Малайзія вабить не лише екзотичною природою, пляжним відпочинком, дайвінгом і серфінгом, а й безліччю цікавин. У цьому сенсі Пенанг є справжнім скарбом для екскурсанта. Острів, розмірами приблизно 20 на 15 кілометрів, має, за різними оцінками, від 1 до 3 тисяч історичних і культурних цікавин. Старовинний центр столиці острова Джорджтауна геть увесь входить до Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. І не він один. Але все по черзі.
Пристані з ЮНЕСКО
Нашими «воротами в Пенанг» був місцевий аеропорт, але для багатьох ними стає міст. Острів сполучається з «континентом» одразу двома мостами. Давніший із них, який так і називається — Пенангський, у довжину сягає 13,5 кілометра. Свого часу він був найдовшим мостом Азії, але навіть найближчий побратим його вже перегнав і займає 24 кілометри.
А ми не оминули іншого надводного дива. При в’їзді в місто з боку нашого готелю нас зустріли дивні пристані — Чу-Джетті, які часто йменують Клановими пристанями. Серед моря на опорах вивищуються два квартали: один — 182 метри у довжину, а другий — 122. Це селище китайських рибалок і торгівців, засноване кланами, тобто сім’ями мігрантів із Китаю ще в ХІХ столітті. Поселення досі належить їм. Рибалки продовжують рибалити з невеликих човнів, їхні діти граються на дерев’яних помостах, дружини готують улов, а у плавучих храмах віддають шану предкам. Туризм добряче підправив життя цього «водного світу». Місце теж увійшло до Списку ЮНЕСКО. А свого часу місцева влада хотіла його знести — не дали екологи та історики. Допитливі туристи з усього світу приїжджають сюди подивитися на традиційний спосіб життя, пригоститися традиційними китайськими стравами, придбати різні дрібнички у крамницях або здійснити прогулянку на човні. За ціну, яку можна порівняти з готелем середнього класу, тут можна пожити у крихітній кімнаті без вигод і відчути себе нелегальним мігрантом двісті років тому.
Для нас Чу-Джетті стало першим зануренням в екзотику Пенангу. Що ж це за острів?
Об’єднані нації Пенангу
Першим із європейців Пенанг оцінив славнозвісний Васко да Гама. Прямуючи на Далекий Схід, він натрапив на цей райський острів. Пізніше Пенанг став важливим центром торгівлі прянощами та опіумом, базою піратів та їхньою скарбницею.
Останній факт неабияк зацікавив англійців, які планували поширити вплив Ост-Індійської компанії ще далі на Схід. Стратегічно важливий острів потрапив під протекторат Британської корони, яка зобов’язалася боронити його від сіамців. Британці заклали місто Джорджтаун, придбавши по сусідству, на материку, смугу землі. А потім колонізатори проголосили острів зоною безмитної торгівлі, чим продовжили заохочувати білих переселенців. Прибулим пропонувалося стільки землі, скільки ті були в змозі очистити від буйних лісів.
Та колесо історії котилося своєю колією. Від самого початку долю острова визначило його розташування на перетині важливих морських шляхів. До «перлини Сходу» з’їжджалися купці та поселенці з Європи, Індії, Китаю, Малайського архіпелагу, Сіаму, Бірми... Окрім комерційних можливостей, острів дарував свободу представникам дуже різних народів, — його називали «ліберальним раєм». Усі ці «пряні інгредієнти» утворили в «казані Пенангу» неповторний етнічний «суп», гострий та екзотичний. Нині, подорожуючи колоритними кварталами Джорджтауна, можна лише позаздрити тій злагоді та гармонії, в якій співіснують «об’єднані нації Пенангу», кожна — зі своєю яскравою культурою та давньою релігією.
Сучасний Пенанг багато в чому залишився вірним англійцям. Його соціальна структура зосталася незмінною. Як і в колоніальні часи, найвпливовішими на острові є китайці, поселення яких зайняли центральну частину міста й утворили Чайнатаун. Мирно живе і трудиться Мала Індія — невеликий квартал із населенням відповідного походження. Західний квартал Пулау-Тікус населяють «баба» і «ненья» — багаті китайці й тайці. Як, власне, і Норт-роуд-Меншн, де навколо соборної мечеті Джалан-Султан-Ахмед-Шах набудовано багатих вілл. Колоніальна ж частина Джорджтауна — це Форт Корнуолліс. Квартал сьогодні приваблює більше туристів і малайзійських школярів, аніж самих пенангців.
