Врез: Від її порад стрункішають зірки екрану та сцени, до її клінік у Києві та Одесі їдуть пацієнти з країн провідної медицини. Наталія Самойленко — міжнародно відомий дієтолог-ендокринолог, гід у здоровий спосіб життя.
Країна: Україна
Автор: Євген Будько

— Пані Наталіє, кажуть, невдовзі після інтерв’ю ви збираєтесь у подорож?
— Так, на панчакарму до Індії.
Останні місяці принесли багато поїздок. Наприклад, подорож до Тоскани, куди ми возили групу в тур здорового харчування. Потім я мала буквально два дні, щоб зібра­ти валізу заново, і вирушила до Дубліна на міжнародну медичну конференцію, де ми з лікарем нашої клініки представляли свої дослідження. Дуже плідна поїздка: ми по­бачили, що роблять колеги в різних куточ­ках світу. Таке відбувається лише раз на чо­тири роки.
— І які ж знахідки ви привезли з Ірландії?
— Нам самим було що розповісти і про­демонструвати. Виявляється, робимо біль­ше і результати маємо кращі. Коли профе­сор Оксфордського університету розпові­дав про роботу з пацієнтами з вагою за 150 кілограмів, то запитав, чи вдалося комусь із присутніх довести таку людину до прийнятного стану. Підняли руки ми — Анна Бєлокоз, пацієнт якої скинув 30 кіло, і я, бо мій підопічний схуд на 94 кілограми.
Гадаю, навряд чи хтось із дієтологів в Україні прийняв більше людей, ніж я. Пра­цюю вже 20 років і до заснування клініки при­­ймала навіть більше, бо підприємст­во по­требує роботи з кадрами, організації процесу.
— Чи складно дієтологу в дорозі дотримуватися власних приписів?
— Зовсім ні. Скільки того перельоту? На­віть у далеку дорогу можна взяти необ­тяжливий і поживний перекус. Дуже зруч­но — горіхи. Не схвалюю солодощів, сухо­фруктів, батончиків: крім стрибків інсу­лі­ну і неповноцінного харчування з них ні­чо­го не отримуємо, лише стимулюємо по­дальші харчові «правопорушення». Страв, які пропонують у літаках, не їм зовсім.


— Ви спочатку працювали ендокринологом у поліклініці. З якої причини змінили спеціалі­зацію і завдяки чому досягли такого успіху?
— Мене завжди приваблювала дієтоло­гія. Зламом стала декретна відпустка. По­друга, провідавши мене, звернула увагу на те, скільки в мене книжок про правильне харчування, дієтологію, нутриціологію — не про ендокринологію. Каже, чому б тобі не зайнятись улюбленою справою? Вже на­ступного дня я була на кафедрі дієтології в Національній медичній академії післядипломної освіти. Відповідні курси відкри­валися через кілька днів.
Звісно, «корочку» отримав багато хто, але не всі чогось досягли. Свої здобутки я пояснюю тим, що займаюся справою, яку дуже люблю. В нашому роду це передається по жіночій лінії: бабуся була «зіркою» фар­мацевтики, а мама — бібліотечної справи.
Пригадую, ще в медучилищі побачила у викладачки книжку про лікування їжею, випросила і переписала її від руки, бо ксе­роксів ще не було. (Сміється). Тобто мене завжди цікавило здорове харчування. В інституті Богомольця ходила на кур­си ну­триціології, ксерила літературу. Зараз було б трохи смішно її читати. Та й ни­ні у нових, гарно виданих книжках можна прочитати, як професори рекомендують їсти маргарин замість масла або не радять вживати яйця тим, у кого підвищений холестерин.
Наша клініка стоїть виключно на науко­вих рейках, спирається на доказову меди­цину. Крім того, я дивлюся на дієтологію крізь призму ендокринології — це важли­ва перевага. Адже для одного пацієнта шма­ток телятини може стати ліками, а для ін­шого, з високим інсуліном, — отрутою.
