Врез: Відкриваючи «нові береги» поруч зі столицею Каталонії, занурюєшся в море яскравих вражень. Уперед, до потаємних перлин багатющої землі, вони чекають на нас!
Країна: Іспанія
Автор: Юлія Мала
Фотограф: Юлія Мала

Перше здивування: такого привітного та швидкого при­кордонного контролю я не проходила ще ніде. Безпереч­но, українцям тут раді. Взагалі, каталонці комунікабельні та відкриті, навіть якщо не розмовляють англійською.
На жаль, із самою красунею Барселоною цього разу побачитися не вдалося: вся увага — околицям, столичній провінції. Регіон Коста-Барселона охоп­лює кількадесят кілометрів, пропонує всі відомі види відпочинку та неабиякі туристичні принади.



КАСТЕЛЬДЕФЕЛЬС. Зірковий релакс

Затишне місто розкинулося зовсім поруч із Барселоною, на березі Середземного моря, в оточенні заповідни­ка «Гарраф». Щодо походження назви, то припускають, що Кастельдефельс — це «Замок Фелікса» (Castrum Felix). А ось перша письмова згадка не підлягає сумніву — Х століття.
Місто просто чудове для релаксу. Самі барселонці час­то приїжджають на його широкі золотаві пляжі. Багато хто купує в Кастельдефельсі будиночки і вілли: хто поблизу пляжу, а хто на кручах із неозорим морським крає­видом. Саме тут мешкають зірка футбольної команди «Бар­селона» Мессі та його одноклубник Піке зі своєю славет­ною дружиною Шакірою.
Це одне з найпопулярніших місць для серфінгу, вінд­серфінгу та кайтсерфінгу. Під час барселонської Олімпіа­ди 1992 року тут проводили турніри з веслування на спе­ціально збудованому каналі. Діє центр різноманітних водних видів спорту: водні лижі, каное, вейкборд... Осо­бисто я здобула перший у житті досвід каякінгу — неймо­вірні враження!


Кастельдефельс входить до топ-10 ділового туризму Каталонії. Сучасні готелі готові до організації нау­ко­вих, урочистих і бізнес-заходів.
Ну, і безперечний плюс курорту — гаст­рономія. Хоча вона чудова в усій Каталонії. Тутешні смакоти ніколи не покинуть ваших спогадів! У Кастельдефельсі я стала свідком створення салату «щато» з листя фризе, анчоусів, тунця і тріски, заправле­ного соусом із фундуку, мигдалю, часнику, оцту, олії, солі та помідорів. Шеф Серхіо вклав у страву стільки любові, що інгреді­єнти набули особ­ливих смаків.
Удень місто здається домашнім та сімей­ним, а увечері в ньому розпочинається екшн. Ресторани заповнюються галасливими на­товпами. Причому ви не почуваєтеся зай­вим на цьому святі життя.


СІТЖЕС. Місто, яке не спить

Менше ніж півгодини класною магіст­раллю — і я вже у Сітжесі. До речі, більшість каталонських доріг є платними: хороше завжди вартісне.
Наприкінці минулого століття рибаль­ське селище Сітжес стало одним із найпо­пулярніших молодіжних курортів світу. Нині воно славиться піщаними пляжами, яких аж 17. Усі — з душовими, переодягаль­нями, спортмайданчиками, шезлонгами та парасолями в оренду. За містом можна знайти тихі бухти, а ще — пляжі для нудис­тів і геїв. Сітжес вважають іспанською сто­лицею людей із нетрадиційною сексуаль­ною орієнтацією, в червні тут відбувається гей-парад. Але місто дружнє до всіх.
Поруч із пляжною зоною — ресторани, і то неабиякі. Мабуть, лише в Каталонії зі звичайного чізкейку можуть створити абсолютний шедевр. Легке та неймовірно ніжне суфле тане у роті й залишається у смаковій пам’яті назавжди!


