У Ліхтенштейні немає центрів античної історії та «Диснейлендів». Хоч і дивно, проте багатьох ця міні-держава приваблює передусім саме своїми розмірами — лише 8 на 20 кілометрів. До речі, на згадку і «для колекції» тут можна поставити собі в паспорт овальну печатку з княжим гербом — мовляв, я побував у Ліхтенштейні. Хоча віза, гроші, транспортна система і ще багато атрибутів життя тут суто швейцарські.
І звичайно, Ліхтенштейн — це ще й Альпи. У столиці пасуться корови — вгодовані, пещені, «п’ятизіркові», і мешканці князівства ними пишаються не менше за швейцарців. Околиці сповнюються музикою їхніх дзвоників — ні з чим незрівнянним передзвоном Альп. Чисте, свіже повітря, можливість назбирати грибів у чистому лісі, славетні гірські краєвиди — це теж манить до Ліхтенштейну.
А ось казкові багатства князівства — це значною мірою стереотип. Насправді ще півстоліття тому економічно Ліхтенштейн був доволі сіреньким регіоном Європи, жити тут було красиво, але важко: ні серйозних виробництв, ні солідних банків, як у Швейцарії, ні інших значних джерел доходу. А потім сюди потекли гроші завдяки низькому рівню оподаткування, простим правилам реєстрації бізнесу та збереженню фінансової таємниці. На походження коштів тут дивилися крізь пальці, тож вкладники бували дуже сумнівні — від злочинних режимів Африки до нуворишів пострадянського простору. Кількість мільярдерів на квадратний кілометр у Ліхтенштейні стала чи не найбільшою у світі — вони не обов’язково були громадянами міні-держави, просто реєстрували тут фірми. Але часи знову змінилися, навколо утворився Євросоюз, який прагне вести справи виключно прозоро.
За «офшорні» роки тут розвинули інфраструктуру, в тому числі туристичну, і налагодили життя по-багатому. Але доводиться чимало трудитися. Скажімо, керівник нашого готелю розповів, що він практично не має відпусток і вдовольняється походами у ближні гори.
Як правило, туристи поєднують відвідання Ліхтенштейну з поїздками по Швейцарії чи Австрії. Так вчинили і ми, попередньо поекскурсувавши регіоном Люцерна за допомогою квитка «Swiss Pass». А в Ліхтенштейні ми користувалися місцевим квитком «Adventure Pass», призначеним і для транспорту, і для різних атракцій.
І ось через серпантини й тунелі, мов крізь діри у швейцарському сирі, прибули у Вадуц, княжу столицю, просто до місцевого поштамту. Втім, вивіски «Post» зустрічалися на кожному кроці. Мабуть, тут так дорожать поштовою системою, бо значну частину прибутків «раритетної» держави становлять марки.
Вадуц — не Монте-Карло, але цілком сучасне доглянуте місто, в якому часом поруч з урною можна побачити вуличний годинник «Ролекс». В архітектуру гармонійно вписалися старовинні будівлі княжого замку, кафедрального собору та кількох старих будинків. Популярним є Музей сучасного мистецтва, здатний силою креативу успішно ввести у ступор будь-якого шанувальника прекрасного. Поруч — екстравагантна бронзова скульптура «Лежача жінка», теж «візитка» Вадуца. Об’єкти сучасного мистецтва сусідять із патріархальними заквітчаними балкончиками.
Музей марок представляє дві провідні індустрії Ліхтенштейну — філателію та туризм. Філателістів літнього віку попереджаємо: тут може вхопити інфаркт — стільки гарних, рідкісних і дорогих екземплярів водночас ви побачите. І взагалі, Ліхтенштейн — князівство марок. Їх можна придбати і погасити ледь не в будь-якій сувенірній крамниці. Якщо рука не здригнеться заплатити 30 євро за старі радянські марки…
Зверху за тим, що відбувається в місті та країні, зі свого замку спостерігає князь Ліхтенштейнський, герцог фон Троппау і Ягендорф, граф Ритберг, Остфрісланд і Вадуц, лорд Кюнринге, Шелленберг, Фельдсберг, Кромау і Острау. Це титули, а звуть його Йоганнес Адам Фердинанд Алоїз Йозеф Марія Марко д’Авіано Пій фон унд цу Ліхтенштейн. Можна просто — Ганс-Адам. Десять років тому князь довірив повсякденне правління державою своєму синові — принцу Алоїзу.
Князь і принц люблять своїх підданців. Мабуть, тому Ліхтенштейн — країна з нульовим безробіттям і другим місцем у світі після Катару за обсягом ВВП на душу населення. Нагадаємо, підданці люблять і вміють працювати.
На підходах до Замку Вадуц вас зустрінуть таблички «Not visit». Мовляв, перепрошуємо, але краще дивіться здаля. Раз на рік, 15 серпня, в Національний день держави Ліхтенштейн, дозволяється відвідувати княжу резиденцію. Було б цікаво…
У місті ми відвідали винарню і виноградники самого принца Алоїза. Уявіть собі — продегустували зі знижкою завдяки «Adventure Pass».
Із цим квитком піднялися також у гори канатною дорогою. Панорами — не княжі, королівські! Було літо, і ми побачили гірськолижний курорт Малдун зеленим. Природа п’ятизіркова, а шале виглядають недорогими. Магазинчики та кафе переважно зачинені, чекають зими. Зате ми подивилися соколине шоу і знову наслухались альпійського хору дзвіночків у виконанні великого рогатого населення схилів.
Ліхтенштейн залишив враження мініатюрного, по-мистецькому виконаного механізму з музикою, такої собі дуже функціональної чарівної скриньки, яку приводять у рух живі люди і тваринки всередині. Занурившись у її маленький світ, відчуваєш превелике задоволення.
ЯКЩО РОЗМІР МАЄ ЗНАЧЕННЯ
Ліхтенштейн — четверта серед найменших держав у Європі та шоста — у світі. Площа — 160 кв. км.
Політичний устрій — конституційна монархія.
Збройних сил немає, громадський порядок контролюють 120 поліцейських.
Населення — понад 36 тисяч осіб, переважно — німецькомовні. 33% становлять іноземці.
Грошова одиниця — швейцарський франк.
Провідні галузі економіки: сільське господарство, туризм, випуск поштових марок, виробництво мікрочіпів і стоматологічних інструментів.
Зареєстровано на території Ліхтенштейну близько 74 000 іноземних і міжнародних компаній, які сплачують близько 30% усіх податків у державі.
