Міжнародний туризм. Журнал про мандрівки та відпочинок детальний пошук

На головнуНаписати листа

Редакція Новини Архів Передплата Реклама Фотобанк
Міжнародний туризм Номер 5 Вояж-колекція Збережений рай
Номер 5 від 19 вересня 2017р.
Номер 5 від 19 вересня 2017р.
Welcome to Ukraine
В наступному номері

В номері 6'2017

ІШГЛЬ
Зіркова зима

ВІТАЛІЙ ЗОРІН
Екстрим і рекорди

ТАЇЛАНД
Новий шлях до Пхукету

МАРОККО
Драйв в пустелі

ТЕРМІТИ
Схована цивілізація

НОВИЙ РІК
народів світу

АВСТРІЯ

ШВЕЦІЯ

СЛОВЕНІЯ

АРУБА

ЗІМБАБВЕ

НЕПАЛ

МАЛАЙЗІЯ

ГРУЗІЯ

УКРАЇНА

 

 

 

 



VIP-клуб
Вояж-колекція
Україна чудес
Мандруйте на здоров'я
Terra Incognita
Профі-тур
Троянда вітрів
Життя як свято
Дива заморські
Вояж-колекція
Збережений райВерсія для друку

«Мiсце, де народжуються i змiшуються води»

 

Пiд час круїзу по Карибах на найбiльшому в свiтi лайнерi «Voyager of the Seas» ми ретельно вивчали екскурсiйну програму. Стоянка на островi Косумель була у планi мандрiвки, тож залишалося вирiшити, як провести там час. Разом iз трьома тисячами туристiв з усiх куточкiв планети ми перебирали варiанти активного дозвiлля, що його пропонували органiзатори подорожi. Можна було поїхати на славнозвiсний модерновий курорт Канкун, що становить конкуренцiю тепер уже патрiархальному Акапулько. Але курорти узбережжя такі одноманітні... Можна було пiрнати й фотографувати яскравий пiдводний свiт навколо острова Косумель. Але це ми вже проходили — хто в єгипетському Шарм-ель-Шейху, а хто на Великому Бар’єрному рифi в Австралiї.

 

Нашу увагу привернуло унiкальне доколумбiвське мiсто Тулум, що розташоване мiж небом i морем та зберiгає свiдчення часiв майя (розповідь про давню фортецю цього народу — в попередньому номері «МТ»). Тут хтось зауважив, що iснує ще одна екскурсiя пiсля Тулума — вiдвiдини природного дива з малозрозумiлою i загадковою назвою «Шель-Ха». Ця подвiйна програма коштувала помiтно дорожче. Вiдверто кажучи, наприкiнцi подорожi бюджет трiщав, але внутрiшній голос нам пiдказував: «Треба їхати». Отож вирушили: мiсцевим поромом — з острова Косумель до маленького порту Плайя-дель-Кармен на пiвостровi Юкатан. Уже за кiлька годин ми дякували собi за мудре рiшення, бо зрозумiли, де кульмiнацiя всiєї круїзної подорожi. Без жодного перебiльшення запевняємо: МИ ОПИНИЛИСЯ В РАЮ.

 

Ще до поїздки довiдалися з лiтератури, що супутники Колумба й конкiстадори Кортеса були надзвичайно враженi красою природи у Новому Свiтi. Цiй темi були присвяченi вичерпнi реляцiї королiвських посланцiв. Але сьогоднi в бiльшiй частинi Мексики спогади про дику природу збереглися хiба що в назвах мiст. Наприклад, «Акапулько» означає «мiсце, де росте тростина». На противагу цьому, Шель-Ха зберiгає не тiльки назву, а й первiсну природну структуру, яка вiдповiдає словесному означенню. В перекладi з мови майя назва означає «мiсце, де народжуються i змiшуються води». Рiч у тiм, що майя мали для води багато виразiв. Адже тут є вода солона, як у морi, вода з наземних та з пiдземних рiчок (поширене явище на Юкатанi), вода з озер — там змiшувались наземнi й пiдземнi потоки, вода з лагуни — сумiш морської солоної та пiдземної прiсної вологи.