Можна відвідати музей «Бакарді» — то­го самого загальновідомого бренду рому. Його засновник Факундо Бакарді народився у Сітжесі та емігрував у 1830 році на Кубу. В «Каса Бакарді» можна ознайомити­ся з історією рому, процесом його приготу­вання, взяти участь у дегустації та майстер-класі з приготування коктейлів.
Незважаючи на постійні вечірки, фести­валі та натовпи туристів, місто справляє враження затишного. Вулички та верандоч­ки кличуть до вивчення їх деталей. Ошат­на перлина — церква Святого Варфоломія і Святої Теклі — стереже місто на березі Середземного моря. У Сітжесі безліч музеїв і галерей, до яких пропонується єдиний квиток за вигідною ціною. Можна також просто присісти на лавиці біля моря й насолодитися хвилями життя…



Модерністи в місті

Справжнім відкриттям для мене стала колонія Гуеля. Це зовсім не зона відбуван­ня покарань, а робітниче селище, збудова­не на замовлення підприємця Еусебіо Гуе­ля, друга і мецената архітектора Антоніо Гауді. Вражає створена славетним зодчим крипта у місцевій церкві. Тим паче, що в ній, на відміну від барселонського собору Саграда-Фамілія, немає натовпу, і всяк мо­же досхочу вивчати аспекти стилю.
1898 року в містечку Санта-Колома-де-Сервельо пан Гуель заснував текстильну фабрику. Для робітників тут була вся інфра­структура, включно з лікарнею, школою й навіть театром. Церкву засновник доручив будувати Гауді. Той почав із крипти — під­земного приміщення. Довгі 10 років май­стер працював над цією частиною, і вона — єдине, що вдалося втілити із заплановано­го проекту. В 1917 році роботи припинили­ся, бо після смерті Гуеля фінансування не знайшлося. Шкода, бо саме тут великий Гауді проводив експерименти, результати яких відобразились у Саграда-Фамілія.


Крипта є водночас храмом і музеєм. Видатний архітектор праг­нув єднання будівлі з природою в модерністській манері. Засто­совував, як зараз би сказали, вторсировину: частини ткацьких верстатів, перепалену цеглу, биті кахлі... Кожний елемент має своє місце та значення. Парафіяни сідають на анатомічні гаудів­ські лави з дерева та заліза. Годинами можна роздивлятися неод­норідні колони з базальту та вітражі-квіти. Крипта — істинний шедевр каталонського модерну.


Ще одне місто тісно пов’язане з роками становлення Антоніо Гауді. Це Матаро на узбережжі Коста-Барселона. Саме тут розта­шований перший витвір архітектора. Тоді геній був лише студен­том, але вже спроектував будівлю місцевого кооперативу (1878). Юний Гауді зробив із простого ангара справжній шедевр. Дюжи­на елегантних параболічних арок створює ефект перевернутого корабля, забезпечуючи надійну конструкцію з вільним простором у центрі. Як кажуть, усе геніальне просте. Зараз тут музей сучас­ного мистецтва.


У Матаро народився і творив ще один непересічний каталон­ський архітектор — Жозеп Пуч-і-Кадафалк. Його будинок «Коль-і-Регас» (1897) вражає кожною деталлю. Всі рослинні та анімаліс­тичні образи здаються живими!


Бачила я твір і третього «стовпа каталонської архітектури» — Луїса Доменек-і-Монтенера. Це фантастичний замок святої Фло­рентини, який збудували на місці римської вілли «Домус». Мон­тенер застосував елементи різних стилів: від неоготики до модер­ну. 1998 року споруда увійшла до рейтингу найгарніших у світі. А у 2015-му тут відбувалися зйомки серіалу «Гра престолів». Будівля нагадує стилізований романтичний палац з елементами середньовічної архітектури. Інтер’єри вра­жають оздобами: барвисті вітражі, унікаль­ні панно, величезний камін із ліпленням... Кожна деталь варта уваги. Недарма у 1908 році тут зупинявся іспанський король Аль­фонсо ХІІІ. У замку справді почуваєшся по-королівському.
Тепер споруда є приватною власністю двох сестер. Одна частина закрита для від­відувачів, іншу ж здають під різноманітні івенти, екскурсії. Влітку тут проходить фес­тиваль класичної музики. Загалом атмосфера казкова.


