Міжнародний туризм. Журнал про мандрівки та відпочинок детальний пошук

На головнуНаписати листа

Редакція Новини Архів Передплата Реклама Фотобанк
Міжнародний туризм Номер 4 Вояж-колекція Пейзажний шлях
Номер 4 від 27 червня 2017р.
Номер 4 від 27 червня 2017р.
Welcome to Ukraine
В наступному номері

В номері 6'2017

ІШГЛЬ
Зіркова зима

ВІТАЛІЙ ЗОРІН
Екстрим і рекорди

ТАЇЛАНД
Новий шлях до Пхукету

МАРОККО
Драйв в пустелі

ТЕРМІТИ
Схована цивілізація

НОВИЙ РІК
народів світу

АВСТРІЯ

ШВЕЦІЯ

СЛОВЕНІЯ

АРУБА

ЗІМБАБВЕ

НЕПАЛ

МАЛАЙЗІЯ

ГРУЗІЯ

УКРАЇНА

 

 

 

 



VIP-клуб
Вояж-колекція
Мистецтво гостинності
Україна чудес
Профі-тур
Океан вражень
Себе показати
InstaTravel
Вояж-колекція
Пейзажний шляхВерсія для друку
Автор: Сергій ОНИШКО. Фото автора.

Зелені пагорби, застиглі, як велетенські хвилі… Безкінечні поля, мов кольорова клаптикова ковдра. Стрункі дерева, охайно висаджені вздовж вузеньких сільських доріг… На згадку приходить омріяна фотографами й художниками італійська провінція Тоскана. Але у Центральній Європі, за чотири години їзди від кордону України, є своя Тоскана! Це регіон Моравія в Чехії. Шлях до неї такий насичений цікавинами, що доведеться надолужувати дорогою назад.

 Пейзажний шлях

 

 

Перетинаємо кордони

 

Дістатись автівкою до Чехії можна двома способами: перетнути або словацький кордон в Ужгороді, або польський — у Краковці. Ми обрали Ужгород: і черги менші, й траса Київ — Чоп сучасніша. Вона пролягає через гірський перевал і тішить краєвидами полонин і карпатських сіл. Біля шосе є кілька «кишень», де можна зупинитися та зробити цікаві фото.

 

Щоб не нудьгувати, дорогою можна позмагатися в лічбі, скільки разів річка Латориця перетинає трасу. Ми збилися на 26. Річка то пірнає під трасу, то тече поруч, то зникає серед смерек, то розливається до розмірів футбольного поля…

 

Можна завітати до замку Паланок у Мукачеві. А якщо зупинитеся на ночівлю, прогулянка до замку в нічній ілюмінації стане незабутньою.

 

Перетинати кордон радимо із самого ранку, краще з 6 по 7 годину, бо потім і черги довші, й у прикордонників з українського та словацького боку починаються перезмінки. Та й встигнете чимало побачити, якщо раніше почнете день!

 

 

 

Замок ЮНЕСКО

 

Залишивши позаду формальності, рушаємо в напрямку Пряшів — Жиліна. На автобані підвищуємо швидкість.

 

Одразу після кордону, в маленьких словацьких селищах, будинки стоять майже впритул до дороги, але відокремлені від неї чистеньким тротуаром. Біля кожної оселі — прозора огорожа не вище метра. Сходинки прикрашені квітами у горщиках, замість картопляного бадилля — охайні трав’яні килимки. Перед в’їздом до будь-якого містечка встановлено радари та камери, які інформують водія про його швидкість у вигляді смайлика на світловій панелі: якщо перевищуєте, усмішка перетворюється на сумну гримаску.

 

На підступах до Високих Татр бачимо найбільший замок Словаччини — Списький-Град, який занесено до Списку скарбів ЮНЕСКО і має такі потужні стіни, що нагадують Великий Китайський мур. З автобану є з’їзд у напрямку містечка Спиське-Пограддя, у якому можна зупинитися на ночівлю і прогулятися до замку. Біля замкового пагорба є паркінг.

 

Споруда приваблює близько 300 тисяч відвідувачів на рік з усієї Європи. Влітку тут проходять фольклорні та музичні фестивалі, реконструкції боїв та змагання з мотокросу. Вздовж муру розташовані ліхтарі, які в нічні години підсвічують замок, додаючи романтики та загадковості. А якщо ви жайворонок, раджу не полінуватися, встати вдосвіта й піднятися на сусідній пагорб. Поки сонце ще не прокинулося, вся долина вкрита пасмами туманів, а замок пливе скрізь ці білі потоки, мов кам’яний «Титанік»…

 

 

 Пейзажний шлях

Озеро з морським присмаком

 

Невдовзі погляду відкриваються трикутні вершини, і здається, що дорога врізається у самі гори. До Моравії ще далеко, але тут ми зробимо «хід конем» і проїдемо 20 кілометрів на схід у напрямку Закопаного, до словацько-польского кордону. Розмежування існує переважно на папері, тож тут відкривається 10-кілометровий шлях до найгарнішого в Європі озера Морське Око. Цю назву воно отримало завдяки прозорості та неймовірно синьому кольору води.

