Врез: А ще кажуть, Чехія не має моря... Насправді воно в неї є — ціле море термальних вод. І найбільшою його гаванню можна вважати курорт Карлові Вари.
Країна: Чехія
Автор: Євген Будько

Серед переваг цього курорту називають вигiдне розташування: в центрi об’єднаної Європи, серед мальовничих, туристично затребуваних гiр, лiсiв, гольф-полiв i старовинних замкiв. Плюс Карлові Вари — ошатне мiсто, що буяє культурним життям. I головна принада — джерела. Вони унiкальнi, мiстять тi самі речовини, що й людське тiло, i їхнiй склад не змiнився за кiлькасот рокiв. Карлові Вари — найбагатший на води курорт Чехiї.


Курс історії

Мiсто засноване чеським королем та iмператором Свя­щенної римської iмперiї Карлом IV, причому вiд самого початку — як курорт. Навiть тi, хто не бував тут, могли чути легенду про те, як вiнценосний мисливець загнав у цi мiсця оленя i вiдкрив гаряче джерело. Зануривши свої хворi ноги у воду, вiн вiдразу ж зрозумiв, що вона цiлюща.
За iмператором сюди потяглась європейська знать. I попри дворянськi усобицi, всiм тут було гарантовано мир i спокiй. Вельможi тодi мешкали в мiц­них, але холодних і малокомфортних зам­ках, а тому часто страждали на захворюван­ня суглобiв. Харчувались вони, як вважало­ся, «дуже добре», тож ознакою статусу бу­ла подагра.
Спочатку в оздоровницi виключно при­ймали ванни. Робили це вельми оригiналь­но. По-перше, одночасно чоловiки й жiн­ки (комусь це, певно, й подобалося). А по-друге, кисли в купелi iнодi по шiсть днiв поспiль, пiсля чого на протилежну стать, очевидно, вже й дивитися не могли... Шкi­ра вiд такого «iнтенсиву» починала трiска­тися, сочитися, проте це вважалося доб­рою ознакою: мовляв, органiзм звiльняєть­ся вiд шкiдливих речовин. Є й iнша версiя: милися тодi шляхетнi люди двiчi в життi — коли народжувались i коли вирушали в останню путь, а в термальнiй ваннi луска­ла їхня «друга шкiра», що, певна рiч, було корисним. Хай там як, але вилiковувались... якщо не помирали.
Прогрес робив свою справу, i методи лi­кування змiнювалися. Карлові Вари ста­ли справжньою школою для лiкарiв, яких цiнували в усьому Старому світі, а потiм i в Новому. Одне з найбiльших їхнiх досяг­нень — зцiлення хронiчних недуг. Здогада­лися використовувати карловарську водич­ку й для пиття. Споживали її теж не в мiру — по 5–6 лiтрiв за день. Що бiльшостi не шко­дило: вимивали собі з кишечок шлаки.
У XVIII–ХIХ столiттях тут сформувались оптимальнi методи лiкування. Карло­ві Вари перетворились на всеєвропейсь­кий культурно-полiтичний центр, яким залишаються й донинi. Традицiйно Карло­­ві Вари вiдвiдували знать i люди мистецт­ва. Серед перших — iмператриця Марiя-Терезiя, Едуард I Англiйський, Бiсмарк, перський шах, росiйський самодержець Петро I... А зо два десятки рокiв тому сюди завiтала японська принцеса, й вiдтодi на курортi з’явилися її спiввiтчизники.
У другiй групi гостей — Гете i Цвейг, Бах i Бетховен, Лiст i Шопен, Брамс i Ха­чату­рян, Шиллер i Кафка, Толстой i Гоголь... Вам назвуть сотнi видатних митців і літераторів!
І нинi сюди з’їжджаються громадськi лiдери, шоу-зiрки й коронованi особи. Що зовсім не заважає користуватися курорт­ними перевагами простим смертним.


