Міжнародний туризм. Журнал про мандрівки та відпочинок детальний пошук

На головнуНаписати листа

Редакція Новини Архів Передплата Реклама Фотобанк
Міжнародний туризм Номер 3 Живий світ Володіння гігантів
Номер 3 від 01 червня 2017р.
Номер 3 від 01 червня 2017р.
Welcome to Ukraine
В наступному номері

В номері 6'2017

ІШГЛЬ
Зіркова зима

ВІТАЛІЙ ЗОРІН
Екстрим і рекорди

ТАЇЛАНД
Новий шлях до Пхукету

МАРОККО
Драйв в пустелі

ТЕРМІТИ
Схована цивілізація

НОВИЙ РІК
народів світу

АВСТРІЯ

ШВЕЦІЯ

СЛОВЕНІЯ

АРУБА

ЗІМБАБВЕ

НЕПАЛ

МАЛАЙЗІЯ

ГРУЗІЯ

УКРАЇНА

 

 

 

 



VIP-клуб
Вояж-колекція
Камо грядеши?
Мистецтво гостинності
Україна чудес
Мандруйте на здоров'я
Профі-тур
Троянда вітрів
Мандрівничий ряд
Живий світ
Озброєним оком
Життя як свято
Живий світ
Володіння гігантівВерсія для друку
Автор: Віктор СИДОРЕНКО

…Напрочуд спокійне море біля новозеландської Кайкоури нічим не видавало присутність гігантів. Блиск сірої води, сіре небо, далека зеленкувата лінія берега… Але маорі на ім’я Стів, капітан катера, упевнено привів нас саме сюди за гідроакустичними приладами. Он вони, голубчики, — два розмиті силуети дорослих горбатих китів, кожен завдовжки метрів 12. Важко повірити, що під спокійною поверхнею океану ховаються монстри. Раптом метрів за п’ятдесят на гладіні з’являються концентричні хвилі, потім серед них виринає величезна, вкрита наростами мармиза і… виривається фонтан! Ні, фонтан не води, як у дитячих книжечках та мультфільмах, а повітря — могутній, різкий, у супроводі бризок. Картина повторюється: тепер самець (чи самиця, хто їх розбере) робить потужний вдих іще ближче до судна. Мабуть, ми китам теж цікаві, але не так щоб... А потім гладінь раптом вибухає, і з неї здіймається в саме небо величезна тушка, перевертається і повільно, ніби з насолодою, хляпає лискучим боком об воду — новий вибух. Раз, ще раз і знову. Кажуть, ніякої романтики — це кити чистяться від морських паразитів. Але, здається, так можна тільки загравати до подружки або демонструвати силу двоногим роззявам, які застигли з подиву та жаху на своїй плавучій залізяці.

 Володіння гігантів

Здається, спостереження за китами вдалося.

 

 

 

Бегемот — дрібний родич…

 

Предки китів з’явилися 55 мільйонів років тому. Якщо життя як таке вийшло з води на суходіл і почало там розвиватися, то з китами трохи навпаки — вони вийшли, розвинулися до рівня ссавців і вирішили повернутися. Харчувалися на мілководді, потім запливли в море, відростили собі все необхідне для водного світу, а тоді потреба вертати на берег відпала. Найближчим родичем кита вважають… бегемота. Що ж, теж немаленький і воду любить.

 

Якщо сказати, що кити — найдивовижніші істоти на Землі, дуже не помилишся. І йдеться не лише про їхні розміри. Хоча вони вражають найперше.

 

Найбільшого кита, синього, упіймали 1926 року. Його довжина становила 33 метри, а важив він 150 тонн — як 2500 людей. А бачити морякам доводилось і 37-метрових. Серце синього кита важить як легковик і скорочується 9 разів на хвилину. Даруйте за безцеремонність, але вага китового яєчка може становити 2,2 тонни, а довжина члена — до 3 метрів.