 

За легендою, в Шель-Ха боги створили рай i були дуже задоволенi з того, що вийшло. Мабуть, вони, як, зрештою, i всi творцi, захотiли комусь показати свої шедеври, побачити в чиїхось очах подив i радiсть. Вони вирiшили дозволити людям увiйти до раю. Вибiр припав, звичайно, на майя як на серйозних i дисциплiнованих кандидатів. Їх попередили, що, аби рай зберегти, в ньому не можна нiчого змiнювати. Люди не мусять покращувати те, що вже зробили вищi сили. Та коли маєш справу зi смертними, завжди варто контролювати їхнi дiї. Тому боги доручили iгуанам стежити за збереженням земного довкiлля, а рибам-папугам довiрили всi води. Так виникла перша у свiтi iнспекцiя з питань екологiї. Усi виправдали довiру богiв. Та це ще не все. Богиня плодючостi в релiгiї майя — Iшхель — полюбила цей квiтучий куточок i оголосила його своєю постiйною резиденцiєю. Так би мовити, досвiд першої приватизацiї. Завдяки цьому там постiйно витають тонкi божественнi аромати. Сучаснi пiдприємцi скористалися з цього i випускають парфум «Iшхель». Справдi райськi пахощi!

 

Легенди легендами, але мiсцевiсть Шель-Ха справдi дає унiкальнi можливостi для розвитку пишної флори та рiзноманiтної фауни. Широка, природно захищена вiд штормiв лагуна з острiвцями має унiкальний склад води: солона морська плюс солодка з пiдземних рiчок i озер. Певнi види рослин i риб потребують саме такого середовища. Вода дуже прозора, аж бачиш власну тiнь на пiщаному днi!

 

У прозорих «сенотах» (озерцях, що поповнюються з пiдземних джерел) плавають бiлi лебедi, а на деревах сидять великi папуги. Вони живуть на волi й нiкуди не вiдлiтають, бо вiд добра добра не шукають. Через рiчки перекинуто плетенi мiстки, з яких можна побачити величезних риб, схожих на дзеркальних коропiв.

 

У лагунi є мiсце, котре полюбляють дельфiни. Вони охоче граються з людьми, дозволяють торкатися до себе, стрибають через них i навiть iнколи намагаються поспiлкуватися вголос.

 

Коли прихильники морської води йдуть поплавати чи попiрнати у лагунi, вони мають обов’язково прийняти душ. Для цього тут розташованi десятки кабiн. Мабуть, це єдине мiсце у свiтi, де омиваються не пiсля виходу з моря, а перед входженням у нього.

 

Одне слово, можна тiльки поспiвчувати тим, хто здолав тисячi кiлометрiв до вiдомого курорту Канкун i не подужав якоїсь сотнi верст до справжнього райського куточка — Шель-Ха.

 

До речi, тут готують смачнi мексиканськi страви, деякi — за стародавнiми рецептами майя. Обслуговують вiдвiдувачiв дiвчатка райської вроди. Якщо хтось сподiвається, що вони в «костюмi Єви», то може заспокоїтися — німфи працюють у яскравому нацiональному вбраннi. Для тих, кого пiсля добрячого обiду хилить у сон, є безлiч гамакiв, натягнутих мiж велетенськими пальмами. Тiнi вiд дерев (ботанiки твердять, що це трава) танцюють на пiску разом iз тiнями вiд гамакiв, якi гойдаються поруч. Чарiвне видовище! А як у тих гамаках спиться!..

 

Зрештою пiсля всiх незвичайних вражень вмощуєшся у гамаку й поволi засинаєш, i рай дiйсностi поступово перетворюється на рай сновидiнь.

 

Удома я бачу сни не дуже часто. I здебiльшого на виробничу тему. В Шель-Ха протягом довгого тропiчного дня я вiдпочивав у гамаку тричi. I щоразу бачив сни. Можна сказати, всi вони були сюрреалiстичнi, а точнiше — сюррайлiстичнi.

 

 

 

СЮРРАЙЛIСТИЧНI СНИ, АБО СНИ В РАЮ

 

(з коментарем, психоаналiзом та оргвисновками)

 

 

 

СОН ПЕРШИЙ, суто поетичний

 

Багато рокiв я мрiяв про спокiй, хоча знав, що вiн може тiльки снитися. Нiколи не гадав, що ця мрiя здiйсниться у гамаку пiд пальмами, в райському куточку Шель-Ха. Мiсцина належить водночас i сучасностi, й стародавнiй цивiлiзацiї майя.

