКО).
Руан (67 км). «Готичні Афіни» (за Стендалем), місто мистецтв та історії. Його окраса — улюблений собор художників-імпресіоністів.
Етрета (62 км). Монументальні, білосніжні крейдяні скелі та сірувата галька безлюдних пляжів… Унікальний незайманий куточок над Ла-Маншем.
Долина сидру (40 км). Безкінечні яблуневі сади та 20 винарень, що пропонують чудовий сидр — шипуче яблучне вино.
