Перше здивування: такого привітного та швидкого прикордонного контролю я не проходила ще ніде. Безперечно, українцям тут раді. Взагалі, каталонці комунікабельні та відкриті, навіть якщо не розмовляють англійською.
На жаль, із самою красунею Барселоною цього разу побачитися не вдалося: вся увага — околицям, столичній провінції. Регіон Коста-Барселона охоплює кількадесят кілометрів, пропонує всі відомі види відпочинку та неабиякі туристичні принади.
КАСТЕЛЬДЕФЕЛЬС. Зірковий релакс
Затишне місто розкинулося зовсім поруч із Барселоною, на березі Середземного моря, в оточенні заповідника «Гарраф». Щодо походження назви, то припускають, що Кастельдефельс — це «Замок Фелікса» (Castrum Felix). А ось перша письмова згадка не підлягає сумніву — Х століття.
Місто просто чудове для релаксу. Самі барселонці часто приїжджають на його широкі золотаві пляжі. Багато хто купує в Кастельдефельсі будиночки і вілли: хто поблизу пляжу, а хто на кручах із неозорим морським краєвидом. Саме тут мешкають зірка футбольної команди «Барселона» Мессі та його одноклубник Піке зі своєю славетною дружиною Шакірою.
Це одне з найпопулярніших місць для серфінгу, віндсерфінгу та кайтсерфінгу. Під час барселонської Олімпіади 1992 року тут проводили турніри з веслування на спеціально збудованому каналі. Діє центр різноманітних водних видів спорту: водні лижі, каное, вейкборд... Особисто я здобула перший у житті досвід каякінгу — неймовірні враження!
Кастельдефельс входить до топ-10 ділового туризму Каталонії. Сучасні готелі готові до організації наукових, урочистих і бізнес-заходів.
Ну, і безперечний плюс курорту — гастрономія. Хоча вона чудова в усій Каталонії. Тутешні смакоти ніколи не покинуть ваших спогадів! У Кастельдефельсі я стала свідком створення салату «щато» з листя фризе, анчоусів, тунця і тріски, заправленого соусом із фундуку, мигдалю, часнику, оцту, олії, солі та помідорів. Шеф Серхіо вклав у страву стільки любові, що інгредієнти набули особливих смаків.
Удень місто здається домашнім та сімейним, а увечері в ньому розпочинається екшн. Ресторани заповнюються галасливими натовпами. Причому ви не почуваєтеся зайвим на цьому святі життя.
СІТЖЕС. Місто, яке не спить
Менше ніж півгодини класною магістраллю — і я вже у Сітжесі. До речі, більшість каталонських доріг є платними: хороше завжди вартісне.
Наприкінці минулого століття рибальське селище Сітжес стало одним із найпопулярніших молодіжних курортів світу. Нині воно славиться піщаними пляжами, яких аж 17. Усі — з душовими, переодягальнями, спортмайданчиками, шезлонгами та парасолями в оренду. За містом можна знайти тихі бухти, а ще — пляжі для нудистів і геїв. Сітжес вважають іспанською столицею людей із нетрадиційною сексуальною орієнтацією, в червні тут відбувається гей-парад. Але місто дружнє до всіх.
Поруч із пляжною зоною — ресторани, і то неабиякі. Мабуть, лише в Каталонії зі звичайного чізкейку можуть створити абсолютний шедевр. Легке та неймовірно ніжне суфле тане у роті й залишається у смаковій пам’яті назавжди!
Можна відвідати музей «Бакарді» — того самого загальновідомого бренду рому. Його засновник Факундо Бакарді народився у Сітжесі та емігрував у 1830 році на Кубу. В «Каса Бакарді» можна ознайомитися з історією рому, процесом його приготування, взяти участь у дегустації та майстер-класі з приготування коктейлів.
Незважаючи на постійні вечірки, фестивалі та натовпи туристів, місто справляє враження затишного. Вулички та верандочки кличуть до вивчення їх деталей. Ошатна перлина — церква Святого Варфоломія і Святої Теклі — стереже місто на березі Середземного моря. У Сітжесі безліч музеїв і галерей, до яких пропонується єдиний квиток за вигідною ціною. Можна також просто присісти на лавиці біля моря й насолодитися хвилями життя…
Модерністи в місті
Справжнім відкриттям для мене стала колонія Гуеля. Це зовсім не зона відбування покарань, а робітниче селище, збудоване на замовлення підприємця Еусебіо Гуеля, друга і мецената архітектора Антоніо Гауді. Вражає створена славетним зодчим крипта у місцевій церкві. Тим паче, що в ній, на відміну від барселонського собору Саграда-Фамілія, немає натовпу, і всяк може досхочу вивчати аспекти стилю.
