Леся Нікітюк, іскрометна українська гумористка, блогер, телемандрівниця родом із Хмельницького. Там вона закінчила гуманітарно-педагогічну академію і мала бути вихователькою в дитсадку. Гоп-ля — і через команду КВК, через номер «Галю, я в маршрутці» з мільйонами переглядів у «YouTube», через «Бігуді-шоу», «Розсміши коміка», «Орел і решка», «Навколо М», тепер «Леся здєся» (ще одна телепрограма), тобто тут, у Києві, практично на вершині національної слави. Номінації «Viva! Найгарніші», «Людина року», «Телетріумф» (удруге за кар’єру) і «Сosmopolitan Awards». Ну, і головне — подорожі, вона їх мала стільки, як ніхто, і таких, як ні в кого.
— Правда, що ваш гумор — це спадкове?
— О так, генетика робить свою справу! Почуття гумору в моїй сім’ї передається з покоління в покоління. Моя бабуся була найкращою тамадою на весіллях. Почуття гумору ніколи не полишало й дідуся, який пройшов війну. Він знав багато кумедних історій, чудово танцював і грав на багатьох музичних інструментах. Мама та брат грають на баяні. І взагалі, в нашій сім’ї побутують свої жарти та приколи.
— Гумор — це ваш стиль життя, професія, улюблена маска?..
— Він допомагає мені дивитися на життя, на себе і на довколишніх із різних точок зору, і це прекрасно. Засмутити мене можуть тільки проблеми зі здоров’ям рідних та близьких мені людей. Все інше я сприймаю з усмішкою.
Гумор — це і мій стиль життя, і професія.
— Як можна професійно займатися гумором? Це що, ви їдете машиною по наших дорогах, «спілкуєтеся» з нашими правоохоронцями, приїжджаєте, виходите на сцену і — опа? Що це взагалі за світ — гумористичний?
— Життя одне, і треба робити саме те, що хочеш, що любиш. Тоді ти станеш щасливою людиною. Коли я виходжу на сцену, виступаю, а люди сміються й аплодують — це максимальний кайф. Тоді я розумію, що роблю правильно, що я на правильному шляху.
— А що за світ — світ краси? Ось ви берете участь у конкурсах найгарніших людей, запускаєте власні косметичні засоби…
— Старт моєї професійної діяльності почався з рідного міста. Там я ще в студентські роки брала участь у різних вечірках та виступах у КВК і мріяла підкорити гламурні тусівки шоу-бізнесу. Завдяки величезній праці мрії збулися. Мені приємно, що я стала номінанткою на премію «Віва» і потрапила до списку лідерів. Тож я вдячна своїм шанувальникам за їхню підтримку. І вдячна батькам, що я така є!
— Ви вишивали мапу України, але у вас багато шанувальників і в Росії. Як це поєднується?
— Так, я вишивала карту України. Я українка і цим пишаюся. Люблю і підтримую все українське. Наш народ має міцне коріння, він дуже талановитий. «Орел і Решка» — один із успішних телевізійних міжнародних форматів, розроблених і реалізованих нашими українськими талантами. І це закономірно, що він популярний не лише в Україні. В нас багато шанувальників у країнах СНД, ми їх любимо і з усіма спілкуємось у соціальних мережах, але працюємо в Україні.
— Про світ подорожей. Ви вперше вирушили за кордон одразу в ролі ведучої «Орла і решки». І вже роками не припиняли поїздок. Як стався перехід від «невиїзної» до «всесвітньої» Лесі?
— Перші подорожі в ролі ведучої — як ті перші кроки у малюка, були невпевненими. Я пройшла довгий шлях до становлення себе і як особистості загалом, і як ведучої зокрема. Я «по-народному» ввірвалась у програму «Орел і решка». Мене спочатку не сприймали, писали мені ті страшні коменти. Але я викладалася на повну, відпрацьовувала кожну фразу. Мені довелось емоційно триматися, багато працювати над собою. Люди помітили мої старання та оцінили їх. І за це я їм дуже вдячна.
