Здається, ще зовсім недавно представники українських туристичних агенцій дуже розмито уявляли собі, що таке Гоа, та писали це слово отак — «ГОА», як абревіатуру, і плутали його з «ОАЕ». Тепер працівникам туріндустрії точно відомо, що таке Гоа, — це велика перспектива і непочатий край роботи.
Проте масовий турист іще не дуже в курсі, що таке Гоа. Деякі добропорядні пари, прибувши у той розрекламований рай, дивуються: це, виявляється, зовсім не острів...
Так ось: Гоа — не острів і не емірат. Це один із 25 штатів Індії. Щоправда, штат найменший в країні, зате з найвищими доходами на душу населення. І з понад сотнею кілометрів ідеальних пляжів із шовковистим піском і океанським прибоєм!
Гоа дуже різний. Про те, що становить його неповторну, овіяну суперечливими легендами ауру, двома словами не розкажеш. Тому про все по черзі.
Свобода
Складно було б однозначно сказати: «Гоа — це...». Бо він для кожного свій. Для деяких це місце зустрічі із романтикою 60-х, вільним та ненапруженим життям. Інші, захлинаючись, розповідатимуть про сюрреалістичні заходи сонця на океані, смішні ціни і несподівано легке здійснення бажань. І те, й те правда! Залежить від того, як на все дивитися.
Гоа — це свобода вибору. З одного боку — розкішні готелі на будь-який смак, а з іншого — тусівки альтернативних громад. Тут можна зустріти майже усі соціальні верстви населення — від офісних працівників, що приїхали ховатися від стресу, до респектабельних молодих людей, котрі втекли від нудьги нічних клубів по «справжнє». Старі хіпі та їхні послідовники здійснюють тут паломництво «назад у 60-ті». Чимало і європейських йогів на «підвищенні кваліфікації», шукачів духовного просвітлення і просто пригод, спортсменів і нудистів, романтичних парочок із мріями про кохання на пляжі, адептів усіх сфер творчості у стані релаксованого натхнення… Ось основний контингент останнього десятиліття. Кого тут мало, то це всюдисущих у Середземномор’ї німецьких туристів. Немає поки що. Бо дуже вже у Гоа гарно, екзотично, тепло і дешево.
Що обрати
Північний Гоа кличе до себе тих, кого манить колорит Індії. Тут переважна кількість готелів — у містечках. Обираючи їх, ви опиняєтесь безпосередньо в адаптованому до іноземця колоритному середовищі.
У Північному Гоа також є фешенебельні готелі. Але переважна більшість відвідувачів району не проводить багато часу в готелях, тож інфраструктура тут значно простіша, а ось навколишнє середовище — значно різноманітніше, ніж на Півдні.
Якщо говорити про різні пляжі Гоа, на які умовно поділений весь штат, то насамперед варто згадати Анджуну. Це курортне селище у Північному Гоа. Тут завжди найсвіжіші новини, найпопулярніші нічні клуби, пожвавлений пляж, а по середах проводиться «Анджуна-маркет» — автентичний індійський базар, неосяжний і бурхливий, як море. Арамболь — повна протилежність Анджуні, там практично відсутній «двіжняк», натомість є довжелезний пляж із затишними кафе, де вечорами влаштовують етновечірки, а також відома в СНД школа йоги. Якщо прагнете справжньої тиші й усамітнення, найліпше підійде Асрем: чудові безлюдні пляжі без рибалок, бродячих корів і приставучих торговців. У Чапорі немає власного пляжу, зате є джус-центр, де з чого завгодно чавлять свіжі соки й роблять найсмачніші фруктові коктейлі. Десь між Арджуною та Арамболем розташований Морджим — «російське село». «Гуляти то гуляти!» — сказано саме про це місце. Вагатор запам’ятався нам величезним танкером, який стоїть на мілині з вини одного п’яного капітана. А Мандрем — фантастичним заходом сонця. Там навіть стільці у кафе ставлять лише з одного боку столика — щоб зручніше «медитувати»…
Колорит на пляжі
Живності тут багато, і відношення до неї зовсім не як ми звикли. Це треба сприймати як елемент екзотики.
