На просторах Середземномор’я трапилася подія, що сколихнула круїзний бізнес, викликала певний ажіотаж серед європейських і навіть американських туристів. У цю акваторію та на цей ринок зайшов гігант круїзної справи — міжнародний холдинг Royal Caribbean International Ltd. Досі його судна були знайомі переважно учасникам карибських круїзів.
Пощастило й нам свого часу відвідати з ним тропічні острови. Більше того, 2006 року ми побували на інавгурації лайнера «Freedom of the Seas» у Лондоні. Приємно було знову зустріти в порту Барселони цього 15-палубного красеня. Після планової реконструкції він перетнув Атлантику в зворотний бік, аби принести відшліфований до блиску американський сервіс у Старий Світ.
До речі, за улюбленим судном сюди полинули й багато американських туристів — вони у захваті від європейської старовини. Європейці ж натомість відкривають для себе новий лайнер і новий сервіс.
Українських туристів залучає туроператор «Експрес-вояж» на чолі з Ларисою Слободян. Вона запевняє, що маршрут Барселона – Марсель – Вільфранш – Ла-Спеція – Чивітавекк’я – Неаполь – Барселона буде найпопулярнішим цього літа, а «Freedom of the Seas» вважається найкращим на цей момент круїзним судном Середземного моря. Професіонали знають, що кажуть. «Експрес-вояж» пропонує понад 3000 круїзів по всьому світу.
А ще пані Лариса заповзялася довести співвітчизникам, що круїзний відпочинок — це не так уже й дорого, а в багатьох моментах — навіть вигідніше та зручніше за курортний.
Можемо підтвердити, що за ті самі гроші відчути атмосферу 3 країн і побачити мінімум 6 міст за 8 днів не вдасться на жодному курорті, а жоден автобусний екскурсійний тур не забезпечить такого комфорту й «олл-інклюзиву». Ми навіть провели власний експеримент із метою максимально здешевити для себе круїз і поділитися досвідом із читачами.
Отже, відчалюємо з Барселони і знайомимось із судном.
Життя на борту
«Freedom of the Seas», тобто «Свобода морів», і справді дає свободу пересування, а також харчування і насолоджування міжнародним туристам середньої руки. За всієї розкоші, яку він їм підготував, вартість відпочинку на ньому значно нижча за берегові аналоги 5-зiркових резортів, особливо якщо зважати на концентрацію різних видів турпослуг i розваг.
«Freedom of the Seas» — це блиск хмарочоса i легкість білої хмарки. Свого часу він перевершив за розмірами та мiсткiстю всі туристичні судна на планеті й утілив новітні розробки в галузях техніки та індустрії гостинності. Та й зараз конкуренти у нього є лише за океаном.
Що ж, подивимося... Можна було просто зайняти шезлонг у найвигiднiшому мiсцi палуби i насолоджуватися подорожжю з перервами на вишукані трапези. Втім, ми прагнули досконало вивчити каюти всіх класів, ресторани та розваги суперсудна.
Кают ми налічили 10 видів — від призначених спеціально для пасажирів з обмеженими можливостями до королівських i президентських сімейних сьютiв. Останні вміщують 14 мешканців, до послуг яких — 4 спальні, 4 ванні кімнати, мармурова барна стійка, простора вітальня з обiднiм столом, а також величезна веранда із джакузi. В кожній каюті є балкон. Уявіть: виходите з номера, в руках келишок вина — i тільки ви та море…
І це все в «обмеженому просторі» корабля!
Спектром туристичних можливостей лайнер вражає не менше. Ось що ми виявили, мандруючи палубами. Льодова ковзанка, стіна для альпіністів, гольф-поле, «Королівський променад» — справжній бульвар iз магазинами, ресторанами, кав’ярнями, розважальними центрами... Аквапарк — грандіозна споруда на борту! Крім численних басейнів iз водними гірками для дітей i дорослих, є унікальний басейн зi штучною хвилею для серфінгістів. Атракціони «Зона Н2О» з інтерактивними фонтанами, каналами для катання на кругах, басейнами зi штучною течією, басейнами з каскадними водоспадами... Солярій у стилі джунглів має ну вже зовсім фантастичні джакузi з прозорим дном, крізь яке з висоти 34 метрів видно морську гладінь, яку розтинає суперковчег! Смерком аквапарк перетворюється на гігантський нічний клуб просто неба з незвичайними візуальними ефектами, які легше побачити самим, ніж уявити з розповіді.
