Місто між Альпами та «швейцарським морем» — Женевським озером. Столиця люксового шоколаду і бездоганних годинників. Центр міжнародних організацій і мішленівських ресторанів, мистецьких галерей і бутиків, не кажучи про історичні та просто симпатичні місця… Женева більш ніж гідна вікенду.
Очікування від прес-туру на запрошення «Geneva Tourism & Conventions Foundation» були великі, проте дійсність їх перевершила. Стереотипні уявлення яскраво доповнились вигадливістю господарів і їхнім позитивним поглядом на життя.
Сад на міському даху
Відкривати для себе Женеву ми почали з місця, що підходить для цього якнайкраще. Було це у самому центрі міста, на березі озера, на даху готелю «Swissotel Metropole»*****. Нещодавно тут, на висоті над містом, з’явилася новомодна штучка — справжній сад, спроектований за останнім словом дизайну і техніки. У саду діє лаунж-бар-ресторан.
Краєвиди з тераси відкривалися незабутні: блакитна гладінь озера Леман (так його ще іменують швейцарці) зі славетним фонтаном у бухті, неквапливий мурашник старовинного міста, гора Юра і решта Альп амфітеатром… Плюс музика і келих шампанського в руці… Цей вікенд має бути аристократичним.
У шоколаді
«Солодку візитку» Женеви ми оцінили не в магазині д’юти-фрі, а в рідному домі славетного шоколаду. Ним вважається шоколадна майстерня, заснована в Женеві Полем Штеттлером 1947 року. Невдовзі вона здобула престижну нагороду на виставці кулінарного мистецтва у Берні й відтоді прославилася на весь світ. Понад 60 років у майстерні створюють традиційний шоколад найвищої «проби» і нові солодкі шедеври. Спробували свої сили й ми.
Історична майстерня «Stettler» виявилася маленькою, напханою сучасним устаткуванням і сповненою спокусливих ароматів. Заповітні ласощі в ній виготовляють зовсім не з таємно завезених особливих какао-бобів, а зі звичайного кулінарного шоколаду. Уся суть — у комбінаціях інгредієнтів, які додають майстри.
З нами охоче поділилися деякими «секретами» та долучили до процесу, попередньо надягнувши на нас халати і ковпаки. «Священнодійство» виявилося до снаги всім членам групи. Не претендую на шедевральність, але після цього майстер-класу тепер навіть у домашніх умовах придумаю, як створити свої авторські цукерки. І створю — для друзів, яким розповідатиму про Швейцарію.
Під зіркою «Мішлен»
А ось і дегустаційне меню в прямому сенсі слова. Його нам підготував ресторан готелю «De la Paix»*****, розташований на самісінькому березі Леману.
Це перший бутик-готель у Женеві. Його дизайн ненав’язливо підкреслює елегантність італійської архітектури цієї історичної будівлі. Що ж до сервісу та обстановки, то це оаза істинного спокою та комфорту в центрі одного з найбільших міст Швейцарії.
У ресторані працює кухар Жером Маніфасьє зі своєю командою. Вони створюють традиційне швейцарське меню, прагнучи автентичності і простоти. Спробуйте здобути зірку «Мішлен», залишаючись традиціоналістом, — для цього знадобиться істинна віртуозність і самовідданість. У Жерома ця відзнака є. Наші очі, нюхові та смакові рецептори підтвердили вердикт ресторанного путівника: «Справжня зірка!».
Італійське село у швейцарському місті
Старим туристичним трамваєм (або й сучасним) можна доїхати до славного і дивного місця — району Каруж. Два століття тому він став частиною Женеви, хоча раніше був її суперником. Амадей ІІІ, король Сардинії та герцог савойський, збудував його в італійському стилі. Невдовзі Каруж проголосили вільним містом. За часів суворого релігійного диктатора Кальвіна женевці вирушали сюди заради театральних вистав та інших «гріховних утіх».
Райончик зберіг шарм італійської провінції. Дві гарні площі та вузенькі вулички, симпатичні будиночки та кав’ярні, платани, фонтани, кінотеатр 1930-х років… Усе це створює непідробний колорит. На додачу наша гідеса — поважного віку італійка Жанна, погримуючи в’язкою ключів, поводила нас ратушею, характерними каружськими двориками, майстернями…
Королівство часу
Музей годинників у Женеві — серед найвідоміших у Швейцарії, хоча відкритий порівняно недавно, 2001 року. Називається він, як і компанія-виробник, — «Patek Philippe». Музей має багатющу колекцію, і не лише славетних хронометрів із вишуканим дизайном та досконалими механізмами, а й годинникових інструментів та ювелірних прикрас. Є тут і давня годинникова майстерня, в якій можна поспостерігати за роботою «магів механіки».
Найдавнішим «дзигарям» у музеї виповнилося понад 500 років. Пишаються тут і найпершим у світі годинником із металевим браслетом, що виготовлений ще 1868 року. А ще ми побачили один із найскладніших годинників на планеті, який складається із 1728 деталей і 33 механізмів! Серед іншого цей хронометр може вираховувати час сходу сонця, визначати високосні роки і дати Великодня.
Гурме-пікнік
Час показував наближення обіду, а спека спокушала влаштувати його на свіжому повітрі.