 

Діставатися радимо так: залишаєте авто на паркінгу біля кордону та наймаєте «рейсовий» кінний екіпаж, який підвозить групи з 10–15 осіб нагору. Проїзд коштує близько 20 злотих (5 євро). А потім проходите близько кілометра вгору асфальтом.

 

Нам пощастило побачити оленя, який пасся і не звертав уваги на наші здивовані обличчя, хоча був за два-три метри від нас!

 

Біля самого озера є ресторанчик і гірський притулок. Якщо є можливість, зупиніться там на ніч або дві, не пошкодуєте. Проживання та харчування задовольнять будь-якого туриста. Увечері, коли натовпи навколо озера зникнуть, можна насолодитися світлом призахідного сонця, яке увиразнює гірські вершини та відбивається у прозорій воді. Надзвичайна тиша та міріади зірок у нічному небі будуть вашою компанією до ранку. Перед сходом сонця вдовж озера пливуть густі тумани, за височезними соснами ховаються олені й, здається, що навіть каміння тут може розповідати старовинні легенди.

 

Від озера починаються кілька пішохідних маршрутів. За годину можна піднятися до озерця Чорний Став, звідки прямовисними скелями тече водоспад, який живить Морське Око. А звідти через гори можна дістатися Словаччини і мальовничої долини з горою Риси. Пейзажі там вражають за будь якої погоди!

 

Але ми вирушаємо до довгоочікуваної Моравії. Шлях знову пролягає біля підніжжя Високих Татр. За сприятливих погодних умов радимо зупинитися в містечку Татранська-Ломниця. Звідси канатна дорога веде до вершини Ломницький-Штит (2632 м). На горі є оглядовий майданчик, ресторан і міні-готель. Так, і тут можна зупинитися на ніч та відсвяткувати неймовірний захід сонця або народження нового дня. Незабутні враження! На передостанній станції чекає маленьке гірське озерце, діюча обсерваторія з музеєм, ресторан із дитячим майданчиком, тож провести час із родиною тут дуже приємно і цікаво.

 

 

 Пейзажний шлях

Нарешті, Моравія!

 

Покидаємо Високі Татри та прямуємо на захід автобаном до пейзажної столиці Моравії — містечка Куйов. Розташоване серед моравських пагорбів і неозорих полів, воно приваблює розвинутою туристичною інфраструктурою, близькістю до цікавих локацій. Готелів багато, і ми зупинилися в одному із власною броварнею. О, це справжнє чоловіче щастя! Але не захоплюйтеся дуже, бо, крім чеського пива, тут іще багато цікавого!

 

Саме ландшафтні особливості місцевості приваблюють тисячі естетів і природолюбів з усіх усюд! Упорядковані графічні лінії пагорбів, полів, гаїв і схилів; поєднання жовтого ріпаку, зеленої пшениці та інших густих барв; безліч пагорбів, що здіймаються гігантськими хвилями до горизонту… І все це — під яскраво-блакитним небом, ще й із чудовими хмарами! Разом пейзажі створюють враження якогось одного величезного абстрактного малюнка, в якому відіграють роль і форма, і колір, і текстура, і ракурс, і тіні, і тисячі «родзинок», на які багата природа.

 

Деякі рукотворні елементи дуже гармонійно вписуються у цей фестиваль барв і форм. Наприклад, маленькі польові каплички. Окрім сподівань на сучасні технології, фермери не перестають покладати надію на Бога та просять його про багатий урожай. Каплички маленькі, на одну-дві людини. Під дахом — ікони святих покровителів, поруч — лавочка для відпочинку.

 

На полях і в гаях нам безліч разів перебігали дорогу зайці, фазани та лисиці. А яке диво побачити на пагорбі в час світанку невелике стадо оленів чи косуль, які повагом ходять по полю та кумедно регочуть, спілкуючись один з одним! Полювання суворо обмежується, тож диких тварин тут можна побачити мало не з відстані простягнутої руки.

 

Пейзажний шлях

Зупинившись у будь-якому містечку в Моравії, раджу взяти велосипед на прокат і проїхатися малолюдними вуличками або сільськими дорогами, де повітря пахне то теплим молоком, то квітучими вишнями, то медом, то спілими яблуками, то всім разом. Завітавши до місцевого ресторанчику, віддайте шану національній кухні. Вас пригостять кроликом у сметані, духмяними відбивними під соусом з ожини або смаженим сиром із варенням та гіркою настоянкою. Пригощають щиро, і кожну страву можна сміливо брати на двох!

