Міжнародний туризм. Журнал про мандрівки та відпочинок детальний пошук

На головнуНаписати листа

Редакція Новини Архів Передплата Реклама Фотобанк
Міжнародний туризм Номер 1 Машина часу Краса і доля
Номер 1 від 30 січня 2018р.
Номер 1 від 30 січня 2018р.
Welcome to Ukraine
В наступному номері

В номері 3'2018

ІНДІЯ БЛИЖЧЕ

ЛЕСЯ НІКІТЮК
По світу з усмішкою

ГЛАМУРНІ КАННИ
Наші на кінофесті

КУРОРТНИЙ КІПР
Подорож зі смаком

НАЦПАРКИ США
Американські гірки

ІСПАНІЯ

ГРЕЦІЯ

НІМЕЧЧИНА

ІТАЛІЯ

ФРАНЦІЯ

НЕПАЛ

ТУРЕЧЧИНА

АЛБАНІЯ

ЧЕХІЯ

ЄГИПЕТ

УКРАЇНА

 

 

 

 



VIP-клуб
Вояж-колекція
Мистецтво гостинності
Мандруйте на здоров'я
Terra Incognita
Машина часу
Життя як свято
Себе показати
Спа-місто
Wellness-ексклюзиви
Смачне здоров'я
Машина часу
Краса і доляВерсія для друку
Автор: Євген БУДЬКО

Не давніше як у листопаді минулого року, на українському Закарпатті, в парку Шенборна, що у Воєводині, відкрили пам’ятник улюблениці Австро-Угорщини — імператриці Єлизаветі, або ж Сісі. Подію присвятили 180-річчю улюблениці Європи. А два роки тому тут з’явилася скульптура її чоловіка, цісаря Фран­ца-Йосифа з мисливською рушницею i псом.

 Краса і доля

Інший дуже відомий пам’ятник Сісі стоїть на березі Женевського озера. Сірий силует ніби невагомий, неправдоподібно тонкий. Саме такою вона була — принцеса Сісі, імпе­ратриця Єлизавета, вельможна красуня і спортсменка. Скільки ж пам’ятників і пам’яті про неї по всій Європі!

 

Любов до Сісі складно виправдати якимись сучасними віяннями. Не пояснити її й фільмом 1955 року, де чарівну «кайзерину» зіграла молода і неперевершена Ромі Шнайдер, — о, тоді Європа пережила нову хвилю захвату від Сісі!

 

Хто вона, ця жінка, дружина одного з най­могутніших правителів свого часу, яка не бажала жити поруч із коханим чоловіком? Що за австрійська імператриця, котра тікала з віденського двору, що за німкеня, яка змушувала дочку розмовляти по-угорському? Хто ця ексцентрична поетка, яка залишилася в історії під своїм дитячим прізвиськом «Сісі»? Як ця жінка змогла дорівнятись у своїй славі в сучасній Австрії із самим Моцартом?

 

 

 Краса і доля

Народжена щасливою

 

Принцеса Амалія Євгенія Єлизавета Баварська з’явилася на світ у переддень католицького Різдва 1837 року й стала справжнім святковим подарунком для батьків — герцога баварського Максиміліана-Йосифа та принцеси Людовіки-Вільгельміни. Маля народилося вже з одним зубчиком — за прикметою, в нього мало скластися ща­сливе життя.

 

Принцеса росла дуже активною та рухливою й водночас ніжною. Офіційне ім’я «Єлизавета» пасувало їй значно менше, ніж коротке та ніжне — «Сісі». В заміському маєтку для дівчинки тримали справжній звіринець, у якому вона проводила дні. Сісі, як і всіх дітей з аристократії, намагалися навчити музики, а ще прищепити їй любов до наук, проте вона воліла писати вірші й малювати.

 

Шістнадцятирічною принцесу віддали заміж за австрійського кронпринца Франца-Йосифа. Це дуже романтична історія: пристрасті при віденському дворі просто вирували. Мати принца, Софія Баварська, нагледіла для сина старшу сестру Сісі — Хелену. Родини вже почали готуватися до весілля, і Хелена справді закохалася в майбутнього чоловіка… Але все змінила зуст­річ Франца із красунею Сісі. Принц не тя­мився від кохання, і його почуття виклика­ли взаємність... Даремно колись у відомій пісеньці співалося, що «жениться по любви не может ни один король». Був бал, і Франц запросив на останній танець як свою майбутню дружину не Хелену, а Сісі…

 

 Краса і доля

 

Золота клітка

 

Але весіллям і скінчилося щасливе життя принцеси. Не привчена до жорсткого етикету, проста й вільна, вона відразу відчула, що в палаці була не у своїй тарілці. Її обов’язками був постійний супровід Франца-Йосифа, приймання гостей, заняття при дворі, але від усього цього молода імператриця намагалася втекти. Вона уникала політики, а тому не могла стати «лівою рукою» чоловіка. Спілкуватися мала право тільки з представниками вищої аристократії — а це були лише 29 чоловіків і щось понад 200 жінок.

