Сюрпризом стало те, що «еталонний» курорт країни розташований у її найвіддаленішому регіоні, в південно-східному кантоні Граубюнден, поблизу кордону з Італією. Але це ж виявилось і певного роду перевагою, бо сюди, до мальовничої долини Енгандин, ми діставались із Цюриха славнозвісним панорамним поїздом «Glacier Express» через надзвичайно гарні гори, порослі ялиновими лісами. Подолати маршрут можна в панорамному чи звичайному вагоні звичайного швейцарського поїзда або у звичайному вагоні, причепленому до того ж культового експресу — враження все одно будуть чудові.
Санкт-Мориц — чарівне містечко, що являє собою суміш усіх європейських архітектурних стилів, розпорошену вздовж закручених середньовічних вуличок. У районі пішохідного центру, де зосереджений весь аристократичний полиск, модернові готелі змінюються замками, розбавляються постмодерними будівлями, а решту простору заповнюють суто швейцарські будиночки-шале, яких стає дедалі більше, якщо пересуватися в напрямку околиць. У серці міста височать ратуша і шпиль євагнелістської церкви. Трохи далі стоїть місцева «Пізанська вежа» — дзвіниця ХІІ століття заввишки 32 метри, яка похилилася навіть трохи дужче за свою італійську «сестру», причому всупереч задуму архітектора.
Курорт складається із двох частин, кожна з яких має власне, досить виразне обличчя. Вище розташований Санкт-Мориц-Дорф, нижче — Санкт-Мориц-Бад. Часто кажуть, що перший — для мільярдерів, а другий — для мільйонерів, і в цьому є частка істини. Головна різниця між ними — у краєвидах, які у верхній частині курорту значно кращі.
Що ж до готелів, то шикарні є і там, і там. Нас люб’язно запросив «Badrutt’s Palace», один із найвідоміших готелів у Швейцарії (про цю обитель розкоші, мистецтва та історії читайте на сусідніх сторінках). Він розташований, звісно, у вищій (у прямому й переносному сенсі слова) частині курорту. Але тих, хто поки що не належить до касти туристичних журналістів і не фігурує в рейтингах найбагатших людей Європи, можемо втішити — попри «мішленівські ресторани», шикарні вілли та бутики провідних марок світу, реально знайти хороші варіанти для скромнішого відпочинку в порівняно недорогих готелях і апартаментах на самому курорті, а особливо в його околицях. При цьому ви все одно користуватиметесь справді аристократичними трасами, цілком вартими тих високих цін, які за них правлять.
Але перш ніж розповісти про них — кілька слів про історію. Знаючи її, трохи інакше сприймаєш навіть тутешній сніг.
Виникнення курорту в стародавньому містечку Санкт-Мориц пов’язано з досить кумедним випадком. Можливо, це єдиний у світі гірськолижний курорт, що з’явився завдяки пару. Кажуть, у 1864 році Йоган Бадрутт (до речі, майбутній засновник нашого гостинного готелю, а на той час — власник невеликого пансіону) запропонував чотирьом англійцям, які не раз відпочивали у Санкт-Мориці влітку, провести тут вакації взимку. Ті дуже здивувались, але погодилися, бо господар пообіцяв оплатити всі витрати, якщо гостям хоча б щось не сподобається. Йоган виграв парі й заразом поклав початок зимовій славі Санкт-Морица. Нині сюди приїжджає до півтора мільйона туристів за рік.
Але саме місто значно давніше за курорт. Перші згадки про виявлені тут цілющі джерела відносяться ще до римської епохи. Літописи також повідомляють, що 290 року римляни стратили в цих місцях легіонера-християнина Мауриціуса, якого пізніше канонізували. У середні віки ім’ям цього святого й було назване місто.
Ну, а найпершу міжнародну рекламу мінеральні джерела Санкт-Морица отримали у 1519 році, коли Папа Римський Лев Х пообіцяв тим, хто побував у тому краю на водах… повне відпущення гріхів.
Нам теж пощастило «очиститися» в такий спосіб, відвідавши оздоровчий центр «Badrutt’s Palace». У ньому, в інших готелях, а також у кількох дуже відомих спа-комплексах Санкт-Морица мінеральні води застосовуються для лікування шкірних, серцево-судинних, нервових та інших захворювань. А на додачу — до ваших послуг найпрогресивніші світові методики боротьби з різноманітними недугами, медичні та традиційні східні масажі, найновіші апарати й препарати для відновлення краси обличчя та тіла. І не забувайте про цілющу дію альпійського повітря, яке в Санкт-Мориці за свіжістю й ароматами порівнюють із найкращим шампанським!