Стріт-арт і рикші
Отже, вперед, в екзотичне розмаїття багатонаціонального міста!
Напевно, перше, що нас вразило в Джорджтауні, — це… графіті. Не дивуйтеся, вони стали справжньою міською «візиткою». І вони незвичайні: переходять у реальність, а вона, реальність, подекуди плавно перетікає у графіті. Наприклад, намальована дівчинка їде на справжньому велосипеді, а намальований хлопчик тягнеться рукою до реального віконця.
Ідея розписувати стіни і влаштовувати інсталяції на вулицях належить молодому балтійському художникові Ернстові Захаревичу, який тут мешкав. Спочатку він творив ночами, боячись осуду, але його мистецтво так припало місцевим до смаку, що влада підтримала таку ініціативу. Тепер головні об’єкти стріт-арту навіть позначені на туристичних картах Пенангу.
Складовою вуличної екзотики є велорикші. До речі, на деяких агрегатах ми помітили логотип усесвітньо відомої прокатно-транспортної компанії «Hertz», партнера нашого журналу. Цікаво, це ініціатива бренду чи свавілля місцевих перевізників? Так чи інак, у креативності авторам не відмовиш.
Але ми користувалися машиною сторони прийому, що було не менш зручно, ніж послуги велорикш.
Храми Сходу і Заходу
Якщо ви не релігійний фанатик і не палкий шанувальник якоїсь однієї культури, якщо вас здатні зачарувати й мусульманський мінарет, і буддійська пагода — Пенанг гостинно відчиняє вам двері.
Варто завітати до найстарішої англіканської церкви святого Джорджа, що на сході від порту Корнуолліс, на вулиці Лебух-Фаркухар. Збудований каторжанами у 1818 році храм вражає величними склепіннями, мармуровою підлогою, високим шпилем і вівтарним накриттям на згадку про висадку на Пенанг британців.
Найдавніший храм острова — Куан-Інь-Тенга, збудований китайськими переселенцями 1800 року. Розміщене в центрі міста святилище збирає тисячі вірян. Особливо бурхливим паломництво є в день народження богині Милосердя, що відзначається тричі на рік. У дворі, вимощеному гранітом, повно голубів, яких частують зерном, придбаним при вході. Храм особливо популярний серед бездітних жінок, котрі запалюють тисячі й тисячі ароматизованих паличок.
Підкреслює розмаїття архітектури буддійський храм Ват-Чаямангкаларам. Наскільки складно вимовити його назву, настільки ж — змалювати красу та пишність побаченого. Цей ват (храм) є тайсько-китайським. При вході — барвисті дракони, які несуть варту разом із гігантськими чудовиськами якші. Така охорона тут не з доброго дива: у храмі лежить 33-метровий Будда, один із найбільших у світі. Нам ледве вдалося сфотографувати його на весь зріст.
Бірманський буддійський храм Дхармікарама — єдиний у своєму роді на Пенангу. Два століття заможні городяни обдаровують святилище статуями Будди та фресками з його життя. На території є мініпарк із невеликим ставком, заселеним рибами і черепахами. До уваги туристів — усілякі «магічні» розваги: удари у дзвін, які очищають душу, загадування бажаних подорожей на глобусі, влучання монетами у рухомі горщики з написами «удача», «щастя» тощо. Я вважаю, якщо вже ви потрапили на Пенанг, з удачею у вас і так усе гаразд.
У самому центрі Чайнатауна, на Ачин-стріт, здіймає до неба свої мінарети мечеть Масджит-Малай, збудована арабським принцом у 1808 році. Буддійське оточення не бентежить тутешніх мусульман.