1898 року в містечку Санта-Колома-де-Сервельо пан Гуель заснував текстильну фабрику. Для робітників тут була вся інфраструктура, включно з лікарнею, школою й навіть театром. Церкву засновник доручив будувати Гауді. Той почав із крипти — підземного приміщення. Довгі 10 років майстер працював над цією частиною, і вона — єдине, що вдалося втілити із запланованого проекту. В 1917 році роботи припинилися, бо після смерті Гуеля фінансування не знайшлося. Шкода, бо саме тут великий Гауді проводив експерименти, результати яких відобразились у Саграда-Фамілія.
Крипта є водночас храмом і музеєм. Видатний архітектор прагнув єднання будівлі з природою в модерністській манері. Застосовував, як зараз би сказали, вторсировину: частини ткацьких верстатів, перепалену цеглу, биті кахлі... Кожний елемент має своє місце та значення. Парафіяни сідають на анатомічні гаудівські лави з дерева та заліза. Годинами можна роздивлятися неоднорідні колони з базальту та вітражі-квіти. Крипта — істинний шедевр каталонського модерну.
Ще одне місто тісно пов’язане з роками становлення Антоніо Гауді. Це Матаро на узбережжі Коста-Барселона. Саме тут розташований перший витвір архітектора. Тоді геній був лише студентом, але вже спроектував будівлю місцевого кооперативу (1878). Юний Гауді зробив із простого ангара справжній шедевр. Дюжина елегантних параболічних арок створює ефект перевернутого корабля, забезпечуючи надійну конструкцію з вільним простором у центрі. Як кажуть, усе геніальне просте. Зараз тут музей сучасного мистецтва.
У Матаро народився і творив ще один непересічний каталонський архітектор — Жозеп Пуч-і-Кадафалк. Його будинок «Коль-і-Регас» (1897) вражає кожною деталлю. Всі рослинні та анімалістичні образи здаються живими!
Бачила я твір і третього «стовпа каталонської архітектури» — Луїса Доменек-і-Монтенера. Це фантастичний замок святої Флорентини, який збудували на місці римської вілли «Домус». Монтенер застосував елементи різних стилів: від неоготики до модерну. 1998 року споруда увійшла до рейтингу найгарніших у світі. А у 2015-му тут відбувалися зйомки серіалу «Гра престолів». Будівля нагадує стилізований романтичний палац з елементами середньовічної архітектури. Інтер’єри вражають оздобами: барвисті вітражі, унікальні панно, величезний камін із ліпленням... Кожна деталь варта уваги. Недарма у 1908 році тут зупинявся іспанський король Альфонсо ХІІІ. У замку справді почуваєшся по-королівському.
Тепер споруда є приватною власністю двох сестер. Одна частина закрита для відвідувачів, іншу ж здають під різноманітні івенти, екскурсії. Влітку тут проходить фестиваль класичної музики. Загалом атмосфера казкова.
КАЛЬДЕС-ДЕ-МОНТБУЙ. Гарячі води та живі вежі
Місто Кальдес-де-Монтбуй відоме термальними джерелами ще з часів Римської імперії. Просто в середмісті збереглися залишки романських купалень. Неподалік — фонтан «Лев» XVI століття, на струменях якого кожен може перевірити температуру потоку, яка сягає 74°С. Це найгарячіші купелі в Європі. Охолоджені вони допомагають подолати артрит, ревматизм, респіраторні захворювання, вегетосудинну дистонію, зменшити вагу та усунути підступний целюліт. Мешканці Кальдеса користуються цілющою водою і з побутовою метою: досі працює відкрита пральня, де я спостерігала процес відмивання килимів. А ще бачила, як гаряча вода допомагає плести кошики: розпарені прутики стають гнучкішими.
Проте в місті була ще одна подія, на яку треба було поспішати. Унікальний шанс потрапити на тренування місцевої команди кастельєрів! Кастели — це вежі з людей, котрі стоять одне в одного на плечах. Традиція будувати такі дивовижі на свята сягає XVIII століття. Спочатку цим займалися виключно чоловіки, а зараз стать, вік і статура охочих не має значення.
Кастельєри збираються кілька разів на тиждень і відточують свої навички. Мені пощастило стати свідком цього. Дійство відбувалося на невеликій площі. Уніформа кастельєрів — це білі штани, широкий чорний пояс і сорочка в кольорі команди. Пояс виконує функцію корсету для спини, а щоб іншим кастельєрам було зручно вилазити, на нього пов’язують дві хустинки-сходинки. Для дітлахів, які стають «верхівкою» кастелу, обов’язковим є шолом. Найкремезніші учасники створюють фундамент вежі, а мініатюрні займають найвищі позиції. Чисельність команди, або койї, може сягати 500 осіб. Форми веж — найрізноманітніші. Видовище — захопливе!
МОНСЕРРАТ. Ближче до Неба
Уже здалеку виднілися чудернацьких обрисів гори. Дорожний серпантин підіймається все вище. Дивовижне поєднання заповідної краси та святості дарують піднесене відчуття. Тут панує воістину унікальний дух.
Монастир Монсеррат — найбільша святиня Каталонії. Тисячі паломників і туристів їдуть сюди з різних причин: хтось хоче дослідити архітектурні ансамблі, бережно вмонтовані у скелі, хтось прагне долучитися до духовного та побачити загадкову статую Чорної Мадонни з Немовлям.
