Врез: Грецький острів Евія, або Евбея, — край богів і героїв, мислителів, драконів, цілющих вод і унікальних явищ природи. Час відкрити його широкому колові українців.
Країна: Греція
Автор: Олександр Горобець
Фотограф: Олександр Горобець

Гостинність відчувалася вже на борту літака. «Aegean Airlines» — це, з одного бо­ку, вивіреність і чіткість у роботі, а з іншо­го — суто грецька привітність і смакота, адже на борту пригощають національними стравами. Дві з половиною години перельоту до Афін здалися короткими. Як і пе­реїзд з аеропорту до симпатичного порту Рафіна та романтична подорож поромом «Панорама» безпосередньо до Евії.
А тут уже почались цікавинки острова. Другий за розмірами у Греції після Криту, він розташований лише за 70 кілометрів від Афін, тож дістаються до нього через столичний аеропорт. Для афінян це одне з улюблених місць відпочинку. І не дивно, бо за атмосферою воно разюче відрізняєть­ся від мегаполіса.
Ознайомлення з його принадами стало метою поїздки українських туроператорів і журналістів. Її зініціювала Грецька націо­нальна туристична організація за підтрим­ки Асоціації готельєрів Евії та грецької авіа­компанії «Aegean Airlines».



Загадка як бренд

Острів витягнутий уздовж материкової Греції, відділений від неї лише вузькими про­токами. У цьому місці люди спо­лучили йо­го з «великою» землею невеликим мостом.
Річ у тім, що Евія має божественне по­ходження. Вона утворилася, коли бог По­сейдон вдарив тризубцем по суходолу. Час­тина берега відкололась і утворила прекрас­ний острів. Одна з проток біля нього у най­вужчому місці має ширину лише кількаде­сят метрів. Про неї писав сам Гомер, уздовж її берегів ходив Аристотель, намагаючись розгадати її таємницю. Чотири рази на до­бу в протоці відбувається загадкове природ­не явище — розворот течії. Вода, яка руха­ється зі швидкістю до 12 кілометрів на го­дину, на кілька хвилин завмирає, утворю­ючи «стоячі хвилі», а опісля спрямовується у протилежний бік.
Острів цілими масивами вкривають ліси вікових сосон і ялин, оливкові сади. Пре­красні пляжі захищені від вітру скелями, об які розбиваються хвилі Егейського моря. Традиційне пляжне дозвілля можна поєд­нувати з лікуванням на термальних водах і поїздками до Афін, Дельфів, Метеори та інших куточків Центральної Греції.
Як з’ясувалося, й на самому острові пов­но незвичайних, просто-таки феноменаль­них місць!



Міні-Кариби

Відкривати для себе красоти острова ми почали, пливучи поромом до міста Марма­рі. Окрім водної лазурі, властивої Греції загалом, привертали увагу зелені береги та вітрогенератори по траверсах гір.
Мармарі назване на честь мармуру, який тут видобували у давні часи та який тепер прикрашає міський музей античності у ви­гляді скульптур і капітелей. Нині Мармарі — вельми популярний курорт із чудови­ми пляжами, чистим морем, затишними го­телями, ресторанчиками й тавернами. Ка­жемо це впевнено, бо оглянули ці симпатич­ні заклади, а в одному й смачно повечеряли.
Кажуть, у цих місцях живуть одні з най­більш працьовитих греків, які займаються рибальством та виробляють вино. А ще мармарці — веселуни, завсідники свят і ярмарків.
Радісному сприйняттю життя сприяє і природа. Мереживні береги Мармарі — лише вітрина, за якою після гамірних Афін опиняєшся в царстві козлоногого бога Па­на, дріад, нереїд і німф, які заманюють ман­дрівників у хащі й ущелини.
Просто навпроти Мармарі розкинувся архіпелаг із десятка крихітних острівців, які утворюють дивовижну затоку. Цей ма­­льовничий куточок називають міні-Кари­бами. Це перші малі грецькі острови, які були продані у приватну власність: у часи турецького володарювання паша перевозив на зиму сюди свій гарем. Три острівці й зараз належать якимось VIP-персонам, чиї яхти й особняки виклично гарні. Як і пейзажі цих «міні-Карибів». Слава Богу, пляжі доступні для простих смертних, ос­кільки берегова лінія належить усім грекам і гостям країни.



