Врез: Яких тільки пишних назв не давали цьому острову: «східний сад», «сонячний острів», «перлина Сходу»... Але нам до вподоби «Азія в мініатюрі», що підкреслює винятковість і багатоликість Пенангу.
Країна: Малайзія
Автор: Ірина Горобець
Фотограф: Олександр Горобець

Малайзія вабить не лише екзотичною приро­дою, пляжним відпочинком, дайвінгом і серфін­гом, а й безліччю цікавин. У цьому сенсі Пенанг є справжнім скарбом для екскурсанта. Острів, розмірами приблизно 20 на 15 кілометрів, має, за різними оцінками, від 1 до 3 тисяч історичних і культурних цікавин. Старовинний центр столи­ці острова Джорджтауна геть увесь входить до Спис­­ку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. І не він один. Але все по черзі.



Пристані з ЮНЕСКО

Нашими «воротами в Пенанг» був місцевий аеропорт, але для багатьох ними стає міст. Острів сполучається з «континентом» одразу двома мос­тами. Давніший із них, який так і називається — Пенангський, у довжину сягає 13,5 кілометра. Свого часу він був найдовшим мостом Азії, але навіть найближчий побратим його вже перегнав і займає 24 кілометри.
А ми не оминули іншого надводного дива. При в’їзді в місто з боку нашого готелю нас зустріли дивні пристані — Чу-Джетті, які часто йменують Клановими пристанями. Серед моря на опорах ви­вищуються два квартали: один — 182 метри у дов­жину, а другий — 122. Це селище китайських ри­балок і торгівців, засноване кланами, тобто сім’я­ми мігрантів із Китаю ще в ХІХ столітті. Поселен­ня досі належить їм. Рибалки продовжують риба­лити з невеликих човнів, їхні діти граються на дерев’яних помостах, дружини готують улов, а у плавучих храмах віддають шану предкам. Туризм добряче підправив життя цього «водного світу». Місце теж увійшло до Списку ЮНЕСКО. А сво­го часу місцева влада хотіла його знести — не дали екологи та історики. Допитливі туристи з усього світу приїжджають сюди подивитися на традиційний спосіб життя, пригоститися тради­ційними китайськими стравами, придбати різні дрібнички у крамницях або здійснити прогулян­ку на човні. За ціну, яку можна порівняти з готе­лем середнього класу, тут можна пожити у крихіт­ній кімнаті без вигод і відчути себе нелегальним мігрантом двісті років тому.
Для нас Чу-Джетті стало першим занурен­ням в екзотику Пенангу. Що ж це за острів?



Об’єднані нації Пенангу

Першим із європейців Пенанг оцінив слав­нозвісний Васко да Гама. Прямуючи на Дале­кий Схід, він натрапив на цей райський ост­рів. Пізніше Пенанг став важливим центром торгівлі прянощами та опіумом, базою піратів та їхньою скарбницею.
Останній факт неабияк зацікавив англійців, які планували поширити вплив Ост-Індійської компанії ще далі на Схід. Стратегічно важли­вий острів потрапив під протекторат Британ­ської корони, яка зобов’язалася боронити його від сіамців. Британці заклали місто Джордж­таун, придбавши по сусідству, на материку, сму­гу землі. А потім колонізатори проголосили острів зоною безмитної торгівлі, чим продов­жили заохочувати білих переселенців. Прибу­лим пропонувалося стільки землі, скільки ті були в змозі очистити від буйних лісів.
Та колесо історії котилося своєю колією. Від самого початку долю острова визначило його розташування на перетині важливих мор­ських шляхів. До «перлини Сходу» з’їжджали­ся купці та поселенці з Європи, Індії, Китаю, Малайського архіпелагу, Сіаму, Бірми... Окрім комерційних можливостей, острів дарував сво­боду представникам дуже різних народів, — його називали «ліберальним раєм». Усі ці «пря­ні інгредієнти» утворили в «казані Пенангу» не­повторний етнічний «суп», гострий та екзо­тич­ний. Нині, подорожуючи колоритними кварта­лами Джорджтауна, можна лише поза­здрити тій злагоді та гармонії, в якій співісну­ють «об’єд­нані нації Пенангу», кожна — зі своєю яскра­вою культурою та давньою релігією.
Сучасний Пенанг багато в чому залишився вірним англійцям. Його соціальна структура зосталася незмінною. Як і в колоніальні часи, найвпливовішими на острові є китайці, посе­лення яких зайняли центральну частину міста й утворили Чайнатаун. Мирно живе і трудить­ся Мала Індія — невеликий квартал із населен­ням відповідного походження. Західний квар­тал Пулау-Тікус населяють «баба» і «ненья» — багаті китайці й тайці. Як, власне, і Норт-роуд-Меншн, де навколо соборної мечеті Джалан-Султан-Ахмед-Шах набудовано багатих вілл. Колоніальна ж частина Джорджтауна — це Форт Корнуолліс. Квартал сьогодні приваблює більше туристів і малайзійсь­ких школярів, аніж самих пенангців.



