Врез: Григорій Решетник — шоумен, диктор, бренд–голос телеканалів. І безнадійне кохання глядачок телевізійного реаліті–шоу «Холостяк», яке веде ось уже 9 сезонів. Зразковий сім’янин і завзятий мандрівник розповів про свої подорожі.
Країна: Україна
Автор: Марися Горобець
Фотограф: Фото з сімейного архіву

Ми із Григорієм давні приятелі та колеги — не раз доля зводила на одній сцені. Знайомі з йо­го дружиною Христиною і трішки — з юними Решетниками, Іванком і Дмитриком. І ось доля звела в одному українському ресторані на інтер­в’ю для одного міжнародного журналу...

— Гришо, коли ти востаннє був на відпочинку?
— Аж у листопаді. Маємо традицію влаш­товувати поїздки з нагоди приємних дат, і ось до дня народження дружини вирішили відві­дати Стамбул. Ми там ще не були, а летіти недалеко. Я собі думав, Стамбул — це Азія-Азія, а насправді — Європа-Азія. Поруч із не­ймовірними історичними місцями вражає про­сунутість турків у плані комфортності місько­го життя. Раніше ми відпочивали на турецько­му узбережжі, але Стамбул — це щось зовсім інше: історія, велич, нашаруван­ня релігій і водночас модерний мегаполіс.

— Їздили з дітками?
— Цього разу самі — забагато складнощів, а подорож коротка. На вікенди та екскурсії вириваємося з дружиною вдвох.

— Як часто балуєш кохану?
— Вважаю, частенько. Наприклад, торік улітку полетіли утрьох із молодшеньким до Валенсії, звідти до Барселони. Потім гайнули вчотирьох на Мальдиви. Були там уперше і цього року плануємо знову. Дуже круто, прос­то перфектно! Потім полетіли з коханою в Сор­ренто через Неаполь — робимо такі вилазки, аби побути удвох. Опісля родиною полетіли на море до Туреччини днів на десять. А потім друзі нас двох запросили до Франції: Антиби, Монако, Ніцца, Канни!.. Класно склалося літо.

— Ти коли взагалі працюєш?
— Теж у подорожах! Як ти знаєш, «Холос­тяк» кожний сезон проводить у новій прекрас­ній країні.
Рік був сповнений активного тревелінгу. Так наподорожувалися, що аж треба перепочити.

— Тебе подорожі виснажують, серйозно?
— Як, мабуть, і кожен чоловік, я не можу дуже довго відпочивати десь на пляжі. На тре­тій-четвертий день повертаєшся до роздумів про роботу, до самоаналізу, до ноутбука… Чоловіки завжди бояться щось проґавити: повертаєшся додому, а там уже нова країна. (Сміється).

— Тобто маєш подорожі з «Холостяком», сімейні та романтичні. А ще тебе як веду­чого запрошують за кордон вести весілля. Це виключно робота чи вдається поєднува­ти з нею і відпочинок?
— Певний час я намагався поєднувати. Але все ж таки робота не дає розслабитися: від тебе залежать ефіри, колеги… Тепер на­магаюся розділяти роботу та відпочинок, так легше залишатися професіоналом.
За останній рік я вів весілля в Італії, Франції, Монако… Переважно лечу туди сам. Знаєш, коли весілля в Ніцці, часто люди хочуть, аби було поменше сторонніх свідків цієї події…
А ще часом веду туристичні форуми — у тій самій Туреччині. І тоді можу брати дружину. Як і на зйомки «Холостяка».

— Класно звучить: «Із дружиною на зйом­ки «Холостяка»... (Загальний сміх).
— Скажімо, ми всією родиною знімали на Балі. То був перший сезон нашого маленького Дімулі. Шикарна вілла, чудові умови... Старший Івась літав із татком на тайський острів Самуй — четвертий сезон, 2014 рік.

