Холодні береги Балтійського та Північного морів на початку минулого тисячоліття опинилися в центрі економічного життя Європи. Невеличкі, але надійні вантажні вітрильники коги відважно курсували холодними морями, перевозили товари, встановлювали зв’язки між Північною та Східною Європою, збагачували колись забуті Богом землі.
Слов’яни біля стерна
А почалося все зі слов’ян. Між гирлами річок Елбе та Одре (Ельби й Одеру) в ХІ–ХІІ століттях існувало Вендське королівство полабських слов’ян. Столицею його стало місто Любіце. Містяни прийняли християнство і настійливо пропонували його сусідам. Під час однієї з жорстоких релігійних війн слов’яни-язичники вщент спалили Любіце і знищили християнську династію правителів Наконідів. Мешканці перебралися до півострова на річці Траве й разом із німецькими переселенцями заснували місто Любек на Балтиці — майбутню столицю Ганзейського союзу.
Меркурій і сіль
Сьогодні Любек зустрічає гостей голими сідницями мармурового бога торгівлі Меркурія. Він і ще троє античних богів, серед яких — кокетлива Венера з кицькою, вмостилися навколо містка через вузенький канал. Ця весела компанія задає гостям Любека настрій. Його підтримують ошатні кораблі, високі фронтони та причепурені двері цегляних будинків, багаті веселі ліплення й різьблення, витончені декоративні грати, заквітчані велосипеди, сувеніри у вітринах і смачні різнобарвні марципани.
Власне, цей фестиваль краси та смаку розпочинається зі входу — Голштинської брами, збудованої 1477 року. Її масивність і надійність утілювали статечність ганзейського міста. Від брами відкривається наймальовничіший у Німеччині краєвид річки Траве, рівні шеренги будиночків, шпилі соборів на протилежному березі й шість однакових червоноцегляних будинків поруч. Це колишні соляні склади, а нині бутики. Сіль у середні віки стала одним із джерел збагачення для приморських міст: чого варта без неї риба? А Любек був найважливішим посередником у торгівлі сіллю.
Будівлю любекського Рату (або ж Ради) створювали багато років, тож у ній змішано найрізноманітніші стилі. Такої веселої еклектичної ратуші я не бачила ніде. Незважаючи на легковажність екстер’єру, саме тут провадили щорічні засідання представників численних міст Ганзейського союзу, під час яких вирішували долю Європи.
Але не тільки про гешефт дбали мешканці середньовічного Любека. Однією з найпрекрасніших готичних будівель міста є шпиталь Святого Духа. Збудований ще у 1286-му для старих і бідняків, він донині діє як благодійна лікарня. Шпитальний храм прикрашено напрочуд ніжними середньовічними фресками і дерев’яним різьбленим вівтарем XV століття. А під будівлею лікарні можна смачно пообідати в колоритному «Картопляному підвалі».
200 міст
Слово «Ганза» походить від ранньосередньовічних військових загонів. Потім так назвали купецькі об’єднання, які мали на меті сполучати Західну та Східну Європу. Скажімо, на ринках слов’янських міст Новгорода і Смоленська можна було придбати не тільки дуже цінне хутро, а й товари з Візантії та арабських країн. Водночас німецькі купці освоювали багату північ — Фландрію, Англію та Норвегію. Головною ж метою союзу стали захист інтересів купців в іноземних державах, створення монополій та отримання привілеїв у торгівлі. Любек із його вигідним розташуванням між Північним і Балтійським морями був найбагатшим містом у регіоні, тож він став задавати тон у торговельних відносинах.
Згодом Любек об’єднався з Гамбургом, а потім — зі слов’янськими містами Ростоком і Вісмаром, і разом вони стали міцним ядром Ганзейського союзу. Німецькі купці отримали монополію на торгівлю і на Північному, і на Балтійському морях. Тоді-то й виник термін «Ганза» як назва унії. А наприкінці XIV сторіччя, щоб поставити на місце конкурентів, Ганза купців трансформувалась у Ганзу міст. Влада зосередилась у міських магістратах. Ганза перетворилася на найважливішу політичну силу в Європі, здатну підміняти слабку імперську владу і вести успішні війни із сусідніми державами (звичайно, за ринки).
У найкращі часи до об’єднання входило майже 200 міст. Вони проявляли велику солідарність, на відміну від тодішніх італійських міст-держав, які постійно ворогували. Завантажені кораблі рухалися по лінії Лондон – Брюгге – Гамбург – Любек – Ревель – Новгород, везли метали, коштовності, тканини, вино. А поверталися з деревиною, хутром, смолою, воском, льоном, медом, пшеницею та житом. Найважливішим експортним товаром, який виробляли у Ганзейському союзі, було пиво. І всі хотіли солоної риби зі скандинавських країн.