Священні корови разом із доброзичливими псами є завсідницями пляжів. Вони, як правило, не стільки заважають курортникам, скільки врізноманітнюють їхнє життя. А також спростовують уявлення про корову як про велику вайлувату тварину, котра наліво й направо поїть усіх молоком (молочні продукти у Гоа взагалі складно знайти). Тутешні «манюні» — стрункі, допитливі й цілком незалежні панянки, свідомі своєї недоторканності.
Серед живих «візиток» Гоа — сумирні індійські слони, на яких катають туристів по плантаціях прянощів і річках, де, до речі, водяться крокодили. Вухатих велетнів небагато, тож не прогайте нагоди. А біля водоспаду Даджсагар можна познайомитися з мавпами. Особливо дружніми їх не назвеш, але погодувати їх або посваритись із самцями можна.
Ну, а морську живність найпростіше зустріти у ресторані чи кафе. Королівських розмірів і смаку риба, величезні океанські креветки та лобстери дуже смачні, а ціни — дуже смішні.
Базар і торг
Де ще можна насолодитися колоритом і спілкуванням із місцевим населенням, як не на яскравих і видовищних індійських базарах? Індійці володіють шаленою здатністю робити все навколо барвистим.
На ринок в Анджуні приїздять торговці й ремісники навіть із сусідніх Пакистану, Бангладеш і Непалу. Можна побачити представників гімалайських племен у пістрявому накрученому одязі, із проколотими частинами обличчя, аж до величезних сережок у носі.
На ринку можна до нестями торгуватися, збиваючи ціну втроє-уп’ятеро і накупити досить стильно виконаних хіпівських сумок, черепашок, який-небудь індійський барабан і на додачу — оберемок екзофруктів по півдолара відро. Можна поїсти італійської піци, послухати транс-музику чи проповідь незнайомої релігії незрозумілою мовою. І відчути, нарешті, що таке Гоа. Для нас, приїжджих, — це просто яскраве життя без чітких орієнтирів і зобов’язань. У ньому треба плавати, як у морі.
Смак Гоа
Кажуть, індус може вирізнити на смак більше спецій у стравах, ніж європеєць. Що ж, кухня в них справді пряна і гостра... Але смак життя вони, схоже, теж пізнають сповна і в незвичних для нас поєднаннях. Складно зрозуміти, як в умовах сучасної цивілізації в цих чорнявих головах тримається кастова система. Або як священна тварина може жувати пластикові пакети на смітнику… Але ось ви пробули день-другий на Гоа і теж починаєте помічати інші смаки: солодкість неквапливого життя, терпкість знайомства із загадковою іншою культурою, сіль маленьких щоденних відкриттів, смакування кожної миті...
Ну, а Гоа без рому — гроші на вітер. На етикетці значиться: «Тільки для продажу в Гоа». Якби ром можна було купити в Індії деінде, він би втратив левову частку привабливості. Бо то не просто міцний напій, то — символ. До речі, ром тут можна пити неймовірними кількостями і не п’яніти: кажуть, так впливає місцеве повітря.
На Гоа взагалі перебуваєш у стані легкого сп’яніння через неповторну атмосферу нічних вечірок — веселих і романтичних водночас. П’янить відчуття загальної рівності й відсутність потреби самостверджуватися. Бо навіщо це, коли найзручніший одяг — шорти і футболка, найгарніше намисто — із безкоштовних живих квітів, а найшвидший і найзручніший транспорт — скутер?
Від Васко да Гами до «Бітлз»
Хмелієш і від невимовної краси океану, і від коктейлю культур, і від злиття часів.
Поки ще остаточно не втратили цивілізаційних координат, згадаймо, «звідки єсть пішла земля Гоанська» з її хмільними міксами.
Земля ця була індуїстською, про що відомо з ІІІ століття нашої з вами ери. Вона вважалася ласим шматочком через зручне морське сполучення. Були часи, коли через тутешні порти перевозили славетних арабських коней, а були й такі, коли на тих скакунах сюди вривались ісламські завойовники.