 

«Майя… майя… майя…» — ритмiчно повторював я в такт гойданню гамака. Повторював все тихiше й тихiше…

 

Не пам’ятаю, в якому ритмi гойдався мiй гамак — ямбу, хорею чи амфiбрахiю. А може, то був верлiбр. Я знав тiльки, що ця земля має особливу енергетику, яка дає натхнення, наснагу, мобiлiзує творчi сили, що сплять у пiдсвiдомостi та чекають свого часу. Є такий жарт: до чоловiка прийшла муза, нiкого не застала i пiшла геть. Моя муза мене застала, певно, через те, що я на неї чекав. У напiвдрiмотному станi я згадував деякi розрiзненi рядки вiдомої поезiї:

 

«Десь, колись, в якiйсь країнi…».

 

«Я бачив дивний сон, немов передо мною…».

 

«I стегна її тремтiли, як спiйманi двi рибини…».

 

Останнє — це вже з Гарсiа Лорки. Отака iнтернацiональна сумiш.

 

Досвiдчений психоаналiтик

 

помiтив би, що останнiй рядок висвiтлює певну тенденцiю. Мабуть, менi, сонному Адамовi в сучасному раю, бракувало Єви.

 

Я вiдчував, що за подальший розвиток поетичного натхнення борються два напрями: iсторичний та еротичний… Сонна рука з олiвцем потяглася до блокнота. Коли я остаточно прокинувся, вiршi вже були готовi.

 

Аморе латино

 

У Мексицi дуже спекотно.

 

Земля — то червона глина,

 

Але журналiстськi блокноти

 

Писав я дуже сумлiнно.

 

Я пам’ятаю назви,

 

Хоч сонце там дуже пекуче:

 

Тулум, Канкун, Чичен-Iца

 

I «Чаттануга чуча».

 

Я виписав з товстого тома

 

Районної бiблiотеки:

 

«З Одеси, а може, з Херсона

 

Прийшли на цю землю ацтеки».

 

А майя — народ особливий,

 

Непереможнi вояки.

 

Чи то вони з Давнього Риму,

 

Чи iз запорозьких козакiв.

 

А в мене вiд книг iсторичних

 

Почервонiли вже очi.

 

Душа на подвиги кличе,

 

Любовi чистої хоче.

 

Сьогоднi я вирiшив зранку

 

Зробити щось дивовижне.

 

I я зустрiв мексиканку —

 

Як виявилось, незамiжню.

 

Я знав, що любов — це аморе,

 

Що роблять з агави текiлу.

 

Вона зрозумiла мiй погляд

 

I знаками запросила.

 

Ми з нею пiшли подалi,

 

Щоб нас не бачили люди.

 

I там, за Плайя-дель-Кармен,

 

Я трохи стиснув їй груди.

 

Одразу ж менi назустрiч

 

Губи її розкрились.

 

Радiстю i сподiванням

 

Очi її засвiтились.

 

Пульс її серця дiвочого

 

До рук моїх спраглих пробився.

 

Аж розгубивсь я вiд цього

 

I трохи засоромився.

 

Роки юнацтва згадались.

 

Гуртожиток… Було темно…

 

Щось вже таке вiдбувалось,

 

Навiть згадати приємно.

 

Згадавши про роки зухвалi,

 

Збагнув я, як дiяти далi.

 

Вся мокра вiд поцiлункiв

 

Вона на пiску лежала.

 

Опис таких стосункiв

 

Ранiше не друкували...

 

Її пiдземнi джерела

 

У пристрастях пробудились.

 

Одразу ж моя каравела

 

В лагунi її опинилась.

 

Я мчав на повних вiтрилах!

 

Її ще так не любили.

 

I стегна її тремтiли,

 

Як спiйманi двi рибини.

 

Хвилi ритмiчно котились,

 

Об скелi у такт розбивались.

 

Краплi солонi летiли,

 

Тiл розпашiлих торкались,

 

З краплями поту мiшались.

 

I тут корабельна сирена

 

Гукнула, що часу замало.

 

Я побiг на свiй човен,

 

Вона — у своє бунгало.

 

Тепер вона знову чекає,

 

Вдивляється в даль океанську.

 

А я їй вiршi складаю —

 

В перекладi на мексиканську.

 

 

 

СОН ДРУГИЙ. Мексиканська Фрiда й херсонський Лев

 

У Мексицi я купив лiтографiю картини Дiєго Ривери. Вона дещо випадала з його звичайного стилю — була написана у класичнiй манерi. Робота не мала назви й вiдображала оголену жiнку, котра обiймає величезний букет iз кал, встромлених у плетений кошик. Особливiсть портрета в тому, що на ньому зображено не обличчя, а потилицю. Такий собi ракурс iззаду. Мабуть, не заради лише потилицi була створена гравюра, адже оголену жiнку видно повнiстю — i п’яти, й iншi форми змальованi доволi чiтко i з великим смаком. Я довiдався, що картина не має назви, бо вiдображає дуже вiдому в Мексицi постать — Фрiду, музу та одну з офiцiйних дружин великого Дiєго Ривери.