Дві твердині

Мальовниче містечко Каристос розки­нулося на берегах затишної бухти, оточе­ної величними горами. Колишнє античне місто-держава у нинішньому вигляді є до­сить молодим, розбудованим у середині ХІХ століття. Це зробили за указом коро­ля Оттона, який збирався перенести сюди столицю Греції. Роботи велися за проєк­том відомого баварського інженера-буді­вельника Бієрбаха.
Та «візитками» містечка є дві давніші споруди. Це середньовічні твердині: одна у морі, навпроти порту, а інша — у горах, увінчує собою величну скелю. Замки Бурд­зі (ХІІІ ст.) та Кастелло-Россо (ХІ ст.) були зведені венеціанцями, які в ті часи панува­ли на морях.
Із висоти Кастелло-Россо краєвид вра­жав, захоплювали й величні залишки колись могутньої фортеці. Картину доповню­вала пасторальна ідилія: навколо замку гу­ляли всюдисущі в цих місцях овечки.



Оселі драконів

Серед улюблених містечок для відпочинку афінян — Стира. Тут такі самі, як і скрізь на Евії, мінімалістична субтропіч­на природа, чисте і тепле море, захопливі пейзажі та заходи сонця. Кажуть, у розпал сезону довгий піщаний пляж просто усія­ний людьми. Ми були тут у жовтні й може­мо запевнити: купання в цей час можливе і приємне.
Саме село Стира розташоване трохи вглиб острова і відоме таємничими «оселя­ми драконів». Так називають будинки з ве­личезних каменів, зведені неподалік у го­рах. Історики, які відкрили це місце понад два століття тому, вирішили, що це святи­лище богині Гери. Та згодом, після виявлен­ня інших «драконячих гнізд», фахівці вирі­шили, що це хатини каменярів. Правда, аб­солютно не зрозуміло, навіщо простим ро­бітникам споруджувати собі тимчасові жит­ла з непідйомних брил, фактично мегалітів! А головне — як узагалі вони це робили?
Датувати «драконячі оселі» виявленими в них знахідками III, IV і навіть V століть до нашої ери не можна, бо житлами користувалися протягом століть пастухи й ті самі каменярі. Найсміливіші історики відносять споруди до періоду між 6000 і 3000 роками до Христа. А це епоха майже поза межами сучасних знань.



Балкон Егейського моря

Містечко Кімі зустріло нас великим ам­фітеатром, де замість рядів і глядацьких місць — вулички, колоритні будинки та ошатні вілли. Зі схилів відкриваються чудо­ві панорами з морем і зеленими берегами. Цей фешенебельний курорт цілком підхо­дить для тих, хто бажає знайомства із тра­диційним життєвим ладом греків.
Багаті будинки в неокласичному стилі свідчать про славну минувшину міста, яке колись контролювало торгівлю шовком у Середземномор’ї. В етнографічному му­зеї про ту епоху нагадує унікальний вид рукоділля — прикраси та аплікації з оболо­нок коконів шовкопряда.
Відомості місту додав один тутешній лі­кар. Георгій Папаніколау винайшов пап-тест, який допомагає виявити на ранніх стадіях онкологію шийки матки, за що йо­му вдячні жінки всього світу. Вражає само­пожертва геніального лікаря та його дружини: пропонуючи їй руку і серце, він по­ставив умову — ніяких дітей, будеш мені соратницею та об’єктом досліджень…



Місто-держава

Таких міні-країн на території старо­дав­ньої Греції було чимало. Але Еретрія — од­на з найвідоміших, її навіть згадав у сво­їй «Іліаді» Гомер. Постійне поселення не­по­далік від нинішнього міста існувало вже за 3000 років до нашої ери. А через тисячу ро­ків Еретрія перетворилася на одну з най­мо­гутніших і квітучих держав Еллади з ве­ликими торговими зв’язками та власними колоніями.
Нинішній вельми популярний курорт має музей, де можна дізнатися все про істо­рію славного міста. Збереглись і руїни ста­родавніх споруд: античний театр, храми, македонська гробниця, будинок із мозаїкою, залишки фортифікацій... Масу задо­волення отримаєте, відвідавши Музей су­часного мистецтва і неокласичний особняк ХІХ століття.