— У ваших програмах «Орел і решка» бачимо гарну картинку. А як усе відбувається насправді?
— Так, у кадрі телеглядач бачить красиві місця, завжди усміхнених ведучих… Але існує інший бік медалі. Мало хто замислюється над тим, яка велика команда, крім ведучих, переживає різноманітні події, подорожує світом і вкладає безліч зусиль. Команда тревел-шоу пройшла дуже багато заради телеглядача. Ми готові були йти на будь-які вчинки, на ризик і нічого не боятися. Мені доводилось і стрибати, і пірнати, і не раз ризикувати своїм життям та своєю «п’ятою точкою», яку скусали дві тисячі москітів. Слава Богу, все обійшлося, мене скусали москіти в тій частині островів Фіджі, де ці комахи не заразні. Разом із командою ми пройшли і найпекельніші місця планети, де процвітають бандитизм, бідність і страх. Зате це допомагає замислитися над цінністю життя.
За кадром залишилося багато цікавих історій і пригод. Де я тільки не спала: в японській Осаці в інтернет-клубі, у Намібії в готельному номері без даху посеред пустелі… А як ми рахували мої нігті на ногах, які залишилися незірваними після зйомок... І сміх, і гріх.
— Чи справді ви жили то на 100 доларів, то — з безлімітною карткою? Що одне, що інше — це ж нереально.
— «Орел і решка» — це програма про подорожі, які можна здійснити не лише з кругленькою сумою, але й зі 100 доларами в кишені. Цей проект показує два боки однієї монети, а саме: де можна розкішно відпочити, у якому готелі зупинитись, якими кулінарними шедеврами поласувати і, навпаки, як можна економно прожити вікенд у чужій країні. Це те, що я можу вам сказати. А все інше… Буває по-різному.
— Ну, і звісно, про всілякі випадки з мандрівного життя: наприклад, найекстремальніший…
— Найекстремальнішим був мій політ із банджі в Макао: 233 метри вниз головою. Дівчата, раджу тим, хто бажає схуднути, саме такі стрибки, бо після одного лише польоту я втратила три кілограми! В Камбоджі під час зйомок мої стрункі та гарні ніжки так обгоріли, ніби я надягла панчохи. Всі довго реготали…
— Залишаєтеся мандрівницею? Де подорожуєте, що полюбляєте?
— Так, залишаюся, хоча моя участь у проекті «Орел і решка» давно добігла кінця. Зараз маю трохи більше вільного часу, аби бачитися з рідними, але продовжую свої поїздки, знімаю влоги, які розміщую в соцмережах. Італія, Іспанія, Польща…
— А щодо чоловічо-жіночого світу? Ви також вели програму про чоловіків у всьому світі. Чи зробили з неї для себе якісь «світоглядні» висновки?
— Так, це була програма «Вокруг М», яка допомагала прекрасній половині людства обрати ідеального супутника життя. Чи це педантичний німець, чи красень італієць, чи гарячий грузин — найважливіше, щоб обранець просто кохав свою дівчину. Кохання, мені здається, змітає всі кордони.
— Який вигляд на тлі чоловічого світу маємо ми, українці? Ось ми вас, наших жіночок, хвалимо. І не тільки ми…
— У кожного народу — своя ментальність. Так само є різний менталітет у чоловіків. Українські чоловіки хазяйновиті та працьовиті. Українки, любіть своїх чоловіків!
— Коли дивишся на вас, не полишає запитання — як людині вдається бути кумедною і водночас гарною? Це якийсь «ефект блондинки»?
— Я вважаю, що гумор має бути загальнолюдським і довговічним, він не повинен закінчуватися завтрашнім днем. Кожен знаходить свого глядача. Моїм я дякую за те, що вони мене підтримують і люблять, що я їм подобаюся.
— Порадьте з власного досвіду, як бути позитивною та успішною.
— Мої поради прості: вмійте знаходити в будь-якій ситуації позитивний бік, постійно розвивайтеся, докладайте до цього всіх зусиль, і успіх повернеться до вас обличчям!