Щодня на пасажирів чекають кілька музично-танцювально-розважальних акцій. Серед них — льодове шоу з феєрверком (хоча можна й просто покататися на ковзанах). Тим приємніше, що серед фігуристів є й українські.
Запрошують «шведський стіл» і триповерховий ресторан «а ля карт», схожий більше на театр «Ла-Скала» — це ті заклади, обслуговування в яких входить в оплату. А ще є кілька першокласних ресторацій «а ля карт» за додаткову плату, кожний зі своїм ухилом, колоритом і «родзинками». Не рахуючи чудової піцерії на «Променаді». Перекуштувати все неможливо. Наїдки та напої представлені в мальовничому розмаїтті — схоже, доклали рук не лише кухарі, а ще й дизайнери.
Отже, в одному мiсцi в один час для вас доступна неміряна кiлькiсть задоволень, для отримання яких не потрібно долати вiдстанi, витрачати дорогоцінний час відпустки та ще й значно більше платити.
«Публіка» та «виконавці»
Кожен на судні знаходить для себе принади, і ніхто не заважає іншим. Навіть дітлахи, яких на трапі ми бачили чимало. При тому, що далеко не на всі круїзні судна пускають метушливих «кіндерів». Під час морських переходів ми їх не помічали — дітлахи розважалися за інтересами у своїх кубах, окремих басейнах, часто й харчувалися в окремих зонах за окремим дитячим меню.
Поки малюки перебувають під доглядом вихователів, дорослі можуть сходити до спа, посидіти у висотній джакузі або здійснити пробіжку по спеціальній доріжці під звуки хвиль — у кого які зацікавленості. Працівники RCI розповіли нам про 83-річну бабусю, яка кожен свій день народження відзначає у круїзі з «Freedom of the Seas» і щоразу здійснює «сходження» на скеледромі!
Круїз на мегалайнерi — королівське задоволення, доступне для простих смертних. У цьому переконували подружжя американських пенсіонерів, молодята, багатодітні родини, підлітки… Остаточно «добило» нас подружжя одеситів із Флориди. Виявляється, вони вирушають у круїзи RCI 20–30 разів на рік і вже мають цілу колекцію 200 морських подорожей! Причому подружжя широко та вміло користується системою пільг і знижок для постійних клієнтів. Тому жити у круїзі цій парі часто дешевше, ніж удома, і ні про що не треба турбуватися!
Окрема категорія «населення» судна — персонал. Більшість його примандрувала на лайнері з Америки. У кожного працівника на грудях є позначки — як звуть та якими мовами володіє. А на обличчі — щира усмішка, ніби знак RCI. Від них завжди почуєш комплімент, жарт чи просто: «як ваші справи?», і без запопадливості — просто по-людському. Відчувається, що постійним мешканцям судна ведеться добре, хоча коло спілкування трохи обмежене. А бачили б ви хор усміхнених офіціантів на завершальній гала-вечері!
МАРСЕЛЬ. Між морем і собором
Отже, ми на маршруті. Багато кого приваблює життя на кораблі-курорті, а нас найдужче — відкриття!
У Марселі ми вже бували, але приємно зустрітися знову. Знайомство з ним починається з Нового порту. Звідси всі вирушають до Старого порту — серця Марселя. Можна їхати платним шатлом, придбати екскурсію, але ми в рамках експерименту взяли таксі спільно з іншими «економами».
У Старому порту сотні щогл здіймаються в небо, яхти з усього Середземноморського регіону погойдуються на хвилях, колоритні рибалки вудять із пірсів, чайки цуплять рибу з вагів продавця, пахне морем і пригодами… З часу наших відвідин тут з’явилося величезне колесо огляду. Під ним яскрава «банда» студентів-музик награє світові хіти.
Туристичний поїзд запрошує до вуличок кварталу Ла-Пеньє. Хоча приємніше бродити по ньому пішки. Це майже «марсельський Монмартр». Колись тут було стародавнє місто Масалія. У XVII–XVIII століттях район забудували розкішними особняками. Збереглося далеко не все, бо фашисти підірвали квартали. Але вперті марсельці відновили все як було.
