— Пані Наталіє, кажуть, невдовзі після інтерв’ю ви збираєтесь у подорож?
— Так, на панчакарму до Індії.
Останні місяці принесли багато поїздок. Наприклад, подорож до Тоскани, куди ми возили групу в тур здорового харчування. Потім я мала буквально два дні, щоб зібрати валізу заново, і вирушила до Дубліна на міжнародну медичну конференцію, де ми з лікарем нашої клініки представляли свої дослідження. Дуже плідна поїздка: ми побачили, що роблять колеги в різних куточках світу. Таке відбувається лише раз на чотири роки.
— І які ж знахідки ви привезли з Ірландії?
— Нам самим було що розповісти і продемонструвати. Виявляється, робимо більше і результати маємо кращі. Коли професор Оксфордського університету розповідав про роботу з пацієнтами з вагою за 150 кілограмів, то запитав, чи вдалося комусь із присутніх довести таку людину до прийнятного стану. Підняли руки ми — Анна Бєлокоз, пацієнт якої скинув 30 кіло, і я, бо мій підопічний схуд на 94 кілограми.
Гадаю, навряд чи хтось із дієтологів в Україні прийняв більше людей, ніж я. Працюю вже 20 років і до заснування клініки приймала навіть більше, бо підприємство потребує роботи з кадрами, організації процесу.
— Чи складно дієтологу в дорозі дотримуватися власних приписів?
— Зовсім ні. Скільки того перельоту? Навіть у далеку дорогу можна взяти необтяжливий і поживний перекус. Дуже зручно — горіхи. Не схвалюю солодощів, сухофруктів, батончиків: крім стрибків інсуліну і неповноцінного харчування з них нічого не отримуємо, лише стимулюємо подальші харчові «правопорушення». Страв, які пропонують у літаках, не їм зовсім.
— Ви спочатку працювали ендокринологом у поліклініці. З якої причини змінили спеціалізацію і завдяки чому досягли такого успіху?
— Мене завжди приваблювала дієтологія. Зламом стала декретна відпустка. Подруга, провідавши мене, звернула увагу на те, скільки в мене книжок про правильне харчування, дієтологію, нутриціологію — не про ендокринологію. Каже, чому б тобі не зайнятись улюбленою справою? Вже наступного дня я була на кафедрі дієтології в Національній медичній академії післядипломної освіти. Відповідні курси відкривалися через кілька днів.
Звісно, «корочку» отримав багато хто, але не всі чогось досягли. Свої здобутки я пояснюю тим, що займаюся справою, яку дуже люблю. В нашому роду це передається по жіночій лінії: бабуся була «зіркою» фармацевтики, а мама — бібліотечної справи.
Пригадую, ще в медучилищі побачила у викладачки книжку про лікування їжею, випросила і переписала її від руки, бо ксероксів ще не було. (Сміється). Тобто мене завжди цікавило здорове харчування. В інституті Богомольця ходила на курси нутриціології, ксерила літературу. Зараз було б трохи смішно її читати. Та й нині у нових, гарно виданих книжках можна прочитати, як професори рекомендують їсти маргарин замість масла або не радять вживати яйця тим, у кого підвищений холестерин.
Наша клініка стоїть виключно на наукових рейках, спирається на доказову медицину. Крім того, я дивлюся на дієтологію крізь призму ендокринології — це важлива перевага. Адже для одного пацієнта шматок телятини може стати ліками, а для іншого, з високим інсуліном, — отрутою.
— Дієтологи пояснюють, як треба харчуватись. А навіщо дієтологічні клініки? Це ж місця, де хворий лежить, а над ним проводять маніпуляції.
— Буває, що й лежить. Буває, що й крапельниці ставимо. Існують дієтологічні клініки закритого типу для лікування харчових розладів. Ми ж боремося з метаболічними порушеннями. До нас приходять з аналізами. Визначаємо оптимальний тип харчування, іноді призначаємо препарати, аби виправити ситуацію в організмі. А згодом пацієнти приходять на медичний «чекап». Моя улюблена консультація: «У вас усе добре. До побачення». (Усміхається). Це означає, що людина не лише зцілилась, а й змінила свої звички, навчилася правильно жити.
У нас дуже сильна команда лікарів. Окрім, власне, дієтології, кожен має ще якусь «суперсилу». Є кардіолог-дієтолог, гастроентеролог-дієтолог, ендокринолог-дієтолог… Хочемо взяти генетика та імунолога. У цьому плані ми унікальні для України. Часто проводимо консультації, коли перед пацієнтом — два, три, чотири лікарі. Кожен оцінює ситуацію з погляду своєї спеціалізації, але всі працюють за єдиним протоколом: ніколи один вам не скаже «їж оце», а інший — «їж інше». Більшість колег закінчили інститути з червоним дипломом, мають досвід викладання. Усі володіють іноземними мовами.
