Перші враження про місто отримуємо вже в таксі, заздалегідь замовлене нами через інтернет до готелю «Palazzo Zichy». Попри те, що угорська мова — одна з найскладніших, ми чудово порозумілися з добродушним водієм таксі й слухали нашу першу вступну екскурсію по Будапешта. Візуальне враження — у трьох словах: монументально, масштабно й дуже чисто. І це при тому, що в Будапешті 1,7 мільйона мешканців. Житлові будинки притискаються один до одного, проте в цій «тісноті» не відчувається й тіні «образи».
Колесо й огляд
Не очікуючи заселення в номер, негайно вирушаємо на огляд територій. Наш шлях спершу лежить до пункту обміну валют: хоча євро приймають майже в усіх туристичних місцях, проте курс не надто вигідний, і здачу однаково дадуть у форинтах.
Тепер нам — до колеса огляду «Sziget Eye», щоб зорієнтуватися в просторі й зрозуміти географію міста. Колесо розташоване на площі Ержебет і є найбільшим у світі мобільним атракціоном. Квиток на цю атрацію коштує 8 євро.
Панорама чудова, добре проглядаються обидві частини міста — Пешт і Буда, сполучені величним мостом Сечені. З висоти «польоту» стає очевидним архітектурне розмаїття міста: поруч розташовані готичні замки з елементами ренесансу й бароко, собори романської епохи, палаци у традиціях неоромантизму, яскраві представники класицизму, еклектики й навіть мавританського стилю. Загалом на атракціоні можна відчути цілу гаму позитивних емоцій, різних удень і вночі.
Проспектом через Пешт
Продовжуємо гуляти парадним проспектом Будапешта — проспектом Андраші, який за свою вишуканість дістав назву «будапештські Єлисейські поля» й опинився у Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Йдучи ним, важко не видати в собі туриста: не роззиратися навсібіч, не задирати здивовано голову і не фотографуватися. Проспект помпезний і заслужено визнаний однією з найгарніших вулиць Європи. Тут гідне місце знайшов собі Угорський державний оперний театр (1884 рік), будівництвом якого займалися виключно угорські майстри та відкривав який імператор Австро-Угорської імперії Франц-Йосиф. Навпроти театру розташоване кафе «Muvesz», вигляд якого, за нашими уявленнями, повністю відповідає кав’ярні «золотої доби» Австро-Угорщини. Саме тут трохи втомлений від прогулянки, але задоволений турист може скуштувати торт Добош — ласощі угорської королеви Ержебет і випити чашечку ароматного еспресо.
На проспекті розташований і Угорський університет образотворчих мистецтв (1871 рік), який дедалі більше проявляє зацікавленість до іноземних студентів і пропонує програми навчання «Еразмус», що допускають річний обмін і денне навчання для іноземних студентів, у тому числі й українських.
Останню ділянку Андраші заповнили розкішні особняки, вілли та будинки посольств, відмежовані від проспекту зеленими садками. Більшість старовинних будинків — у процесі реконструкції за кошти уряду чи грантів Євросоюзу.
Героям слава!
У кінці проспекту нас привітно зустрічає чергова міська гордість — площа Героїв. Її створили 1896 року до тисячоліття «здобуття батьківщини», як називають угорці заснування своєї держави. Архітектурний ансамбль складається із 36-метрової коринфської колони з 5-метровим архангелом Гавриїлом на верхівці та двох напівкруглих колонад, у нішах яких розташовані бронзові постаті героїв і правителів.
Підкреслюють красу площі дві чудові неокласичні споруди на краях колонад. Одна з них — це Музей образотворчих мистецтв, створений 1896 року на основі мистецької колекції князів Естергазі. Це збірка різних епох, народів і таких великих митців, як Рафаель, да Вінчі, Рубенс, Гойя, Веласкес, Дюрер, Ель Греко та Роден. На жаль, музей закритий на реконструкцію і впустить відвідувачів лише у 2018 році.
Інший будинок при колонаді — арт-хол «Мючарнок». Це першокласна галерея, в якій проходять виставки сучасного угорського й іноземного мистецтва.
Безперечно, площу Героїв слушно внесли до Спадщини ЮНЕСКО. Це квінтесенція угорської національної історії й гордості, втілення величі. Тут легко ознайомитися з найважливішими віхами історії сусідньої для нас держави, а також довідатися, на честь кого й чому тут так названо вулиці та заклади.
