Міжнародний туризм. Журнал про мандрівки та відпочинок детальний пошук

На головнуНаписати листа

Редакція Новини Архів Передплата Реклама Фотобанк
Міжнародний туризм Номер 2 Земляк земляка Хати серед прерії
Номер 2 від 27 березня 2017р.
Номер 2 від 27 березня 2017р.
Welcome to Ukraine
В наступному номері

В номері 2'2017

25 РОКІВ
Навколо світу

АБУ-ДАБІ
Розкіш в ім'я Аллаха

ДМИТРО КОМАРОВ
Виворіт "Світу навиворіт"

КІПР
Більше Пафосу!

КАНАДА

ІЗРАЇЛЬ

МАЛЬТА

ФРАНЦІЯ

ДОМІНІКАНА

ГРЕЦІЯ

ОАЕ

ІНДІЯ

ЄГИПЕТ

НІМЕЧЧИНА

ЧЕХІЯ

 

 

 

 



VIP-клуб
Вояж-колекція
Мистецтво гостинності
Профі-тур
Живий світ
Modus Vivendi
Озброєним оком
Дива заморські
Земляк земляка
Земляк земляка
Хати серед преріїВерсія для друку

1891 рiк. Українськi пiонери

 Хати серед прерії

Саме цього року двоє галичан вирушили до Канади в пошуках нових земель для себе та односельцiв. Iсторiя зберегла їхнi iмена — Iван Пилипiв та Василь Єлиняк iз села Небилова. Канада їм припала до душi, тож Пилипiв зареєстрував дiлянку в околицi Брудергайм, заселену галицькими нiмцями. А вже п’ять рокiв по тому там процвiтало перше українське поселення.

 

Бiльшiсть перших поселенцiв приїздили з Буковини та Галичини. Чому? Причини очевиднi: тi краї вже тодi були густо залюдненi, а хлiборобство стримували гори. Закони Австро-Угорщини, пiд якою були Карпати, дозволяли емiгрувати бодай пiсля того, як вiдслужиш у цiсарськiй армiї. Iз сусiдньої Росiйської iмперiї годi було виїхати будь-коли i будь-куди.

 Хати серед прерії

Канадська влада шукала людей, котрi могли б дати собi раду в неосвоєних пiвнiчноамериканських лiсах та прерiях. I знайшли їх у Карпатах.

 

До Канади дозволяли iмiгрувати лише тим, хто мав щонайменше 100–125 доларiв на прожиття, тодi як до Латинської Америки запрошували найбiднiших i потiм мало не робили з них крiпакiв, змушуючи десятилiттями вiдробляти за «допомогу».

 

Кожна родина українських переселенцiв у Канадi отримувала 160 акрiв землi — величезнi рiвнi квадрати, що їх i сьогоднi видно з борту лiтака. Щоправда, скрізь тут треба було корчувати й засiвати, бо втратиш i цей нелегкий шмат.

 

Але перша справа на новiй землi — помешкання. Спочатку тiсна землянка — бурдей, як називали її буковинцi, такий-сякий прихисток вiд негоди на рiк-два. Згодом — бiльшi хати, точнiсiнько українськi, наче перенесенi з Галичини та Буковини.

 

Тодi у провiнцiї Альберта з’явилися новi Бучач, Вiльна, Пiвденний та Пiвнiчний Кiцманi, навiть Київ.

 

Жилося сутужно. Корчували лiс (а руками українських переселенцiв викорчувано ледь не пiв-Альберти), будувалися та ще заробляли собi на прожиток. На додачу вони розмовляли iншою мовою, носили iнакший одяг, мали власні вiру та звичаї, що рiзнилися вiд усього канадського.

 

У перших поселеннях, будинки в яких дуже нагадували українськi, до 1920-х рокiв з’явилися «народнi доми», школи, крамницi та церкви. Нащадки поселенцiв почали переїжджати до мiст, везучи туди із собою рiднi звичаї. З часом виробився стиль життя, в якому скомбiнувалось українське та захiдноканадське. Колишнi першопрохiдцi почали селитися в типових пiвнiчноамериканських зручних будинках. Змiнилось i ставлення мiсцевих мешканців (це умовно, адже корiннi — тiльки iндiанцi): якщо ранiше українці вважалися мало не тягарем для країни, то тепер заслужили повноправне громадянство і повагу.

