Міжнародний туризм. Журнал про мандрівки та відпочинок детальний пошук

На головнуНаписати листа

Редакція Новини Архів Передплата Реклама Фотобанк
Міжнародний туризм Номер 6 Modus Vivendi Непал як він був
Номер 6 від 14 грудня 2017р.
Номер 6 від 14 грудня 2017р.
Welcome to Ukraine
В наступному номері

В номері 3'2018

ІНДІЯ БЛИЖЧЕ

ЛЕСЯ НІКІТЮК
По світу з усмішкою

ГЛАМУРНІ КАННИ
Наші на кінофесті

КУРОРТНИЙ КІПР
Подорож зі смаком

НАЦПАРКИ США
Американські гірки

ІСПАНІЯ

ГРЕЦІЯ

НІМЕЧЧИНА

ІТАЛІЯ

ФРАНЦІЯ

НЕПАЛ

ТУРЕЧЧИНА

АЛБАНІЯ

ЧЕХІЯ

ЄГИПЕТ

УКРАЇНА

 

 

 

 



VIP-клуб
Вояж-колекція
Україна чудес
Профі-тур
Троянда вітрів
Мандрівничий ряд
Живий світ
Modus Vivendi
Міністерство закордонних страв
Життя як свято
Modus Vivendi
Непал як він бувВерсія для друку
Автор: Арсеній ГЕРАСИМЕНКО . Фотоавтор

Туристичний слоган Непалу — «Once is not enough». Це чиста правда: я тут уже вчетверте, а мені все не досить. Нова пригода щоразу не схожа на попередню.

 

За 32 кілометри від Катманду є місто народності неварців — Панауті. Ідеальне місце, куди варто втекти від столичної метушні, де можна слухати півнів на світанку та їсти екосалат з екоовочів, зібраних просто з грядки. Засноване у ХІІІ столітті, колись Панауті було великим торговим центром на шляху до Тибету, з розкішним палацом, багатими храмами та гамірними вулицями. Тепер це тихе провінційне містечко. Але за століття воно не розгубило урочистості, величі та автентичності, ба навіть стало ще незвичайнішим. У загадковому Панауті ви знайдете зворушливу безпосередність і простоту, про яку мешканцям сучасних мегаполісів Азії доводиться лише згадувати.

 

 

 

Бережене богами

 

Містечко розкинулося при злитті двох річок — Роші-Кхола і Пуньяматі-Кхола. Є ще третя — таємнича Лілаваті, але побачити її можуть лише праведники та чисті серцем і духом люди. Мені, на жаль, розгледіти її між валунів так і не вдалося.

 

Обидві річки витікають із пагорба Пхулчовкі. Місцеві люблять розповідати легенду про ці витоки. Коли правителі Панауті й Патана прибули до Матері-Богині просити води для своїх володінь, вона сказала: «Той, хто запропонує мені найбільше квітів зі срібла й золота, буде нагороджений джерелом». Правитель Патана мав безліч придворних ювелірів, тому він прибув з квітами із золота й срібла. А правитель Панауті приніс лише рис і пшеницю, вирощені бідними фермерами. Це дуже зворушило богиню, і вона благословила Панауті повноводним джерелом так само, як і Патан.

 

За формою місто нагадує трикутник, на кожному з кутів якого встановлено статую змії-божества. Колись змій Басукі-Нага поселився тут, аби захищати мешканців Панауті від зовнішнього зла та повеней. Тому їм не дозволяється використовувати в побуті дхікі — гучні дерев’яні молотарки для рису, інакше можна порушити сон Басукі-Нага.

 

Здатність Панауті протистояти руйнівним бхукампа (землетрусам), які часто турбують Непал, стала легендарною. Під час страшного землетрусу 1925 року тут не постраждав жоден будинок. Навіть 2015 року місто легко перенесло 8-бальний землерус. Одні пов’язують таку стійкість із тим, що Панауті розташоване на величезній монолітній кам’яній плиті, інші кажуть, що містом опікуються божества, яким багато століть тому тут звели прекрасні храмові комплекси.

 

 

 

Храми та картопля

 

Карколомні вулички, понад 40 храмів, майстерно прикрашені різьбленням по дереву прадавні споруди… Таке відчуття, ніби потрапив на зйомки історичного фільму, і все навколо — декорації. Йдучи бруківкою, варто поглядати під ноги, адже тут і там зустрічаються різьблені камені з яскраво пофарбованими пелюстками квітів на них. Це Сліди Лакшмі, богині процвітання. Жінки залишають ці дарунки вранці, запрошуючи богиню до своїх осель.

