Завдання перед собою я поставив цікаве — побувати у двох столицях двох стародавніх цивілізацій і протягом лише одного дня викупатись у двох різних морях — Червоному і Середземному. Це стало можливим завдяки прес-турові для українських журналістів, зорганізованому авіакомпанією «Міжнародні авіалінії України» з нагоди відкриття прямих рейсів до Каїра. Лише три з половиною години безпересадкового польоту — і ви на місці.
Палаци, храми та клаксони
В ілюмінаторі найбільше місто Африки має вигляд монохромно-піщаного килима. Його ділить навпіл блакитна нитка Нілу, одна з найбільших річок планети. Місто зустрічає серпанком із куряви, полуденною листопадовою спекою і заплутаними клубками естакад, розв’язок і шляхопроводів.
Скільки насправді в Каїрі живе людей, точно не знає ніхто. Перепис населення тут проводиться рідко, тому зі статистикою раз у раз виникає плутанина. Місцеві мешканці сходяться на думці, що зараз населення столиці становить 25 мільйонів осіб.
Великі міста Єгипту страждають від перенаселення. Адже лише 5 відсотків території країни придатні для життя людини, решта 95 — пустеля. Здебільшого люди селяться вздовж Нілу та його дельти, а також на морських узбережжях.
Каїрцям щодня доводиться проводити у пробках по кілька годин. Із цієї причини туристам бажано прораховувати свої маршрути і виїзди з огляду на вечірні та вранішні години пік. Нашому автобусу якраз щастить — устигаємо доїхати до самого центру міста з аеропорту лише за 40 хвилин.
Центр Каїра, або даунтаун, відрізняється від інших районів не тільки розвинутою інфраструктурою та більш ошатним виглядом, а й характером. Іноді здається, що й люди тут живуть інші. У даунтауні частіше зустрічаються старовинні будинки, серед яких трапляються чудернацькі й дуже вишукані — забуте минуле колоніальних часів. Вулиці тут вузькі, й на дорозі заледве можуть розминутися дві великі машини чи автобуси.
Місцеві люблять жартувати: мовляв, у 25-мільйонному Каїрі лише 5 світлофорів, і працює з них тільки один. Світлофорів, звичайно, значно більше, але такого хаосу на дорогах я не бачив ніде. Постійний шум клаксонів, пішоходи буквально кидаються під колеса — і це все без аварій та сварок. У Каїрі я навчився ходити через шість смуг пожвавленого проспекту, не озираючись по боках. У Києві така витівка могла б коштувати життя.
Ще півстоліття тому Каїр не був перенаселеним. На місці, де зараз будують нові житлові райони, лише кількадесят років тому простягалися нескінченні піски Сахари. Річ у тім, що зараз Єгипет переживає бум народжуваності. У 2011 році населення країни становило 85 мільйонів осіб, а зараз — уже понад 103 мільйони.
На відміну від мешканців європейських країн, багаті каїрці вважають за краще селитися в центрі міста, а не за його межами. Житло в хорошому будинку з краєвидом Нілу в даунтауні коштує від 7000 доларів за квадратний метр. Винайняти недорогу квартирку в місті можна, починаючи від 300 доларів на місяць, залежно від площі та району. Через перенаселеність мати приватний будинок із клаптем землі в межах міста в хорошому районі тут можуть тільки найзаможніші. При цьому, гуляючи містом, можна побачити велику кількість справжніх палаців — архітектурну спадщину найбагатших каїрців початку і середини ХХ століття.
У місті дуже багато недобудов, і в цьому немає нічого дивного. Причина — дуже високі податки на житлову нерухомість. Тому все вирішується практичним шляхом: родина будує перший поверх, а коли виростають і одружуються діти, добудовують другий або третій. У підсумку виходить, що вся рідня живе в одному багатоквартирному будинку на 6–7 поверхів.
Єгипет — мусульманська країна, іслам тут сповідують 90 відсотків мешканців. Решта 10 — християни-копти та іудеї. Каїр часто називають містом 10 тисяч мінаретів. При цьому різні конфесії тут співіснують мирно. Звична картина для Каїра — мечеть і поруч — церква або синагога.
В гостях у Тутанхамона
Каїрський музей розташований у самому центрі міста, поруч із площею Тахрир. У 2011 році вона стала центром революції, як і київський Майдан. Одного ранку, гуляючи площею, я зустрів літнього каїрця (за іронією долі — працівника музею), який розповів про події тих років, показав старі знімки. На одному фото була будівля між музеєм і готелем, оповита димом. У ній містився штаб якоїсь із партій. Під час заворушень будівля згоріла. Майже через сім років пам’ять про ті події продовжує жити в серцях єгиптян. Залишається вірити, що тодішні зміни — на краще.
Старий Каїрський музей має понад 100 тисяч експонатів, і щоб із ними всіма ознайомитися, знадобився б не один тиждень. Місцеві радять відвідувати музей уранці, а гуляти по даунтауну — ввечері. Установа зачиняється о 17-й годині, а впускати туристів припиняють ще до 16-ї. У першій половині дня більшість магазинів і кафе не працюють.
Фотографувати в музеї можна тільки на телефон, і то не на всякий. Для зйомки на фотокамеру потрібно придбати окремий квиток (близько 3 доларів). У кімнаті зі скарбами та відомою маскою Тутанхамона зйомка взагалі заборонена. За цим уважно стежать охоронці та змушують відразу ж видаляти фото.
Люди можуть не знати про фараонів Хеопса і Рамзеса, але, напевно, не знайдеться на світі того, хто не чув би про Тутанхамона та його скарби. Цей юнак правив Єгиптом лише 9 років, а шалену відомість здобув завдяки тому, що його гробниця збереглася до наших днів нерозграбованою і була виявлена археологами порівняно недавно, в 1922 році. До влади Тутанхамон прийшов хлопчиком у віці 9 років і був убитий у 18.