«Негропонте» для білих людей

Курсуючи між курортними містечками, ми оглядали багато готелів. Часто це були сімейні заклади, власники яких ставлять­ся до відвідувачів, як добрі господарі до дорогих гостей. Розповісти про всі готелі неможливо, просто повірте на слово — во­ни симпатичні, оригінальні й відносно не­дорогі. Але деяких обійти несила.
На підступах до столиці острова Евія — міста Халкіда — та неподалік від стародав­ньої Еретрії ми побували в «Negroponte Resort Eretria»*****. «Негропонте» — так називали Халкіду венеційці. Надихнувшись романтикою тієї епохи, грунтуючись на чутті гармонії та міри, дизайнери створили сучасний готель — просторий, естетично довершений, уміло вписаний у мальовниче довкілля. Зустрівши нас в оточенні вікових сосон і чагарників, він ніби розкрив нам обійми моря, даруючи незабутній пейзаж Евійської затоки та уз­бережжя Аттики. Панораму видно з ве­ран­ди традиційного ресторану та з лобі. Місце ідеальне і для відпочинку всією сім’єю, і для ділових зустрічей, і для корот­ких канікул.
Винятковість місця доводить склад його гостей: багато греків, більшість — францу­зи, чимало німців… А ось наших співвітчизників поки що лише одиниці.



Столиця острова

Нарешті, головне місто. Халкіда, або Халкіс, лежить на березі тієї самої протоки Еврипа, що відокремлює Евбею від мате­ри­ка і води якої кілька разів на добу зміню­ють напрямок свого руху. На мосту загадують ба­жання, які, кажуть, неодмінно збуваються.
Задовго до нашої ери Халкіда теж була містом-державою. Її мешканці поводились, як колонізатори, і захопили сусідні остро­ви, ба навіть частину сучасної Італії, а також вели торгівлю та воювали. Особливо вони не мирились із сусідами-конкурентами — еретрійцями.
Про ті й пізніші часи розповідають архе­ологічні розкопки, де вдалося торкнутись минувшини й нам. Ведуть наукові розвідки швей­царські фахівці.
Тепер Халкіда — багатонаціональне місто, яке зберегло сліди різних епох. Є і турецький квартал, і венеційська фортеця, і православні храми, і ка­толицька базиліка, і синагога, і мечеть. У будівлі останньої експонуються твори мистецтва Візан­тії та зразки народного мистецтва. Сам мер Хал­кіди на зустрічі з українськими туроператорами та журналістами запевнив, що туризм для нього — безумовний пріоритет.


Святий земляк

Сусіднє зі столицею острова містечко Нео-Прокопіо відоме на всю Грецію святинею, пов’я­заною з Україною. Тут зберігаються мощі святого Іоанна Руського. І не Російського, а саме Русь­кого, або Йоана Русина. Адже в часи його подвиж­ництва ніякої Росії ще не було, а була Московія. Іван народився у Гетьманщині, деякі українські та іноземні історики стверджують, що на Полтав­щині, у козацькій родині. А ті краї офіційно ще йменували Руссю. Щоправда, на табличці біля храму святого Іоанна в Нео-Прокопіо про це ні­чого не написано.
Іван брав участь у російсько-турецькій війні, потрапив у полон і був вивезений до турецької Кападокії. До речі, свого часу кореспондент «МТ» побував у печері-стайні, де мучили майбутнього святого і де той жив разом із кіньми. Попри тор­тури, Іван не змінив віри. Більше того, його без­межні смирення і готовність допомагати змусили навіть мусульман називати його святим. Особли­во після його чудес.


Чудотворними стали і нетлінні мощі святого. Численні зцілення, у тому числі дітей, порятунки на морі нині приводять до них прочан з усієї Греції й не тільки. 1925 року частина мощей при­мандрувала на острів Евія. На честь свято­го в Нео-Прокопіо звели ошатний храм, у яко­му нам пощастило побувати.
Загалом православних святинь на Евії багато. Вони ваблять не масштабами спо­руд, а якраз затишністю, любовним оздоб­ленням, навколишньою природою, давніс­тю та намоленістю. Наприклад, для нас та­ким виявився монастир Давида Евбейсько­го, в якому зберігаються мощі цього святого.



