Міжнародний туризм. Журнал про мандрівки та відпочинок детальний пошук

На головнуНаписати листа

Редакція Новини Архів Передплата Реклама Фотобанк
Міжнародний туризм Номер 6 Троянда вітрів Політ над Вікторією
Номер 6 від 14 грудня 2017р.
Номер 6 від 14 грудня 2017р.
Welcome to Ukraine
В наступному номері

В номері 2'2018

ДИВА ВСЬОГО СВІТУ

СИДНЕЙ
Фест ідей

ЧИНКВЕ-ТЕРРЕ
П'ять міст і море

НЕПАЛ
Храм мавп

ЛІСАБОН
У ритмі калме

АВСТРАЛІЯ

ГРЕЦІЯ

СЛОВЕНІЯ

ІТАЛІЯ

АНГЛІЯ

НІМЕЧЧИНА

КАНАДА

ПОРТУГАЛІЯ

КІПР

США

ЄГИПЕТ

ТУРЕЧЧИНА

УГОРЩИНА

БОСНІЯ ТА ГЕРЦЕГОВИНА

УКРАЇНА

 

 

 

 



VIP-клуб
Вояж-колекція
Україна чудес
Профі-тур
Троянда вітрів
Мандрівничий ряд
Живий світ
Modus Vivendi
Міністерство закордонних страв
Життя як свято
Троянда вітрів
Політ над ВікторієюВерсія для друку
Автор: Віталій ЗОРІН. Фотоавтор

У 1991 році моя однокласниця вийшла заміж за зімбабвійського однокурсника. На тлі порожніх полиць у магазинах і черг по хліб та молоко в Україні — село за півгодини їзди від зімбабвійської столиці Хараре виглядало дуже непоганим варіантом. Свіжоприбулих наречених у Зімбабве накривають ковдрою і показують родичам за ван долар. За Наталю ж як за першу білу людину на селі відразу почали брати десятку. І вишикувалася черга не тільки з численної рідні, а й із «туристів» з околишніх сіл. У 1996-му Наталя на тиждень приїхала погостювати до родичів, і коли ми прогулювалися Хрещатиком, вона весь час говорила, що їй чогось не вистачає. Як з’ясувалося через день-два, бракувало озирання на неї перехожих, до чого на вулицях африканських міст і сіл вона давно звикла.

 

Із кінця дев’яностих у Зімбабве й околицях я почав бувати регулярно. Цікавила не тільки кар’єра однокласниці, а й усілякий африканський екшн. Трава там зеленіша, небо синіше, а люди — відкритіші. Ну, і наявність найповноводнішого та найвидовищнішого у світі водоспаду Вікторія на кордоні Замбії та Зімбабве не залишає шансів іншим африканським країнам для мого першочергового відвідування. Трохи мляву на африканському тлі Ніагару рятує американський грамотний піар. Бразильський Ігуасу — прямий конкурент, але тут усе залежить від того, яку погоду ви застанете в Південній Америці. Вікторія ж чудова цілий рік, а в сезон дощів завдяки повноводності — навіть краща. І ще. Просто перед Вік-Фоллс на легендарному мосту, який привезли з Великобританії в 1905 році та який уже 25 років сполучає дві країни, працює найбільш антуражний у світі банджі-джампінг.

 