— І часто доводиться застосовувати іноземну?
— Торік до клініки прибуло четверо медичних туристів зі Швейцарії, двоє — з Австрії та один з Ізраїлю. Небагато, але для нас це дуже втішний почин.
— Але ж у їхніх країнах з медициною все гаразд!
— У світі немає кордонів для «сарафанного радіо», воно залишається найефективнішою рекламою. Люди, яким ми допомогли, їздять до родичів і знайомих за кордон. А коли хтось втратив 10, 20, 30 кілограмів, це відразу помітно...
В академії післядипломної освіти професорка Галина Анохіна казала, що, коли наш пацієнт схудне на 5 кілограмів, від нього прийдуть 5 нових пацієнтів. Цей принцип безвідмовний. Пам’ятаю, мій пацієнт Гриша схуд на 30 кілограмів, і від нього прийшли рівно 30 знайомих — хочете вірте, хочете ні. І якщо до Гриші у моєму графіку прийому ще траплялися «вікна», то тепер черга розписана на три місяці вперед.
— Окрім харчування, приділяєте увагу й іншим аспектам здорового життя?
— Лише один чинник ніколи не зробить вас здоровим. Ми навчаємо людей спати, пити воду, привчаємо до фізичної активності… Іноді навіть не доходить до розмови про їжу.
— У вас лікуються зірки. Вони є вашим «сарафанним радіо» по телевізору і в пресі?
— Дуже добре, коли люди розповідають з екрану про здоровий спосіб життя. Але для нас усі пацієнти — «зірки».
Просвітництво вважаю другою місією лікаря після клінічного лікування. Ми з колегами виступаємо у пресі, читаємо лекції. 2019 року я видала три книжки. Одна з них — дітище, яке виношувала довго, це книжка «Їж, пий і худни». Також із моєю подругою Оксаною Стехіною ми створили «оздоровчу» казку для дітей, з протилежного боку в книжці є розповідь для дорослих, а всередині — тижневий раціон від Даші Малахової. Отака колаборація мам. І третя книжка — спільна зі співачкою Наталею Могилевською про те, як вона схудла на 30 кілограмів. Зірка розкрила свої секрети публіці задля доброї справи.
— «Магічних» і «суперефективних» дієт для схуднення дуже багато, і часто вони суперечать одна одній. У чому тут річ?
— Узагалі слово «дієта» здебільшого інтерпретують неправильно. З грецької воно перекладається як «спосіб життя». Тобто це те, що діє на постійній основі й робить нас здоровими та щасливими.
Справді, за одними дослідженнями — певна кількість чашок кави на день підвищує ризик серцево-судинних захворювань, а за іншими — убезпечує від них. Різниця ж може бути просто в генетиці: у когось швидкий метаболізм кофеїну, а в когось — повільний. Деякі дослідження кимось лобіюються: обирайте лише якісний маргарин і лише певної марки.
Потрібно мати критичне мислення і не думати, що існує єдино правильна дієта для всіх. Дієтологія стала персоналізованою, адже ми всі різні: зі своїми спадковістю, статтю, способом життя, професією, психікою…
— Відвідувачі у вас теж різні. Щойно у холі клініки я бачив аж надто тендітну дівчину…
— Бувають випадки, коли набрати вагу складніше, ніж скинути зайві кіло. Зазвичай тоді потрібна допомога психолога: людині здається, що вона стане товстою, і це її лякає.
Якщо «найвагоміший» мій пацієнт мав 246 кілограмів, то найхудіша дівчина з анорексією — 27.
— Чи існують дієтологічні поради для всіх?
— Так, бо всі ми їдці, я не знаю жодної людини, яка б не їла. (Сміється).
Кожний ранок треба починати зі склянки, а краще двох, звичайної води. Це те, що запускає ваш метаболізм і «вмикає» роботу внутрішніх органів.
Друге правило теж просте — дотримуватися режиму харчування, як і сну, фізичних навантажень тощо. Це база здоров’я. Якщо харчування хаотичне, нема сенсу розмовляти про раціон. Тоді страждає все: гормональний фон, регуляція багатьох процесів в організмі. Звичайно, через день без режиму ми не розсиплемось, як кришталева ваза, але якщо хаос замінить систему, ви отримаєте погіршення аналізів, самопочуття і зовнішності.
Снідати дуже важливо за півгодини після пробудження. Це «метаболічний вектор» для роботи організму.
Обідати теж треба вчасно. Існує «екватор дня», який ділить ваш день навпіл — це 15-та година. Якщо до неї кратність харчування у вас вища — сніданок і обід, а потім нижча — тільки вечеря, то ви збалансовуєте гормони, худнете навіть при звичній кількості продуктів.
До речі, «екватор» — це суто моя «фішка», але на конференції в Дубліні професор із Вашингтонського університету підтвердив слушність цього поняття, хоча називав його по-своєму.