У чотирьох європейських містах — Брюгге, Лондоні, Бергені та Новгороді, — які не підпорядковувалися Ганзі, існували філії — контори. Вони забезпечували побут і безпеку ганзейських купців, стежили за дотриманням законності операцій. Свої житлові квартали, склади та порти вони обгороджували мурами.
Інші міста теж шанували за їхні товари: Данциг (нині Гданськ) — за зерно, Росток — за солод, Щецин — за рибу, Любек, як уже сказано, — за сіль, Краків — за мідь, Ревель (Таллінн) — за віск та льон, Новгород і Псков — за хутро, ну а Кельн прозвали «винним льохом».
Плюс Гамбург
Це місто видалося мені найбільш західноєвропейським з усіх, які я бачила. Приблизно такими були загадково-привабливі капіталістичні міста з політичних детективів моєї юності. Тривожна музика, темне небо, дрібний дощ, люди з піднятими комірами плащів, спокусливо модерні будівлі впереміш із середньовічними будинками, архаїчні наземні ділянки метро, суворі лютеранські собори, дзеркальні вітрини, які відбиваються у темних водах каналів. І звичайно, затишні кафе з найсмачнішими у світі гамбургерами.
Секрет привабливості цього міста зовсім не веселий: понад половину будівель знищили американські бомбардувальники у Другу світову. І досі чимало ділянок не забудовано. Проте їх ювелірно заповнюють суперсучасними лаконічними будівлями, які своїми габаритами не тиснуть на старовинні споруди.
Найпривабливіше місце — порт на річці Ельба, схожий на казковий замок. Його заснували 1189 року. До доків і верфей веде широкий тунель завдовжки 420 метрів.
Але «родзинка» Гамбурга — це найбільші у світі складські приміщення. Збудовані у ХІХ столітті з червоної цегли та вже потемнілі від часу, похмурі й таємничі, вони щільними шерегами стоять на берегах вузьких каналів, ніби виростають із води, і створюють антураж містичного трилеру.
Сукняні пристрасті
Хоч і дивно, але контору в Лондоні, яку торговий люд вважав дуже респектабельною, заснували фландрійські купці. Вони тут купували славнозвісну англійську вовну, з якої у Фландрії виготовляли чудове сукно 40 гатунків. У ХІІІ столітті лондонська контора монополізувала у Фландрії оптову торгівлю вовною і сукном.
Фландрія — одна із земель Бельгії, в якій розмовляли нідерландською мовою та яка не входила до Ганзи, хоча на її території діяла потужна контора. Місцеві купці намагалися чинити спротив німецькій монополії. І ось 1280 року Ганза почала торговельну блокаду Брюгге, головного торгового міста країни. Метод виявився дієвим, і відтоді керівництво союзу не раз його використовувало щодо інших країн, зокрема Норвегії та Данії. Пізніше застосувала дворічну блокаду до всієї Фландрії. Цим вона довела, що процвітання і щастя будь-якого міста можливі лише під її надійним крилом.
Тріумфом Ганзи завершилися й багаторічні економічні змагання з Данією після поразки тієї у Другій дансько-ганзейській війні. Тепер союз став беззаперечним володарем Балтики та західної частини Північного моря і понад 150 років зберігав свою ключову роль у Європі. А керував цією торговельною імперією любекський Рат.
Справжньою звитягою Ганзейського союзу стало подолання піратства. У 1400 році об’єднаний флот Любека і прусських міст звільнив Балтійське море від розбійників. Двом найнебезпечнішим злочинцям разом із сотнями їхніх прибічників відтяли голови на майдані Гамбурга. Співдружність ганзейських міст здобула беззастережну торговельну монополію на Балтиці та Північному морі.
Залягти на дно у Брюгге
Містечко з казок братів Грімм, ностальгійно-затишна суміш кам’яниць із гострокутними фронтонами, будиночків із вигадливою цегляною кладкою, готичних шпилів, мальовничих млинів і аркових містків — місто художників ван Ейка і Мемлінга. А ще — лебедів, шоколаду, мережива та пива.
У Брюгге, як і в Любеку, є багато давніх свідчень доброчинства. Насамперед це Бегінаж — монастир ХІІІ століття за мурами та ровом із водою. В обителі й донині за бажання мешкають самотні жінки. У місті збереглося понад 40 старечих притулків — акуратних будиночків із закритими подвір’ячками та каплицями. Особливу роль у середньовіччі відігравали школи для дівчат, де навчали плести мережива. І нарешті — шпиталь святого Іоанна, збудований монахами-августинцями у ХІІ столітті. Величні гостроверхі цегляні будівлі в готичному стилі на березі оброслого старезними деревами каналу — певно, найромантичніший куточок Брюгге.
У такому чарівному місті навіть безжальні кілери стають сентиментальними і добрими (принаймні у фільмах).