Ти стоїш на стометровій висоті. Вітер — в обличчя, під тобою — бурхлива Замбезі, ліворуч — Замбія, праворуч — Зімбабве, а позаду волає у всі свої стічні труби водоспад, який провокує тебе швидше стрибнути вперед, аби потім теліпатися вгору-вниз на гумовому тросі. Тут найголовніше матюком послати того негра-інструктора, який заважає розтягуванню твого задоволення і кричить: «Чим швидше стрибнеш, тим менше злякаєшся!». Лякатися треба як мінімум три хвилини, зосереджено дивлячись у своє відображення в Замбезі. А коли вже захочеться від страху відмовитися — присісти та щосили скочити вперед і вгору, не забувши прогнутися в попереку. Саме тоді будеш пишатися не тільки стрибком, а й зовсім не калічною позою на фото. Раджу так само стежити за тим, щоб долоньки були прямими, як дзьоб у тукана. Стислі від страху кулачки на фотці видадуть досвідченим екстремалам, що це-таки ваш перший банджі. Саме дотримання цієї інструкції (називається — «по Зоріну») гарантує вам, що десяток секунд вільного падіння відчуєте як кілька хвилин. А відчуття абсолютного щастя (після того, як вас лебідкою повернуть у вертикальне положення знову на мосту) буде більше за те юнацьке, коли у вас вперше трапився спільний оргазм!

 

Після банджі можна, звичайно, відразу виїхати до Булавайо на огляд місцевих визначних каменюк, масово зображених на зімбабвійських доларах. Але рафтинг по Замбезі не дасть цього зробити ще як мінімум цілий день. Сплав тут «найвидовищніший із комерційно доступних у всьому світі». Якщо цю цитату з вельмишановного «Лонелі пленет» перекласти людською мовою, це означатиме, що навіть якщо ви чайник і вперше одягли рятувальний жилет із шоломом, вас усе одно проінструктують, пристойно натренують уже у воді й запустять по 25-кілометровому маршруту замбезьких порогів. І після цього будь-який рафтинг на інших континентах буде вас тільки засмучувати, а товариші по чарці та по човну зможуть лише слухати вашу драматичну історію про подолання зв’язки із трьох порогів з назвою «Пральна машина». З приблизно двох із половиною десятків водних перешкод буде п’ять дуже видовищних «п’ятірок», які намагаються вистрілити човнярами з рафту, як із катапульти. Але якщо ви не задивлялися на задочки сусідок у човні під час інструктажу, вам запросто вдасться втриматися на борту. Одну «шістку» (верхня за складністю категорія порогу) все-таки змушують переходити по скелястому берегу, перетягуючи рафт за собою. Але! Якщо ви дуже наполягатимете всією командою, то за +20 баксів із носа ваш командор-інструктор відстане від ескадри рафтів. Ви зможете пройти цю «шістку» в хвості екстремалів — і в цьому разі будьте готові не тільки промокнути, а й чухати ще тиждень синці та гулі.

 

20 баксів — до речі, стандартна такса для подолання всіх труднощів у подорожі по Африці, незалежно від країни. Починаючи від провозу багажу понад норму до... позапланового полювання на звірів, кажучи політкоректно. І якщо до рафтингу додати двадцятку, вам дозволять усі «п’ятірки» проходити на риверборді — просто кажучи, дошці. Динаміка в такому варіанті зросте в рази, а перед кожним порогом потрібно буде набирати ваші стандартні три літри повітря в легені й затримувати дихання на максимум часу. Бо вищезгадана «Пральна машина» проковтне вас на самому початку і мотузитиме протягом хвилини на всіх 200 метрах своєї протяжності. Якщо зовсім по­щастить, на виході з неї ви зіткнетеся ніс до носа з крокодилом приблизно вашого розміру і будете відчайдушно гребти від нього геть. Хоча їжа, яка пропливає в упаковці з пластику та поролону з великою швидкістю течії, крокодилів тут ніколи не цікавила.

 

Крім маст-хев у вигляді стрибка і сплаву в чудовому селі Вік-Фоллс, екшну вистачить іще на місяць розваг без повторів: різноманітні вертолітні маршрути (в тому числі й аеросафарі), безліч стрибків на мотузках із берегів каньйону Замбезі з обох боків, репелінг в обидва напрямки (в тому числі й під струменями водоспаду), польоти на паратрайку (київського виробника, до речі), сафарі в парку тварин у Зімбабве та Замбії... Не кажучи вже про звичні квадроцикли, джипи та інші велики. Ексклюзивно представлена прогулянка з левами: 6-місячні «кошенята» слухняно гуляють із вами під руку протягом кількох годин. Якщо такий «кіт» стане на задні лапи, голова його буде помітно вище від вашої. Звичайно, вранці перед такими прогулянками цих котячих щедро годують.

