Оман ніби перебуває в затінку своїх більш «туристичних» сусідів — ОАЕ, Ізраїлю, Єгипту… Але це надзвичайно багата і перспективна держава, яка розвивається за тим самим зразком, що й славнозвісні Емірати: природні копалини — на благо народу. Країна дуже цікава. Туризм тут дещо стримують менша «розкрутка» та суворіші звичаї, ніж в деяких інших країнах. Проте вони ж роблять Оман загадковішим і принаднішим.
Однією з головних достопам’ятностей тут є Велика мечеть, збудована коштом голови держави — нині правлячого султана.
Султан-реформатор
На початку 1960-х років султан Маскату, відправляючи сина до Європи, схоже, і гадки не мав, чим це може обернутися. Молодий маскатський принц Кабус бін Саїд Альбусаїд, здобувши освіту в Німеччині й Великобританії, здійснивши навколосвітню подорож, 1970 року повернувся з купою нових ідей щодо розвитку держави та твердим переконанням, що в державі необхідно щось змінювати.
На ті часи султанат Маскат та імамат Оман були бідними й відсталими, змученими через усобиці та практично ізольованими від світу. На всю країну існувало лише три початкові школи, й ті — лише для хлопчиків. Єдина асфальтова дорога пролягала від палацу султана до аеродрому. Ні електрики, ні преси, ні телефонів, ні радіо, ні телебачення, ні автомобілів… Заборонялося носити окуляри й виходити на вулицю після заходу сонця, а на купівлю велосипеда потрібний був особистий дозвіл султана.
Принц Кабус не міг залишати все по-старому. Вочевидь, через це й потрапив під домашній арешт. Втім, до нього пускали британських друзів, із якими він зрештою спланував палацовий переворот. Батько зрікся трону на користь спадкоємця, і дорога до змін була відкрита.
Уже в 1990-ті роки султанат Оман став рідкісною оазою процвітання та стабільності. Допомогли султанові-реформатору поклади нафти та інших корисних копалин. Багатства він не накопичував і не протринькував, а пускав на благо країни і народу. Про цього гарного, мужнього, хоча нині вже й немолодого чоловіка розповідають легенди, як про Гарун-аль-Рашида — буцімто Його Величність неодноразово був помічений у звичайному одязі та ще й без охорони в різних кінцях Оману, де він пізнавав життя народу.
Дбає Кабус і про духовність підданців. Символом могутності держави та прихильності до ідеалів ісламу стала збудована ним Велика мечеть.
Храм-символ
Державною релігією в Омані є ібадизм, прихильники якого вважають себе «істинними мусульманами» і в минулому нетерпимо ставилися до інших конфесій ісламу. Про те, що вони змінилися, свідчить і відкритість їхньої головної святині для іновірців.
До головної мечеті Оману пускають «невірних». Мало того, тут вам можуть розповісти про релігійні особливості країни і показати, наприклад, ритуал омовіння перед молитвою в спеціальній «гігієнічній» залі.
Мечеть султана Кабуса вражає уяву. На її будівництво не шкодували ні сил, ні коштів, ні матеріалів. Каррарський мармур з Італії, французькі вітражі, кришталева люстра вагою 8 тонн, перські мозаїки та неймовірних розмірів килим — усе це оточує відвідувачів, які почуваються в храмі мов у одній з казок Шахразади.
Конкурс проектів майбутньої грандіозної споруди відбувся 1993 року. Виграв його архітектор Мухаммед Салех Мікейя з Іраку. За право будувати змагалися найкращі німецькі, італійські та французькі компанії. У результаті мечеть зводили гуртом.
У 1995-му між аеропортом і містом Маскат почалося будівництво. Тривало воно ні багато ні мало — шість років і чотири місяці. У результаті титанічних зусиль майстрів із різних країн світу 2001 року явився дивовижної краси храмовий комплекс.
На будівництво століття було витрачено 300 тисяч тонн рідкісного індійського каменю-піщанику. Основна молитовна зала розміром 75 на 75 метрів здатна вмістити 6500 молільників, а з урахуванням подвір’я в мечеті султана Кабуса тут одночасно можуть перебувати до 20 тисяч прочан.