Найбільша святиня та цікавина, головний панорамний майданчик міста — це Нотр-Дам-де-ла-Гард. Собор зі скульптурою Матері Божої з Немовлям на дзвіниці видно з обох портів і з різних вулиць. Основа споруди вознеслася над містом на 154 метри, майже на 100 метрів витягнувся до неба головний шпиль, а золотий вінець Пресвятої Діви сяє у променях сонця ще на 10 метрів вище! Марсельці називають храм «Добра Мати», «Матінка». Колись на його місці стояла невелика каплиця, де моряки молилися за вдале плавання і дякували Богу за щасливе повернення. Традиція живе й досі: безліч моделей кораблів під стелею церкви — це дари моряків.
Марсельський Нотр-Дам дивом уник загибелі під час Другої світової війни: нацисти зробили все, щоб його знищити, але міна, слава Богу, не спрацювала.
З оглядового майданчика біля собору видно й інші храми міста, і порт, і острівець Іф. Так-так, той самий острів із фортецею-в’язницею, в якій проводив роки герой роману Дюма — граф Монте-Кристо. Можна розгледіти абатство святого Віктора неподалік старого порту — одне з найдавніших у Франції, засноване у V столітті. Також — палац Лоншам, побудований у XIX столітті з розкішним багатоступінчастим фонтаном та колонадою. Видно рибальське передмістя Валлон-дез-Офф, обитель гурманів, закоханих і фотографів. А там і Новий порт. Нам уже час туди.
ВІЛЬФРАНШ та Ніцца для ощадливих
Вільфранш — це рибальське містечко і порт між Ніццою та Монте-Карло. Перед круїзними туристами постає непростий вибір, куди податися. Ми обрали Ніццу. І не схибили. Сусіди на судні потім розповідали, що в місті казино та пляжів саме проводили відоме ралі, тому багато проїздів були перекриті й гості недоотримали вражень.
Серед транспортних можливостей ми обрали найвигіднішу — потяг лише за 3,60 євро в обидва кінці. Через 15–20 хвилин ми вже гуляли центральною вулицею, повз численні бутики. У садах Массена вабили численні фонтани, вишукана зелень, ятки з лавандою, фрукти в сиропі й дивовижно розслаблена атмосфера Старої Ніцци. Маленькі дітки гралися на спеціальних, вигадливо зроблених і дбайливо обгороджених майданчиках. Група пенсіонерів «моржувала» на пляжі, у ще холодному квітневому морі.
За 10 євро з особи ми вирушили на екскурсії туристським паровозиком і ще годину насолоджувалися Ніццою, слухаючи аудіогід. Із Замкового парку сфотографували надзвичайний краєвид. Виявляється, Ніцца досить велика — 350 тисяч населення! А ми думали — лише аристократичний курорт.
Легендарна Англійська набережна зустріла сучасними кольоровими скульптурами-абстракціями та дорогими готелями. Ми набралися духу й запитали дозволу оглянути легендарний «Негреско». І успішно пройшли фейс-контроль! Не готель — музей: колосальні люстри, ціла виставка чудових картин і скульптур… Що там казати, навіть туалет — витвір мистецтва. Наостанок скористалися люксовим Wi-Fi та задоволені своїм бюджетним шиком відбули до Вільфранша.
У підсумку Ніцца нам коштувала лише 27,20 євро на двох!
ЛА-СПЕЦІЯ і «п’ять міст плюс»
З невеликого італійського порту Ла-Спеція можна їхати до Пізи чи інших великих і відомих міст. А ми обрали значно ближчу та дешевшу поїздку корабликом за 35 євро до незвіданої Чинкве-Терре. І знову були у виграші! Автобусним екскурсантам на шляху туди довелося подолати довгий гірських шлях, а нам було вільготно і свіжо. Ну, а Чинкве-Терре стала одним із найбільших вражень у круїзі.