 

Найяскравіші барви тут навесні. Потім золоті поля пшениці вносять у пейзаж кольори українського стягу, а восени, коли серед бурих пагорбів золотіють або червоніють листям поодинокі дерева, цінуєш кожний відтінок, який проіснує лише до приходу зими…

 

Зворотний шлях

 

Хоч як прикро, але прощаємося з Моравією. Зворотний маршрут ми проклали через Краків. Якщо зможете, зупиніться у старовинній столиці Польщі хоча б на одну ніч, і дух середньовічних вулиць закохає вас у цей архітектурний рай. Величний Вавельський замок добре споглядати під час заходу сонця з мосту над річкою Краковицею. Ми бачили, як червоні промені сонця переповзали старими стінами та дахами, поки небо стало глибоко-синім й увімкнулися вуличні ліхтарі, наповнюючи таїною кожну тінь під стінами замку. А вранці над прохолодною річковою водою поповз туман, то являючи, то ховаючи замок від людського ока. Справжня феєрія!

 Пейзажний шлях

Прямуємо до рідної України в напрямку Львова. До самого кордону йде сучасний автобан, збудований до «Євро – 2012». Перетинаємо кордон і їдемо трасою Київ — Чоп до заповітного «Тунелю кохання» в селі Клевань, за 20 кілометрів від Рівного. Це дивовижне місце зобов’язане своїм народженням техніці та природі. Обабіч залізничної колії розрослися дерева, їхні верхівки сплелись і створили зелений тунель. Коли бачиш, як рейки розчиняються серед листя дерев, виникає дивовижне відчуття безкінечності та надії… Потяг ходить кілька разів на день і не заважає прогулянці. Цим користуються численні відвідувачі та весільні церемонії. Вдень та увечері, особливо у п’ятницю та вихідні, людей багато, тож, щоб насолодитися тишею на самоті, раджу відвідувати «Тунель кохання» рано вранці. Весною та влітку тут усе зелене, а восени — таке розмаїття барв, що годі передати всі відтінки фототехнікою. Якщо пощастить застати вранішній туман наприкінці жовтня — це буде справжня казка!

 

Останньою цікавою зупинкою в нашій подорожі став «Будинок рибалки» у селі Старий Солотвин на Житомирщині. Тут є невеличке озеро, посеред якого на острівці — колоритний рибальський будиночок. До острівця, що ховається між височезних беріз, веде невеличкий пірс. У будь-яку пору року вигляд хатини вражає, у воді віддзеркалюються хмари. А якщо ви рибалка, скористайтеся нагодою впіймати тут десяток карасів, а може, і хитру щуку! Вам неодмінно пощастить!

 

А головне — ловіть прекрасні миті життя, мандруйте, дивіться і діліться! 

 

 

 

АВТОТУРИСТАМ

 

Маршрут: Ужгород – Пряшів (Словаччина) – Спиське-Пограддя (Словаччина) – Куйов (Чехія) – Острава (Чехія) – Краків (Польща) – Перемишль (Польща) – Львів – Луцьк – Клевань.

 

Відстань: 1500 км.

 

Витрати пального: близько 150 л.

 

Заправитись ліпше в Ужгороді, перед кордоном, бо бензин у ЄС дорожчий. За кордоном дешевше заправлятися на другорядних чи місцевих дорогах.

 

Для проїзду автобаном у Словаччині та у Чехії треба на будь-якій автозаправці, пред’явивши техпаспорт, придбати електронну віньєтку — дозвіл на проїзд (близько 10 євро). У Польші автобан безкоштовний.

 

 

 


Адреса редакції:
вул. Кловський узвіз, 15, Київ, 01021
Тел./факс: 254-5190/93, 288-9625
Всі зауваження та питання просимо надсилати за електронною адресою intour.magazin@gmail.com

Всі права захищені. Міжнародний туризм, 2005.

Копіювання та передрук інформації з сайту дозволено тільки з письмової згоди Редакції.

Думка авторів публікацій не завжди відповідає думці редакції.

Відповідальність за достовірність фактів, власних назв та імен, інших відомостей несуть автори.


Туристична виставка UІTT

Welcome to Georgia! National Tourism Award

16-я Азербайджанская Международная Выставка «Туризм и Путешествия»

Медицинский туризм

18-а міжнародна виставка-ярмарок «ТурЕКСПО»

МАНСАНА:: Туристична агенція. Відпочинок на морі. Екзотичний відпочинок. Екскурсійні тури. Гірськолижні тури.