Весілля богів і божественний напій

Найромантичнішим місцем елліністич­ного світу називають Лімні. За легендою, тут побралися верховний бог Зевс і Гера. Кажуть? це миле узбережне містечко з яскра­вими будиночками, смачною їжею та кві­тами на мальовничих вуличках збудовано на місці стародавнього Елімніона, що зга­дується в комедії Аристофана «Мир».
А неподалік ми відвідали «Avantis» — винарню, яких багато у цих краях. Аванти­сом в античні часи називали саму Евію. Заклад не осоромив ймення острова. Вина тут трохи дорожчі, ніж у супермаркеті, але, як показала дегустація, дуже смачні. Ще й пропонуються косметичні засоби на основі винограду. Про кожен напій нам розпо­ві­дали з любов’ю та глибоким знан­ням спра­ви. Показали музей виноградар­ства і вино­робства. Епікурейські враження довершу­вав чудовий пейзаж із виноградниками.


Гераклові джерела

Нарешті нас зустріло місто-курорт Едип­сос (Едепс), про який я начувся від грець­ких друзів. Точніше, про його славнозвісні гарячі мінеральні джерела. Саме ці води, за давньогрецькими міфами, відновлювали сили Геракла. А в римську епоху сюди при­їжджав на лікування воєначальник Сул­ла, про що свідчать терми Сулли з мальов­ни­чими арками та популярна оздоровниця «Thermae Sylla SPA & Wellness Hotel»*****.
Вода в термах містить лікувальний радон у невеликій концентрації. Вона лікує рев­матичні захворювання, гінекологічні, нев­рологічні та ендокринологічні порушення, хвороби серцево-судинної системи, а ще допомагає зберігати й відновлювати красу.
Земля навколо Едипсоса буквально га­ряча через джерела. З-під неї рветься майже окріп (близько 80 градусів), насичений мік­роелементами. Більшість місцевих бутик-готелів мають власні джерела або підводять воду по трубах. Для процедур просто неба обладнуються басейни, в яких температу­ра води доведена до приємних 36 градусів. Цілющі джерела б’ють і просто на березі моря. Тут постійно стоїть пара і складаєть­ся враження, що перебуваєш на величезній кухні. В узбережних природних «джакузі» люди залюбки омолоджуються…


Перед в оздоровчій діяльності Едипсо­са веде комплекс «Thermae Sylla SPA & Wel­lness Hotel», який відносять до найкращих у світі. Його ошатні будівлі зустріли нас на березі моря, в мальовничому куточку міста. Відкрили заклад іще 1897 року. Свого часу його гостями ставали Аристотель Онассіс, Вінстон Черчилль, Омар Ша­риф, Грета Гарбо та інші знаменитості. До речі, комплекс якраз відзначає 20-річчя початку свого оновлення.
Відпустка у «Thermae Sylla SРA & Wellness Ho­tel» — ідеальна за всіма параметрами. Тут 105 клас­них номерів, включаючи сьюти. Два вишукані ресторани пропонують здорові страви з продук­тів найвищої якості від місцевих фермерів, а шеф-кухарі влаштовують гостям справжню смакотера­пію. Гарячі джерела б’ють із-під землі, з глибини 3000 метрів, у тому числі просто на території готельного комплексу. Масштабний спа-центр, який пропонує понад 100 видів процедур і спеціальних оздоровчих програм, у тому числі курси антистресу, детоксикації та схуднення. Велнес передбачає масажі, догляд за шкірою обличчя, процедури із застосуванням лікувальних грязей.
Недарма «Thermae Sylla» багато разів входив до топ-10 найкращих у світі оздоровчих центрів категорії «Medical, Thermal & Spa Wellness Hotel».



Грецькі Сейшели

Ще один мініархіпелаг для відпочинку — Лі­хадонісья, куди нас привела морська прогулянка. Це курортна зона із 7 невеличких, але напрочуд мальовничих островів. Колись тут мешкали рибалки, а тепер — лише туристи, які дістаються сюди човнами і катерами та ніжаться на пляжах.


І останнім враженням від Евії став незвичай­ний пляж Пефкі. Коса з піску та камінців тяг­неть­ся на 5 кілометрів, вона обнизана чудово впоряд­кованими пляжами, тавернами, барами, піцерія­ми і завершується дуже милим «хвостиком», яким бавляться хвилі. Диво природи та ін­дустрії гостинності!
Утім, як і весь острів Евія, стародавня Евбея.



www.visitgreece.gr