КАЛЬДЕС-ДЕ-МОНТБУЙ. Гарячі води та живі вежі

Місто Кальдес-де-Монтбуй відоме тер­мальними джерелами ще з часів Римської імперії. Просто в середмісті збереглися за­лишки романських купалень. Неподалік — фонтан «Лев» XVI століття, на струменях якого кожен може перевірити температу­ру потоку, яка сягає 74°С. Це найгарячіші купелі в Європі. Охолоджені вони допома­гають подолати артрит, ревматизм, респі­раторні захворювання, вегетосудинну ди­стонію, зменшити вагу та усунути підступ­ний целюліт. Мешканці Кальдеса корис­ту­ються цілющою водою і з побутовою ме­тою: досі працює відкрита пральня, де я спостерігала процес відмивання килимів. А ще бачила, як гаряча вода допомагає плес­ти кошики: розпарені прутики стають гнучкішими.


Проте в місті була ще одна подія, на яку треба було поспішати. Унікальний шанс потрапити на тренування місцевої коман­ди кастельєрів! Кастели — це вежі з людей, котрі стоять одне в одного на плечах. Тра­диція будувати такі дивовижі на свята сягає XVIII століття. Спочатку цим займалися виключно чоловіки, а зараз стать, вік і ста­тура охочих не має значення.
Кастельєри збираються кілька разів на тиждень і відточують свої навички. Мені пощастило стати свідком цього. Дійство відбувалося на невеликій площі. Уніформа кастельєрів — це білі штани, широкий чорний пояс і сорочка в кольорі команди. Пояс виконує функцію корсету для спини, а щоб іншим кастельєрам було зручно ви­лазити, на нього пов’язують дві хустинки-сходинки. Для дітлахів, які стають «верхів­кою» кастелу, обов’язковим є шолом. Най­кремезніші учасники створюють фундамент вежі, а мініатюрні займають найвищі позиції. Чисельність команди, або койї, може сягати 500 осіб. Форми веж — найріз­номанітніші. Видовище — захопливе!



МОНСЕРРАТ. Ближче до Неба

Уже здалеку виднілися чудернацьких обрисів гори. Дорожний серпантин підій­мається все вище. Дивовижне поєднання заповідної краси та святості дарують підне­сене відчуття. Тут панує воістину унікаль­ний дух.
Монастир Монсеррат — найбільша свя­тиня Каталонії. Тисячі паломників і турис­тів їдуть сюди з різних причин: хтось хоче дослідити архітектурні ансамблі, бережно вмонтовані у скелі, хтось прагне долучити­ся до духовного та побачити загадкову ста­тую Чорної Мадонни з Немовлям.
За легендою, в ІХ столітті на горі Мон­серрат пастухи знайшли цю скульптуру в печері. Всі намагання перенести її були марними, адже дивним чином вона знову опинялася в своїй обителі. Саме тому тут було засновано монастир бенедиктинців. Кілька разів Монсеррат перебудовували через війни, але він знову поставав. Нара­зі тут мешкає близько 80 монахів.


При храмі діє хор хлопчиків. Я потрапи­ла на вечірню, кінцівку якої прикрасили їхні янгольські голоси. А вже після служби відбулася моя зустріч із Чорною Мадонною. Статуя з Немовлям схована за склом, лише права рука відкрита для поклоніння.
Існує кілька версій щодо кольору святині. Найімовірніше, дереви­на, з якої вона виготовлена, просто закоптилася від свічок. Чорна Мадонна допомагає всім, хто приїхав просити її заступництва чи допомоги. При монастирі діє спеціальна кімната подяки, вона запов­нена подарунками Мадонні. Дитячі речі, весільні букети, костури — все це свідчення чудотворної сили. У 1881 році папа Лев ХІІІ офіційно канонізував Чорну Мадонну, і вона офіційно стала заступницею Каталонії.
Наполегливо раджу завітати до місцевого музею, де відеоінсталя­ції стисло розкажуть про створення Монсеррата, про розклад життя ченців, оглянути колекцію славетних митців: Ель Греко, Караваджо, Пікассо, Далі... Тут же можна придбати книжки з монастирської дру­карні. Обитель володіє унікальною бібліотекою з понад 300 тисяча­ми томів, включаючи рукописи.