 

Кит здатний видати звук, найгучніший з усіх живих істот, — родичі можуть почути його за 16 тисяч кілометрів. А чують кити нижньою щелепою, через яку звук потрапляє до середнього та внутрішнього вуха. Зовнішніх вух вони не мають. Зір у них слабкий, а нюх зовсім відсутній, тому слух для них — головне. Тваринам завдають чимало незручностей шуми, створювані людьми в океані.

 

8 місяців на рік багато видів китів майже нічого не їдять і виживають за рахунок накопиченого жиру. А все літо вони харчуються практично без упину, поглинаючи до 3 тонн їжі за день. Раціон — переважно водорості й дрібні ракоподібні. Часом кити закушують невеликою рибою.

 [img2-right]

Хвіст у кожного кита унікальний, як відбитки пальців у людини. Форми разом зі шрамами і плямами створюють неповторні малюнки.

 

Кити можуть потонути під час сну. За необхідності вони здатні не спати три місяці. А якщо засинають, то тільки на малій глибині, біля поверхні води. Лежачий кит дуже повільно занурюється, тому мусить час від часу вдаряти хвостом, підійматись і вдихати повітря.

 

Найбільший, синій, кит у спокійному стані дихає 1–4 рази на хвилину, але може обійтися без кисню протягом двох годин. Вдихає і видихає дуже швидко, майже одночасно, завдяки особливій респіраторній системі. За секунду синій кит вдихає приблизно 2 тисячі літрів повітря, загалом же місткість його легень — до 14 кубометрів.

 

Кити-пляшконоси пірнають на глибини понад 1800 метрів.

 

Молоко китів за консистенцією схоже на зубну пасту. Воно багате на білок, має жирність майже 50%. Протягом доби дитинча отримує до 90 літрів такого молока. До півторарічного віку воно виростає до 20 метрів і 45–50 тонн.

 

Широко розкривши пащу, кит пропливає через скупчення риби, молюсків або креветок, а потім із силою виштовхує воду через китовий вус — своєрідне сито. Щоб отримати тонну планктону, кит мусить процідити 17 тонн води.

 

У давнину існувало багато легенд про те, як люди були проковтнуті китами й подорожували в їхньому шлунку. Насправді їм не вдалося б навіть пройти через горловий отвір. Глотка синього кита — розміром із блюдце. Кому в горло може пролізти людина, то це кашалоту.

 [img3-right]

Китова печінка — не делікатес, а накопичувач ртуті, у ній вміст цієї токсичної речовини перевищує норму в 900 разів. Ртуть є й у легенях, нирках… Тому китові субпродукти заборонено до споживання.

 

Замість шерсті цих ссавців зігріває ворвань — підшкірна тканина, заповнена жиром. Такий прошарок може сягати півметра.

 

У шкірі китів багато кровоносних судин, які зазвичай порожні. Їх наповнює кров, лише коли тварині жарко, це допомагає позбуватися надлишків тепла — таке собі водяне охолодження.

 

Як і люди, морські гіганти можуть отримувати сонячні опіки, особливо світлошкірі.

 

Кити, які довго живуть в неволі, можуть імітувати людську мову, різко підвищуючи тиск у своїх носових порожнинах і змушуючи вібрувати звукові губи — спеціальні голосові просвіти в носоглотці.

 

 

 

Міфи і «Слава» китобоїв

 

У давнину велетенські істоти були овіяні міфами. Дивовижні та страшні історії проникли зі Сходу до греків, а від них — у численні апокрифи. У грецькому «Фізіологу» переповідається епізод із «1001 ночі»: «Кит схожий на острів; моряки пристають до нього і, забивши кілки, прив’язують до них кораблі; чудовисько рушає; але як тільки розведуть на його хребті вогонь, воно негайно йде у глибину, захоплюючи із собою ошуканих плавців». Уявлення про будову світу зробили китів опорами землі, що стоять на вселенській черепасі…

 

Можемо скільки завгодно віддаватися романтиці й захоплюватися морськими велетнями, проте люди завжди ставилися до них по-споживацькому. Є свідчення, що ще за 3000 років до нашої ери гренландські інуїти (ескімоси) добували сірих китів, застосовуючи знаряддя лише з каменю, кісток і дерева. Ранні відомості про регулярний китобійний промисел у Європі стосуються середньовічної Скандинавії та Біскайської затоки в Іспанії.

