Міжнародний туризм. Журнал про мандрівки та відпочинок детальний пошук

На головнуНаписати листа

Редакція Новини Архів Передплата Реклама Фотобанк
Міжнародний туризм Номер 1 Вояж-колекція Візерунок на камені
Номер 1 від 30 січня 2018р.
Номер 1 від 30 січня 2018р.
Welcome to Ukraine
В наступному номері

В номері 2'2018

ДИВА ВСЬОГО СВІТУ

СИДНЕЙ
Фест ідей

ЧИНКВЕ-ТЕРРЕ
П'ять міст і море

НЕПАЛ
Храм мавп

ЛІСАБОН
У ритмі калме

АВСТРАЛІЯ

ГРЕЦІЯ

СЛОВЕНІЯ

ІТАЛІЯ

АНГЛІЯ

НІМЕЧЧИНА

КАНАДА

ПОРТУГАЛІЯ

КІПР

США

ЄГИПЕТ

ТУРЕЧЧИНА

УГОРЩИНА

БОСНІЯ ТА ГЕРЦЕГОВИНА

УКРАЇНА

 

 

 

 



VIP-клуб
Вояж-колекція
Мистецтво гостинності
Мандруйте на здоров'я
Terra Incognita
Машина часу
Життя як свято
Себе показати
Спа-місто
Wellness-ексклюзиви
Смачне здоров'я
Вояж-колекція
Візерунок на каменіВерсія для друку
Автор: Зоя НІКІТЮК

— Будь ласка, пристебніть ремінь безпеки, — просила бортпровідниця рейсу Київ – Єреван.

 Візерунок на камені

— Харашо, красавіца! — відповів лисуватий вірмен дуже невеличкого зросту зі щирою-щирою усмішкою. — А єслі нє смагу, ви мне паможіте?

 

Уже в салоні літака я зрозуміла, що в цій країні мені сподобається. Під час перельоту складалося враження, ніби ти учасник фільму, в якому головні герої — рідні та друзі актора Фрунзика Мкртчана з «Міміно», якого дуже люблять у Вірменії. Вино замовлялось, аж поки закінчилося (чи нібито закінчилось, аби пасажирів не довелося виводити з літака). Незнайомі вірмени плескали один одного по плечу і постійно казали «харашо, дарагой». Чоловіки роздавали компліменти українським красуням. А під час посадки поважного віку вірменин резюмував: «Ай, маладец, ай, харашо посадил самолет».

 

І в цій картинці — вся Вірменія. Гумор, гостинність, вдячність і давня-предавня історія. Чому сюди варто приїхати хоча б раз — розповім.

 

 

 

Місто, де не потрібні рожеві окуляри

 

1918 рік. Натовпи біженців з Османської імперії приходять у Вірменію, рятуються від геноциду. У місті епідемія. Солдати Російської імперії отримують наказ кидати зброю і повертатися додому. Вірмени залишаються абсолютно не захищеними. Країна стає республікою, фактично не маючи столиці… І в цей нелегкий час до Єревану приїздить Олександр Таманян, архітектор, віце-президент Санкт-Петербурзької академії мистецтв, наймолодший академік. Він міг обрати будь-яку європейську країну, але їде сюди, бо у нього є мрія — створити місто сонця. Тому для зведення будинків обирає рожевий туф, аби столиця мала теплий вигляд у будь-яку пору року. Крім того, план міста нагадує сонце з промінчиками.

 

Тоді у місті мешкали 50 тисяч людей, нині Єреван — місто-мільйонник. Було вирішено зводити будівлі не вище п’яти поверхів, пам’ятаючи про зону сейсмічної небезпеки. Втім, за часів активного радянського будівництва про це забули. 1988 року зрозуміли, як помилялися: землетрус знищив місто Спітак за 30 секунд (!) і пошкодив понад 300 населених пунктів країни, загинули 25 тисяч осіб! Єреван від лиха майже не постраждав, але сучасні житлові багатоповерхівки тут зустрінеш рідко. Винятки — сучасні готелі світових мереж.

 

Аби побачити Єреван кінця XIX — початку XX століть, варто прогулятися центральною вулицею Хачатура Абовяна. Тоді у моді був чорний туф. Рожевий однозначно веселіший! На цій самій вулиці встановлено один із символів міста — скульптуру легендарного міського дивака Карабали. Скульптор Левон Токмаджян іще дитиною побачив, як старенький продавець квітів Карабала роздавав троянди жінкам, запам’ятав це і потім створив скульптуру.

 

Вдячність землякам і тим, хто вплинув на історію країни та міста, — притаманна вірме­нам риса. Олександрові Таманяну встановили величезний пам’ятник. Інститут іноземних мов назвали ім’ям Валерія Брюсова, який переклав більшу частину вірменської літератури російською мовою. На подяку за те, що академік Андрій Сахаров виступив на захист вірмен, які потерпали від погромів у Баку, його ім’я присвоїли одній з площ.

