Міжнародний туризм. Журнал про мандрівки та відпочинок детальний пошук

На головнуНаписати листа

Редакція Новини Архів Передплата Реклама Фотобанк
Міжнародний туризм Номер 6 Живий світ Схована цивілізація
Номер 6 від 14 грудня 2017р.
Номер 6 від 14 грудня 2017р.
Welcome to Ukraine
В наступному номері

В номері 5'2018

ЧАРИ ДОМІНІКАНИ

ЦЮРИХ & БАЗЕЛЬ
Зроблено у Швейцарії

МАРОККО
Арабески пустелі

АВСТРАЛІЯ
У сумці революції

КУБА
Екзоти & Раритети

ЛУЦЬК
Ніч у замку

АВСТРІЯ

АВСТРАЛІЯ

НЕПАЛ

АНГЛІЯ

ФРАНЦІЯ

ШВЕЙЦАРІЯ

ІТАЛІЯ

ЄГИПЕТ

УКРАЇНА

 

 

 

 



VIP-клуб
Вояж-колекція
Україна чудес
Профі-тур
Троянда вітрів
Мандрівничий ряд
Живий світ
Modus Vivendi
Міністерство закордонних страв
Життя як свято
Живий світ
Схована цивілізаціяВерсія для друку
Автор: Іван ДУДКІН. Фото автора

 

 

Подорожуючи просторами Африки, Азії та Південної Америки, я бачив сотні дивовижних за стилем і красою, хоча й мало схожих між собою архітектурних шедеврів цих комах. Вони нагадували то гігантські гриби, то фалічні символи, то зменшені копії старовинних замків, буддійських пагод і сучасних хмарочосів. Подекуди щільність забудови — як на Манхеттені. На одному гектарі траплялося понад сто термітників. Зважаючи на те, що в кожній колонії може бути кілька мільйонів особин, які ніколи не сплять, страшно було уявити, що коїться під землею!

 

Не лише у висоту, а й у ширину ростуть будови цих комах. В індійському штаті Керала я бачив зруйнований термітник метрів сто в діаметрі. На ньому вмістилося ціле невеличке людське поселення.

 

 

 

Фатальні комахи

 

Лауреат Нобелівської премії з літератури Морис Метерлінк писав про термітів так: «Ця найдавніша з відомих циві­лізацій — найцікавіша, найскладніша, найрозумніша, у певному сенсі найлогічніша з тих, що з’явилися на Землі, та найкраще пристосована до труднощів існування. З певних поглядів, незважаючи на свою жорстокість, похмурість і часто огидність, вона стоїть вище від цивілізацій бджіл, мурах і людей».

 

Європейській науці стало відомо про термітів лише в 1758 році, коли вийшло у світ десяте видання «Системи природи» Карла Ліннея. У книжці був опис безкрилої комахи «Termitesfatale». Імовірно, великий біолог сплутав робочого терміта з жуком-точильником, який видає характерне постукування у глибині деревини і нібито віщує цим смерть. Тому науковець і придумав їм таку страшну назву: «терма» грецькою означає «кінець», а «фатум» латиною — «доля».

 

Примітивні за своєю будовою комахи зі своєю надскладною і часом незбагненною соціальною організацією — дуже неприємні істоти для ярих прихильників теорії Дарвіна. Вони ставлять у глухий кут ентомологів, біологів, хіміків, генетиків, археологів і навіть філософів, спростовуючи їхні усталені погляди.

 

Чи можна собі уявити мільйонну спільноту незрячих і глухих людей, які без техніки та проекту збудували хмарочос, вищий за їхній власний зріст у 2000 разів, тобто має висоту понад 3 кілометри?! Терміти та їхні житла — такі, тільки у своїх масштабах. Найвищий на планеті термітник розташований у Заїрі й сягає 12,8 метра у висоту. При цьому розміри термітів-робітників — 2–8 міліметрів. Причо­му будуються такі «замки» лише зсередини, оскільки терміти на поверхню майже ніколи не виходять. Світло бачать лише деякі з них тільки раз у житті, й то дуже недовго — у момент свого шлюбного польоту. Спілкуються вони через дотики і запахи.