— Чудова робота, на якій і заробляєш, і мандруєш, і чудово проводиш час із родиною. Свіжий, дев’ятий сезон ви знімали в Єгипті. Як усе пройшло?
— Христинка була зі мною. Плюс у ме­не було три красивенні епізоди в Бордо, у Франції, і я знову взяв Христинку, ми по­були тиждень у нашій улюбленій країні. Я мав вихідні, й ми їздили до шато, кушту­вали вино і взагалі кайфували. Жовтень, класна погода, авто…

— Хто з вас координатор поїздок?
— Христинка. Вона готує пропозиції щодо мандрівок, ми обговорюємо й на сі­мейній раді затверджуємо. Потім дружина прораховує маршрут, читає «Вікіпедію», використовує мобільні додатки для подо­рожей... Я відповідаю за фінансовий бік та умови перебування.
Колись у закордонних поїздках я лише емоційно насолоджувався моментом і нічим особливо не цікавився, а тепер нама­гаємося взяти побільше від подорожі. Гіда ніколи не беремо, але може настати час і для цього.
Коли я готувався бути журналістом, нам казали, що будемо подорожувати що­дня. Але починав я диктором, тому не ви­лазив із підвальних студій і не знімав навуш­ників, тому жартував: і де ж ті подорожі? Запрошення на проект «Холостяк» стало переломним. Ця робота знайшла мене. Уяви, мій перший сезон після підвалів про­йшов у Криму, Барселоні та Києві, у Фінляндії за Полярним колом, у Шрі-Ланці — і «скромний» фінал у Лондоні, зйомка в замку із двох гелікоптерів. Масштабно, феє­рично! За ці роки ми знімали в Лондоні, Аргентині, В’єтнамі, на Балі, у Таїланді, Домінікані, Шрі-Ланці, на Мальдивах… Бувають виїзди по два тижні, а в Іспанії «мучились» аж три! (Сміється). Це одна з причин, чому я ціную свою роботу.

— Де найкраще провести весілля? Є міш­ленівський гід по ресторанах, а в нас буде решетниківський — весільними місцями.
— Гаразд, візьмімо п’ять топ-місць. (За­мислився). Балі, Маврикій, Мальдиви, Фран­ція та Італія. Тут уже хто чого прагне — ро­мантики островів чи колориту й вишука­ності Старого світу.

— Куди б ти хотів ще вирушити удвох із дружиною та з усією родиною?
— Поки що не дісталися Сполучених Штатів, це наша сімейна мрія. Міркуємо, чи самим на розвідку туди вирушити, чи відразу з дітьми. Багато спілкуюся з друзя­ми, і в кожного своя думка про Штати й оптимальну подорож туди, адже країна ве­личезна. Мріємо також повернутися до Лондона — знову відчути його шик, стиль, аристократичну витримку й шалену енер­гію. Медовий місяць ми проводили в Пари­жі, хотілося б теж повернути ту романтику.

— Як то кажуть, Париж — зажди хоро­ша ідея.
— Узагалі, до Христинки в моєму житті подорожей фактично не було. Вже позна­йомившись, ми вирушили в суперекзотич­ний тур Сингапур — Балі. Мої сини налі­тали вже більше за мене, бо старший поле­тів за кордон у півроку, а молодший — у три-чотири місяці.
Багато хто запитує, навіщо ми беремо із собою таких малих дітей. Хоча й малі, це розширює їхній кругозір, розвиває. Ба­гато людей у світі подорожує з дітьми. Па­м’ятаю, в Бангкоку ми бачили мандрівну родину з чотирма малюками і трьома візоч­ками. А що — коли логістику налагоджено, все не так і складно.

— Чи є в тебе бажання типу стрибнути з парашутом, піднятися на повітряній кулі?..
— Мушу розчарувати: чим більше в лю­дини дітей, тим вона менш екстремальна. Бо належить не лише собі, а й їм. А ось підводний світ Червоного моря всім раджу, це неймовірно.
Замість екстриму просто хочеться поба­чити побільше: Нову Зеландію, Австралію, Бразилію, Канаду… А гострих вражень ви­стачає й на роботі. На відпочинку прагну розслабитись і насолоджуватись.