— Дієтологи пояснюють, як треба харчуватись. А навіщо дієтологічні клініки? Це ж місця, де хворий лежить, а над ним прово­дять маніпуляції.
— Буває, що й лежить. Буває, що й кра­пельниці ставимо. Існують дієтологічні клі­ніки закритого типу для лікування харчо­вих розладів. Ми ж боремося з метаболіч­ними порушеннями. До нас приходять з аналізами. Визначаємо оптимальний тип харчування, іноді призначаємо препарати, аби виправити ситуацію в організмі. А зго­дом пацієнти приходять на медичний «чек­ап». Моя улюблена консультація: «У вас усе добре. До побачення». (Усміхається). Це означає, що людина не лише зцілилась, а й змінила свої звички, навчилася правиль­но жити.
У нас дуже сильна команда лікарів. Ок­рім, власне, дієтології, кожен має ще якусь «суперсилу». Є кардіолог-дієтолог, гастро­ентеролог-дієтолог, ендокринолог-дієтолог… Хочемо взяти генетика та імунолога. У цьому плані ми унікальні для України. Часто проводимо консультації, коли перед пацієнтом — два, три, чотири лікарі. Кожен оцінює ситуацію з погляду своєї спеціалі­зації, але всі працюють за єдиним протоко­лом: ніколи один вам не скаже «їж оце», а інший — «їж інше». Більшість колег закін­чили інститути з червоним дипломом, ма­ють досвід викладання. Усі володіють іно­земними мовами.
— І часто доводиться застосовувати іноземну?
— Торік до клініки прибуло четверо ме­дичних туристів зі Швейцарії, двоє — з Ав­стрії та один з Ізраїлю. Небагато, але для нас це дуже втішний почин.
— Але ж у їхніх країнах з медициною все гаразд!
— У світі немає кордонів для «сарафан­ного радіо», воно залишається найефективнішою рекламою. Люди, яким ми допо­могли, їздять до родичів і знайомих за кор­дон. А коли хтось втратив 10, 20, 30 кіло­грамів, це відразу помітно...
В академії післядипломної освіти професорка Галина Анохіна казала, що, коли наш пацієнт схудне на 5 кілограмів, від ньо­го прийдуть 5 нових пацієнтів. Цей прин­цип безвідмовний. Пам’ятаю, мій пацієнт Гриша схуд на 30 кілограмів, і від нього при­йшли рівно 30 знайомих — хочете вірте, хочете ні. І якщо до Гриші у моєму графіку прийому ще траплялися «вікна», то тепер черга розписана на три місяці вперед.


— Окрім харчування, приділяєте увагу й іншим аспектам здорового життя?
— Лише один чинник ніколи не зробить вас здоровим. Ми навчаємо людей спати, пити воду, привчаємо до фізичної активності… Іноді навіть не доходить до розмо­ви про їжу.
— У вас лікуються зірки. Вони є вашим «сарафанним радіо» по телевізору і в пресі?
— Дуже добре, коли люди розповідають з екрану про здоровий спосіб життя. Але для нас усі пацієнти — «зірки».
Просвітництво вважаю другою місією лікаря після клінічного лікування. Ми з колегами виступаємо у пресі, читаємо лек­ції. 2019 року я видала три книжки. Одна з них — дітище, яке виношувала довго, це книжка «Їж, пий і худни». Також із моєю подругою Оксаною Стехіною ми створили «оздоровчу» казку для дітей, з протилежного боку в книжці є розповідь для дорос­лих, а всередині — тижневий раціон від Даші Малахової. Отака колаборація мам. І третя книжка — спільна зі співачкою На­талею Могилевською про те, як вона схуд­ла на 30 кілограмів. Зірка розкрила свої се­крети публіці задля доброї справи.
— «Магічних» і «суперефективних» дієт для схуднення дуже багато, і часто вони су­перечать одна одній. У чому тут річ?