 

 

Каскад емоцій

 

Великий Каскад — це те, на що в Єревані можна дивитися довго. 675 сходинок загальною висотою 500 метрів, скульптури, фонтани, квітники... Каскад почали будувати ще у 1970-ті роки, а після розпаду Союзу стало не до нього. Аж поки на початку 2000-х роботи відновили з ініціативи американського бізнесмена вірменського походження Джерарда Гафесчяна. І тепер усередині Каскаду розташований Центр сучасного мистецтва Гафесчяна.

 

Мене вразило чимало речей з особистої колекції мецената. Це парасольки зі скла, квітка з дорогого каміння, вироби з кристалів «Сваровські»… Одне слово, «дорого-багато». Ще одна «візитка» — особиста бібліотека Гафесчяна, якою можуть скористатися всі охочі.

 Візерунок на камені

Завдяки ескалаторам можна піднятися на найвищу сходинку і побачити гарну панораму міста. А ось як спуститеся, прогуляйтесь поруч із Каскадом і роздивіться смішнючі скульптури, привезені з різних країн світу. Моя фаворитка — лежача пишнотіла жіночка із цигарочкою. Є ще лев із залишків шин, синій пінгвін, скажені зайці… У творців із фантазією та почуттям гумору все гаразд.

 

 

 

Музеї, в яких плачеш

 

У Єревані вистачає музеїв, які варто відвідати. Наприклад, музей Сергія Параджанова, де можна побачити картини, аплікації, скульптури, створені славетним режисером і художником. Тут побували найвідоміші артисти та президенти багатьох країн. Похід до Національного історичного музею дасть змогу відчути всю масштабність і давність вірменської культури. Тут і традиційне вбрання (неймовірно гарне), стародавні прикраси із золота та срібла, глеки для вина на тисячу та більше літрів віком по кілька століть, найдавніше шкіряне взуття у світі — 5500 років! І не повірите — навіть колекція фалосів різної давності та розмірів. На мій коментар «ніколи не бачила їх стільки в музеї», екскурсовод з усмішкою відповіла: «Бачте, які мужики у Вірменії…». Після цієї експозиції я зрозуміла, чому в музеї не можна фотографувати. І знову оцінила місцевий гумор.

 

Але є в Єревані музей, який повинен відвідати кожен, — геноциду вірмен. Піс­ля цього стає зрозумілим, чому з 8 мільйонів вірмен 5 розкидані по світу. Про цю гірку сторінку в житті народу чула, але щоб сторінка була такою довгою, жорстокою — ні. Я провела декілька годин у цьому музеї й не переставала плакати. Тут ви побачите фотографії замучених вірмен, карту концтаборів, фото організаторів терору, які обіцяли «залишити одного вірмена, аби виставити його в музеї» та дізнаєтеся величезну кількість історичних фактів, які передають увесь жах того часу. В молодої вірменкигіда я поцікавилася, чи пробачили вони турків за геноцид. «Ми вже й готові їм вибачити. Але для цього вони повинні визнати злочин і захотіти бути прощеними», — відповіла вона.

 

 

 

Танцюємо і граємо в шахи

 

Чоловіки, якщо ви побачите танок у ви­конанні вірменської дівчини, закохаєтеся неодмінно. Ці плавні рухи руками, ці сором’язливо опущені очі, ця таємнича усмішка… А хлопці, як танцюють хлопці! Під час вечері у «Taverna Erevan» я полишила смачнючу толму і дивилася, дивилася на ці танці. А в нічному клубі не встигала ловити поглядом людей, які танцювали. «Де вони всі так навчилися?» — я ніяк не могла цього зрозуміти, поки не з’ясувала, що у шкільній програмі є урок національного танцю. Взагалі танець — це щось особливе для вірмен. У них навіть є танець скорботи — його виконують після похорон, аби підтримати близьких.

 

Ще один цікавий шкільний предмет — шахи. У місті навіть Будинок шахів є, перший камінь якого закладав чемпіон світу Тигран Петросян.

 

Коли гулятимете Єреваном, зверніть увагу на балкони. Вони тут різьблені, облаштовані, наче ще одна кімната в квартирі. Балкон у теплу пору року — святе місце для вірменина, він допомагає бути у курсі всіх подій на подвір’ї. Без балкону життя прісне.

 

Але, крім танців, шахів і споглядання, є у вірмен ще одна слабкість — абрикосова флейта, або дудук. Цей теплий звук здатен розчулити тебе за кілька секунд. Поза межами Вірменії звук одного з найдавніших музичних інструментів пов’язують із тугою та смутком. Але дудук може «співати» (саме так кажуть вірмени) будь-яку мелодію. 40-сантиметровий інструмент вважається ідеальним для виконання пісень про кохання, короткий дудук підходить для танцювальних мелодій. У 2005 році музику абрикосової флейти визнали шедевром нематеріальної культурної спадщини людства. Із цим важко не погодитися. Прогулюючись Єреваном, послухайте у навушниках дудук — відчуєте дух Вірменії.