Курс лiкування

Часи змiнилися — змiнилися й хвороби. Людство почали доконувати iндустрiальнi «напряги», сидячий спосiб життя, неправильне харчування.
Методи лiкування теж пережили еволю­цiю. Технiка не тільки шкодить, а й зцiлює, особливо якщо спрямована на наукове ви­користання природних багатств.
Карлові Вари мають 12 джерел, кожне — зі своєю концентрацiєю корисних ре­човин у воді, але з приблизно однаковим складом. Цiлюща водиця б’є з глибини 2000–2500 метрiв, вона розiгрiта пiд землею до 30–72 градусiв.
Курорт спецiалiзується переважно на хворобах шлунково-кишкового тракту, крiм тих, що на стадiї особливого загост­рення. У компетенцiї мiсцевих медикiв i проблеми обмiну речовин (цукровий дiабет, ожирiння, надлишок холестерину). Вони успiшно борються iз захворювання­ми опорно-рухового апарату (та ж таки по­дагра, артрити тощо). I нарештi, пiдвладна їм ознака нашого часу — так званий «мене­джерський синдром», тобто накопичений у сучасному життi стрес, викликаний пере­втомою, нестачею сну, алкоголем, тютюном... Ну, ви розумiєте.
Карловарський метод лiкування базуєть­ся на використаннi природних цiлющих джерел, доповненому медичною реабiлiта­цiєю, фiзiо- та рухотерапiєю, дiєтологiєю, застосуванням медикаментiв (у разi необ­хiдностi), так званою «малою психотерапiєю», широкими можливостями дозвiлля на лонi природи та в культурних закладах.
Iз чого ж почати? Звичайно, з дiагнозу. Його треба встановити достеменно — мож­на вдома, а можна й в одній iз шанованих клінік чеського курорту. Тут i європейська квалiфiкацiя, i карловарський досвiд, i тех­нiка, i традицiї. Та й лiпше, щоб лiкував той, хто дiагностував, чи не так?


Вам пропишуть курс. Мiнiмальний три­ває три тижнi, а ось бiльше мiсяця — це вже зайве. Лiкування забезпечить вам нор­мальне самопочуття на 8–12 мiсяцiв, після чого бажано його повторити. I так — доки органiзм привчиться жити у здоровiшому режимi. Якщо хочете, вам влаштують озна­йомчий тижневий курс, пiсля якого ви за­хочете вибратися сюди на довше.
Основа основ тутешнього цiлительст­ва — безпосереднiй контакт iз «живою» во­дою. А що може бути безпосереднiшим за пиття? Вживають прописану воду, як пра­вило, тричi на день, за пiвгодини до їжi, повiльно й зосереджено — i тiльки до 250 грамiв за раз. Можна попивати в однiй з мальовничих колонад мiста Карлові Вари. Вiд готелю туди дiстаються автобусом, фунiкулером або краще пiшечки: лiкарi рекомендують. А можна споживати свіжу воду просто в деяких готелях, що мають власні бювети.
Друга основа зцiлення — мiнеральнi ванни. Вуглекисла розслаблює, нормалiзує тиск, лiкує iшемiю. Газова вуглекисла ван­на впливає значно дужче, навiть через одяг. «Перлинна» робить мiкромасаж шкiри, дає релакс, корисна при неврозах, хворобах рухового апарату i просто приємна. Iз цiєю ж метою влаштовують ванни з додаванням грязей, що посилюють ефект.
Усе це — так зване «мале» водолiкуван­ня. «Велике» ж пов’язане з рiзким охоло­дженням або нагрiванням дiлянок тiла. Во­но загартовує, посилює кровообiг i повер­тає органiзмовi, виснаженому хронiчним стресом, здатнiсть реагувати на нормальний, природний для нього стрес. Напри­клад, «шотландське розпилення» — конт­растний душ через спецiальнi розпилювачi. Вихрова ванна — водний масаж рук або нiг. Перемiнна ванна для ніг — чергування холоду й тепла, корисні при варикозах i вегетативнiй дистонiї. А флоутинг iмiтує стан невагомостi за допомогою дуже соло­ної води, насиченої мiнералами, вiн допо­магає при екземах, псорiазі, запаленнях шкiри, артрозах...
Це «найпопулярнiшi» процедури. Крiм них, на основi мiнеральних вод роблять усiлякi промивання та iнгаляцiї, а за допо­могою тепла й холоду проводять термо- i крiотерапiю. Традицiйнi та нетрадицiйнi масажi, ультразвук у рiзних варiацiях, лiм­фодренаж, свiтлотерапiя, оксигено- та озо­нотерапiя (вдихання повiтря, збагаченого киснем чи озоном) i ще безлiч доволi екзо­тичних речей запропонують на курорті як засіб повернути вам повноцiнне життя.
А як же «менеджерський» синдром? Бо­ротьба з ним фактично виключає будь-яку боротьбу. Вона полягає у спокої, красi, лег­кiй музицi, гарних краєвидах, активних прогулянках, водних i багатьох iнших релаксацiях за сучасними науковими та дав­нiми народними методиками.