Стріт-арт і рикші

Отже, вперед, в екзотичне розмаїття ба­гатонаціонального міста!
Напевно, перше, що нас вразило в Джо­рджтауні, — це… графіті. Не дивуйтеся, во­ни стали справжньою міською «візиткою». І вони незвичайні: переходять у реальність, а вона, реальність, подекуди плавно пере­тікає у графіті. Наприклад, намальована дівчинка їде на справжньому велосипеді, а намальований хлопчик тягнеться рукою до реального віконця.
Ідея розписувати стіни і влаштовувати інсталяції на вулицях належить молодому балтійському художникові Ернстові Заха­ревичу, який тут мешкав. Спочатку він тво­рив ночами, боячись осуду, але його мистец­тво так припало місцевим до смаку, що вла­да підтримала таку ініціативу. Тепер голов­ні об’єкти стріт-арту навіть позначені на туристичних картах Пенангу.
Складовою вуличної екзотики є велорик­ші. До речі, на деяких агрегатах ми поміти­ли логотип усесвітньо відомої прокатно-транспортної компанії «Hertz», партнера нашого журналу. Цікаво, це ініціатива брен­ду чи свавілля місцевих перевізників? Так чи інак, у креативності авторам не відмовиш.
Але ми користувалися машиною сторо­ни прийому, що було не менш зручно, ніж послуги велорикш.



Храми Сходу і Заходу

Якщо ви не релігійний фанатик і не пал­кий шанувальник якоїсь однієї культури, якщо вас здатні зачарувати й мусульманський мінарет, і буддійська пагода — Пенанг гостинно відчиняє вам двері.
Варто завітати до найстарішої англікан­ської церкви святого Джорджа, що на схо­ді від порту Корнуолліс, на вулиці Лебух-Фаркухар. Збудований каторжанами у 1818 році храм вражає величними склепіннями, мармуровою підлогою, високим шпилем і вівтарним накриттям на згадку про висад­ку на Пенанг британців.
Найдавніший храм острова — Куан-Інь-Тенга, збудований китайськими пере­селенцями 1800 року. Розміщене в центрі міста святилище збирає тисячі вірян. Особ­ливо бурхливим паломництво є в день на­родження богині Милосердя, що відзнача­ється тричі на рік. У дворі, вимощеному гранітом, повно голубів, яких частують зерном, придбаним при вході. Храм особ­ливо популярний серед бездітних жінок, котрі запалюють тисячі й тисячі аромати­зованих паличок.
Підкреслює розмаїття архітектури буддійський храм Ват-Чаямангкаларам. Наскільки складно вимо­вити йо­го назву, настільки ж — змалювати красу та пишність побаченого. Цей ват (храм) є тайсько-ки­тайським. При вході — барвисті дракони, які несуть варту разом із гігантськими чудовиськами якші. Така охорона тут не з доброго дива: у храмі лежить 33-мет­ровий Будда, один із найбільших у світі. Нам ледве вдалося сфотографува­ти його на весь зріст.


Бірманський буддійський храм Дхармікарама — єди­ний у своєму роді на Пенангу. Два століття замож­ні го­родяни обдаровують святилище статуями Будди та фрес­ками з його життя. На території є мініпарк із невеликим ставком, заселеним рибами і черепахами. До уваги ту­ристів — усілякі «магічні» розваги: удари у дзвін, які очищають душу, загадування бажаних подорожей на глобусі, влучання монетами у рухомі горщики з напи­сами «удача», «щастя» тощо. Я вважаю, якщо вже ви потрапили на Пенанг, з удачею у вас і так усе гаразд.
У самому центрі Чайнатауна, на Ачин-стріт, здій­має до неба свої мінарети мечеть Масджит-Малай, збудована арабським принцом у 1808 році. Буддійське оточення не бентежить тутешніх мусульман.
А неподалік височить найвідоміша споруда Джордж­­тауна — Кху-Конгсі. Цей комплекс, оточений з усіх боків старими китайським будинками, приховує чи­ма­ло таємниць. Місце, де він стоїть, належало старому впливовому китайському кланові Леонг-Сан-Тонг. Членами його були найбагатші купці — хо. Багато що на острові залежало саме від них. До 1894 року ця спільнота так зросла й роз­багатіла, що вирішила збудува­ти собі храм, подібний до імператорського палацу-пагоди з багаторівневим дахом. І спорудили. Проте в 1901-му, напередодні китайського Нового року, в порожній паго­ді, яка охоро­нялась і в якій не горіло жод­ної свічки, спа­лахнула пожежа. Хо спри­йня­ли це як пока­рання богів за гординю і, помолившись, вирішили збудувати новий храм, трохи скромніший — за 100 тисяч доларів. Мож­на лише здогадуватись, яким грандіозним був перший храм, коли бачиш перед собою «скромні» оздоби другого...



