Міжнародний туризм. Журнал про мандрівки та відпочинок детальний пошук

На головнуНаписати листа

Редакція Новини Архів Передплата Реклама Фотобанк
Міжнародний туризм Номер 4 Україна чудес Культ предків (продовження)
Номер 4 від 27 червня 2017р.
Номер 4 від 27 червня 2017р.
Welcome to Ukraine
В наступному номері

В номері 5'2017

Висячі сади
СИНГАПУРУ

Мандри
"ОНУКИ"

Замки
ПОЛЬЩІ

Кілти
ШОТЛАНДІЇ

Пляжі
АЛБАНІЇ

Пустеля
ОМАНУ

ІЗРАЇЛЬ

ЧЕХІЯ

ІТАЛІЯ

ГРЕЦІЯ

ФРАНЦІЯ

ГРЕЦІЯ

ЄГИПЕТ

МЕКСИКА

УКРАЇНА

 

 

 

 



VIP-клуб
Вояж-колекція
Мистецтво гостинності
Україна чудес
Профі-тур
Океан вражень
Себе показати
InstaTravel
Україна чудес
Культ предків (продовження)Версія для друку

ПЕРЕДДЕНЬ МАКОВІЯ

 

село Малополовецьке на Київщині 

 

 

 

Хто встереже Маковея? 

 Культ предків (продовження)


 

 

У минулому номері ми подали інтерв’ю з телеведучою Наталкою ФІЦИЧ, відомою циклами програм про українську культуру. Почали й публікувати уривки з її книжки, яка стала частиною медіапроекту «Культ предків. Нетуристичні звичаї України». Продовжуємо!

 

У кількох селах на півдні Київщини Маковія святкують як ніде більше. Напередодні встановлюють хрести, вищі людського зросту, обвивають їх квітами і стережуть усю ніч. Це, без перебільшення, один з унікальних звичаїв України. І водночас не відомий широкій публіці.

 

 

 

Звичай красти

 

У селі Малополовецьке Фастівського району на Київщині нас з етнографом Олексієм Долею зустрічає особисто сільський голова Людмила Рибитва-Івоненко. Першим ділом вона веде на свій куток і показує вже встановлений хрест, обвитий квітами. На верхівці — вирізана з гарбуза «голова» в капелюсі. Такий хрест тут називають Маковеєм. Колись вважалося, що квіти на нього не гріх і вкрасти. Але переважно люди самі дають. Аромати зілля чути здалеку: гіркі, свіжі, солодкі, пряні, вони приваблюють бджіл і джмелів.

 

Олексій Доля влаштовує мені іспит із ботаніки. Впізнаю чорнобривці, соняхи, айстри, жоржини, троянди, звіробій, стотисячник, полин, калину і якісь колоски. «Ой, любисток забули!» — згадує пані Людмила і просить сусідів його додати.

 

Люди зібралися біля Маковея, щоб помилуватися результатами спільної роботи і домовитися стерегти. Виявляється, цієї ночі молодь має право бешкетувати. Особливий шик — вкрасти чужого Маковея і встановити поруч зі своїм. Але на цьому кутку все продумано: неподалік двір стереже гавкучий пес.

 

 

 Культ предків (продовження)

Засоби захисту

 

Ми йдемо на інший куток села, там теж збираються плести Маковея. Зустрічаємо дівчаток з оберемками квітів. Вони складають їх на купу і йдуть по нову порцію. Людмила Трохимівна Коба зрізує у своєму квітнику найкращі гладіолуси та майори. «Я б гіршенькі брав», — жартує Доля. Але жінка заперечує, що на хрест потрібно все найкраще.

 

Зібрані квіти дівчатка знесли на моріжок. Дядько Михайло в моряцькому кашкеті зробив хрест. Люди починають плести: одні сортують квіти, другі кріплять їх до хреста, треті співають, пес плутається під ногами — усім є робота. Маковея плетуть згори, потім руки і низ. Жінки прив’язують квіти мотузкою та співають. Насамкінець додають невеличкий пучок маку, бо який без нього Маковей? А чоловіки викопують яму і встановлюють обплетений квітами хрест «лицем» на схід. Навіть жартома пропонують забетонувати, тоді точно ніхто не вкраде. Зрештою оглядають результат спільної роботи і вирішують, що їхній Маковей найкращий. Так казатимуть нам на кожному кутку, де ми побуваємо до кінця вечора. Але цей справді чудовий: колоски, запашне зілля та квіти, серед яких особливо гарні жовті соняхи.

 

 

 

Маковеї по кутках

 

Третього Маковея знаходимо у дворі, де багато дітей допомагають його плести і обіцяють стерегти з кийками. Четвертий Маковей зовсім поруч, його охороняють дві маленькі дівчинки. П’ятого Маковея приперли до воріт, він найменший серед усіх побачених. Стереже його баба Оля із правнуками, але на ніч збирається заховати до льоху, бо малим «сторожам» треба спати. Всі три Маковеї — на одній вулиці, за кілька дворів один від одного. Діти ордою шугають між ними.