— А хто у вас на відпочинку відповідає за фото й відео?
— Знімаємо одне одного. Нещодавно з’явилися на фото в соцмережах удвох, і відразу стало ясно, що були в поїздці з дру­зями, які нас знімали. Бо переважно в кад­рі хтось один. (Сміється).
Узагалі сучасний чоловік повинен умі­ти класно фоткати свою «половинку». Хлоп­ці, неодмінно навчіться! Так підвищите свій рейтинг в очах подруги та її настрій у подорожі.

— А хто збирає речі в поїздки?
— Христинка, за що я їй безмежно вдяч­ний. Бо зібратися з дітьми — непроста спра­ва. Виходить п’ять-шість багажних місць. Не хочеться, щоб їх було двадцять, як у стиліста проекту «Холостяк».
Останнім часом намагаємося свої валізи оптимізувати, вже знаємо той мінімум, який нам знадобиться. Усе приходить із досвідом.

— Може, представимо рекомендаційний гід для подорожей із дітьми від Григорія Решетника?
— Дешево й сердито — це Єгипет. Тіль­ки треба вгадати з готелем, інакше марно витратиш масу енергії. Тому радьтеся з тур­операторами, і все буде добре.
Якщо йдеться про літній відпочинок, іде­альний варіант — Туреччина. Короткий і легкий переліт, тепле море, «олл-інклюзив»...
Якщо хочеться побачити Європу, чудо­во підійде Іспанія: нормальні ціни, й у кож­ному селі знайдеться, що подивитися.

— А Україною подорожуєте?
— Я з Миколаєва, Христинка — з Івано-Франківська. Часто їздимо й літаємо до батьків, відпочиваємо в Карпатах і влітку, й узимку. Дуже любимо Львів, проводимо там вікенди та зустрічі з друзями. Робимо одне одному сюрпризи у вигляді подорожей, іноді вирушаємо з дітьми. Щоб довго не планувати перельоти за кордон і не зби­рати валізи — сіли в авто й гайда до Одеси. Плюс я часто буваю в різних кінцях країни по роботі.
Аби пізнати Європу, треба спочатку пі­знати Україну. Так, нам ще треба розвива­ти туризм і дбати про історичні місця, але пізнавати Батьківщину потрібно вже зараз.

— Ніколи не спадало на думку розпочати мандрівний телепроект?
— Спадало, але коли згадую про колег з «Орла і решки», які не бувають по півроку вдома… Я надто кайфую від спілкування з дітьми і люблю займатись їхнім вихованням.

— Чи правда, що ви спортивна родина?
— Так, кілька разів на тиждень займає­мось у спортзалі з тренером. Мене профе­сія змушує триматись у формі. Вона часто пов’язана зі святами, де кожен хоче тебе пригостити, часто все закінчується далеко за північ…
Хлопці в нас ще й просунуті плавці. Во­ни й мене мотивують. Усе життя не вмів до пуття плавати, а потім відчув потребу подавати приклад дітям. Довелося піти до тренера.
А взагалі змолоду я займався футболом, баскетболом, гандболом, легкою атлетикою… Багато можу показати синам. Але якщо вони скажуть, що хочуть грати у гольф, я займусь і ним, аби бути з ними на одній хвилі.
Спорт — це теж форма мого щастя, як і робота.

— Що б ти порадив нашим читачам для щастя в мандрах?
— Перше — почати мандрувати. Друге — не орієнтуватися на когось із його бюдже­том, смаками та можливостями. Третє — реалізувати власні бажання. Четверте — мріяти і втілювати. Подорожі розширюють свідомість і кругозір, заряджають, дають можливість ділитися хорошим з іншими.

— Чи беруть у тебе автографи за кордоном?
— Ой, ти знаєш, часто! Думав, мене там ніхто ніколи не впізнає, але в різних краї­нах знаходяться співвітчизники, які дивляться наші програми. Біля Капітолію в Римі чую: «Григорію, добрий день! Наш «Холостяк»!». Передають привіти і подарун­ки, що дуже приємно і десь навіть незруч­но. Час влаштовувати фан-подорожі.