Оригінальним екологічним транспортом — женевським велотаксі — ми вирушили туди, де вміють «накрити галявину». Велотаксі являло собою сучасного дизайну червоні екіпажики, за кермом яких сиділи молодики студентського вигляду. Усе-таки, здається, в цих таксі, крім педалей, були й електромотори, інакше молодики б весь час так не усміхалися…
Ресторан «Parc des Eaux-Vives» має спеціальне «меню кошиків» для обідів на природі. Обираєте собі один за смаком і наповненістю платіжної картки: хочете — зі смачними бутербродами та напоєм, а хочете — з найдорожчими делікатесами та колекційним вином, загалом 6 опцій.
Де б ми ще на травичці скуштували страви від титулованого шеф-кухаря? Оце і називається гурме-пікнік. Самі кошики теж виявилися цікавинками: окрім страв, у них були компактно розташовані столові прибори та посуд включно з келихами, набір містив і ковдру.
Природа була гідна обіду. Мальовничим тлом для пікніку став краєвид парку та озера, а звуковим фоном — класика, джаз і поп у виконанні учасників Женевського музичного фестивалю. Рамки фесту були такі широкі, що охоплювали всі вулиці центру і тривали до вечора, точніше — до вечері у ресторані «Parc des Bastions».
Шопінг-терапія з мейк-апом
Під завісу дня нас запросили до торгового центру «Globus Dept. Store». Відверто кажучи, ціни захмарні, зате пропоновані моделі несуть у маси нові тренди та виконані з неймовірною якістю. Для журналістів це було схоже на виставку досягнень сучасної фешн-індустрії.
А ось презентація парфумів і засобів для макіяжу пройшла на ура. Гарні швейцарські хлопці не лише пояснили нам переваги нових продуктів, а й кваліфіковано зробили кожній із нас мейк-ап. Було несподівано і дуже приємно. Дуже!
Ланч-круїз
Уранці наступного дня на нас чекала запаморочлива екскурсія канатною дорогою на гору Салев з оглядовим майданчиком, заставленим дерев’яними скульптурами. Звідти видно все Женевське озеро. А потім ми спустилися, щоб побачити водойму практично зблизька і заразом поснідати.
Ланч-круїз — іще одне нове словосполучення у практиці гурман-туризму. Що воно для нас означало, здогадатися неважко, — прогулянку Женевським озером із частуванням на борту. І яким — уявіть собі, знову «мішленівським», від місцевої знаменитості Філіппа Шевріє. У поєднанні з панорамами вілл і видовищем фонтану «Jet d’Eau» — це щось неймовірне! Нагадаю, що женевський «фонтанчик» б’є з поверхні озера на 140 метрів у висоту!
Старе місто. Нарешті!
Ніхто ніколи не минає старих центрів у давніх містах, і оглянути їх намагаються відразу. В нас вийшло навпаки — спочатку було дослідження можливостей оригінально провести вікенд. Але ж куди подінешся від класики?
Женевська туристична класика — це насамперед собор святого Петра (ХІІ–ХІІІ), гігантський мавзолей герцога Брауншвейгського (1873) та Старий арсенал (XVII). Для вікендника це програма-мінімум, мініморум!
Далі за моїм особистим рейтингом ідуть європейська штаб-квартира ООН, вона ж «у дівоцтві» — приміщення Ліги націй. Потім — Церн, Європейський центр ядерних досліджень, де на світ з’явилася «глобальна павутина» — Інтернет. Опісля — купальні Пакі просто неба, з вишками для стрибків у воду.
Раджу не оминути двох «сидячих» цікавин Женеви — здоровецького пам’ятника «Зламаний стілець» і малопримітної, але однієї з найдовших у світі лавок «Де ля Трей» — вона має 120 метрів.
І звичайно, площа Молар із чудовою прогулянково-посиденьковою атмосферою кафешок і лавочок, а також з авангардним об’єктом «Шепіт». 1800 ліхтариків вмонтовано у бруківку вулиці. На кожному написано «Спасибі», «Привіт» або «До завтра» дев’ятьма мовами світу. Слова засвічуються, коли в Женеві настає вечір. Як же це заряджає позитивом…
Особливо під акомпанемент згаданого музичного фестивалю. Вулиці були обнизані імпровізованими сценами, а газони нагадували глядацькі зали. Та найдужче захоплювала можливість у дні «Fete de la Musique» (друга половина червня) зайти в будь-які закутки будь-якого музичного закладу міста — від музшколи до Опери.
Спа-розслаблення
На завершення прес-вікенду ми «продегустували» славнозвісні швейцарські водні процедури. Після насичених днів це найліпший релакс. А одне з найкращих для нього місць — «La Reserve Hotel and Spa»*****.
Відчули себе VIP-особами ще у венеціанському човні, яким нас доправляли з центру міста до готелю. Ну, а серед спа-задоволень і дизайнерських штучок розтануло б і серце Снігової Королеви… І потім наснажилося б енергією життя та бажанням знову відкривати цей світ.
Такого широкого «меню» насолод, як у Женеві, ще пошукати. Не на вікенд, а на все життя вистачить. Додайте до цього розташування міста у серці Західної Європи, звідки рукою подати до Парижа, Брюсселя, Берліна, Амстердама, Відня, Мілана… Гарне спа знадобиться вам не раз!