 

Терміти — один із найдавніших соціумів на планеті. Вік цієї біологічної родини оцінюють по-різному — від 150 до 300 мільйонів років. Налічують терміти 2500 видів. Живуть у тропіках і субтропіках.

 

 

 

Архітектори савани

 

Багато науковців стверджують: в інженерному й архітектурному плані «хмарочоси» термітів цікавіші за єгипетські піраміди. Кожний термітник, на відміну від людських осель по сусідству, споруджується з урахуванням панівного напрямку вітру, сторін світу, магнітного поля, освітлення, глибини залягання підземних вод… У надміру спекотних місцях ці комахи будують свої житла у вигляді шаблі. Вістря її орієнтується за віссю північ-південь. У середині дня сонячні промені ковзають по термітнику, а не пронизують його. У місцях, де випадають інтенсивні дощі, над будівлею неодмінно зводять земляну «парасольку», «гриб». Вражає та захоплює ноу-хау термітів у галузі будівельного матеріалу. Його компоненти — деревина, фекалії та слина. Змішуючи це у тільки їм відомій пропорції, комахи скачують маленькі кульки та вкладають одна на одну. Товщина стін термітника часом сягає 90 сантиметрів, а його вага становить десятки тонн.

 

Міцність «замку» термітів дивовижна. Одній людині зруйнувати його без застосування спеціальної техніки, а то й вибухівки, майже неможливо. Та все ж люди часто це роблять, аби пристосувати споруди комах під курники, печі, навіть для плавлення металу. Щебенем із термітника встеляють дроги, тенісні корти, подвір’я. Не зруйновані комашині «висотки» теж приносять користь — служать орієнтирами в одноманітній савані, прикордонними стовпами для племен або й держав, стають туристичними об’єктами чи просто тішать погляд як скульптурні композиції.

 

Але наземні споруди — лише частина складного комплексу. Комунікації та будівлі термітів під землею вражають різноманітністю і функціональністю. Щоб вижити в цьому царстві, комахам та їхнім лялечкам необхідна постійна температура у межах 25–32°С. Не більше й не менше. А також відносна вологість повітря близько 100%. У тропіках людина не може створити для себе такі умови без спеціальної техніки, а терміти це роблять. Теорію термосифона (циркуляції холодного й теплого повітря) я вивчав в університеті, а неграмотні терміти успішно використовують її на практиці. У повній темряві вони прокладають складну систему вентиляційних труб, сотні й сотні тунелів на різних рівнях.

 

Усі ходи мають чітке спрямування — до найближчого джерела їжі. Тобто до всього, що містить целюлозу: дерев, кущів, трави, дерев’яних будівель… Лишається загадкою, як терміти орієнтуються під землею та дізнаються, що там відбувається на поверхні. Навіть коли з дерева падає сухий листок, до нього негайно і за найкоротшою прямою прокладається тунель…

 

Терміти будують склади для продовольства, палати для царського подружжя, запасні ходи, відхожі місця, риють 40-метрові колодязі, зводять теплиці, де вирощують їс­тівні для себе гриби… Коли з якихось причин температура на їхній «космічній станції» падає, вони запускають процес гниття та бродіння гумусу й вологої трави. Це нагріває повітря та підвищує вологість. Найцінніше в такій системі життєзабезпечення — вона саморегульована, автономна й не потребує втручання. Сама оперативно реагує на кліматичні зміни зовнішнього середовища й автоматично налаштовує необхідні параметри. Система безпечна, екологічна, не потребує високовитратних енергоресурсів і техобслуговування. Мрія архітектора!

 

Найнеймовірніше — термітники зводяться не за шаблоном, не за відпрацьованою століттями схемою. Кожен будується «за індивідуальним проектом» і має набір лише йому властивих характеристик. Помешкання колонії органічно й раціонально вписується в певний грунт, клімат і довколишній рослинний світ.

