Ми із Григорієм давні приятелі та колеги — не раз доля зводила на одній сцені. Знайомі з його дружиною Христиною і трішки — з юними Решетниками, Іванком і Дмитриком. І ось доля звела в одному українському ресторані на інтерв’ю для одного міжнародного журналу...
— Гришо, коли ти востаннє був на відпочинку?
— Аж у листопаді. Маємо традицію влаштовувати поїздки з нагоди приємних дат, і ось до дня народження дружини вирішили відвідати Стамбул. Ми там ще не були, а летіти недалеко. Я собі думав, Стамбул — це Азія-Азія, а насправді — Європа-Азія. Поруч із неймовірними історичними місцями вражає просунутість турків у плані комфортності міського життя. Раніше ми відпочивали на турецькому узбережжі, але Стамбул — це щось зовсім інше: історія, велич, нашарування релігій і водночас модерний мегаполіс.
— Їздили з дітками?
— Цього разу самі — забагато складнощів, а подорож коротка. На вікенди та екскурсії вириваємося з дружиною вдвох.
— Як часто балуєш кохану?
— Вважаю, частенько. Наприклад, торік улітку полетіли утрьох із молодшеньким до Валенсії, звідти до Барселони. Потім гайнули вчотирьох на Мальдиви. Були там уперше і цього року плануємо знову. Дуже круто, просто перфектно! Потім полетіли з коханою в Сорренто через Неаполь — робимо такі вилазки, аби побути удвох. Опісля родиною полетіли на море до Туреччини днів на десять. А потім друзі нас двох запросили до Франції: Антиби, Монако, Ніцца, Канни!.. Класно склалося літо.
— Ти коли взагалі працюєш?
— Теж у подорожах! Як ти знаєш, «Холостяк» кожний сезон проводить у новій прекрасній країні.
Рік був сповнений активного тревелінгу. Так наподорожувалися, що аж треба перепочити.
— Тебе подорожі виснажують, серйозно?
— Як, мабуть, і кожен чоловік, я не можу дуже довго відпочивати десь на пляжі. На третій-четвертий день повертаєшся до роздумів про роботу, до самоаналізу, до ноутбука… Чоловіки завжди бояться щось проґавити: повертаєшся додому, а там уже нова країна. (Сміється).
— Тобто маєш подорожі з «Холостяком», сімейні та романтичні. А ще тебе як ведучого запрошують за кордон вести весілля. Це виключно робота чи вдається поєднувати з нею і відпочинок?
— Певний час я намагався поєднувати. Але все ж таки робота не дає розслабитися: від тебе залежать ефіри, колеги… Тепер намагаюся розділяти роботу та відпочинок, так легше залишатися професіоналом.
За останній рік я вів весілля в Італії, Франції, Монако… Переважно лечу туди сам. Знаєш, коли весілля в Ніцці, часто люди хочуть, аби було поменше сторонніх свідків цієї події…
А ще часом веду туристичні форуми — у тій самій Туреччині. І тоді можу брати дружину. Як і на зйомки «Холостяка».
— Класно звучить: «Із дружиною на зйомки «Холостяка»... (Загальний сміх).
— Скажімо, ми всією родиною знімали на Балі. То був перший сезон нашого маленького Дімулі. Шикарна вілла, чудові умови... Старший Івась літав із татком на тайський острів Самуй — четвертий сезон, 2014 рік.
— Чудова робота, на якій і заробляєш, і мандруєш, і чудово проводиш час із родиною. Свіжий, дев’ятий сезон ви знімали в Єгипті. Як усе пройшло?
— Христинка була зі мною. Плюс у мене було три красивенні епізоди в Бордо, у Франції, і я знову взяв Христинку, ми побули тиждень у нашій улюбленій країні. Я мав вихідні, й ми їздили до шато, куштували вино і взагалі кайфували. Жовтень, класна погода, авто…
— Хто з вас координатор поїздок?
— Христинка. Вона готує пропозиції щодо мандрівок, ми обговорюємо й на сімейній раді затверджуємо. Потім дружина прораховує маршрут, читає «Вікіпедію», використовує мобільні додатки для подорожей... Я відповідаю за фінансовий бік та умови перебування.
Колись у закордонних поїздках я лише емоційно насолоджувався моментом і нічим особливо не цікавився, а тепер намагаємося взяти побільше від подорожі. Гіда ніколи не беремо, але може настати час і для цього.
Коли я готувався бути журналістом, нам казали, що будемо подорожувати щодня. Але починав я диктором, тому не вилазив із підвальних студій і не знімав навушників, тому жартував: і де ж ті подорожі? Запрошення на проект «Холостяк» стало переломним. Ця робота знайшла мене. Уяви, мій перший сезон після підвалів пройшов у Криму, Барселоні та Києві, у Фінляндії за Полярним колом, у Шрі-Ланці — і «скромний» фінал у Лондоні, зйомка в замку із двох гелікоптерів. Масштабно, феєрично! За ці роки ми знімали в Лондоні, Аргентині, В’єтнамі, на Балі, у Таїланді, Домінікані, Шрі-Ланці, на Мальдивах… Бувають виїзди по два тижні, а в Іспанії «мучились» аж три! (Сміється). Це одна з причин, чому я ціную свою роботу.
— Де найкраще провести весілля? Є мішленівський гід по ресторанах, а в нас буде решетниківський — весільними місцями.
— Гаразд, візьмімо п’ять топ-місць. (Замислився). Балі, Маврикій, Мальдиви, Франція та Італія. Тут уже хто чого прагне — романтики островів чи колориту й вишуканості Старого світу.
— Куди б ти хотів ще вирушити удвох із дружиною та з усією родиною?