 

Ми їдемо на інший бік села. Там якраз обирають місце для Маковея. Раніше ставили біля стовпа, але під парканом надійніше, бо можна ще й прив’язати. Тетяна Анатоліївна Стаценко вкопує хрест і командним голосом, виробленим за роки роботи у школі, розподіляє роботу між підлітками. А сама згадує молоді роки: «У нас у яру жив дід Гордій. І завжди квіти мав. Їх глядіть же треба, щоб ніхто не покрав. Той дід прийшов із роботи втомлений, закотив віз посеред квітника і ліг спати на тому возі. А хлопці й дівчата того діда Гордія прив’язали гарненько до воза, вирвали всі квіти, а тоді кричать: «Діду, у вас квіти покрали!» — і тікать. Дід підривається з переляку, а прив’язаний, то його ледь до лікарні не повезли».

 

Гарбузовому Маковею вирізають очі, степлером кріплять брови та вуса із кукурудзиння, малюють білою пастою зуби та вдягають кашкет. І наче у казці над усім сходить подвійна веселка, давній символ примирення Бога і людей. «Свято людей об’єднувало. Воно по-народному глибоке. Оце єднання людей найважливіше. Це те, чого нам усім зараз не вистачає», — захоплено ділиться враженням Доля. «Це для села справді свято, бо можна відпочити від роботи», — більш прагматично коментує пані Людмила.

 Культ предків (продовження)

Їдемо далі й знаходимо сьомого Маковея. Його стережуть цілою громадою просто під дощем і веселкою. Я не можу надивуватись, які різні всюди Маковеї: з головами та без, різного зросту, з різних квітів. Але всюди навколо них — справді щасливі люди.

 

Ми вирішуємо повернутися до Маковея із соняхами і перевірити, чи справді його стережуть. Мешканці кутка поставили біля хреста стіл із напоями-наїдками, святкують і співають давніх пісень. Та запрошують приїхати сюди перед Спасом — тоді хрести обів’ють свіжими квітами та почеплять намисто з яблук, груш і калини-горобини. Нема сумнівів, ми приїдемо! Цікаво ж дізнатись, які Маковеї встережуть, а які доведеться робити знову.

 

 

 

УСПІННЯ

 

місто Самбір на Львівщині

 

 

 

Намисто для Богородиці

 Культ предків (продовження)

 

 

У Самборі на Галичині Успіння Пресвятої Богородиці — храмове свято. Із цієї нагоди печуть намиста з кольорового тіста. Діти не лише вдягають їх на себе, а ще й їдять.

 

Богородичні свята особливо шанують на Західній Україні. Олексій Доля був упевнений, що саме там збереглись особливі звичаї. І не помилився. Отже, їдемо на захід!

 

 

 

Із літа в осінь

 

Свято Успіння завтра, а сьогодні — робочий день. Дорогою ми спостерігаємо, як люди копають картоплю, спалюють бадилля, обривають червоні яблука та збирають яскраві жовті гарбузи. Майже осінь. Чим далі на захід, тим частіше зустрічаються скульптурні постаті Діви Марії, прикрашені квітами та рушниками.

 

«Тут дуже сильний культ Богородиці», — каже етнограф Олексій Доля. Успіння Богородиці є останнім із дванадесятих свят, яким завершується церковний рік. Її Різдво, відповідно, є першим святом і початком церковного року. Ці свята часто називають Першою та Другою Богородицею, або Першою та Другою Пречистою. Причому в народі Перша вважалася дівочою, а Друга — жіночою. «Може, тому, що це дівоча, і робили ці намиста?» — припускає етнограф. Він бачив їх колись, привозила колега, знавець Галичини та Карпат Романа Кобальчинська. Мені ж страшенно цікаво, якими будуть оті намиста з кольорового тіста.

 

 

 

Коралі для кралі

 

У Самборі відразу зустрічаємося зі Стефанією Тупичак. Вона обіцяла показати весь процес виготовлення намиста.

 

У маленькій квартирі панельного будинку пахне випічкою. Пані Стефа одразу береться до справи, пані Слава їй допомагає. Господиня замішує рожеве тісто, розказує мені рецепт і починає вирізувати печиво. Форм усього три: квітка, листочок і хрестик. Намисто матиме 5 кольорів: рожеві, оранжеві, блакитні та жовті квіти і зелені листочки будуть розташовані симетрично, а по центру — хрестик. Ці намиста тут називають «коралі». Пані Стефа каже, що колись їх пекли червоними з додаванням бурякового соку. «Як перший раз пекла, душила сік з бурака. Але воно не таке файне. Прийшла коло церкви. У людей беруть, а в мене ні. Я прийшла до хати, плачу». Відтоді вже двадцять років пані Стефа пече яскраві «коралі» з харчовим барвником. «Мене вже руки болять!» — скаржиться жінка, але продовжує пекти, аби мати додатковий заробіток. Щоб зробити намисто п’яти кольорів, треба мінімум три години.