Слов’яни знову в дамках
У ХIV столітті активність Ганзи поширилася й до українських земель. Торговельний ланцюг протягнувся до Лемберга (Львова), куди із заходу привозили сукно, бурштин, шкури, оселедці. А там на західних купців чекали венеційські та генуезькі колеги з чорноморських факторій Кафи і Тани, негоціанти з Константинополя, які везли шовк і прянощі. Усе закінчилося, коли 1395 року війська Тамерлана розорили італійські колонії в Криму.
Через зростання міського населення Європа потребувала зерна. Цей ринок підкорювали слов’яни. Спочатку перед вів Данциг (Гданськ), а із середини XV століття долучилися постачальники з Польщі, України та Литви. Вони швидко потіснили прусських конкурентів і вийшли на перше місце.
Ганзейські Сукенніце
Я завжди дивувалася, коли хтось називав Краків найгарнішим містом Європи. Але, приїхавши туди, зрозуміла: напевно, найкращими в Європі є польські реставратори. У Старого міста набагато кращий вигляд, ніж у більшості його європейських «однолітків». Те саме й з картинами — ніби лише хвилину тому їх торкався пензель.
Під час Другої світової історична частина Кракова залишилася неторканою. Не забуваймо: місто завдячує цим українцю — розвіднику Євгенові Березняку, який урятував його від руйнування.
Серце Кракова називається, як і належить центру ганзейського міста, — Сукенніце. Ці середньовічні торговельні ряди зведені у ХІІІ столітті й багато разів перебудовані за модою різних часів. Неоготичними арками нагадують італійські палаццо. А навколо розкинулась одна з найбільших у Європі ринкових площ, від якої розходяться вулиці до бульварного кільця навколо Старого міста. Там, на місці колишніх фортечних мурів, висаджено тисячі дерев і створено ставки. Турист завжди зможе перепочити в затінку платана чи липи.
У Кракові кожний знайде собі місце до душі. Комусь до вподоби урочистість барокових костелів, комусь — філософське усамітнення на середньовічному подвір’ї Ягеллонського університету, когось привабить пафос Королівського палацу Вавеля. А моїм улюбленим став францисканський собор ХІІІ століття, де вражають значно пізніші розписи у стилі ар-нуво й експресивні вітражі.
Фатальне хутро
Серед найважливіших партнерів Ганзи був Новгород. І саме він став провісником занепаду союзу. Оскільки хутро в Північній Європі дуже цінувалося, відносинам із Новгородом і Псковом там приділяли велику увагу. 1391 року між Ганзою, лівонськими містами, Новгородом і Псковом підписано «вічний мир». Однак це стало лише початком кінця.
Навіть для загартованих морськими подорожами ганзейських купців життя-буття у новгородському Німецькому дворі перетворювалося на тортури. Партнери постійно порушували договори, купців грабували злодії. На ніч гостей замикали за міцними воротами та охороняли злими псами, за будь-які спроби спілкування з містянами і розваги карали штрафами чи ув’язненням. Ворожнеча загострювалась, і якось 1424 року до в’язниці кинули всіх мешканців контори — 150 осіб. 36 арештантів не витримали жорстоких умов і померли. В середині XV століття через війну Московії з Тевтонським орденом Ганза розпочала блокаду Новгорода, яка тривала пʼять років. Важливий торговий форпост утратив свої позиції. А в 1470-х московські війська Івана ІІІ знищили Новгородську республіку й захопили її землі. Неважко здогадатись, як жорстко великий князь московський поставився до ганзейських купців. Німецький двір закрили, і відносини Ганзи з московитами припинилися.
Біда сама не ходить. На початку XVI століття Швеція взяла під контроль балтійські країни. Північна гілка Великого Шовкового шляху всохла після занепаду Золотої орди. Англія відкрила морські шляхи до американських колоній, що змістило центр торгівлі до Атлантики.
Ганзи не стало. Проте три найдавніші та найважливіші її міста — Любек, Гамбург і Бремен — у 1630 році утворили союз із правом представляти й інші міста. До сьогодні вони носять почесний титул «вільних ганзейських міст».
Хай там як, а два століття існування «наддержави» принесли великі зрушення в торгівлі, мореплавстві, розбудові міст, цивільному і торговельному праві, відносинах у суспільстві та сфері громадянських свобод. Цей союз показав можливості об’єднання і став у певному сенсі прототипом нинішнього ЄС.
ГАНЗА СЬОГОДНІ
Ганзейський союз Нового часу — міжнародна співдружність міст, створена 1980 року. Наймасовіше в ній представлено Німеччину (103 міста), Польщу (23) та Нідерланди (18).
«Ганзейські дні Нового часу» — фестиваль із ярмарками, виставками, парадами кораблів, який відбувається щороку в одному з міст Ганзейського союзу Нового часу.
2021 року фест відбувся в серпні у Ризі (Латвія). Найближчі: 2022 — Нойс (Німеччина), 2023 — Торунь (Польща), 2024 — Гданськ (Польща), 2025 — Вісбю (Швеція).
Детальніше: www.hanse.org