За легендою, в ІХ столітті на горі Монсеррат пастухи знайшли цю скульптуру в печері. Всі намагання перенести її були марними, адже дивним чином вона знову опинялася в своїй обителі. Саме тому тут було засновано монастир бенедиктинців. Кілька разів Монсеррат перебудовували через війни, але він знову поставав. Наразі тут мешкає близько 80 монахів.
При храмі діє хор хлопчиків. Я потрапила на вечірню, кінцівку якої прикрасили їхні янгольські голоси. А вже після служби відбулася моя зустріч із Чорною Мадонною. Статуя з Немовлям схована за склом, лише права рука відкрита для поклоніння.
Існує кілька версій щодо кольору святині. Найімовірніше, деревина, з якої вона виготовлена, просто закоптилася від свічок. Чорна Мадонна допомагає всім, хто приїхав просити її заступництва чи допомоги. При монастирі діє спеціальна кімната подяки, вона заповнена подарунками Мадонні. Дитячі речі, весільні букети, костури — все це свідчення чудотворної сили. У 1881 році папа Лев ХІІІ офіційно канонізував Чорну Мадонну, і вона офіційно стала заступницею Каталонії.
Наполегливо раджу завітати до місцевого музею, де відеоінсталяції стисло розкажуть про створення Монсеррата, про розклад життя ченців, оглянути колекцію славетних митців: Ель Греко, Караваджо, Пікассо, Далі... Тут же можна придбати книжки з монастирської друкарні. Обитель володіє унікальною бібліотекою з понад 300 тисячами томів, включаючи рукописи.
У 1987 році Монсеррат було офіційно визнано заповідником. Вабить він і професійних альпіністів, і звичайних туристів. Тут розроблені різноманітні піші маршрути різної складності та тривалості. Головне, щоб ви мали при собі зручне взуття й одяг.
А ще варто зупинитися в готелі. Увечері, коли всі гості покидають Монсеррат, можна відчути усю велич місця. Неймовірна тиша гір, і лише подекуди лунають пташині перегуки. Повітря ніби вібрує від енергії, й ти немов зависаєш у просторі…
Особисто зі мною в цій святій місцині трапилася дивна штука: моя камера просто припинила працювати. Жодне фото не відображалось, акумулятор не заряджався. І лише в наступному пункті подорожі все відновилося.
Тут, на горі, в готелях і крамницях, дуже смачна їжа — проста, з екопродуктів, вирощених ченцями. Просто божественна! У сувенірній крамничці можна придбати мед, сири, оливкову олію та наливки. І звичайно ж, образи з Монсерратською Богородицею.
Шопінг по-каталонському
Зазвичай наприкінці відпочинку туристи приділяють час шопінгу. Я вирішила не відходити від традиції.
У пригоді стало місто Вік. Воно славиться ярмарками, що відбуваються по суботах і вівторках на майдані. Традиційні сири, ковбаси, хамон, овочі, фрукти, смачний хліб, мед, ба навіть справжні трюфелі можна придбати з перших рук. Сімейні крамнички працюють уже не одне століття.
За покупками раджу не забути про цікавини Віка: римський храм ІІ століття, один із трьох найкраще збережених в усій Іспанії, колоритний зелений пейзаж із римським мостом, руїни собору ХІ століття. Місто кличе на прогулянки старовинними вуличками та посиденьки у кав’ярнях після вдалого базарювання.
Для тих, хто полюбляє luxury-шопінг, є аутлет «La Roca Village». 40 хвилин від Барселони — і ви в раю для шопоголіків. Понад 100 бутиків провідних марок світу та автентичних іспанських брендів за зниженими цінами! В аутлет-містечку можна замовити послугу «hands free shopping», завдяки якій не треба самому тягати пакунки: 9 євро — і ваші покупки будуть доставлені в інформаційний центр на ваше ім’я. На всій території — безкоштовний Wi-Fi, тож завжди можна зателефонувати подрузі та порадитися з вибором нової сукні. Якщо ж потрібна кваліфікована допомога, заздалегідь (за 48 годин) до приїзду замовляйте персонального стиліста. Діють дитячий парк розваг, готель для домашніх улюбленців та офіс «tax free». Більшість працівників у бутиках — російськомовні, а іноді й україномовні. Усе для клієнта! Торгова вулиця «La Roca Village» працює сім днів на тиждень з 10:00 по 21:00. Сюди курсують спеціальні автобуси «Shopping Express» із центру Барселони, курортів Льорет-де-Мар і Санта-Сусанни. Доїхати можна й поїздом або автівкою. Зручно!
Одне слово, в мене від провінції Барселона — незабутні враження. Окрім сувенірів, на згадку лишилися післясмак морських хвиль і витончених страв, сяйво духовних вершин, атмосфера мистецтва і свободи. У Каталонії не варто шукати цікавих місць, вони самі вас знайдуть.