— Поки що не дісталися Сполучених Штатів, це наша сімейна мрія. Міркуємо, чи самим на розвідку туди вирушити, чи відразу з дітьми. Багато спілкуюся з друзями, і в кожного своя думка про Штати й оптимальну подорож туди, адже країна величезна. Мріємо також повернутися до Лондона — знову відчути його шик, стиль, аристократичну витримку й шалену енергію. Медовий місяць ми проводили в Парижі, хотілося б теж повернути ту романтику.
— Як то кажуть, Париж — зажди хороша ідея.
— Узагалі, до Христинки в моєму житті подорожей фактично не було. Вже познайомившись, ми вирушили в суперекзотичний тур Сингапур — Балі. Мої сини налітали вже більше за мене, бо старший полетів за кордон у півроку, а молодший — у три-чотири місяці.
Багато хто запитує, навіщо ми беремо із собою таких малих дітей. Хоча й малі, це розширює їхній кругозір, розвиває. Багато людей у світі подорожує з дітьми. Пам’ятаю, в Бангкоку ми бачили мандрівну родину з чотирма малюками і трьома візочками. А що — коли логістику налагоджено, все не так і складно.
— Чи є в тебе бажання типу стрибнути з парашутом, піднятися на повітряній кулі?..
— Мушу розчарувати: чим більше в людини дітей, тим вона менш екстремальна. Бо належить не лише собі, а й їм. А ось підводний світ Червоного моря всім раджу, це неймовірно.
Замість екстриму просто хочеться побачити побільше: Нову Зеландію, Австралію, Бразилію, Канаду… А гострих вражень вистачає й на роботі. На відпочинку прагну розслабитись і насолоджуватись.
— А хто у вас на відпочинку відповідає за фото й відео?
— Знімаємо одне одного. Нещодавно з’явилися на фото в соцмережах удвох, і відразу стало ясно, що були в поїздці з друзями, які нас знімали. Бо переважно в кадрі хтось один. (Сміється).
Узагалі сучасний чоловік повинен уміти класно фоткати свою «половинку». Хлопці, неодмінно навчіться! Так підвищите свій рейтинг в очах подруги та її настрій у подорожі.
— А хто збирає речі в поїздки?
— Христинка, за що я їй безмежно вдячний. Бо зібратися з дітьми — непроста справа. Виходить п’ять-шість багажних місць. Не хочеться, щоб їх було двадцять, як у стиліста проекту «Холостяк».
Останнім часом намагаємося свої валізи оптимізувати, вже знаємо той мінімум, який нам знадобиться. Усе приходить із досвідом.
— Може, представимо рекомендаційний гід для подорожей із дітьми від Григорія Решетника?
— Дешево й сердито — це Єгипет. Тільки треба вгадати з готелем, інакше марно витратиш масу енергії. Тому радьтеся з туроператорами, і все буде добре.
Якщо йдеться про літній відпочинок, ідеальний варіант — Туреччина. Короткий і легкий переліт, тепле море, «олл-інклюзив»...
Якщо хочеться побачити Європу, чудово підійде Іспанія: нормальні ціни, й у кожному селі знайдеться, що подивитися.
— А Україною подорожуєте?
— Я з Миколаєва, Христинка — з Івано-Франківська. Часто їздимо й літаємо до батьків, відпочиваємо в Карпатах і влітку, й узимку. Дуже любимо Львів, проводимо там вікенди та зустрічі з друзями. Робимо одне одному сюрпризи у вигляді подорожей, іноді вирушаємо з дітьми. Щоб довго не планувати перельоти за кордон і не збирати валізи — сіли в авто й гайда до Одеси. Плюс я часто буваю в різних кінцях країни по роботі.
Аби пізнати Європу, треба спочатку пізнати Україну. Так, нам ще треба розвивати туризм і дбати про історичні місця, але пізнавати Батьківщину потрібно вже зараз.
— Ніколи не спадало на думку розпочати мандрівний телепроект?
— Спадало, але коли згадую про колег з «Орла і решки», які не бувають по півроку вдома… Я надто кайфую від спілкування з дітьми і люблю займатись їхнім вихованням.
— Чи правда, що ви спортивна родина?
— Так, кілька разів на тиждень займаємось у спортзалі з тренером. Мене професія змушує триматись у формі. Вона часто пов’язана зі святами, де кожен хоче тебе пригостити, часто все закінчується далеко за північ…
Хлопці в нас ще й просунуті плавці. Вони й мене мотивують. Усе життя не вмів до пуття плавати, а потім відчув потребу подавати приклад дітям. Довелося піти до тренера.
А взагалі змолоду я займався футболом, баскетболом, гандболом, легкою атлетикою… Багато можу показати синам. Але якщо вони скажуть, що хочуть грати у гольф, я займусь і ним, аби бути з ними на одній хвилі.
Спорт — це теж форма мого щастя, як і робота.
— Що б ти порадив нашим читачам для щастя в мандрах?
— Перше — почати мандрувати. Друге — не орієнтуватися на когось із його бюджетом, смаками та можливостями. Третє — реалізувати власні бажання. Четверте — мріяти і втілювати. Подорожі розширюють свідомість і кругозір, заряджають, дають можливість ділитися хорошим з іншими.
— Чи беруть у тебе автографи за кордоном?
— Ой, ти знаєш, часто! Думав, мене там ніхто ніколи не впізнає, але в різних країнах знаходяться співвітчизники, які дивляться наші програми. Біля Капітолію в Римі чую: «Григорію, добрий день! Наш «Холостяк»!». Передають привіти і подарунки, що дуже приємно і десь навіть незручно. Час влаштовувати фан-подорожі.