 

Картину-загадку я згорнув у рулон i запакував до кращих часiв. Не думав, що вони настануть так швидко. У своєму другому «сюррайлiстичному» снi я знову побачив цей портрет, i менi вiдкрилися його загадковi символи.

 

По-перше — чому художник вирiшив зобразити потилицю, а не обличчя? Рiч у тiм, що Фрiда Кало в юнацькi роки була збита трамваєм, провела кiлька рокiв у корсетi й весь час малювала. Крiм полотна, фарб i пензлiв, вона ще користувалася звичайним дзеркалом — усi її картини є автопортретами. Тож на момент її зближення з Дiєго Риверою вже iснувало безлiч портретiв з її обличчям i жодного — з потилицею.

 

По-друге — спина. Згадаймо, що свого часу Сальвадор Далi вперше побачив свою Галу зi спини й закохався з першого погляду в її оголенi лопатки. Щодо Фрiдиної спини, то вона своєю стрункiстю виглядає як трiумф над усiма травмами, корсетами та хворобами, як перемога духу над фатумом. Далi спина, повторюючи форму вiолончелi, переходить в iншу форму, теж привабливу.

 

У портретi втiлилась гармонiя духовної сили та фiзичної нiжностi, однак ця гармонiя стоїть на колiнах. Перед чим або перед ким? Перед нею багато квiтiв, що звуться калами. Чому? Прiзвище Фрiди, як вiдомо, — Кало. Цi квiти — її власне вiддзеркалення. Не так обличчя, як душi. Але придивiмося до «прутикiв» кал i згадаймо, що цi квiти вважаються дуже еротичними.

 

Фрiда була значно молодшою за Дiєго, але зближення з ним сталося з її iнiцiативи. Пiсля перiоду шаленого кохання фiлософiчне подружжя почало сповiдувати «вiльне кохання». Мiж ними почалося змагання з пiдтвердження теорiї практикою. Дiєго, незважаючи на свiй вiк, зберiг молодецьке здоров’я, а сильна духом Фрiда могла стати на колiна тiльки перед... чоловiчими «прутиками». Для багатьох із них знайшлося мiсце в її плетеному кучерявому кошиковi.

 

Не знаю, чи можна цим пишатись, але один iз тих «прутикiв» належав нашому земляковi iз села Янiвки Херсонської губернiї. Котрусь iз зображених квiток Фрiдi подарував, напевно, Лев Давидович Троцький. Через те у нас мексиканську художницю Фрiду Каллу майже не згадували. Роман полiтика-вигнанця й розкутої художницi тривав кiлька рокiв. Перманентний революцiонер вважався, як заведено, другом сiм’ї Ривери. Бiльше того, Дiєго був значною мiрою спонсором перебування родини Троцьких у Мексицi. Фрiда вiддавалась душею i тiлом iдеям нашого херсонського теоретика. Щодо Ривери, то вiн, дiзнавшись про все, був дуже невдоволений — не так через ревнощi, скiльки через невдячнiсть Троцького. Вiн навiть почав розумiти хиби теорiї та практики троцькiзму.

 

Тепер — iншi часи, а Лева Троцького, до речi, влiтку 2000 року реабiлiтували як жертву сталiнських репресiй. Тiлеснi грiхи не розглядалися.

 

Отакi вам квiточки, прутики й тичинки. Ще трохи — i можна створити нову науку, полiтичну ботанiку.

 

Шелестiли пальми, гойдався гамак, наближався час пробудження, повернення до реальностi... Та ненадовго.

 

 

 

СОН ТРЕТIЙ. Дисертацiя з лiтературознавства

 

Не знаю, що сталося. Знаю тiльки: свого часу увi снi була вiдкрита таблиця хiмiчних елементiв, знайдене важливе технiчне рiшення, розшифрований таємничий рукопис. Я ж пiд час сну в райському саду Шель-Ха написав тези дисертацiї на тему «Вплив культури майя на творчiсть визначного поета радянської епохи Володимира Майяковського».