 Візерунок на камені


 

 

Смак країни

 

Коньяк — найперший смак, із яким асоціюється Вірменія. І тут він справді неперевершений. Відбірні сорти винограду, вирощені в Араратській долині, суміш старих і нових сортів спирту, витриманих у дубових діжках, закріпили за країною імідж коньячної. Але й вина тут дуже смачні: з гранату, айви, кизилу і навіть трояндових пелюсток.

 

Толма з капустяного чи виноградного листя, хоровац, тонесенький лаваш, мацун (густе кисле молоко), салат із фантастично смачними помідо­рами, шоколад з інжиром та персиком. А ще — гранатовий сік, багато гранатового соку! Це те, за чим я сумую, повернувшись із Вірменії.

 

 

 

Духовна Вірменія

 

На недільній службі в соборі Ечміадзина було чимало молоді та дітей. Це місце — серце вірменського християнства. З його зведенням пов’яза­на цікава історія. Першому Каталікосу всіх вірмен Григору Лусаворичу було видіння, що Христос спустився на землю і золотим молотом указав місце, де має стояти вівтар. Звідси й назва собору, адже «Ечміадзин» перекладається як «зійшов Єдинородний».

 

Нині ми можемо бачити відреставрований духовний центр Вірменії. Розписані стіни і купол храму хочеться роздивлятися годинами, як і слу­хати спів хору. На території чимало символів вірменського християнства — хачкарів. Це різьблені камінні хрести, які символізують відродження. Тут є хачкари і 1279 року, і ХVII століття.

 

Серед туристів Ечміадзин відомий своїм музе­єм. У ньому зберігається легендарний спис Долі, яким римський воїн пронизав тіло Христа. Науковці з Великобританії визнали справжнім саме його, інші подібні «реліквії» у світі — лише підробки. У золотому чохлі, вкритому коштовним камінням, зберігається також фрагмент Ноєвого ковчега, адже, за Біблією, після всесвітнього по­топу ковчег зупинився на горі Арарат.

 

Ще одне визначне духовне місце — монастир­ський комплекс Гегард в ущелині гірської річки Гохт. Найкращого місця для усамітнення не знайти, оскільки келії облаштовані просто у скелях. Свого часу тут творили літописці, філософи, художники.

 

Проте нині монастирі у Вірменії здебільшого стоять порожні. І цьому є пояснення. Протягом ХХ століття Вірменія постійно втрачала своїх людей, особливо чоловіків, через геноцид, світові війни, Спітакський землетрус, війну в Нагірному Карабаху, безкінечні виїзди за кордон… «Нині вірменам не до монастирів. Потрібно продовжувати рід, доглядати за старенькими батьками. Зараз Богу більше служиш, перебуваючи в сім’ї, а не в монастирі», — почула я фразу гіда-перекладача.

 

На території цього комплексу дуже багато вирізьблених пам’ятних стел із хрестами, символіки з гранатами та виноградом і навіть дерев’яних дверей, із якими так і хочеться сфотографуватися через майстерне оздоблнення.

 

Коли заходиш до храму ввечері, майже нічого не видно: крім палахкотіння свічок, тут немає світла. Але вирізьблені на камені хрести і тихий звук падіння води заспокоюють, дають змогу хоча б на хвильку відсторонитися від світу. Відчути, запам’ятати, зрозуміти Вірменію. 

 

Візерунок на камені


 

 

 

 

 (www.tpg.ua).

 

 

 

Якщо ви не в курсі:

 

Вірменія — найперша країна у світі, що прийняла християнство як державну релігію. Це було у 301 році.

 

Вірменська абетка існує з 405 року. Втім, самі вірмени вважають, що вона на кілька століть старша, оскільки у пращурів-язичників був бог письма.

 

Єреван на 29 років старший за Рим. Щоправда, столицею місто стало лише у 1918 році. Це дванадцята за рахунком столиця Вірменії.

 

Іван Айвазовський — насправді був Ованесом Айвазяном, вірменським художником, який жив у Криму, навчався у вірменській школі, похований на вірменському кладовищі.

 

 

 


Адреса редакції:
вул. Кловський узвіз, 15, Київ, 01021
Тел./факс: 254-5190/93, 288-9625
Всі зауваження та питання просимо надсилати за електронною адресою intour.magazin@gmail.com

Всі права захищені. Міжнародний туризм, 2005.

Копіювання та передрук інформації з сайту дозволено тільки з письмової згоди Редакції.

Думка авторів публікацій не завжди відповідає думці редакції.

Відповідальність за достовірність фактів, власних назв та імен, інших відомостей несуть автори.


Туристична виставка UІTT

Welcome to Georgia! National Tourism Award

16-я Азербайджанская Международная Выставка «Туризм и Путешествия»

Медицинский туризм

18-а міжнародна виставка-ярмарок «ТурЕКСПО»

МАНСАНА:: Туристична агенція. Відпочинок на морі. Екзотичний відпочинок. Екскурсійні тури. Гірськолижні тури.