 

 

 

Раціональні канібали

 

Основна турбота всього живого на планеті — пошуки їжі. Терміти вирішили цю проблему якнайпростіше. Вони живляться тільки целюлозою — найпоширенішою твердою речовиною на планеті після мінералів.

 

Самостійно перетравити целюлозу терміт не в змозі. Для нього це роблять бактерії та одноклітинні істоти, які живуть у його кишківнику.

 

Окрім целюлози, в деревині міститься лігнін. Він не перетравлюється і виходить із фекаліями транзитом, але відіграє дуже важливу роль. Лігнін — основна склеювальна речовина будматеріалу для термітників. Може, тому ці «твердині» такі міцні?

 

Ще один феномен: померлих комах одразу ж з’їдають їхні родичі. Проте неподалік від поверхні в термітниках існують кладовища. Це на випадок катаклізму чи моровиці. Тоді ті, хто вижив, складають нез’їдені тіла на кладовищі, щоб сонячне тепло їх висушило, а потім перетирають на порошок і вживають у їжу.

 

Є в колонії й живі запаси харчів. У певний момент терміти вирішують, що молодняку в них забагато. Тоді зайвих відносять у спеціальні кімнати, відірвавши лапки, і поступово їх з’їдають.

 

 

 

Годувальники

 

Колонія термітів — справжня держава з кастовою системою.

 

Терміти-робітники можуть бути чоловічої та жіночої статі, але їхні статеві органі майже повністю атрофовані. На робітниках тримається все королівство — це єдина виробнича сила. Вони будують термітник і всі його комунікації, добувають їжу, годують королівську родину та солдат, прибирають за ними, приймають пологи (яйця) у «першої леді», доглядають нове покоління, вирощують підземні плантації грибів…

 

Ці «пролетарі» поділяються на великих і малих. Великі займаються далекими походами, пошуками та доставкою їжі, а малі — сферою обслуговування.

 

Важлива деталь: ніхто з мешканців термітника, крім робітників, не здатний самостійно харчуватися. Солдатам заважають масивні жвала — їхня зброя. Усі решта — король і королева, крилаті дорослі особини «на порі», молодняк — не мають у кишківнику мікроорганізмів, які допомагають травленню. Тож усі вони можуть умерти з голоду на купі харчів. Живіт робітника належить усій колонії. Голодні одноплемінці буцають головою роботяг, а ті повертаються задом і… виділяють поживу з кишківника. Смачного!

 

 

 

Термітські термінатори

 

Солдати теж безкрилі та майже безстатеві. Ці термінатори, одягнуті в хітинову броню, мають масивні голови і жвала, більші за решту тіла.

 

Вояки бувають великі й малі. Перші — прикордонники, вони захищають зовнішні межі держави, а другі — поліціянти, діють усередині термітника, зокрема, підштовхують ледарів, спонукаючи до роботи.

 

Є серед солдат і «носані», які мають на голові дивний орган на зразок спринцівки. З нього вони обприскують ворога паралізуючою липкою речовиною. Лише «носані» виходять за межі «замку», щоб відбивати атаки. Вони можуть бути й розвідниками та подавати побратимам сигнали свистом. У мирний час ці солдати не сидять без діла, руйнуючи своїми носами старі будівлі та намічаючи нові ходи і зали. Саме ці терміти є рушіями інженерних звершень.

 

Воїни ніколи не втікають від ворога і здатні пожертвувати собою заради свого народу. Поки вони зовні захищають пролам у стіні, робітники замуровують його, прирікаючи оборонців на з’їдання мурахами.

 

Кількість солдат у термітнику загадковим чином регулюється. Коли вояків замало, їх з’являється більше з таких самих яєць королеви, з яких народжуються робітники. А коли захисників стає забагато, їх позбуваються. Ні, не вбивають — просто перестають годувати…

 

 

 

Королівське подружжя

 

Якщо колонія термітів — це держава, то вона монархічна.