— Узагалі слово «дієта» здебільшого ін­терпретують неправильно. З грецької воно перекладається як «спосіб життя». Тобто це те, що діє на постійній основі й робить нас здоровими та щасливими.
Справді, за одними дослідженнями — певна кількість чашок кави на день підви­щує ризик серцево-судинних захворювань, а за іншими — убезпечує від них. Різниця ж може бути просто в генетиці: у когось швид­кий метаболізм кофеїну, а в когось — повільний. Деякі дослідження кимось лобію­ються: обирайте лише якісний маргарин і лише певної марки.
Потрібно мати критичне мислення і не думати, що існує єдино правильна дієта для всіх. Дієтологія стала персоналізованою, ад­же ми всі різні: зі своїми спадковістю, стат­тю, способом життя, професією, психікою…
— Відвідувачі у вас теж різні. Щойно у холі клініки я бачив аж надто тендітну дівчину…
— Бувають випадки, коли набрати вагу складніше, ніж скинути зайві кіло. Зазвичай тоді потрібна допомога психолога: людині здається, що вона стане товстою, і це її лякає.
Якщо «найвагоміший» мій пацієнт мав 246 кілограмів, то найхудіша дівчина з ано­рексією — 27.


— Чи існують дієтологічні поради для всіх?
— Так, бо всі ми їдці, я не знаю жодної людини, яка б не їла. (Сміється).
Кожний ранок треба починати зі склян­ки, а краще двох, звичайної води. Це те, що запускає ваш метаболізм і «вмикає» ро­боту внутрішніх органів.
Друге правило теж просте — дотримува­тися режиму харчування, як і сну, фізичних навантажень тощо. Це база здоров’я. Якщо харчування хаотичне, нема сенсу розмов­ляти про раціон. Тоді страждає все: гормо­нальний фон, регуляція багатьох процесів в організмі. Звичайно, через день без режи­му ми не розсиплемось, як кришталева ва­за, але якщо хаос замінить систему, ви отримаєте погіршення аналізів, самопочуття і зовнішності.
Снідати дуже важливо за півгодини піс­ля пробудження. Це «метаболічний вектор» для роботи організму.
Обідати теж треба вчасно. Існує «еква­тор дня», який ділить ваш день навпіл — це 15-та година. Якщо до неї кратність хар­чування у вас вища — сніданок і обід, а по­тім нижча — тільки вечеря, то ви збалансо­вуєте гормони, худнете навіть при звичній кількості продуктів.
До речі, «екватор» — це суто моя «фіш­ка», але на конференції в Дубліні професор із Вашингтонського університету підтвер­див слушність цього поняття, хоча називав його по-своєму.
Добре завжди мати під рукою перекуси і вживати їх між основними прийомами їжі. У першій половині дня віддавайте пе­ревагу фруктам і ягодам, сухофруктам, сму­зі та фрешам. Удень — наприклад, йогурту з горіхами. Після вечері підійде щось легше — таке як стакан кефіру, цільнозерновий тост або сир.
Дехто каже, мовляв, я так мало їм, звід­ки зайві кілограми? А насправді їсть цілий день — то печивце, то батончик — хоча май­же цього не фіксує. Контролюйте пере­ку­си, і будете ситі, стрункі та здорові.
— А як же люди тисячі років жили у при­роді — невже дотримувалися режиму?
— Звичайно. Природа і диктувала для них режим. Лягали і вставали із сонцем, харчувалися двічі на день, були фізично ак­тивні. Не було джетлагів, нічних посиденьок під винце, гаджетів зі світлом, яке шкодить сну… Гормон кортизол раніше змушував людину «бити або тікати», і вона це вико­нувала, а нині він не має природного вихо­ду і забезпечує нам накопичений стрес.
— Чи є дієтологічні поради для тих, хто відпочиває за системою «all-inclusive»?