А неподалік височить найвідоміша споруда Джорджтауна — Кху-Конгсі. Цей комплекс, оточений з усіх боків старими китайським будинками, приховує чимало таємниць. Місце, де він стоїть, належало старому впливовому китайському кланові Леонг-Сан-Тонг. Членами його були найбагатші купці — хо. Багато що на острові залежало саме від них. До 1894 року ця спільнота так зросла й розбагатіла, що вирішила збудувати собі храм, подібний до імператорського палацу-пагоди з багаторівневим дахом. І спорудили. Проте в 1901-му, напередодні китайського Нового року, в порожній пагоді, яка охоронялась і в якій не горіло жодної свічки, спалахнула пожежа. Хо сприйняли це як покарання богів за гординю і, помолившись, вирішили збудувати новий храм, трохи скромніший — за 100 тисяч доларів. Можна лише здогадуватись, яким грандіозним був перший храм, коли бачиш перед собою «скромні» оздоби другого...
Підглядання за минулим
Будинки заможних городян, розкидані по всьому місту, легко переносять із ХХІ століття в минуле. Серед «візиток» Джорджтауна — особняк «Перанакан». Це оселя XIX — початку ХХ століть, що належала багатій родині з числа китайської діаспори.
Перанаканами в Малайзії називають нащадків іммігрантів із Китаю, культура яких поєднала в собі китайські, малайські та європейські традиції. Всі ці тенденції простежуються в багатому оздобленні будинку-музею. Обстановка ретельно відреставрована, й тепер можна виразно уявити, як жили представники вищого стану перанаканів.
Авантюристам і природолюбам
Таким гостям Пенанг залюбки догодить.
Шукачам безпечних пригод рекомендуємо відвідати парк розваг «Escape», розташований за годину їзди від центру Джорджтауна. Аквапарк, мотузяний парк, спуски-польоти з веж різної висоти, всілякі батути, гірки, тарзанки, плавання на надувних камерах — кожен може вибрати розвагу до смаку. Відповідно до свого девізу: «Дорослішати не обов’язково!», парк розваг «Escape» дає можливість кожному відчути себе дитиною. Всі атракціони облаштовані відповідно до принципів повної безпеки.
Поблизу цього парку ми відвідали ферму метеликів «Entopia». У ній можна не лише подивитися на понад 120 видів яскравих, ефемерних створінь, а й «поспілкуватися» з ними. Намастившись спеціальним кремом, відвідувачі почуваються квітками і приваблюють метеликів. Ферма знайомить зі скорпіонами, павуками, бджолами, гігантськими багатоніжками, варанами, зміями, черепахами, водяними драконами та навіть хижими рослинами.
А на північному узбережжі острова нас чекав Сад тропічних прянощів. Покинута каучукова плантація стараннями подружжя Вілкінсонів перетворилася на екзотичний сад пряних рослин. Каучукові дерева залишили для створення затінку і затишку. 500 різновидів екзотичних рослин, причому з різних екосистем, охоплені трьома екскурсійними маршрутами. «Стежка прянощів» дивує ароматами, захоплює розповідями про походження та використання природних пахощів і присмак. Друга стежка представляє величезну колекцію екзотичної флори, вона більш декоративна, нею можна гуляти без екскурсовода серед зелені й водоспадів. А «Стежка джунглів» — це зарості папоротей, пальм, диких орхідей та іншої флори. Є музей спецій і прянощів, а також магазинчик запашних сувенірів.
Пенанг із висоти Пенанга
Від ароматів трохи запаморочилось у голові. Прояснити її дав змогу підйом на гору Пенанг (чи Букіт-Бендера) — «адаптовану» висоту, 830 метрів над рівнем моря. У подорож туди запрошує найдавніший в Азії фунікулер, збудований за швейцарським проєктом 1923 року. Так кортіло вдихнути свіжого, прохолодного гірського повітря! Та й краєвид із вершини затьмарив усі попередні враження. Перед нами, мов на долоні, постали Джорджтаун і найвідоміші пляжі Пенангу: мис Квітів, скеля Чужоземців, Дзеркальна затока і Довгі Піски. Хотілося, заплющивши очі, просто з вершини поринути в чисті, теплі, прозорі води, поніжитися в затінку пальм і дерев-велетнів, між яких гармонійно вписалися висококласні готелі.
На горі Пенанг живуть найзаможніші люди острова, чиї палаци видніються крізь багате різнобарв’я заростей. На одному зі схилів, вище від фунікулера, стоїть мусульманська мечеть, а зовсім поруч — буддійський храм.
Ось вам і квінтесенція Пенангу — багатство, екзотика та розмаїття. Два дні на одному маленькому острові, а здається, побачили всю Азію!