Курс естетики

Карлові Вари — мiсце не лише для пен­сiонерiв i «хронiкiв», а й принада для iстин­них естетiв. Мiсто з 60-тисячним населен­ням вмiщує стiльки перлин архiтектури, що вистачило б на деякi столицi.
Воно з'явилося на свiт у стилi готики й ренесансу. Вiд середньовiччя тут лишилася Замкова вежа — колишня частина королiв­ського замку. Пожежi та повенi не раз ни­щили курорт. Мiсто пережило епохи баро­ко, рококо, класицизму, ампiру i бiдермає­ру й нинi вражає розмаїттям. «Золотий вiк» настав тут в останнiй третинi ХIХ столiття i першій третині наступного. У цей перiод курорт здобув нинiшнє архiтектурне обличчя, пройняте духом iсторизму, еклекти­ки та модерну. Найбiльше йому прислужилися два знанi у Європi архiтектори — Фердинанд Фельнер i Герман Гельмер, які стали тут «законодавцями мод».

У курортній частині міста може здатися, що потрапив у… вишуканий торт. До речi, генiальний архiтектор Корбюзьє так i назвав Карлові Вари — «злiт тортiв». Вражає солодкий торт-бiзе Оперного театру (шедевр Фельнера i Гельмера), масивний круг­лий пирiг Iмператорських купалень, буди­нок Павлова (де мешкав той самий акаде­мiк медицини, котрий свiтив перед собака­ми лампочку), палац-готель «Iмперiал», що нiби ширяє над мiстом, бароково-солодка православна церква Петра i Павла... Старе місто гарно відреставроване.
I нарештi, колонади. Вони нiби органi­зовують ряди аристократичних будинкiв-снобiв. Цi споруди рятують вiд дощу тих, хто приходить до бюветів попити цiлющої водички. Символом курорту вважають гран­дiозну Млинську колонаду в неорене­санс­ному стилі.
Архітектура вiддзеркалюється в рiчцi Тепла. Що водойма справдi тепла, стає зро­зумiло бiля Вржидла (просто Джерела). Найпотужнiший карловарський гейзер (12 метрiв, 72 градуси) фонтанує просто неба біля колонади. З-пiд мосту, куди стiкає термальна водиця, суне пара й опови­ває готичний собор...
Природна оправа гідна курортної перли­ни. Карлові Вари лежать мiж невисоких гiр чи, сказати б, пагорбiв. Восени чарують жовто-багрянi схили, взимку ними можна ганяти на лижах, навеснi вони вкривають­ся зеленим серпанком, пiд рясним листя­ним покривом улiтку відпочивальники на­мотують кiлометри пiшки або на велосипе­дах за дбайливо прокладеними маршрута­ми й оглядають захопливi краєвиди.
Курорт зцiлює водами i красотами. Бе­ріть курс на Карлові Вари, навіть якщо ви безнадійно здорові!


www.karlovyvary.cz