Півострів Самана на північно-східному узбережжі країни є жаданим для багатьох «куточком раю». Колись у тутешніх пальмових лісах, на віддалених пляжах і в глибоких печерах ховалися пірати, а війська різних держав намагалися завоювати зручну бухту. Нині півострів має гарне сухопутне і повітряне сполучення з рештою території Домінікани, але, як і колись, залишається відносно ізольованою райською місциною з дикими пляжами, кокосовими плантаціями та джунглями.
Складається враження, що природну розкіш краю не менше за туристів цінують морські велетні — кити. Ці тварини пропливають понад 8 тисяч кілометрів, щоб знайти тут пару, вагітні самиці китів — щоб народити, ну, а китова молодь — набратися досвіду.
Туристи ж з усього світу прибувають на цей бал китів, аби «підглянути» за ритуалами гігантів. Шанувальники природи нагадують цікавих містян, які зазирають на свято у вікна палацу. До речі, кити тут справді танцюють і співають…
Добрі велетні
Горбачі — серед найвідкритіших для спостереження, найбільш грайливі з усіх китів. Свою назву вони отримали через високий спинний плавець і вигинання спини.
Це не найбільший кит, а все-таки дуже великий. Довжина тіла самиць у середньому перевищує 14 метрів, самці чомусь на метр менші, але все одно довші за великий міський автобус. Декотрі особини доростають до 18 метрів і 50 тонн!
Правда, відпочиваючи взимку в теплих морях, кити позбуваються до третини своєї ваги, бо живуть переважно на підшкірних запасах жиру. До берегів Домінікани вони припливають, як і туристи, щоб витрачати накопичене за рік.
Ці істоти дивують не лише розмірами. Наприклад, вони здатні до 3 місяців обходитися без сну, а коли все-таки сплять, половина їхнього мозку залишається активною, адже треба вчасно піднятися на поверхню води і вдихнути повітря.
Горбаті кити пірнають на глибину 3,5 кілометра, легко витримують там неймовірний тиск, а серце в них б’ється лише 10 разів на хвилину. Навіщо такі складнощі? Заради смачного планктону і крилю!
Харчуються горбачі, захоплюючи роззявленою пащею зграю дрібної риби, креветок або хмару планктону. Воду вони проціджують китовим вусом і потім ковтають їжу. Кити можуть полювати групами, оточуючи здобич, збиваючи колом піну і заходячи знизу, щоб заковтнути харч. Та цей процес можна спостерігати хіба що на півночі Атлантики, а не на її півдні, про який ідеться.
Живуть горбачі 50–70 років, а в шлюбні ігри, за якими туристи так люблять спостерігати, вступають у 5–6 років. Між іншим, статевий орган у дорослого самця сягає 3 метрів у довжину.
Горбачі багато співають, особливо в період розмноження — на жаль, здебільшого на частотах, недоступних людському вуху. В кожного кита — власний репертуар, хоча вони можуть запозичувати «мелодії». Особливо тривалі й мелодійні пісні виконують самці, але зовсім не для приваблення самиць. При цьому таємничі звуки мають щось на зразок синтаксису, як людська мова. Скоріш за все, пісня кита — то спосіб заявити про себе: «Ось де я, такий великий і вдатний!». Інколи до співака підпливає інший кит і теж починає співати, а часом збирається цілий «бойс-бенд». Правда, «сейшен» може закінчитися стусанами.
А ще горбаті кити — одні з небагатьох живих істот, здатних надавати безкорисливу допомогу представникам інших видів. Наражаючи своє життя на небезпеку, вони на очах науковців рятували від косаток тюленів, дитинчат іншого виду китів і навіть риб.
Китова столиця
Тисячоліттями горбаті кити припливали до острова Гаїті, половину якого тепер займає Домініканська Республіка. Доказом є наскельні малюнки місцевих індіанців. Щороку тварини прямують сюди з холодних вод Арктики, багатих на їжу. Першими вирушають самиці з дитинчатами, слідом — молодняк, за ним — дорослі самці й самиці «на порі», а завершують процесію вагітні самиці. Усі вони роблять це заради тепла й комфорту у водах Самани.
Скільки ж їх сюди прибуває? Лише у рекордному сезоні 2019 року в затоці Самана й околицях нарахували близько 1800 особин. Тоді ж сюди прибула найбільша кількість відвідувачів за всю історію офіційних спостережень за китами в цьому районі — понад 71 тисяча. Їм пощастило побачити більше як 200 «учасників балу».