 

Якщо первісні мисливці використовували геть усього кита, то масовий вилов цих тварин, який почався у XVII столітті, був спрямований на добування ворвані та китового вуса. Жир був паливом і цінною промисловою сировиною, а схожий на пластик вус ішов на гребінці, корсети й навіть стільці. Решту туші по-варварському викидали. Китове м’ясо почали широко споживати лише у ХХ столітті, й то радянські китобої використовували ледве 30 відсотків туші в гонитві за жиром і «зустрічним планом».

 

До речі, центром китобійного промислу СРСР була українська Одеса. Після Другої світової війни Радянський Союз отримав як трофей німецьку китобійну флотилію з 15 кораблів і плавучого заводу з переробки китових туш. Її назвали «Слава». Ходила вона спочатку з норвезькими екіпажами, а потім — із радянськими. Вже з першого піврічного походу «Слава» привезла 384 кити, а з третього — близько 1000. Китобійний промисел став «золотим дном», і його перетворили на хижацьке винищення гігантів по всьому світу. СРСР грубо порушував норми світового права, які обмежували вилов китів, — про це стало широко відомо лише після 1986 року, коли китобійний промисел зупинили.

 

Усе це неподобство привело багато видів китів на межу зникнення. За останніми підрахунками, протягом XX століття було знищено майже 3 мільйони китів. У 1980-х роках комерційний промисел цих тварин заборонили міжнародними угодами. В обмежених обсягах його продовжують вести лише Норвегія, Ісландія та Японія, а також деякі аборигенні народи, для яких це заняття є традиційним.

 

Зате прибуток почали приносити не вбиті, а живі кити. Нині спостереження за цими дивовижними створіннями — дороге, але досить популярне туристичне задоволення.

 

 

 

Китове сафарі

 

Гігантів можна зустріти в усіх океанах і навіть у прісних водах. Більшість великих китів безперервно мігрують зі зміною сезонів. Є дві великі групи цих тварин — у Південній та Північній півкулях.

 

Допомагають побачити китів моряки з турбізнесменами. Тож ось вам місця, в яких можна побачити китів, — у міру віддалення від наших країв.

 

• Лігурія (Італія), Корсика (Франція), Мадейра (Португалія) та інші куточки Середземномор’я — це найближчі до нас узбережжя, де можна поспостерігати за гігантами.

 

• Біскайська затока (Іспанія). Це вже Атлантика, тут часто пропливають кити і косатки, а також дельфіни. Серпень — найкращий час для відвідання.

 

• Шотландія. Із червня по вересень біля скелястих островів Скай і Малл можна зустріти білух, китових акул і дельфінів.

 

• Хусавік (Ісландія) — серед найвідоміших у світі пунктів спостереження за китами, справа тут поставлена на потік. У навколишніх водах водяться малі смугастики, горбачі та біломорді дельфіни. На березі є Центр китів. Приїжджати краще з квітня по жовтень.

 

• Гренландія (Данія). Подорож сюди — справжня пригода. «Китовою столицею» тут вважають містечко Аасіат. Кити припливають до берегів у червні – вересні.

 

• Соловецькі острови (Росія). Влітку можна побачити китів-білух зовсім близько від берега. У південній частині Білого моря живуть близько тисячі білих китів.

 

• Лофотенські острови (Норвегія). Тут, за Полярним колом, є шанси познайомитися з косатками. Із жовтня до середини січня вони в цих місцях ловлять оселедців, яких заганяють цілими косяками.

 

• Азорські острови (Португалія). Це півтори тисячі кілометрів від Європи. Спостереження за китами тут — один з основних видів туризму. Можна побачити близько 20 видів китоподібних, у тому числі синього кита і косаток. Найвдаліший час — квітень – травень.