 

Королівське подружжя живе пожиттєво ув’язненим у довгастому, дуже міцному коконі завдовжки до 15 сантиметрів. Апартаменти зовсім не шикарні, адже «зріст» королеви — 9–11 сантиметрів. Вигляд у неї доволі потворний. Понад 90 відсотків її тіла становить величезне біле черево, до якого прикріплена крихітна голівка, схожа на шпилькову, і такі ж маленькі лапки. Пересуватися вона не здатна, та це й не входить до її життєвих планів. Її місія — продовжувати рід, а черево, як і в робітників, належить усій колонії. І воно дуже працьовите, тобто плодовите. Королева видає «на-гора» яйця, як автомат, щосекунди. До 90 000 яєць за добу, до 30 000 000 за рік! І так протягом 5–6 років.

 

Король порівняно з королевою — справжній карлик, не дотягує і до 2 сантиметрів. Але теж трудяга. Щоб забезпечити величезну плодовитість дружини, він «працює в поті чола».

 

Пологи і злягання відбуваються безперервно в тісному коконі, серед метушні тисяч акушерок, годувальників і охоронців. Королеву постійно вилизують, але не тому, що люблять. Схоже, піт її має якісь надзвичайно привабливі смакові якості. Слуги так жадають його, що іноді аж впиваються клешнями в тіло королеви. Монархиня має більше шрамів, ніж вояки.

 

Коли плодовитість мотрони знижується, її (не відомо за чиєю вказівкою) перестають годувати. Коли вона вмирає з голоду, цю важливу подію відзначають колективним поїданням королівської родини та коронацією нового подружжя, яке завжди є в запасі. Король помер! Нехай живе король!

 

 

 

Шлюбний політ

 

У підземному місті, де під завісою вічної темряви рік у рік змі­нюються покоління робітників, солдат і монархів, живе й каста молодих особин обох статей із довгими гарними крилами та зрячими очима. У них особлива місія. Якщо пощастить, хтось із них створить нову колонію. Для цього природа придумала для них дивовижний за своєю красою та драматичністю шлюбний політ у небесній лазурі.

 

Ця церемонія найчастіше відбувається в кінці тропічного літа. Тоді єдиний раз на рік у підземній цитаделі раптом з’являється безліч дрібних отворів, із яких летять до сонця сотні «наречених». Буває, що, ніби після змаху чарівної палички, це відбувається водночас із багатьма термітниками на сотнях гектарів. Та тріумф життя триває лише кілька хвилин. Хмара «молодят» осідає на землю, де на неї чекають інші голодні комахи, птахи, собаки й коти… Але деякі щасливі пари встигають забитися в якусь шпарину й окопатися. Потім вони відгризають собі крильця і стають батьками-засновниками нових термітських держав.

 

 

 

Тільки для гурманів

 

До тих, хто ласує термітами, належать і люди. До шлюбного періоду комах вони готують пастки — навіси над термітниками та невеликі рівчаки. Вилітаючи, крилаті особини вдаряються в навіс і падають у рівчак. Жінки мисками та лопатами збирають поживну масу в кошики і потім варять, смажать або товчуть для приготування пасти. Подають на стіл і живих термітів, попередньо обірвавши крильця.

 

У багатьох країнах Африки терміти вважаються делікатесом. На сільських базарах Ефіопії я бачив гарні паперові коробочки, наповнені сушеними термітами.

 

У Південній Африці термітів називають «рисом бушменів». Як розповідали мені друзі, котрі закушували ними спиртне, сирими ці комахи нагадують на смак ананас.

 

Терміти дуже поживні, вони доповнюють раціон людини цінними елементами. Білку в них більше, ніж у курятині, яловичині чи рибі. Багато містять і жиру, тому страви з них дуже калорійні. А в Індонезії чоловіки впевнені, що терміти підвищують потенцію.

