Корпоратив на виживання

Вийшовши із зони комфорту і відмовившись від зви­чних благ цивілізації, людина може швидко онови­ти свою психіку, освіжити відчуття світу, отримати не­об­хідні емоції, провести переоцінку цінностей і позбу­ти­ся стереотипів, які роками формує в нас соціум. Піс­ля спільних пригод і «боротьби за виживання» команда згуртовується, фонтанує енергією та ідеями.

«В жизни и в кино, и в кино…» (з мультика «Острів скарбів»)

Перші корпоративні виїзди в дику природу з’явились у США на початку нашого технологізованого ХХІ сто­ліття. Вони відразу привернули до себе увагу компаній, які дбали про працездатність і моральний стан своїх ко­лективів. Автори таких турів зробили ставку на повне «перезавантаження» офісних працівників у незвично­му й водночас такому рідному для нашого біологічного виду середовищі.

Тімбілдинг цього типу допомагає розкрити праців­ників і партнерів з абсолютно іншого боку. Саме опинившись в екстремальних умовах, ми стаємо тими, ким є насправді. Зіткнувшись зі своїми прихованими стра­хами й дискомфортом, розкриваємо свою справжню натуру. В дикій природі інакше не буває. Коли людина обмежена в ресурсах і контактах із зовнішнім світом, будь-який негатив з її боку відразу помітний і може дорого коштувати — так визначаються «слабкі ланки» в команді. Водночас проявляються приховані резерви та переваги її учасників.

Зрештою в США ці поїздки набули такої популярності, що 2013 року Роб Мелцер зняв пригодницьку ко­медію «Ласкаво просимо в джунглі» з Жан-Клодом ван Дамом, який зіграв роль інструктора з виживання.
І в кіно, і в житті турбота організаторів — це не тіль­ки командоутворювальні заходи, а й безпека учасників екстремального корпоративу. Тому залучають найдо­свідченіших інструкторів із навичками виживання й екстреної медицини. Адже розвиток подій може бути непередбачуваним. Саме це відрізняє тімбілдинг у дикій природі від офісних тренін­гів та вечірок. І саме це робить подію унікальною й пам’ятною на все життя.

Досвід автономів

В Україні перший такий корпоратив провела 2011 року коман­да відомої нині фірми «Автоном-Клуб». Десятеро топменеджерів торгово-розважального центру впродовж чотирьох діб проходили «курс молодого бійця» на Херсонщині, в Олешківських пісках. Попри новизну процесу і для учасників, і для самих організато­рів, усі завдання були виконані. Керівники ТРЦ високо оцінили роботу інструктора з виживання і сертифікованого психолога. Це надихнуло на розвиток «авантюрного» проєкту і розширення географії «корпоративів на виживання».
Згодом запустили український проєкт «Корпоратив на остро­вах». Він і донині пропонує корпоративним клієнтам практично всі острівні екосистеми світу. По суті, острів­ному туроператорові вперше вдалося поєднати туристичний, пізнавальний, розважальний і виховний аспекти корпоративних подорожей.
Завдяки «Автоном-Клубу» тепер в Україні існують програми ви­їздів на будь-який смак. Окрім тімбілдингу, є індивідуальні тури, для топменеджерів, сімейні... Пропонують і робінзонаду на без­людному острові зі спорядженням, і виживання виключно за до­помогою дарів природи та знайдених «артефактів». Усе це доволі безпечно й підходить фактично для учасників будь-якого віку.

Ігри Ігоря

Окремого слова варта унікальна програма командоутворення «Ігри на виживання». Її придумав і втілив у життя експерт із ди­кої природи, міжнародний інструктор із виживання й тактичної медицини, автор книжок на ці теми Ігор Молодан.
Правила змагання такі:

• у вас є тільки одяг і периметр (місцевість) для виживання;
• перемогу в грі приносять жетони (додаткові бали);
• відмова від участі або порушення правил — «чорна мітка» (штрафний бал);
• 4-5 ігор щодня за відпрацьованими алгоритмами виживання: розвідка, побудова прихистку, видобування вогню, виготовлення інструментів і зброї, тренування у влучності, фотополювання, опанування прийомів самопорятунку, орієнтування, евакуації та умовних сигналів;
• переможець гри отримує на вибір жетон або благо цивілізації, яке допоможе йому перемогти наступного разу;
• коефіцієнт втрати ваги визначає переможця, але штрафні й заохочувальні бали можуть внести корективи.

Правила дуже прості, а всі випробування — виключно прикладні. Тож для перемоги не знадобляться ні сила, ні витривалість — лише кмітливість і знання. Тактику і стратегію обирають самі гравці. Варіантів розвитку подій багато, й до кінця змагань зберігається інтрига.

Усе починається зі знайомства з групою, пояснення правил і заходів безпеки, а також неодмінного зважування кожного учас­ника. Всі позбавляються від спорядження, їжі та води. Перемож­цем стане той, хто втратить найменше ваги: це основний показ­ник збереження в організмі вологи та життєвої енергії, у реальних умовах виживання — буквально питання життя і смерті.
Перше завдання — огляд периметру виживання. Гравці з’ясо­вують, у якій місцевості опинилися, приглядають місце для ночівлі, визначають наявність води, їжі, дров. Етап оцінюється за кількістю виявлених артефактів — фактично залишків туристич­ного сміття, яке, втім, додає шансів «вижити».
Саме із цього «непотребу» треба буде звести собі житло в наступній грі. Прихисток означає відпочинок, хороший фізичний стан і настрій «робінзонів».
Вогонь можна добути різними способами — хто яким зуміє. Адже це тепло, можливість приготувати їжу, захист від хижих тва­рин і просто неповторне блаженство для «дикої» людини з офісу!

Виготовлення зброї та іншого спорядження з підручних мате­ріалів допомагає роздобувати їжу та воду. Таке роздобування — постійний і природний стан того, хто виживає. Навичку оцінює не ведучий ігор (тобто Ігор), а ваги: результат прямо залежить від втрати кілограмів кожним учасником команди.
Змагання на влучність дає змогу показати своє володіння ме­тальними знаряддями і реально здобути додатковий харч. Мета­ти або стріляти доведеться по дичині.

У дикій природі доводиться харчуватися рослинною їжею, молюсками, личинками, комахами, земноводними, ракоподібними та рибою. Попри поширені уявлення, добути велику твари­ну дуже і дуже непросто.
Фотополювання безпечне і допомагає перевірити здатність грав­ців вистежувати здобич, приховано пересуватись і маскуватися.
Самопорятунок — це вміння надати собі й іншим екстрену долікарську допомогу, користуючись підручними засобами та природними ресурсами. Важливий етап.
Пасивна фаза виживання переходить в активну, й учасники вирушають у дорогу. Як ніколи стає у пригоді вміння орієнтува­тися. Кожному треба бути максимально точним і уважним.

Евакуація й подача сигналів лиха — завершальна гра, в якій знадобиться весь командний дух.
На закінчення інструктор і ведучий підбивають підсумки, зва­жують гравців і визначають переможця.
У 2020 році відбулося п’ять серій «Ігор на виживання» за учас­тю 64 осіб. Тож можна сказати, що цей формат корпоративного життя прижився і в нашій країні. Пандемії й катаклізми — зовсім не привід відмовлятися від нього. Навпаки — саме в таких умовах навички життя поза цивілізацією, вміння допомогти собі та іншим додають упевненості й оптимізму. Тож граймо і виживаймо.