Але гайда до сніжних трас, заради яких і тягнуться до Санкт-Морица вервечки заможних туристів з усіх-усюд. Недарма тільки чемпіонатів світу з гірських лиж у Санкт-Мориці пройшло чотири, останній — 2003 року.
Схили п’яти мальовничих гір утворюють тут численні зони катання. Найбільша з них і найближча до Санкт-Мориц-Дорфа — це «Корвілья», яку нам пощастило випробувати власними ногами. Вона пропонує переважно «червоні» й «сині» траси. Та нехай вас не лякають навіть «чорні» — як гірськолижники з досвідом, можемо запевнити, що складність спусків у Санкт-Мориці явно завищена, що, втім, характерно загалом для Швейцарії. Район гори Корвілья ніби створений для неквапливого, «споглядального» катання. З розташованої поруч вершини Піц-Наїр відкривається дивовижна панорама долини та озер, що виблискують на сонці. Зона «Корвілья» славиться як найбільш сонячна і є однією з улюблених серед гостей курорту. Обладнання й доглянутість трас — понад усі похвали. Підйомники — найкращі на всьому курорті, можливо, найкращі в Альпах чи навіть у всьому світі: жовто-сині кріселки, «яйця», гондола, рельсове метро. І ніяких бугелів.
Треба сказати, що всесвітня слава Санкт-Морица зіграла з ним сумнівний жарт: попри високі ціни, траси, підйомники та ресторації на схилах солідно завантажені відвідувачами. Виручає швейцарська чіткість і точність роботи всіх ланок курорту.
Дивно, але зранку більшість гостей на гору не підіймається, зате потім удень мусить стояти в чергах і спускатися по заїжджених трасах. А нам так класно було поширяти по вранішньому «вельвету»!
Аби потрапити в інші райони катання, зручно користуватись автобусними маршрутами. Зона «Легаль» приваблює насамперед добре підготовлених гірськолижників. Спуск у «Валь-Мінор» по тіньових схилах ніби спеціально створений для прихильників екстриму. Траси, що ведуть до містечка Потрезина, простіші, але не менш мальовничі. Як і сонячні схили «Дьяволецци» (2978 метрів), що лежать під потужними вершинами Палю (3905) та Берніна (4049). Гора Корвач вирізняється особливим розмаїттям рельєфу — від ідеально вигладжених спокійних спусків до карколомних позатрасових.
Скі-пасів у Сант-Мориці стільки, що очі розбігаються! Є одноденні для кожної зони, є на весь регіон від двох днів, є абонемент на 4 дні з пропуском для катання, існують навіть скі-паси окремо на першу і другу половини дня.
Похвалимо й умови для решти зимових видів спорту, в тому числі й таких екзотичних, як скі-джоринг (коли лижника тягне кінь) або гольф на льоду (на озері Санкт-Мориц проводиться єдиний у своєму роді чемпіонат із цього виду спорту).
Протягом року на курорті відбувається півтори сотні престижних спортивних змагань, культурних фестивалів і гастрономічних конкурсів — зайнятись є чим.
Світські розваги теж мають широку палітру. Загалом у Санкт-Мориці понад сто ресторанів, кафе та барів, де в дружній компанії можна насолодитися вишуканою кухнею різних країн світу, чудовим пивом і глінтвейном у найкращих традиціях «апре-скі». Нам запам’ятався обід у «мішленівському» «Reto Mathis» на «нашій» горі Корвілья: незвичайне поєднання продуктів, віртуозне приготування, респектабельність і неповторний краєвид.
Санкт-Мориц часто називають «top of the world» — «вершиною світу». І йдеться не так про висоту гір, хоча вона тут теж дуже солідна, як про високе мистецтво гостинності.
ТРАСИ І ЦИФРИ
Розташування: 200 км від аеропорту Цюриха.
Сезон: листопад — квітень.
Висоти: 1800–3300 м над р. м.
Траси: 88 (загалом 350 км).
Найдовша — 10 км.
Підйомники: 60 (65 000 осіб за годину).
Сонячні дні: 322 дні на рік.