А ось Рамзес II правив 70 років і вважається одним із найбільш плідних фараонів — у всіх сенсах. Він помер у віці 92 років і залишив після себе 90 синів та 106 дочок.
Каїрський музей володіє найбагатшою колекцією старожитностей і артефактів єгипетської цивілізації у світі. Багато речей збереглися в ідеальному стані: мумії, прикраси, величезні золоті саркофаги стародавніх єгиптян.
Уряд Єгипту завершує будівництво нового Каїрського музею неподалік від пірамід. Туди вже почали перевозити колекції. Переміщення популярної установи якоюсь мірою спростить логістику — туристам не потрібно буде довго простоювати в заторах на шляху із центру міста до пірамід і навпаки. Проект грандіозний і дуже перспективний, тому вартість землі в тому районі зростає мов на дріжджах.
Піраміди: між містом і пустелею
Побувати в Каїрі й не сфотографуватися на тлі пірамід — блюзнірство, тому встаю та вирушаю до Гізи. Колись вона була окремим містом на протилежному від Каїру березі Нілу. Нині ж Гіза — це район Каїра, із рештою міста її сполучають аж 12 мостів.
Усюдисущі китайські туристи, торговці сувенірами і втомлені верблюди — усе саме таке, як я собі уявляв. Розмір піраміди Хеопса вражає: я й уявити не міг, що вона виявиться такою величезною.
До речі, вапняк для пірамід видобували за 13 кілометрів від місця будівництва.
Пам’ятаю старі фотографії, де піраміди красувалися на тлі голої пустелі. Але місто наступає. Зовсім скоро Каїр поглине землі навколо дива світу, і піраміди стануть пам’яткою столиці майбутнього.
Каїр часто називають містом, яке ніколи не спить, і щоб вивчити його досконало, потрібен не один день. Але нам час рухатися далі, на схід.
Купатися в Червоному морі!
Портове місто Айн-Сохна розташоване за 120 кілометрів від Каїра і лише за 55 — від славетного Суецького каналу, що сполучає Червоне і Середземне моря. Цей самий канал — номер один у списку джерел прибутку держави. Щороку він приносить скарбниці Єгипту 8 мільярдів доларів.
Останнім часом регіон довкола активно розвивається як туристичний напрямок — сюди вкладають великі гроші, будують готелі та курортні зони. У цих місцях полюбляють відпочивати і самі єгиптяни. Дивно спостерігати, як посеред безживної пустелі з’являються ідеальні поля для гольфу, сади і парки. Уздовж берегової лінії Айн-Сохна тягнуться гори — ландшафт, не властивий безкрайнім просторам Єгипту. Море тут тепле, хороше для купання і дуже популярне серед прихильників риболовлі.
Удосталь накупавшись, збираємося в путь: чекає 6-годинний переїзд до Александрії — стародавньої столиці Єгипту. Шлях лежить знову через Каїр на північний захід.
Місто-мрія Александра Македонського
Александрія з її 8-мільйонним населенням займає майже 32 кілометри берегової лінії на Середземному морі. Вона зовсім не схожа на інші єгипетські міста, і більше нагадує маленьку Європу на кордоні зі Сходом. Про належність Александрії до мусульманського світу свідчать лише мечеті та вигляд мешканців.
На зламі епох Александр Македонський відвідав середземноморське узбережжя Єгипту, й тут у нього з’явилася мрія побудувати столицю імперії. Мрія зрештою втілилася в життя, але сам великий завойовник цього так і не побачив, загинувши в боротьбі за розширення еллінського світу. Досі не відомо, де він похований. За однією з версій, його могила розташована тут, в Александрії, на території старого міста. Але виявити її не вдалося.
Під час Другої світової війни Александрія стала притулком для євреїв із Європи, переслідуваних німецькими загарбниками. Багато тих вигнанців залишилися тут жити, оскільки місто за духом і виглядом майже не відрізнялося від поселень Греції, Італії та інших середземноморських країн.
Саме з Александрії почалося проникнення християнства на територію Єгипту. Тут же розташований православний Патріархат Александрійський і всієї Африки.
Містяни люблять проводити час на набережній, у вихідні дні й вечорами в будні. Багато хто займається спортом, хтось рибалить, хтось просто насолоджується прохолодою.
А ще тут популярний так званий археологічний, або дослідницький, дайвінг. З огляду на те, що під водами узбережжя сучасного міста поховані руїни стародавньої Александрії, багато хто спеціально приїжджає сюди зануритися під воду і побачити затоплені артефакти, свідчення колишньої величі імперії Александра Македонського.
Кінець дня проводжу у відомій на весь світ бібліотеці «Александрина». Вона побудована на місці спаленої у давнину античної Александрійської бібліотеки. Гігантський комплекс, розрахований на зберігання 8 мільйонів книжок, вражає уяву. Хто б міг подумати, що у XXI столітті з його інтернетом і смартфонами люди все ще ходять до бібліотек — тут яблуку ніде впасти! Крім зібрань літератури найрізноманітніших напрямів, ця книгозбірня відіграє роль наукового, культурного центру. В сучасній бібліотеці Александрії розташовані музеї, галереї мистецтв, зберігаються найцінніші рукописи і видання.
Ловлю себе на думці, що навіть сама ця установа може стати приводом для поїздки. Бо відвіданий мною новий, нетиповий Єгипет — не тільки пляжі та «олл-інклюзив». Насамперед це багатюща спадщина тисячоліть, про яку не варто забувати.