 

Колись Панауті часто називали Дхуку (від «дхукуті» — скарбниця). Місто також славилося багатими врожаями. Нині найкращі врожаї картоплі в регіоні — «візитка» Панауті нарівні з архітектурою та самобутністю.

 

В одному з найдавніших міст Непалу напрочуд добре збереглись унікальні пам’ятки історії й культури, багато з яких відносяться до XV століття. Один із найгарніших архітектурних ансамблів тут — індуїстський храм Індрешвара-Махадева, присвячений Шиві. Він оточений меншими святинями. Величезна триповерхова структура у вигляді пагоди вражає безліччю декоративних різьблених елементів: божеств, тварин, птахів, квіткових орнаментів…

 

За легендою, Індра дуже любив жінок. Захоплений красою молодої дружини одного мудреця, він зробив безліч спроб оволодіти нею. Зрештою йому це вдалося. Мудрець, заставши пару разом, прокляв звабника. Усе тіло Індри вкрилося вульвами, якими він не міг скористатися. Позбутися прокляття нещасному допоміг Шива Ішва­ра (владика Шива). Храм тепер називається Індрешвара.

 

З даху цього святилища звисають каструлі та сковорідки — пожертви молодят, які мріють про щасливе та довге сімейне життя.

 

Історики вважають Індрешвара-Маха­дева найдавнішим храмом у неварському стилі в Непалі й датують його 1294 роком. Дивовижно, але під час нищівного землетрусу 2015 року стародавня споруда практично не постраждала. Які вже тут сумніви — індуїстські боги бережуть це місце!

 

 

 

Касти

 

У Непалі, як і в багатьох інших країнах Південно-Східної Азії, діє кастова система. Люди мусять поводитися, спілкуватися, працювати, любити, одружуватися, сваритися, миритися та вмирати так, як того вимагають правила й закони їхньої верстви. У неварському Панауті це відчувається сильно, адже тут живуть представники чотирьох каст: невари, брахмани, четтри й тамангі. На одному березі річки може стояти буддійська ступа і гхат, де представники касти тамангі спалюють тіла померлих, а буквально за сотню метрів на іншому березі — індуїстський храмовий комплекс і гхати четтрі та брахманів. Що найважливіше, усе це століттями живе в дивній гармонії — тут не відають про міжрелігійну ворожнечу.

 

Утім, проблеми через кастовий поділ усе-таки трапляються. Якщо хлопець зустрічається з дівчиною не зі своєї касти, це може призвести до скандалу в консервативних родинах. Молоді люди часто втікають із дому, намагаючись протитояти стародавнім звичаям. Із часом залежність від кастових канонів слабшає, але повністю непальське співтовариство відмовитися від такого ладу не зможе ще дуже довго.

 

 

 

Життя як свято

 

Неварці в цьому регіоні є титульною народністю, і Панауті багате на їхню культуру. Щороку в місті відбувається 28 різних фестивалів — не життя, а суцільне свято!

 

Найвідоміша подія тут — Макар-Мела. І найочікуваніша. Свято проводиться раз на 12 років і триває цілий місяць. Воно проходить на місці злиття трьох річок — двох матеріальних і однієї духовної. Головна мета дійства — очищення за допомогою занурення у ці водойми. На святкування з’їжджаються тисячі вірян з усіх куточків Непалу.

 

А найсмачніше місцеве свято — Йомарі-Пунхі. Легенда говорить, що у давнину подружжя Сучандра й Крита довго експериментували з рисом і приготували делікатес, який згодом назвали йомарі (смачний хліб). Рецепт такий: змішуються патока і кунжут, і в цей соус кладеться тістоподібна рисова маса у формі ступки. Під час Йомарі-Пунхі діти ходять від оселі до оселі та просять почастувати їх йомарі.

 

 

 

Побути непальцем

 

Досвідчені мандрівники наголошують: коли прагнеш пізнати і зрозуміти країну, треба триматися ближче до простих людей. У Панауті для цього є всі передумови, у тому числі — «Community Homestay».

 

Суть цього варіанту дозвілля полягає в тому, що гості Панауті живуть не в готелях, а разом із родинами місцевих мешканців. У звичайному будинку туристам виділяють одну або кілька кімнат з усіма вигодами, як у звичайному готелі. Але ж у готелях немає можливості спостерігати за побутом, спілкуватися з господарями, разом із ними готувати їжу, ділитися враженнями. Бажаєте взяти участь у непальському «Майстер-шефі»? Тільки натякніть господині, й вечір на кухні вам забезпечений. Жінки з радістю поділяться секретами приготування традиційних страв, розкажуть про застосування десятків спецій і приправ, без яких не уявити жодного непальського наїдку, навчать робити коржі, давбхат, пельмені мо-мо...