Щоб зайве не турбувати добрих велетнів у найромантичніший період, Міністерство навколишнього середовища Домініканської Республіки видає дозвіл на перебування в затоці Самана лише певній кількості спеціально навчених екіпажів суден і лише в певний час. А від випадкових відвідувачів затоку в цей час оберігають військові.
Зону перебування тварин перетворено на найбільший заповідник морських ссавців у світі, що покриває понад 20 тисяч квадратних кілометрів. Найвідоміша його частина — власне затока Самана, яку називають «домом китів». Охоронна територія включає і дві великі мілини далі в океані — Banco de la Plata (Срібну) і Banco de la Navidad (Різдвяну), а також Заповідник морських ссавців. Тут створено всю інфраструктуру для безпечного спілкування китів і людей. У містечку Пунта-Баландра діє Центр наземного спостереження за китами.
Сезону китів із великим ентузіазмом чекають місцеві мешканці та іноземні гості. Наприклад, у затоці Самана працює близько 60 екскурсійних суден.
Яке ж судно обрати — велике чи мале? З одного боку, чим воно менше, тим більше шансів розгледіти горбачів у всій красі. Маневреному маленькому човну легше близько підійти до тварини, на ньому не доведеться конкурувати з іншими туристами за вигідне для огляду місце. Правда, на малогабаритному судні добряче гойдає і трясе на хвилях, воно здіймає фонтани бризок та й взагалі здається надто екстремальним.
Прихильникам комфорту рекомендуємо більші та, що важливо, швидкохідніші моторні катамарани. Найважливіше ви все одно з них побачите — капітани ніколи не залишають затоку «ні з чим», маючи за честь показати туристам хоча б кількох китів.
Екіпаж здебільшого «вираховує» китів за характерними фонтанами. Як побачать їх — мчать на всіх парах. Моряки активно використовують рації та мобільні телефони, щоб передавати колегам інфу про виявлені об’єкти спостереження. Горбачі до такого ажіотажу ставляться з філософським спокоєм і навіть зустрічною цікавістю.
Погляд гіганта
Яка ймовірність, що під час екскурсії ви справді побачите китів? Відповідь вас надихне: у лютому, в розпал сезону китів, — стовідсоткова! Якщо в січні гіганти ще тільки залицяються одне до одного, то до середини лютого вже формуються пари, а вагітні самиці приводять потомство.
Дитинчата — найбільш товариські з усіх, саме їх найчастіше і бачать спостерігачі. Телята (саме так!) народжуються 4–5-метровими. «Малюки» тижневого віку катаються на спинах мам, з’їжджають із них, як із гірки! Трохи доросліші розважаються стрибками з води. Ці моменти треба ловити: якщо вода починає вирувати, отже, зараз вирине кит.
Дорослі особини стрибають рідше. І роблять це не заради забави, а щоб скинути зі шкіри паразитів.
Самиці тримаються біля поверхні й підпускають до себе дуже близько. Часом вони вистромлюють голову з води і розглядають гостей своїми величезними меланхолійними очима. У цей момент глядачі, як правило, завмирають і припиняють зйомку — так переповнюють почуття, коли на тебе, ніби на метушливу комашку, дивиться найбільша істота у світі.
До речі, кити — дуже делікатні й зовсім не агресивні, вони не нападають, не штовхають суденець і взагалі поводяться як аристократи на балу. Хоча це не означає, що з ними можна купатись.
Проте на мілині Banco de la Plata доступне й пірнання з китами! Таке спілкування викликає водночас захоплення, страх, розчулення, повагу...
Це не просто задоволення, а й унікальна можливість пізнати самого себе. Спостерігаючи за китами, людина максимально задовольняє потребу в спілкуванні з природою, почувається частиною чогось великого і живого.
Цікаво, що в такі моменти відчуває кит?
СЕЗОН КИТІВ
Триває він із середини січня по кінець березня, пік припадає на лютий.
Найпопулярніша точка відправлення морських екскурсій — місто Санта-Барбара-де-Самана, столиця півострова Самана. Кількагодинний заплив може починатися рано вранці та в середині дня.
Екскурсії зі спостереженням за китами пропонують на курортах у різних куточках Домінікани. Часто цю атракцію комбінують із верховими поїздками, відвіданнями островів, плантацій, водоспадів у джунглях та інших цікавин країни. До Санта-Барбари можна дістатися внутрішніми авіарейсами.
Із собою варто взяти крем від сонця, пляжні речі, зручне взуття, змінний одяг, фотоапарат із чохлом чи підводним боксом. І неодмінно — гарний настрій!