 

Особливо ж не завдалися стосунки зі свекрухою. Софія Баварська не давала невістці права на власний голос і намагалася щохвилини тримати її під контролем. Ко­ли ж принцеса народила первістка — дочку, яку назвали на честь бабусі Софією, свекруха забрала маля й виховувала у своїй жорсткій манері. Як, зрештою, i наступних дітей Франца та Сісі. Можновладна бабуся оселила їх за сотню кілометрів від матері, дозволяючи бачитися з нею лише в певні дні й години. Дітей було четверо: дочки Софія та Гізель, син Рудольф і молодшенька Марія-Валерія.

 

 

 

Подорожі

 

У палаці Сісі перетворювалась із сонячної дівчинки на механічну ляльку. Щоб якось забути про все, вона почала подорожувати. І то були не тижневі відпустки: вона приїжджала додому лише на пару місяців до Різдва, а решту часу перебувала в постійних роз’їздах. Її присутність пом’якшувала суворий регламент життя Габсбургів. Але Сісі знову починала відчувати себе полонянкою і виїжджала у чергову подорож.

 

Її мандри обходилися короні дуже доро­го. Сісі мала особистий поїзд із салон-ваго­ном. У дорогу вона брала із собою 70 осіб придворних плюс кухарів, перукарів та по­мічниць, а ще тренажери й навіть свійських тварин (курей, кіз і часом корів), щоб ужи­вати тільки свіжі продукти. Імператриця оселялася в найкращих будинках, відвіду­вала виставки, концерти, витрачалася на покупки. Крім того, допомагала простолюду та зачаровувала всіх своєю красою, простотою i душевністю, з чим, напевно, і пов’язана непідробна народна любов до «пані цісаревої».

 

Так, після народження первістка та рап­тової хвороби легень вона відвідала Мадей­ру, клімат якої справді благотворно вплинув на втомлену жінку. Згодом вирушила до Британії із заїздом до Франції, де всі бу­ли здивовані квітучим виглядом нібито хво­рої імператриці.

 

Це стало початком її поневірянь і відчайдушних пошуків щастя. Сісі побувала в Ірландії, Бельгії, Греції, Іспанії, Італії, Єгипті, на Мальті й навіть в Османській імперії, Марокко та Алжирі, яких на той час не відвідували жодні королівські особи. Франц-Йосиф збудував їй віллу на грець­кому острові Корфу. В останні роки життя на імперському пароплаві вона вирушила у круїз Середземномор’ям.

 

«Мета подорожей лише тому жадана, що між нею та мною лежить сама подорож. Якби мені сказали, що я приїду і ніколи більше не залишу цього місця, то воно з райського куточка перетворилося б для мене на пекло», — так відповідала вона на запитання про мету її мандрів.

 

 

 Краса і доля

Сімейний фатум

 

Одного разу Сісі взяла двох дочок i вирушила з ними в чергову подорож. Хто б міг подумати, що це закінчиться трагічно: обидві дитини захворіли в дорозі, й старша не здолала недуги... Можна тільки здогадуватись, як карала себе Сісі та як збиткувалася з неї вельможна свекруха.

 

Цілий рік імператриця не знімала жалоби і дужче замкнулася в собі. Правда, Бог подарував їй ще одну дочку. Із самого народження Сісі проявляла до Марії-Валерії більше уваги й любові, ніж до інших дітей, називала «своєю» і нікому не віддавала. Молодшенька єдина з дітей супроводжувала маму в подорожах і майже все дитинство провела в Угорщині, де, власне, й народилась. Її одягали в угорському стилі, й навіть розмовляти по-німецькому з батьком вона мусила потайки. Але полюбити Угорщину Марія-Валерія так і не змогла.

 

Найдужче «берегли» від матері сина — спадкоємця престолу Рудольфа. Він майже не знав мами, хоча хлопчиком дуже від цього страждав. У 31 рік він загинув, як зараз кажуть, за нез’ясованих обставин. Після то­го мати до кінця життя одягалася в чорне.

 

 

 

Угорщина

 

Чи не найдужче люблять Сісі в Угорщині. Вона мала до цієї країни великий сентимент і зіграла в її історії визначну роль.

 

Але чому баварська принцеса, австрійська імператриця переймалася чужою країною?

 

У юності її наставником був батьків то­вариш, угорський граф Йоган Майлат. Від нього вона й перейняла любов до Угорщини, співчуття до її народу та незгоду з його несправедливим підлеглим становищем в Австрійській імперії. У ролі імператриці вона підтримувала взаємини зі старим графом. Через нього познайомилася з угорськими політиками, які сподівалися домогтися від цісаря для себе та свого краю ширших прав. І з її допомогою це в них вийшло блискуче.