У 1987 році Монсеррат було офіційно визнано заповідником. Ва­бить він і професійних альпіністів, і звичайних туристів. Тут розроб­лені різноманітні піші маршрути різної складності та тривалості. Головне, щоб ви мали при собі зручне взуття й одяг.
А ще варто зупинитися в готелі. Увечері, коли всі гості покидають Монсеррат, можна відчути усю велич місця. Неймовірна тиша гір, і лише подекуди лунають пташині перегуки. Повітря ніби вібрує від енергії, й ти немов зависаєш у просторі…
Особисто зі мною в цій святій місцині трапилася дивна штука: моя камера просто припинила працювати. Жодне фото не відобра­жалось, акумулятор не заряджався. І лише в наступному пункті подо­рожі все відновилося.
Тут, на горі, в готелях і крамницях, дуже смачна їжа — проста, з екопродуктів, вирощених ченцями. Просто божественна! У сувенір­ній крамничці можна придбати мед, сири, оливкову олію та наливки. І звичайно ж, образи з Монсерратською Богородицею.



Шопінг по-каталонському

Зазвичай наприкінці відпочинку туристи приділяють час шопінгу. Я вирішила не відходити від традиції.
У пригоді стало місто Вік. Воно славиться ярмарками, що відбу­ваються по суботах і вівторках на майдані. Традиційні сири, ковбаси, хамон, овочі, фрукти, смачний хліб, мед, ба навіть справжні трюфелі можна придбати з перших рук. Сімейні крамнички працюють уже не одне століття.
За покупками раджу не забути про цікавини Віка: римський храм ІІ століття, один із трьох найкраще збережених в усій Іспанії, коло­ритний зелений пейзаж із римським мостом, руїни собору ХІ століт­тя. Місто кличе на прогулянки старовинними вуличками та посидень­ки у кав’ярнях після вдалого базарювання.


Для тих, хто полюбляє luxury-шопінг, є аутлет «La Roca Village». 40 хвилин від Барселони — і ви в раю для шопоголіків. Понад 100 бутиків провідних марок світу та автентичних іспанських брендів за зниженими цінами! В аутлет-містечку можна замовити послугу «hands free shopping», завдяки якій не треба самому тягати пакунки: 9 євро — і ваші покупки будуть доставлені в інформаційний центр на ваше ім’я. На всій території — безкоштовний Wi-Fi, тож завжди можна зателефонувати подрузі та порадитися з вибором нової сукні. Якщо ж потрібна кваліфікована допомога, заздалегідь (за 48 годин) до при­їзду замовляйте персонального стиліста. Діють дитячий парк розваг, готель для домашніх улюбленців та офіс «tax free». Більшість праців­ників у бутиках — російськомовні, а іноді й україномовні. Усе для клієнта! Торгова вулиця «La Roca Village» працює сім днів на тиждень з 10:00 по 21:00. Сюди курсують спеціальні автобуси «Shopping Express» із центру Барселони, курортів Льорет-де-Мар і Санта-Сусанни. До­їхати можна й поїздом або автівкою. Зручно!
Одне слово, в мене від провінції Барселона — незабутні враження. Окрім сувенірів, на згадку лишилися післясмак морських хвиль і ви­тончених страв, сяйво духовних вершин, атмосфера мистецтва і свобо­ди. У Каталонії не варто шукати цікавих місць, вони самі вас знайдуть.



www.catalunya.com