 

Усiм вiдома поїздка поета Майяковського (саме так варто писати його прiзвище) до Америки, що породила серiю вiршiв, починаючи з «Black and White» i так далi — за повним зiбранням творiв. Менше вiдомо про вiдвiдання поетом Мексики, де його сприйняли як справжнього мачо. На «самотнього бунтаря, асенiзатора i водовоза» сильне враження справило почуття колективiзму, притаманне iндiанцям вiд часiв майя i ацтекiв аж до сьогоднi. Майяковський звернув увагу: коли у Москвi до ресторану заходять чотири незнайомi компанiї, вони розсiдаються в чотирьох рiзних кутках, подалi одна вiд одної. В Мексицi — навпаки, всi мостяться разом. Так вони почуваються впевненiше. Це закладено на генетичному рiвнi. Зацiкавившись таким феноменом, допитливий Володимир дiзнався, що вояк майя сам по собi нiчого не був вартий — це навiть не «гвинтик». Недаремно вождi цього народу проголошували, що готовi покласти двадцять тисяч воякiв за загибель одного конкiстадора. Це — як вiдро пiску. Воно чогось варте, коли повне. А кожна окрема пiщинка — це так, мiкроелемент у великiй космiчнiй коловертi.

 

Напруживши свiй поетичний дар, Володимир Володимирович почав писати тiєю мовою, яку добре знав:

 

Плохо человеку когда он один.

 

Горе одному: один — не воин.

 

Каждый дюжий ему господин

 

И даже слабые, если двое.

 

Если же вместе сгрудятся майя —

 

Сдайся враг, замри и ляг!

 

Майя — рука миллионнопалая,

 

Сжатая в один громящий кулак!

 

З поетами часто трапляється — написав, засунув до кишенi й забув. Але коли видатний трибун повернувся до Москви i з’ясувалося, що вiн революцiєю «мобiлiзований i призваний», що треба примхливу музу («бабу лiрику») пiдкорити служiнню ленiнськiй партiї, вiн згадав про вiршi, якi народились у Мексицi. Його перо, мов багнет, повидовбувало все, що пов’язане з майя, залишивши iдею колективiзму та основну фабулу. Вийшло непогано:

 

Партия — рука миллионнопалая,

 

Сжатая в один громящий кулак!

 

Великий поет i сам, мабуть, iще не знав, який правильний образ вiн створив. А далi, як кажуть, Володимира понесло. Згадавши про культ вождiв майя та їхнiй союз iз жерцями, вiн написав:

 

Ленин и партия — близнецы-братья.

 

Кто более матери-истории ценен?

 

Над цим питанням матiр-iсторiя замислилась надовго. А Майяковський завдяки своєчасному впливовi епохи майя став «величайшим поэтом нашей советской эпохи».

 

I примариться ж таке!

 

До речi, архiтектурна форма мавзолею на Красній площi дуже схожа на контури пiрамiди майя в Тулумi. Це вже реальнiсть.

 

На площi перед пiрамiдою майя у давнi часи влаштовували ритуальнi ходи. Перший такий парад майя звали первомайським.

 

Можна назвати й багато iнших збiгiв — випадкових i невипадкових, — але в жодному разi нiчого не слiд ототожнювати. Бо є iстотна рiзниця. Боги, котрi створили рай на землi та впустили до нього людей, наказали нiчого не «вдосконалювати». Той, хто дотримувався цих наказiв, зумiв зберегти рай. А хто самотужки взявся за будiвництво свiтлого майбутнього — так i не досяг мети, розгубив, що мав, i тепер iз захватом пише про Збережений Рай. 

 


Адреса редакції:
вул. Кловський узвіз, 15, Київ, 01021
Тел./факс: 254-5190/93, 288-9625
Всі зауваження та питання просимо надсилати за електронною адресою intour.magazin@gmail.com

Всі права захищені. Міжнародний туризм, 2005.

Копіювання та передрук інформації з сайту дозволено тільки з письмової згоди Редакції.

Думка авторів публікацій не завжди відповідає думці редакції.

Відповідальність за достовірність фактів, власних назв та імен, інших відомостей несуть автори.


Туристична виставка UІTT

Welcome to Georgia! National Tourism Award

16-я Азербайджанская Международная Выставка «Туризм и Путешествия»

Медицинский туризм

18-а міжнародна виставка-ярмарок «ТурЕКСПО»

МАНСАНА:: Туристична агенція. Відпочинок на морі. Екзотичний відпочинок. Екскурсійні тури. Гірськолижні тури.