Зовні мечеть нагадує коштовно оздоблену «шкатулку Аллаха», обнизану височезними мінаретами. Головний із них здіймається вгору на 90 метрів.
Після яскравого аравійського сонця всередині огортають прозорий затінок і жадана прохолода. Інтер’єр диво-мечеті оздоблений темним мармуром. Керамічні квіткові візерунки прикрашають традиційні для ісламської архітектури арки-ніші. Міхраб (ніша, яка в усіх мечетях вказує напрямок на Мекку) в цьому храмі водночас є ще й входом для султана — султана-реформатора, «отця-засновника» самої святині.
Строгої форми подвійний купол сягає у висоту 50 метрів. Його внутрішнє склепіння вкрите позолоченою мозаїкою. По периметру купола йде ряд вікон із кольоровим склом, які освітлюють головну залу особливим, забарвленим світлом. Стеля — кольорові кам’яні мережива, що переходять у казкові «сталактити» з чудових кахлів.
А в центрі зали звисає головна цікавина споруди — люстра з кристалів усесвітньо відомої компанії «Сваровскі», довжина якої — 14 метрів! Вона світиться 1122 лампами! Загалом у мечеті 35 люстр, кожна з яких виготовлена з кристалів тієї самої марки та позолочених металевих конструкцій.
Ходити туристам можна лише по спеціально простелених блакитних доріжках, які прибирають, коли мечеть закривається для огляду і відкривається для молитви. Це зроблено для того, щоб зберегти ще одну унікальну річ з оздоблення мечеті — величезний перський килим ручної роботи. Він виконаний суцільним полотном розміром 70 на 60 метрів і вагою 21 тонна! Над його створенням протягом 4 років трудилися 600 іранських ткаль! Насправді килим спочатку складався з 58 частин, але їх сплели в єдине полотно, так що все по-справжньому. Розстеляння тривало кілька місяців. Гігантське покривало має 28 кольорів, причому використовувалися тільки натуральні барвники.
Разом із дорослими відвідувачами до мечеті пускають і дітей до 10 років. Дівчатка, як і їхні мами, мусять покривати руки і голови, хоча до малечі вимоги менш суворі. З обмеженням у віці стає все зрозумілим, коли бачиш, як невгамовні дітлахи, попри заборону, так і норовлять наступити на унікальний килим або залізти в одну з шедеврально прикрашених ніш...
Жінки-мусульманки для молитви приходять до окремої зали. Вона значно менша від головної, оздоблена відполірованим рожевим мармуром і різноколірною інкрустацією.
Що, можливо, найдужче вражає в мечеті султана Кабуса — це відполірований до блиску мармур під ногами відвідувачів на подвір’ї та в галереях. У ньому, наче у дзеркалі чи у тихій воді, відображається все — і краса храмових споруд, і навіть ми, грішні.
Так, султану вдалося вразити світ. Бюджет будівництва та прикрашання мечеті не оприлюднено, а от за оцінками експертів він становить кілька мільярдів доларів. Відразу ж після закінчення робіт мечеть потрапила до Книги рекордів Гіннесса — і славнозвісний килим, і фантастична люстра виявилися найбільшими у світі.
Щоправда, через кілька років обидва рекорди були перевершені в іншому храмі, імені іншого близькосхідного правителя — у мечеті шейха Заєда в еміраті Абу-Дабі. Але це вже окрема історія, яку ми із задоволенням розкажемо в одному з найближчих номерів журналу.
ШАНУЙМОСЯ
Мечеть відкрита для немусульман у всі дні, крім п’ятниці (святого дня мусульман), з 8.30 до 11.00. Ранні відвідання мають перевагу — надворі немає спеки.
Вдягатися треба за вимогами ісламу, закриваючи руки і ноги, а жінкам — і голови. Якщо відвідувачки прибули в «неподобному» вигляді, вони можуть придбати біля храму довгий одяг і накидки на голову. Взуття всі скидають при вході й кладуть на спеціальні стелажі.
Забороняється іновірцям чіпати Коран. Також просять ходити спеціально простеленими доріжками і не наступати на унікальний килим.