 

Після заворушень в Угорщині, коли імперія опинилася на межі революції та розпаду, завдяки Сісі було знайдено нестандартне рішення — державу перетворили на дуалістичну Австро-Угорську монархію. Угорщина отримала власну корону і свободу у вирішенні внутрішніх питань. 8 травня 1867 року в Будапешті Франц-Йосиф та Єлизавета були короновані як король і королева Угорщини. На знак своєї відданості угорці подарували вінценосному подружжю палац Геделле неподалік від столиці.

 

Історики кажуть, що, якби Україна мала в Росії свою Сісі, доля нашої Вітчизни у ХХ столітті могла б скластися зовсім інакше…

 

  Краса і доля

 

 

 

 

 

Вічна краса

 

Усі особисті й загальнополітичні перипетії, до яких мала стосунок Сісі-Єлизавета, відбувалися на тлі її легендарної вроди. А та врода була справжнім культом для імператриці, яка її невтомно примножувала, ретельно доглядаючи за кожним сантиметром свого тіла. Австрійських послів вона просила привозити зображення заморських красунь, аби порівнювати їх із собою.

 

«Я рабиня свого волосся», — стверджувала «кайзерина». Її густі блискучі коси сягали нижче колін. Перукареві було дозволено торкатися волосся лише в тонких білих рукавичках і без перснів на пальцях. Кожна волосина на вельможній голівці була буквально на рахунку: після процедур по кімнаті збиралися волосини, що випали, і за кожну перукар діставав догану. Щоранку на зачіску йшло не менше трьох годин. Раз на два тижні імператриця присвячувала цілий день волоссю: на нього наносили суміш із коньяку та яєчних жовтків, а потім змивали.

 

Щодня Сісі приймала теплу ванну з оливковою олією, після чого споліскувалася холодною водою. Щоб стегнам не загрожував целюліт, іноді вона спала, обгорнувши їх тканиною, змоченою в яблучно-фіалковому оцті.

 

Від подушки Сісі відмовлялася й намагалася спати на твердому ліжку.

 

Улюбленим кремом для обличчя імператриці був колд-крем за античним рецептом. Він давав прохолоджувальний ефект і виготовлявся із гліцерину, бджолиного воску та оливкової олії. Довідавшись, що Сісі любить цей засіб, його вдосконалили, додавши білий віск, спермацет із голови кашалота, мигдальну та кунжутну олії, трояндову воду. Жінка вельми щедро застосовувала це зілля — за свідченням фрейліни, щодва дні відкривала новий слоїк. Ох уже ці фрейліни…

 

2006 року оригінальні косметичні рецепти Сісі були виставлені на аукціоні у Відні. Вони відкрили таємницю краси Єлизавети, яка коштувала імператорському двору ой як недешево (до рецеп­тів додавалася безліч бланків замовлень і рахунків). У хід ішли кілограми суниці, огірків, меду, айви, мигдальних висівок, телячих відбивних, літри молока й оливкової олії, а також сотні жовтків, із якими все це змішували в різних комбінаціях. Для імператриці готували есенції, лосьйони, ефірні олії та маски на всі випадки життя. Єлизавета не гребувала навіть шкідливими для здоров’я препаратами, такими, як токсичний мінерал бура.

 

Її експерименти з масками вражали двір. Наприклад, із телячого фаршу, багатого на колаген і білок. Ця маска справляла зміцнювальний ефект і підтягувала шкіру.

 

Однак улюбленою маскою Єлизавети була полунична, яка поліпшувала колір обличчя. Свіжі стиглі ягоди розтирали із додаванням сиру та меду. Нині дерматологи схильні вважати, що фруктові кислоти — ефективний омолоджувач.

 

При цьому імператриця не любила важкого макіяжу, популярного у дам того часу. Вона намагалася взагалі не застосовувати косметики, а парфуми наносила тільки на волосся.

 

Здавалося, Сісі вважала свою красу не лише особистою, а й суспільною цінністю. І щось у цьому було. Вона не тільки любила всіх зачаровувати, а й докладала для цього самовідданих зусиль.

 

Наприклад, незважаючи на протести свекрухи, першою з єв­ропейських монархинь завела в імператорському палаці тренажерний зал і займалася там гімнастикою по дві години щодня.

 

Гуляла вона по чотири години на день, причому в темпі, який могли витримати далеко не всі придворні дами, тож почет весь час змінювався. Іноді ходьбу замінювали верховою їздою.

 

Коли імператриці виповнилося 25, їй почало здаватися, що вона надто повна. Відтоді вона довіку дотримувалася дієти; їла двічі на день. Харчування було просто-таки вбогим: чай, яйця, м’ясо, молоко, апельсини та соки-фреш. Соки робилися не лише з фруктів, а й з м’яса! Вичавлену рідину з яловичини кип’ятили зі спеціями.