Модерний замок
Прямуємо за колонади Героїв, углиб парку «Варошлігет». Чим він так вабить туристів і мешканців столиці? Найгарнішим замком Вайдахуняд, славетними купальнями Сечені, найбільшим у світі піщаним годинником, пам’ятником загадковому Анонімусу, «рослинною» Якською каплицею, Музеєм транспорту...
Для початку неквапливо прогулюємося замком Вайдахуняд. Небачена краса ліплень, кування, архітектурних рішень чекали тут на кожному кроці. Історія створення замку воістину захоплива. До тисячолітнього ювілею Угорщини виготовили макет замку з картону, фанери та пап’є-маше. Архітектор Ігнац Альпара обрав за зразок 21 найкращий будинок Угорщини і Румунії та вдало скомпонував їхні деталі в одну прекрасну споруду. Витвір став експонатом святкової виставки в Міському гаю, що за площею Героїв, але так полюбився містянам, що після закінчення урочистостей було ухвалено рішення відтворити його в камені. За всіма правилами середньовіччя, перед стінами замку проклали рів із водою. Аби потрапити до романтичної визначної пам’ятки Будапешта, треба подолати міст і пройти у готичну браму.
Фантастичні звірі та де їх шукати
Аж трохи переситившись барельєфами та горельєфами, тримаємо шлях до однієї з найдавніших атракцій Європи — Будапештського зоопарку. У п’ятницю о 4 годині пополудні відвідувачів тут небагато. За 9 євро є нагода побачити (а іноді й торкнутися!) коал, дитинчат орангутанга, лемурів, метеликів, пташок...
Що ж до екстер’єру, то через банкрутство наприкінці ХХ століття, руйнування під час війн тощо зоопарк пережив чимало реконструкцій. Останню завершили у 2007 році. Тепер це небувалий сучасний простір для тварин!
Свої помешкання тут знайшли близько 3000 різноманітних створінь. Найбільше враження справляють напівмавпочки з котячими хвостами — лемури з Мадагаскару, які у країні свого походження вважаються священними тваринами. Неодмінно відвідайте їхній павільйон ближче до сутінків, і ви застанете їх на піку вечірньої активності. А ще зможете торкнутися пухнатих хвостиків, подивитись, як майстерно ці звірятка перестрибують із дерева на дерево, і зберегти світлину з дивними приматами.
Сусіди лемурів — лінивці. Швидкість їхнього пересування становить лише кілька метрів за хвилину, зате якщо ви вже зустрінете це диво природи, то зможете розглянути в деталях.
Поруч, у павільйоні «America Tropicana», живуть крокодили, тукани, ігуани й різноманітні рибки.
Недалеко від озера причаїлися дружелюбні кенгуру, які вільно розгулюють по стежках у своєму загінчику й періодично просяться до рук «на погладити». Відмовити собі в цьому задоволенні неможливо!
Будапештський зоопарк може похвалитися поповненнями в родинах своїх підопічних — це і слоники, й бегемотики, і жирафики, й навіть перший у світі штучно зачатий носоріг. Одні кажуть, що секрет — в унікальних термальних джерелах, а ми впевнені, що в гарних умовах життя тварин, людській любові до них.
Королівські пагорби
Уранці другого дня попрямували до узвиш у західній частині Угорської столиці — Буди. А попередньо на сайті «Tripster» забронювали індивідуальну екскурсію з російськомовним працівником Угорської національної галереї, що розташована в Королівському палаці. Колекція музею налічує понад 100 тисяч творів мистецтва, крім того, на тимчасову експозицію виставлено деякі з шедеврів реконструйованого нині Музею образотворчих мистецтв. Серед них — «Портрет кардинала Іполіта д’Есте в молодості» Рафаеля Санті, «Проповідь святого Іоанна Хрестителя» Пітера Брейгеля-старшого й навіть «Благовіщення» Ель Греко.