— Тут усе досить просто. У будь-якому готелі є яйця і якийсь місцевий сир, десь — халумі, у багатьох країнах на сніданок по­дають рибу або просто білий сир із сезонними овочами. Це дуже хороший сніданок, який дасть відчуття ситості аж до обіду.
А ось в обід раджу занурюватись у місцеву гастрономічну культуру й інколи йти на порушення. Адже деякі страви можна сповна оцінити лише на їхній батьківщині. Стежте тільки за розмірами порцій. Одна тарілка, навіть велика, — це нормально. Головне — отримуйте задоволення.
Увечері ж не беріть солодощів, фруктів, випічки — оминайте вуглеводи. А вечерю зробіть легкою, що компенсуватиме обід­ні «вольності». Нехай це будуть риба чи морепродукти плюс овочі гриль або салат.


— Які країни ви б назвали найздоровішими за кухнею?
— Наприклад, середземноморські. Регі­он відносно близький до нас, продукти нам зрозумілі, кухня має чудовий баланс інгре­дієнтів, містить багато свіжих овочів і фрук­тів. Користь середземноморської дієти під­тверджується високою тривалістю життя тамтешнього населення. Ця частина світу належить до «блакитних зон» планети, де люди живуть найздоровіше і найдовше.
— Наталіє, ви бували в гастрономічних турах?
— Ні, зате бувала в дієтологічних. Одно­го разу ми вирішили влаштувати детокс-тур до… Грузії. (Сміється). Збиралися не пити вина, не їсти забагато. Розробили де­токс-меню на основі місцевих продуктів. Господарі все це приготували і подали. А з іншого боку столу поставили хінкалі, ха­чапурі, шашлики!.. Кажуть: «Ми ж у Грузії, як інакше зустріти гостей?». Зрештою ми разом прийняли рішення, що детокс-тур буде якось іншим разом. Оздоровлення у Грузії нам забезпечував головним чином позитивний психологічний клімат. До речі, серед грузинів зовсім небагато огрядних.
— А що ви скажете про українські гаст­рономічні традиції?
— Найкраща наша дієтологічна спадщи­на — це борщ, чудова їжа для будь-якої по­ри року, підтримує вітамінний баланс, іму­нітет, дає багато мікроелементів і кліткови­ни. Хоча чимало наших страв є сумнівни­ми, бо містять багато тіста, жиру, є смаже­ними та копченими. До речі, сало сюди записувати не варто. Не забуваймо про ква­шені продукти, локальні та сезонні овочі. Згадуймо про ягоди нашої зони, такі як шипшина, аронія, обліпиха, калина — на основі них можна випускати наші власні, українські суперфуди, які б стали відоми­ми на весь світ.
— Як ставитеся до посту?
— Може, ви чули про нобелівську пре­мію 2016 року за відкриття механізмів ауто­фагії в організмі? Йдеться про те, що обме­ження кількості калорій збільшує тривалість життя. А піст — це період, коли ми зменшу­ємо кількість білків у раціоні. Єди­на науково доведена харчова методика, яка подов­жує життя, — це зменшення калорій­ності раціо­ну, і насамперед за рахунок біл­кової їжі.
— Чи корисні для здоров’я туристичні подорожі? Незважаючи на те, що вони зби­вають нам режим.
— Коли відпочиваємо, отримуємо нові позитивні емоції, «перезавантажуємося». Це знижує показник кортизолу — гормону стресу, підвищує рівень нейромедіаторів, які відповідають за ступінь нашого щастя. Ми активуємо нові мозкові центри, у тому числі й куштуючи нові страви. У сонячних морських країнах отримуємо вітамін D і йод, яких нам бракує. Емоційний складник подорожей, на мій погляд, теж робить їх ліками.
Узагалі туризм — моє захоплення. Як і тревел-фото. Деякі образи з моїх мандрі­вок ви можете побачити на стінах нашої клініки.
Подорожуймо і будьмо здорові!