Вабив Гоа й португальців — як зручний плацдарм у заповітній країні прянощів. Першим з усіх європейців на цю землю ступив Васко да Гама, і було це 1498 року, невдовзі після відкриття Америки. Пізніше гігантськими португальськими колоніями — від африканської Момбаси до китайського Макао — управляли з нинішнього Старого Гоа. Край шалено розбагатів на транзиті прянощів і коштовностей. «Золотий вік» тривав два століття, поки португальцям не зіпсували гешефт англійські та голландські конкуренти. І все одно торгівля, місіонерство й інквізиція зробили своє — тепер у містах Старий Гоа, Васко-да-Гама та сучасній столиці Панджим збереглися португальські церкви, палаци й укріплення, а по всьому штату католицтво сповідується мало не нарівні з індуїзмом.
Гоа залишався португальським володінням аж до 1961 року, коли його захопила Індія. І вже невдовзі він здобув славу світової мекки хіпі. Отак монархічний імідж різко змінився іміджем обкуреної вольниці. А що, тут спокійно і вільно, можна брататися, «займатись коханням замість воювати» і слухати музику. Самі Джордж Харісон, головний індуїст «Бітлз», співав у цих місцях своє «харе-харе»...
Звідси і вічні стереотипи щодо Гоа як заповідника хіпі. Звідси й суміш народів, терпимість до інакшості. Звідси й музика гоа-транс — поєднання рок-романтики з індійськими мотивами та електронною гіпнотичністю.
Гоанці
А ще хіпі не тямилися від особливої умиротвореності й філософськості місцевого люду. Через злидні та клопоти він сам не помічає цього, але життя сприймає позитивно і заражає тією бацилою інших.
Здебільшого індуси спокійні, сором’язливі, з незмінними відстороненими усмішками на обличчі. Жодного невдоволення, агресії чи, не дай Боже, залицяння до білошкірої жінки. А місцеві жінки дивують глибиною чорних очей і специфічною грацією постави. При тому, що носять на голові неймовірні тягарі: ми самі бачили, як вони доставляли так камені на будівництво дороги.
І все в них тут відбувається повільно. Для індійців немає чітких термінів і дат, планок і настанов. «Туморроу» — «завтра», — улюблена відповідь на будь-який запит. А навіщо квапитися? Все буде вчасно, тобто як Бог дасть.
Точка неповернення
У Гоа є ще одна категорія приїжджих, у тому числі й українців та росіян, — неповерненці. Когось із них привабила дешевизна життя. Уявіть собі: продавши квартиру на українській периферії, можна покласти їх у банк і на відсотки сезон за сезоном проводити на райському узбережжі Гоа. Для декого визначальним є саме цей котячий спосіб життя. Або творчий. Або крішнаїтський. Кожному своє. Наші співвітчизники знаходять тут себе й у бізнесі. Відкрити ресторан — не проблема, виробництво теж можливе (спільно з місцевим колегою).
Але все це лише на поверхні. Насправді кожного вабить головне — позитивність атмосфери, ілюзія здійснення бажань. А може, й не ілюзія? І дехто з готовністю міняє вітчизняний депресняк на розслаблену і толерантну чужину.
Гоа змінюється, як і весь світ, і є підозра, що не на краще. Якщо й ви хочете застати легенду живою, їдьте туди. Не знаєте, чого хотіти від Гоа? Не переймайтесь, дізнаєтеся на місці.
ВЖЕ СЕЗОН
Поняття турсезону на Гоа існує — він триває з листопада по квітень. У цей час тут безроздільно панує ясна, тепла або помірно спекотна погода.
Наявність міжсезоння пояснюється сильними дощами, левова частка яких припадає на літні місяці, а також мусонними вітрами і хвилюванням океану.
Для нас це курорт зимовий. Особливий ажіотаж спостерігається у період новорічних свят, які бучно і колоритно відзначаються не лише іноземцями, а й місцевими католиками. Замовляйте тури завчасно!