Чинкве-Терре перекладається з італійської як «П’ять земель». Справді, нас чекали п’ять неповторних містечок. Вони мають вигляд каскадів із кольорових будиночків на скелястих берегах, у кожному є храми, старовинні вкраплення абощо. Вернацца вважається наймальовничішою. Ріомаджоре та Манарола сполучені між собою дуже романтичною пішохідною Дорогою кохання. Манарола також відома тим, що в ній на Різдво ставлять найбільший у світі вертеп. Корнілья розташована найвище (треба підійматися пішки) і має дуже гарну церкву в стилі лігурійської готики. Монтероссо — найбільше місто «п’ятиземелля», тут найбільше розваг, є старовинна оборонна башта і величезна статуя Нептуна з мушлею на плечі.
Які дивні та чарівні місця! Старовинні будівлі — ніби іграшкові, так і просяться на картину. Кожне містечко охороняється ЮНЕСКО. Дорогою були й інші поселення, які нам здалися не менш колоритними — отже, ми отримали «п’ять плюс»! На набережних і серед скель численні китайські пари робили весільні фотосесії. Було де спокійно посидіти в кафе, покупатися й позасмагати, пострибати зі скель у воду, поблукати вуличками й пофоткатися на тлі потріпаних морським вітром дверей.
ЧИВІТАВЕКК’Я та Рим
Місто Чивітавекк’я знайоме круїзним туристам у Середземномор’ї як «порт Рима». Звідси до столиці — 70 кілометрів і 12 євро потягом в обидва кінці. Звісно, екскурсійні автобуси залишаються актуальними, але ми вже багато разів були в Римі, тому дозволили собі ощадливість…
Вийшли на першій же зупинці в Римі, бо побачили знайомий купол собору святого Петра. Найбільший християнський храм світу притягував величчю та красою. Втім, не тільки нас — черга до собору вишикувалася на сотні метрів і, як ми згодом переконались, аби потрапити всередину, стояти в ній треба було півтори-дві години. Навколо черги навіть дехто влаштував дрібний бізнес: морозиво, водичка, віяла… Але нам вистачило й зовнішньої величі та краси собору, водограїв і скульптур навколо нього.
Потім гуляли містом пішки: площа Янгола, фонтан де Треві з вічним натовпом «естетів», тихі малолюдні вулички… Це був черговий ковток Рима, смак якого відчувається й досі.
НЕАПОЛЬ і Капрі
В «італійській Одесі» — Неаполі — ми теж бували, тому наразі він став для нас просто гостинним портом, відправним пунктом екскурсії… До Капрі. Так-так, до острова, на якому так полюбляли відпочивати аристократи, спонсоровані меценатами письменники на зразок Коцюбинського, а також «борці за долю робітничого класу», такі як Ленін або Горький. До речі, на одному будинку ми справді бачили меморіальну дошку, напис на якій засвідчував, що тут перебував Maxim Gorky.
Ми скерували свої стопи до головного оглядового майданчика Капрі, куди вели колії фунікулеру (1,80 євро з особи). Уже з вагона відкривався запаморочливої краси краєвид. Аби потрапити на майданчик біля трьох славетних скель, потрібно було сплатити ще по 3 євро. Але ми не поквапилися за потоком фунікулерних туристів, а натомість зацікавилися фешенебельним готелем «Quisisana». Уявіть собі, і в ньому ми пройшли фейс-контроль. Зрештою готельєри нас запросили на мальовничу терасу, звідки відкривалася краща панорама, ніж ота, за 3 євро. Пропонуємо її вам на цих сторінках.
Споглядали Капрі, попиваючи традиційне тамтешнє «лімончелло». Таким і запам’ятали цей казково гарний та не такий уже й недоступний острів.
Потім був «фінальний акорд» — останній морський перехід нашого лайнера до Барселони, останні насолоди на борту, останні погляди за корму і загадані бажання знову колись вирушити у круїз. Можливо, з «Експрес вояжем» і RCI, чому ні? Вони довели нам, а ми — їм, що круїз може бути доступним.
«FREEDOM OF THE SEAS»
Рік будівництва: 2006.
Водомісткість: 160 000 тонн.
Довжина: 339 метрів.
Висота: 63,7 метра.
Ширина: 56 метрів.
Пасажирських палуб: 15.
Кают: 1800.
Пасажирів: 3600 осіб за двомісного розміщення.
Екіпаж: 1360 осіб.