Добре завжди мати під рукою перекуси і вживати їх між основними прийомами їжі. У першій половині дня віддавайте перевагу фруктам і ягодам, сухофруктам, смузі та фрешам. Удень — наприклад, йогурту з горіхами. Після вечері підійде щось легше — таке як стакан кефіру, цільнозерновий тост або сир.
Дехто каже, мовляв, я так мало їм, звідки зайві кілограми? А насправді їсть цілий день — то печивце, то батончик — хоча майже цього не фіксує. Контролюйте перекуси, і будете ситі, стрункі та здорові.
— А як же люди тисячі років жили у природі — невже дотримувалися режиму?
— Звичайно. Природа і диктувала для них режим. Лягали і вставали із сонцем, харчувалися двічі на день, були фізично активні. Не було джетлагів, нічних посиденьок під винце, гаджетів зі світлом, яке шкодить сну… Гормон кортизол раніше змушував людину «бити або тікати», і вона це виконувала, а нині він не має природного виходу і забезпечує нам накопичений стрес.
— Чи є дієтологічні поради для тих, хто відпочиває за системою «all-inclusive»?
— Тут усе досить просто. У будь-якому готелі є яйця і якийсь місцевий сир, десь — халумі, у багатьох країнах на сніданок подають рибу або просто білий сир із сезонними овочами. Це дуже хороший сніданок, який дасть відчуття ситості аж до обіду.
А ось в обід раджу занурюватись у місцеву гастрономічну культуру й інколи йти на порушення. Адже деякі страви можна сповна оцінити лише на їхній батьківщині. Стежте тільки за розмірами порцій. Одна тарілка, навіть велика, — це нормально. Головне — отримуйте задоволення.
Увечері ж не беріть солодощів, фруктів, випічки — оминайте вуглеводи. А вечерю зробіть легкою, що компенсуватиме обідні «вольності». Нехай це будуть риба чи морепродукти плюс овочі гриль або салат.
— Які країни ви б назвали найздоровішими за кухнею?
— Наприклад, середземноморські. Регіон відносно близький до нас, продукти нам зрозумілі, кухня має чудовий баланс інгредієнтів, містить багато свіжих овочів і фруктів. Користь середземноморської дієти підтверджується високою тривалістю життя тамтешнього населення. Ця частина світу належить до «блакитних зон» планети, де люди живуть найздоровіше і найдовше.
— Наталіє, ви бували в гастрономічних турах?
— Ні, зате бувала в дієтологічних. Одного разу ми вирішили влаштувати детокс-тур до… Грузії. (Сміється). Збиралися не пити вина, не їсти забагато. Розробили детокс-меню на основі місцевих продуктів. Господарі все це приготували і подали. А з іншого боку столу поставили хінкалі, хачапурі, шашлики!.. Кажуть: «Ми ж у Грузії, як інакше зустріти гостей?». Зрештою ми разом прийняли рішення, що детокс-тур буде якось іншим разом. Оздоровлення у Грузії нам забезпечував головним чином позитивний психологічний клімат. До речі, серед грузинів зовсім небагато огрядних.
— А що ви скажете про українські гастрономічні традиції?
— Найкраща наша дієтологічна спадщина — це борщ, чудова їжа для будь-якої пори року, підтримує вітамінний баланс, імунітет, дає багато мікроелементів і клітковини. Хоча чимало наших страв є сумнівними, бо містять багато тіста, жиру, є смаженими та копченими. До речі, сало сюди записувати не варто. Не забуваймо про квашені продукти, локальні та сезонні овочі. Згадуймо про ягоди нашої зони, такі як шипшина, аронія, обліпиха, калина — на основі них можна випускати наші власні, українські суперфуди, які б стали відомими на весь світ.
— Як ставитеся до посту?
— Може, ви чули про нобелівську премію 2016 року за відкриття механізмів аутофагії в організмі? Йдеться про те, що обмеження кількості калорій збільшує тривалість життя. А піст — це період, коли ми зменшуємо кількість білків у раціоні. Єдина науково доведена харчова методика, яка подовжує життя, — це зменшення калорійності раціону, і насамперед за рахунок білкової їжі.
— Чи корисні для здоров’я туристичні подорожі? Незважаючи на те, що вони збивають нам режим.
— Коли відпочиваємо, отримуємо нові позитивні емоції, «перезавантажуємося». Це знижує показник кортизолу — гормону стресу, підвищує рівень нейромедіаторів, які відповідають за ступінь нашого щастя. Ми активуємо нові мозкові центри, у тому числі й куштуючи нові страви. У сонячних морських країнах отримуємо вітамін D і йод, яких нам бракує. Емоційний складник подорожей, на мій погляд, теж робить їх ліками.
Узагалі туризм — моє захоплення. Як і тревел-фото. Деякі образи з моїх мандрівок ви можете побачити на стінах нашої клініки.
Подорожуймо і будьмо здорові!