 

 

 

Фатальні комахи – 2

 

Але «Termitesfatale» у боргу перед людьми не залишаються. Карл Лінней писав: «У спекотних і тропічних частинах Земної кулі немає іншої родини комах, члени якої вели б таку безперервну війну з творіннями рук людини». Терміти пожирають усе, що зроблене з деревини. Після їхньої інтенсивної роботи руйнуються будинки, меблі, розпадаються книжки та одяг, неоціненні твори мистецтва перетворюються на порох. І що найприкріше, розбійники залишаються невидимими і безкарними. Відомо, що вони ніколи не залишають своїх лабіринтів, але ось ми сідаємо в крісло, і воно розсипається…

 

Руйнівна діяльність здійснюється з неймовірною швидкістю та масштабністю. Історики наводять численні приклади, коли через термітів тонули кораблі, спустошувалися міста і цілі держави. 1840 року до Джеймстауна, столиці острова Святої Єлени, работоргове судно завезло бразильських термітів. Через деякий час місто довелося майже повністю відбудовувати. Це порівнювали з наслідками потужного землетрусу!

 

Нині лише у Сполучених Штатах річні збитки від термітів сягають понад мільярд доларів!

 

Існує думка, що, якби ці комахи навчилися жити в холодніших широтах, людству загрожувала б катастрофа.

 

 

 

Хто кого?

 

Мандруючи південно-західними окраїнами Ефіопії, я бачив сотні дивовижних за формами та розмірами термітників. А ще — сотні примітивних, зроблених за одним шаблоном округлих халуп місцевого люду. Дві цивілізації — людей і термітів — сусідять тут із незапам’ятних часів. Відбувається експеримент природи, свого роду змагання з оптимального пристосування до однакових умов двох абсолютно різних видів істот.

 

За моїми спостереженнями, у термітів виходить значно ліпше. Через жорстокі тропічні хвороби, постійний брак їжі та води смертність у місцевих племенах дуже висока, народонаселення неухильно скорочується. Дитяча смертність — понад 90 відсотків. А популяція термітів зростає. Майже всі лялечки доживають до зрілого віку. Життєвий комфорт у термітів значно вищий. У їхніх «фортецях» налагоджено вентиляцію та кондиціонування, вони не страждають від спеки, нестачі харчів і вологи, їм не відомі алкоголь, наркотики і тютюн, вони позбавлені «опіки» несумлінних політиків…

 

Невідомо тільки, чи вміють терміти думати і чи озираються навколо в пошуках інших цивілізацій. 

 

 

 

 

 

ДЕ ПОБАЧИТИ

 

Терміти живуть на всіх континентах, окрім Антарктиди.

 

Найменше представлені в Європі (10 видів із 2500) та Північній Америці (50 видів). В Україні теж водиться один вид цих комах — терміт світло­боязкий.

 

У Південній Америці живуть 400 видів термітів.

 

В Африці — близько 1000 видів.

 

В Азії — 435 видів, переважно в Китаї.

 

У Австралії — понад 360 видів.

 

Найбільше у світі активних термітників — у національному парку Крюгера (ПАР), там їх понад 1,1 мільйона.

 

 

 

 


Адреса редакції:
вул. Кловський узвіз, 15, Київ, 01021
Тел./факс: 254-5190/93, 288-9625
Всі зауваження та питання просимо надсилати за електронною адресою intour.magazin@gmail.com

Всі права захищені. Міжнародний туризм, 2005.

Копіювання та передрук інформації з сайту дозволено тільки з письмової згоди Редакції.

Думка авторів публікацій не завжди відповідає думці редакції.

Відповідальність за достовірність фактів, власних назв та імен, інших відомостей несуть автори.


25 Міжнародний туристичний салон «Україна» - UITM’2018

Welcome to Georgia! National Tourism Award

16-я Азербайджанская Международная Выставка «Туризм и Путешествия»

Медицинский туризм

Міжнародна виставка «ТурЕКСПО»

МАНСАНА:: Туристична агенція. Відпочинок на морі. Екзотичний відпочинок. Екскурсійні тури. Гірськолижні тури.