 

Через постійні обмеження в їжі у красуні траплялися приступи об’їдання солодощами. Але калорії вона успішно спалювала виснажливими тренуваннями.

 

Як результат, при зрості 172 сантиметри вага імператриці трималася в межах 45–52 кілограмів, а її 50-сантиметрову талію, здавалося, можна було обхопити пальцями двох рук.

 

Єдиним «нездоровим» захопленням жінки було паління. Палила багато, і, кажуть, через це в літ­ньому віці її зуби дуже потемніли. Недарма після 50 років вона при розмові прикривала рот віялом.

 

А значно раніше, після 30, Сісі заборонила писати свої портрети і фотографувати, щоб світ запам’ятав її молодою. Всі пізніші зображення імператриці — лише підмальовані картинки з минулого. Існують кілька «випадкових» кадрів Єлизавети, зроблених тогочасними папарацці, але розгледіти обличчя на них дуже складно.

 

У сучасній психології є поняття «синдром Сісі». Воно полягає в атиповій депресії: людина не бездіяльна, а навпаки, неймовірно рухлива, сповнена енергії, при цьому всередині — нещасна, нервозна, засмучена, її ніщо не тішить. Зовні ж це практично ідеал. Їй постійно щось не подобається в собі, тому вона без упину вдосконалюється. Синдрому властивий жорсткий самоконтроль, яким люди намагаються придушити депресію.

 

Намагалася й Сісі. Усе життя вона була в гонитві за самою собою, за ідеалом.

 

 

 

Запам’ятали молодою

 

Життя Сісі закінчилося в мандрах, на набережній Женеви, де тепер стоїть її витончений пам’ятник. 10 вересня 1898 року 61-річна Єлизавета збиралася відпливати до Монтре і пішла до пароплава — як завжди, без охорони, з однією фрейліною. А в цей час вийшов на «полювання» італійський фанатик-анархіст. Взявши заточку, зроблену з тригранного напилка, — ніби для такої справи не знайшлося ножа, — він збирався порішити претендента на французький трон, принца Філіпа Орлеанського. Не заставши його, кинувся на австро-угорську імператрицю: потім він заявляв, що йому було однаково, аби був хтось із королівської родини.

 

Діставши удар у груди тонким клинком, Сісі навіть не збагнула, що сталось, і продовжила йти на судно. Але за кілька хвилин втратила свідомість і померла. Якось після смерті свого сина вона сказала, що хотіла б умерти від маленької рани в серці, крізь яку відлетить її душа. Бажання здійснилося.

 

Франц-Йосиф, довідавшись про трагедію, гір­ко прошепотів: «Вона так і не дізнається, як я її кохав…» Сам він прожив до 86 і вмер аж під час Другої світової війни, ще до розпаду своєї імперії.

 

Смертю легендарної імператриці була вражена вся Європа. Навіть карпатські лірники щиро і простодушно співали про неї пісень.

 

Народна любов залишається з нею й до сьогодні. Як і той ідеал, яким вона стала для багатьох. Світ справді запам’ятав її молодою та прекрасною.   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Це назва європейського історико-культурного маршруту, що знайомить із життям і подорожами австрійської імператриці Єлизавети.

 

Довжина маршруту — понад 2000 кілометрів. Він включає Німеччину (Аусбург, Айхах, Фюссен, Поссенхо­фен), Австрію (Відень, Бад-Ішгль), Угорщину (Геделле), Італію (Мерано, Трієст), Грецію (Корфу) та Швейца­рію (Женева).

 

Головним пунктом, звісно, є Відень із його палацами та «Сісі-музеєм» у Гофбурзі (www.hofburg-wien.at).

 

Детальніше: www.sisi-strasse.info

 


Адреса редакції:
вул. Кловський узвіз, 15, Київ, 01021
Тел./факс: 254-5190/93, 288-9625
Всі зауваження та питання просимо надсилати за електронною адресою intour.magazin@gmail.com

Всі права захищені. Міжнародний туризм, 2005.

Копіювання та передрук інформації з сайту дозволено тільки з письмової згоди Редакції.

Думка авторів публікацій не завжди відповідає думці редакції.

Відповідальність за достовірність фактів, власних назв та імен, інших відомостей несуть автори.


Туристична виставка UІTT

Welcome to Georgia! National Tourism Award

16-я Азербайджанская Международная Выставка «Туризм и Путешествия»

Медицинский туризм

18-а міжнародна виставка-ярмарок «ТурЕКСПО»

МАНСАНА:: Туристична агенція. Відпочинок на морі. Екзотичний відпочинок. Екскурсійні тури. Гірськолижні тури.