 

Але найбільший «екшн» у своїй історії країна пережила у 2008–2009 роках, коли беззмінний президент не зміг побороти багатомільйонновідсоткову інфляцію. Грошей ніхто не рахував, їх просто зважували. У супермаркетах 4 кіло привезених грошей міняли на 1 кілограм їжі. Зімбабвійському національному банку належить і світовий рекорд — наявність в обігу найбільшої деномінованої купюри — 100 трильйонів доларів. У цифрах це вражає дужче — 100 000 000 000 000, ось! У своєму розквіті ця купюра коштувала 30 американських центів. Зараз усе простіше: національною валютою Зімбабве став долар США. Так само, як у Сальвадорі та Еквадорі. Тобто обмінок шукати не потрібно. Але всі вуличні торговці вам запропонують будь-яку з купюр як сувенір. Дрібниця нижче мільйона не варта нічого, мільйон коштує півдолара, мільярд — долар... За оригінальні 100 трильйонів, буває, вже запитують і 100 баксів — торгуйтесь! Але дивіться, щоб не підсунули фальшивку, вона без проблем упізнається за абсолютно гладеньким папером. На місці нацбанку я б випускав потроху ці 100 трильйонів — усе одно, що друкувати самому стодоларові папірці.

 

Завдяки зручному розташуванню з Вік-Фолс за день можна швиргонутися через Ботсвану в Намібію. Правда, щоб дістатися пустелі, треба буде закласти у програму ще один день. А враховуючи, що стандартно на водоспад літають через Йоганнесбург, із нього на машині за ті самі два дні можна катнути через Свазіленд – Мозамбік – Лесото. Колекціонери країн можуть за одну десятиденну вилазку відвідати відразу 8 держав (не рахуючи транзитних під час перельоту). Найприємніше, що візу заздалегідь доведеться відкривати лише одну — до ПАР, усі інші — після прильоту, приїзду, приплиття тощо.

 

Та й Хараре варте дня. Там у 1990-ті роки білих людей у певних районах було більше, ніж чорних. Зараз — навряд чи. Є багато пристойних клубів і закладів, де за 5 доларів за вхід білим завжди раді. У сусідній Південній Африці, якщо вести себе з аборигенами зухвало, то можна і дірок в організмі нажити. А в Зімбабве за всієї докучливості вуличних торговців і жебраків на вас ніколи ніхто не посміє замахнутися рукою. Вони будуть бігати колами навколо вас, акуратно смикати за рукави, навіть чіплятися за ваші коліна, але щоб ударити — ніколи! Півторасотлітній британський протекторат дуже позитивно вплинув на вихованість і освіченість середнього зімбабвійця. І два бонуси — усі розмовляють англійською, а час узимку збігається з українським. Хоча температура дуже відрізняється, взимку — на 50 градусів! 

 

 


Адреса редакції:
вул. Кловський узвіз, 15, Київ, 01021
Тел./факс: 254-5190/93, 288-9625
Всі зауваження та питання просимо надсилати за електронною адресою intour.magazin@gmail.com

Всі права захищені. Міжнародний туризм, 2005.

Копіювання та передрук інформації з сайту дозволено тільки з письмової згоди Редакції.

Думка авторів публікацій не завжди відповідає думці редакції.

Відповідальність за достовірність фактів, власних назв та імен, інших відомостей несуть автори.


Туристична виставка UІTT

Welcome to Georgia! National Tourism Award

16-я Азербайджанская Международная Выставка «Туризм и Путешествия»

Медицинский туризм

18-а міжнародна виставка-ярмарок «ТурЕКСПО»

МАНСАНА:: Туристична агенція. Відпочинок на морі. Екзотичний відпочинок. Екскурсійні тури. Гірськолижні тури.