Підглядання за минулим

Будинки заможних городян, розкидані по всьому місту, легко переносять із ХХІ століття в минуле. Серед «візиток» Джордж­тауна — особняк «Перанакан». Це оселя XIX — початку ХХ століть, що належала багатій родині з числа китайської діаспори.
Перанаканами в Малайзії називають нащадків іммігрантів із Китаю, культура яких поєднала в собі китайські, малайські та європейські традиції. Всі ці тенденції простежуються в багатому оздобленні бу­динку-музею. Обстановка ретельно від­рес­таврована, й тепер можна виразно уяви­ти, як жили представники вищого стану перанаканів.



Авантюристам і природолюбам

Таким гостям Пенанг залюбки догодить.
Шукачам безпечних пригод рекомендуємо відвідати парк розваг «Escape», роз­ташований за годину їзди від центру Джордж­тауна. Аквапарк, мотузяний парк, спуски-польоти з веж різної висоти, всілякі батути, гірки, тарзанки, плавання на надувних ка­мерах — кожен може вибрати розвагу до смаку. Відповідно до свого девізу: «Дорос­лішати не обов’язково!», парк розваг «Escape» дає можливість кожному відчути себе дитиною. Всі атракціони облаштовані від­повідно до принципів повної безпеки.


Поблизу цього парку ми відвідали фер­му метеликів «Entopia». У ній можна не ли­ше подивитися на понад 120 видів яскравих, ефемерних створінь, а й «поспілкуватися» з ними. Намастившись спеціальним кремом, відвідувачі почуваються квітками і приваблюють метеликів. Ферма знайомить зі скорпіонами, павуками, бджолами, гігантськими багатоніжками, варанами, змія­ми, черепахами, водяними драконами та навіть хижими рослинами.
А на північному узбережжі острова нас чекав Сад тропічних прянощів. Покинута каучукова плантація стараннями подруж­жя Вілкінсонів перетворилася на екзотич­ний сад пряних рослин. Каучукові дерева залишили для створення затінку і затишку. 500 різновидів екзотичних рослин, причо­му з різних екосистем, охоплені трьома екс­курсійними маршрутами. «Стежка пряно­щів» дивує ароматами, захоплює розпові­дями про походження та використання природних пахощів і присмак. Друга стеж­ка представляє величезну колекцію екзотич­ної флори, вона більш декоративна, нею можна гуляти без екскурсовода серед зеле­ні й водоспадів. А «Стежка джунглів» — це зарості папоротей, пальм, диких орхідей та іншої флори. Є музей спецій і прянощів, а також магазинчик запашних сувенірів.



Пенанг із висоти Пенанга

Від ароматів трохи запаморочилось у голові. Прояснити її дав змогу підйом на гору Пенанг (чи Букіт-Бендера) — «адапто­вану» висоту, 830 метрів над рівнем моря. У подорож туди запрошує найдавніший в Азії фунікулер, збудований за швейцар­сь­ким проєктом 1923 року. Так кортіло вдих­нути свіжого, прохолодного гірського по­вітря! Та й краєвид із вершини затьмарив усі попередні враження. Перед нами, мов на долоні, постали Джорджтаун і найвідо­міші пляжі Пенангу: мис Квітів, скеля Чу­жоземців, Дзеркальна затока і Довгі Піски. Хотілося, заплющивши очі, просто з верши­ни поринути в чисті, теплі, прозорі води, поніжитися в затінку пальм і дерев-велет­нів, між яких гармонійно вписалися висо­кокласні готелі.
На горі Пенанг живуть найзаможніші люди острова, чиї палаци видніються крізь багате різнобарв’я заростей. На одному зі схилів, вище від фунікулера, стоїть мусуль­манська мечеть, а зовсім поруч — буддійський храм.
Ось вам і квінтесенція Пенангу — багат­ство, екзотика та розмаїття. Два дні на од­ному маленькому острові, а здається, поба­чили всю Азію!



www.malaysia.travel