 

До проекту «Panauti Community Homestay» залучено понад десяток родин. В основному навантаження лягає на жінок, оскільки чоловіки постійно в роз’їздах: хтось працює гідом у Гімалаях, хтось допомагає туристам підкорювати Еверест…

 

Звичайно,  жіночки не обмежуються сухими фактами з «Вікіпедії», говорять як є — і про веселе, і про сумне. Старша дочка нашої господині навчається за кордоном. Молодша теж затримуватися в Панауті не збирається (серед непальців модно їздити на навчання до Японії та Австралії). Маленький двоюрідний братик дівчат живе з господарями під одним дахом, бо його батьки поїхали на заробітки до Еміратів. Там же працює й голова цієї родини.

 

Молоді складно знайти роботу в Панауті, тож рано чи пізно всі вирушають до Катманду. Туди ж їздять відпочивати: там дискотеки гучніші, атракціони веселіші й узагалі життя вирує.

 

Нещодавно в Панауті відкрили Академію ремесел. Тут навчають гри на народних інструментах, різьблення по дереву й каменю, традиційних пісень і танців. Так місцеві намагаються зберегти культурну спадщину, на зміну якій приходять гаджети та соцмережі. Неабияку роль у вивченні історії рідного краю відіграють туристи, адже екскурсії містом та околицями для них проводять звичайні панаутці.

 

По сусідству з хоумстеєм мешкає літнє подружжя. Чоловік учителює — із цією справою пов’язані кілька поколінь родини. Традицію порушила дочка — вона тримає готель і крамницю. Всім доводиться пристосовуватися до сучасних умов, і столітні традиції відходять на задній план.

 

Від Панауті в різні кінці країни веде безліч туристичних стежок. Можливо, це місто стане для вас початком маленької чи великої подорожі або, навпаки, тут ви відсвяткуєте завершення чергової пригоди. Для мене Панауті — рідкісний зразок збереженого минулого, де люди із трепетом несуть крізь час те, що їм дісталося від предків. Поки що тут є на що подивитись. А що буде років через двадцять? 

 

 

 

За допомогу в підготовці матеріалу дякуємо

 

Туристичному офісові Непалу, непальській філії

 

асоціації PATA й особисто Леоніду Мясникову.

 

 

 

ЯК ДІСТАТИСЯ:

 

Найпростіше та найдешевше — автобусом. Прямий рейс вирушає кожні 15 хвилин від старої автостанції «Ратна» в Катманду. Дорогою він зупиняється в селищі Банепа. Якщо прямуєте з інших міст і селищ долини Катманду, беріть квиток до Банепи, а звідти з пересадкою до Панауті — лише 7 км.  Автобуси зупиняються в північно-західній частині Панауті, тоді як усе найцікавіше розташоване у східній.

 

Дорогою не забувайте озиратися по боках, інакше ризикуєте не побачити 30-метрову статую Шиви з тризубцем — найвищу в світі.

 

Зручніший, але дорожчий варіант — таксі. Півтори години за 25$ — і ви на місці. Можна вмовити таксиста почекати кілька годин і забрати вас після прогулянки, якщо того самого дня плануєте повертатися до Катманду.

 

Невеликим групам найзручніше орендувати джип із водієм. Особливо якщо прагнете подивитися кілька місць: Панауті, Бхактапур, Дулікель... Ціна питання — від 50$ за день.

 

 

 


Адреса редакції:
вул. Кловський узвіз, 15, Київ, 01021
Тел./факс: 254-5190/93, 288-9625
Всі зауваження та питання просимо надсилати за електронною адресою intour.magazin@gmail.com

Всі права захищені. Міжнародний туризм, 2005.

Копіювання та передрук інформації з сайту дозволено тільки з письмової згоди Редакції.

Думка авторів публікацій не завжди відповідає думці редакції.

Відповідальність за достовірність фактів, власних назв та імен, інших відомостей несуть автори.


Туристична виставка UІTT

Welcome to Georgia! National Tourism Award

16-я Азербайджанская Международная Выставка «Туризм и Путешествия»

Медицинский туризм

18-а міжнародна виставка-ярмарок «ТурЕКСПО»

МАНСАНА:: Туристична агенція. Відпочинок на морі. Екзотичний відпочинок. Екскурсійні тури. Гірськолижні тури.