 

• Херманус (Південна Африка). Це місце — одне з найкращих на Землі, де спостерігають щорічну міграцію китів. Відбувається вона з червня по листопад.

 

• Річка святого Лаврентія (Канада). Північний берег річки — ще одне місце, де в різний час тусуються сині кити, малі смугастики, горбаті кити, північні гладенькі, морські свині та дельфіни.

 

• Затока Самана (Домініканська Республіка). На відміну від більшості названих місць, Домінікана відома в Україні як турнапрямок. Спостереження за китами в затоці Самана пропагується на офіційному рівні й добре налагоджене. Це одне з найзручніших місць на планеті, де можна побачити китів-горбачів у шлюбний період. У січні вони здійснюють подорож сюди з Арктики й залишаються тут до кінця березня. «Серенади» закоханих китів можуть тривати годинами і днями. Спостерігають за гігантами і з катера, і з берега — зі спеціальної обсерваторії в містечку Пунта-Баландра. Екскурсія може включати відвідання морського заповідника і музею китів.

 

• Каліфорнія (США). Узимку в Каліфорнійській затоці люди «спілкуються» із сірими китами. Їх не лякає присутність людини. У водах між Пойнт-Реєс і Санта-Барбарою є шанси побачити горбатих дельфінів, карликових кашалотів і невловимих синіх китів.

 

• Аляска (США). Провівши зиму в теплих водах Каліфорнії, китоподібні мігрують на північ. У національному парку «Глейшер-Бей» є будиночки, які можна орендувати під час міграції китів.

 

• Харвей-Бей (Австралія). Харвей-Бей, що в околицях австралійського Квінсленда, змагається з південноафриканським Херманусом за звання найкращого у світі туристичного місця для спостереження за китами. Клімат острова Фрейзер ідеальний для гігантів у період з липня по листопад. Найчастіше зустрічаються горбачі.

 

• Кайкоура (Нова Зеландія) — усесвітньо відома «точка притягання» китів і тих, хто мріє побачити їх у природному середовищі. У різний час сюди приходять різні гіганти, а кашалоти є завжди.

 

Якщо фірми з організації «китових сафарі» пунктуальні та завбачливі, то об’єкти спостереження при всіх своїх габаритах — часто невловимі. А ще погодні та інші сюрпризи може піднести океан. Тому, попри всі сплачені вами суми за екскурсію, «великої рибки» ви цілком можете не побачити. Але якщо вже зустрічнете гігантів, то не забудете ніколи — гарантуємо! 

 

 

 

НЕ ДЛЯ ЛЕГКОВАЖНИХ

 

Задля безпеки обирайте для «китових сафарі» надійні фірми і виконуйте всі їхні інструкції.

 

Учасникам рекомендують мати зручний одяг, спортивне взуття, капелюх, сонцезахисний крем.

 

Не радять такі екскурсії вагітним, а також тим, хто має проблеми з хребтом і нещодавно переніс операцію. У деяких країнах гіди можуть без пояснень відмовити в екскурсії будь-кому, хто не відповідає цим вимогам, як і п’яним та надміру збудженим туристам.

 

 

 


Адреса редакції:
вул. Кловський узвіз, 15, Київ, 01021
Тел./факс: 254-5190/93, 288-9625
Всі зауваження та питання просимо надсилати за електронною адресою intour.magazin@gmail.com

Всі права захищені. Міжнародний туризм, 2005.

Копіювання та передрук інформації з сайту дозволено тільки з письмової згоди Редакції.

Думка авторів публікацій не завжди відповідає думці редакції.

Відповідальність за достовірність фактів, власних назв та імен, інших відомостей несуть автори.


Туристична виставка UІTT

Welcome to Georgia! National Tourism Award

16-я Азербайджанская Международная Выставка «Туризм и Путешествия»

Медицинский туризм

18-а міжнародна виставка-ярмарок «ТурЕКСПО»

МАНСАНА:: Туристична агенція. Відпочинок на морі. Екзотичний відпочинок. Екскурсійні тури. Гірськолижні тури.