Але гордістю та «родзинкою» колекції є роботи угорських майстрів. Зокрема, й митця, що народився на Закарпатті, в місті Мукачеве, та провів півжиття у Франції, — Міхая Мункачі. Прославила його картина «Камера смертника». Вона являє нам трагічний образ людини, засудженої на смерть, але не скореної. Саме на цьому полотні вперше перед глядачами з’являється фігурка маленької дівчинки, яка пізніше мандруватиме з твору у твір і стане «візиткою» митця.
Після образотворчого екскурсу радимо прогулятися правим берегом Дунаю й добре огледітись у фортечному районі. А милуватися тут є чим. Наприклад, одним із символів міста — величним Будайським палацом, який протягом сторіч служив королівською резиденцією. Або Рибальським бастіоном — дивовижної краси архітектурним ансамблем у стилі неоромантизму, збудованим на місці рибного базару. І звичайно ж, собором святого Матяша, який був споруджений у ХІІІ столітті, а потім 145 років пробув турецькою мечеттю. В нинішньому вигляді храм постав у кінці ХІХ століття — у пишному стилі пізньої готики, з черепичними візерунками на дахах.
Парламентські кореспонденти
Поступово прощаємося з Будою та переходимо на лівий берег по Ланцюговому мосту імені графа Сечені — першому постійному кам’яному мосту, що сполучив 1849 року два міста — Буду й Пешт. Останньою, за нашим планом, є екскурсія до парламенту Будапешта.
Угорці довго не мали окремого будинку для парламентських засідань, і ось у 1880 році, після об’єднання Буди, Пешта й Обуди, під час Державних зборів було ухвалено рішення про зведення будинку парламенту для своєрідного підкреслення суверенного права угорської нації. На конкурсі проектів переміг архітектор Імре Штейндль із проектом, на який його надихнули англійський парламент і ратуша Відня.
До будівництва були залучені винятково угорські умільці й постачальники матеріалів. На споруду пішло 40 мільйонів цеглин, 40 кілограмів золота для внутрішнього оздоблення й понад 500 тисяч каменів для зовнішніх фасадів. Будівництво набуло грандіозних масштабів і стало поштовхом для розвитку багатьох галузей угорської промисловості (наприклад, видобутку мармуру, виробництва електроламп). Запланований будівельний кошторис на 18,5 мільйона золотих крон був значно перевищений і в підсумку сягнув 37 мільйонів. За таку суму на той час реально було збудувати місто на 40 тисяч мешканців.
Екскурсію з російськомовним гідом можна придбати безпосередньо на вході до парламенту чи онлайн. Час для російськомовних груп — 12.30 і 15.15. Квиток коштує 19 євро для дорослих і 9 євро — для студентів до 24 років. За 45 хвилин ви встигнете зануритись у світ «народних депутатів» Угорщини різних часів і відчути, наприклад, те, що система обігрівання й охолодження приміщення досі не застаріла! Вона першою в Угорщині мала віддалений контроль: котельня розташована в будинку на сусідній вулиці. Провітрювання великих зал здійснюється через стельові люстри.
Верхня палата служить залою конференцій і нарад. Вона вражає оздобленням зі слов’янського дуба, позолотою, зображеннями гербів королівських родин Угорщини, фресками й іншими ознаками аристократизму. Таких, як витончені підставки під сигари на підвіконнях при виході з палати. Кожна з них пронумерована згідно з ложею свого господаря, щоб аристократи не плутали своїх сигар.
Перед Верхньою палатою ми помилувалися 88 статуями ремісників і прогулялися по найбільшому килиму в Європі, який був виготовлений вручну спеціально для цієї зали.
Потім стали свідками зміни почесної варти, яка пильнує королівські регалії: корону святого Іштвана, скіпетр, державу й меч. Зі стін на корону дивляться 16 угорських королів і трансильванських князів. Серед них — і молода Марія-Терезія.
Настає час прощатися з «перлиною Дунаю», батьківщиною кубика Рубика, кулькових ручок, голограм, гусарів і автобусів «Ікарус». Тут чудово уживаються європейські євро й угорські форинти, тендітна порцеляна і рваний камінь, ресторани зі столітньою історією й новомодні «бари на руїнах», найскладніша мова у світі з 26 відмінками і такі прості й доброзичливі місцеві мешканці. Тут повно європейської екзотики та імперських красот — і сюди так легко, швидко й недорого діставатись. Одне слово, вихідні та Будапешт створені одне для одного!