 

Пані Стефа продає «коралі» біля церкви на усі великі свята, а найбільше саме на Успіння. Цього дня у Самборі храмове свято і відпуст (проща), тож буде багато людей. Доля здогадується, що йдеться про традиційний храмовий ярмарок: «Колись у давнину на кожне храмове свято були великі храмові ярмарки. Всі з’їжджалися. За розповідями моєї бабусі, ставили гойдалки, кобзарі приходили, було величезне гуляння. Потім запрошували гостей по хатах, святкували».


Так і є, пані Стефа завтра чекає гостей. Називає страви, якими їх пригощатиме: холодець, голубці з тертою картоплею, росіл (курячий бульйон) з макароном, бульба (картопля) з відбивними, смажена риба та мачанка (грибна підлива). І, ясна річ, традиційні галицькі салати типу олів’є. Гойдалки і кобзарі на храмових святах давно перевелися. Зате лишилися «коралі». Ми хочемо знати, хто їх купує і для кого, але пані Стефа відповідає по-галицькому: «Завтра будете бачили, що там сі робе».

 

Вона сама родом з-під Самбора. Має двох дітей, дочка багато років тому поїхала до Іспанії на заробітки й залишилася там. Народила пані Стефі онуку, якій зараз десять років і яка вже робить бабі замовлення: «Дайте мені, бабо, в Іспанію, най си подивлять мої коліжанки на «коралі».

 

Як кольорові квіточки, листочки та хрестики вже випечені, пані Стефа робить із них «коралі». Радить брати міцну нитку та довгу голку. Свіже печиво нанизується легко. Пані Стефа дарує нам по разкові намиста. Вдягаємо на шию і сміємося, що стали схожі на туристів на Гаваях.

 

 

 

Ярмарок

 

Із самого ранку Самбір вбирається у вишиванки. Над містечком стоїть святковий передзвін. З усього видно: тут храмове свято.

 

На підході до церкви — ярмарок. Продають переважно іграшки та солодощі. Відразу помічаємо «коралі». Марія Шуневич каже, що це давня традиція у Самборі. Вона пригадує, як у дитинстві такі «коралі» їй купувала мама. Тепер жінка сама пече кольорове намисто і бублики з хрестиком посередині, які називаються «обаринки». Ми з Долею купуємо по разкові кожного і йдемо далі. Мою увагу привертають різнобарвні льодяники на паличках. Хоч би якої вони були форми — хоч півники, хоч ведмедики — усі називають «кугутиками». Купуємо і їх.

 

Помічаємо «коралі», не схожі на решту. Неяскраві, вони явно зроблені з натуральних барвників. Ірина Грицик пояснює походження кольорів: зелений — із м’яти, жовтий — із лайму на спирту (може бути і з лікарської ромашки), оранжевий — із моркви, рожевий — із буряка, а фіолетовий — із фіолетової капусти! Натуральні барвники дають не лише колір, а й смак. Ірину навчила пекти бабуся. Тепер жінці допомагає її дочка Катруся.

 

«Коралі» приваблюють дітей до церкви. А дорослі радіють, що можуть відволікти їх від телевізора та інтернету.

 

У кінці ярмарку біля церковних воріт помічаємо знайомих господинь — пані Стефу та пані Славу. Купуємо намиста ще й у них. Зрештою в мене в руках зібралася ціла в’язка смачних намист, і я сама не розумію, навіщо мені стільки. На церковному подвір’ї всі діти, підлітки, навіть деякі дорослі мають такі намиста. В когось вони красуються на шиї, в когось залишилася тільки шворочка, хтось якраз доїдає.

 

Завершується служба, і з церкви виходить урочиста хода. З хоругвами та успінськими піснями люди обходять центральну площу з ратушею. Потім розходяться святкувати. А ми повертаємося додому з «коралями», які будемо роздаровувати всім знайомим дітлахам


Адреса редакції:
вул. Кловський узвіз, 15, Київ, 01021
Тел./факс: 254-5190/93, 288-9625
Всі зауваження та питання просимо надсилати за електронною адресою intour.magazin@gmail.com

Всі права захищені. Міжнародний туризм, 2005.

Копіювання та передрук інформації з сайту дозволено тільки з письмової згоди Редакції.

Думка авторів публікацій не завжди відповідає думці редакції.

Відповідальність за достовірність фактів, власних назв та імен, інших відомостей несуть автори.


24 Міжнародний туристичний салон «Україна» - UITM’2017

Welcome to Georgia! National Tourism Award

16-я Азербайджанская Международная Выставка «Туризм и Путешествия»

Медицинский туризм

18-а міжнародна виставка-ярмарок «ТурЕКСПО»

МАНСАНА:: Туристична агенція. Відпочинок на морі. Екзотичний відпочинок. Екскурсійні тури. Гірськолижні тури.