 

I все пiшло так, як годилося на Заходi та як i не думалося тим, хто лишився на батькiвщинi.

  Хати серед прерії 

 

 

Рiк 1972-й. Пiдняття спадщини

 

1971 року група мешканцiв провiнцiї Альберта вирiшила вшанувати своїх батькiв і дiдiв, дбаючи про українську культуру. Наступного року їхнє новостворене товариство замислило заснувати щось доти не бачене на захiдноканадських землях — Українське село культурної спадщини. Почали з того, що спецiально вибрали та придбали мiсцину, куди перенесли перші 18 будiвель, старовинні за мiрками Альберти.

 

Село спадщини — таке, яким було заплановане, — потребувало чимало спецiалiстiв: дослiдникiв, дизайнерiв, теслярів, кравчинь, кураторiв, хранителiв та гiдiв. Одне слово, людей, котрi б вишукували по просторах Альберти предмети української старовини та типовi будiвлi, доводили все це до робочого стану та зберiгали. Звiсно, треба було й коштiв. Тож на початку 1980-х Мiнiстерство культури та багатокультурностi (показова назва, чи не так?) разом iз Мiнiстерством громадських робiт Канади допомогли подальшому здiйсненню мрiї товариства. З рiзних куточкiв Альберти звезли споруди, якi репрезентують стиль життя центрально-схiдної частини провiнцiї до 1930 року.

 Хати серед прерії

Так Село стало реальнiстю. 

 

 

 

1997-й. Ласкаво просимо в минуле!

 

Для тих, хто вперше прибуває до Села, та реальнiсть дарує сюрпризи.

 

Українське село культурної спадщини можна було б назвати музеєм просто неба. Усе так: i гiди, й експонати, й екскурси в iсторiю. Якби не ота iрреальна реальнiсть. Варто лише вiдвiдувачам заговорити з «мешканцями» Села, як одразу пригадується Уеллсова Машина часу. Ви їм — про фотоапарат, а вони не знають, що це таке. Втiм, фотографуйте — це не забороняється. Хочете погомонiти з ними про теперiшнє життя в Українi, пiсля розпаду Радянського Союзу, — а вони не розумiють, про що мова. Зате охоче можуть розказати якимось iз буковинських чи галицьких дiалектiв, як вони потрапили до Канади, як ся мають тут, як нудьгують за батькiвщиною та сподiваються на свiтле завтра. А потiм: «Ну, вибачайте, мушу бiгти, бо чоловiк там лiс корчує, маю ще багато роботи...».

 

Як можна здогадатися, «мешканцi» — то працiвники музею, гiди. Вони так вживаються в роль поселенцiв, так вивчають їхнi звичаї та мову, що й сучасним уродженцям Захiдної України годi збити їх із пантелику прискiпливими запитаннями. Українське Село в Альбертi тим i вiдрiзняється вiд багатьох європейських скансенів, що гiди тут не сторожують експонатiв i не просто розповiдають про них, а нiби перевтiлюються в українських першопоселенцiв. Отож iсторiя тут складається не лише з iмен та дат.

 

Вiдреставрованi будiвлi Села вписанi в достовiрне оточення. Подвiр’я, стежки, паркани, вулицi — все це таке, як було до 1930-х рокiв, як i дерева, трави й те, що вирощується на городах.

  Хати серед прерії

Само по собi Село як населений пункт для Канади — екзотика, адже фермери у прерiї традицiйно живуть сiмейними хуторами. Будинки тут розташованi компактно, аби доступнiше представити схiдно-центральну Альберту початку столiття. Звiсно, в часи, вiдтворенi Селом-музеєм, фермерськi обiйстя не гуртувалися так тiсно. Але щоб «вiддалити» їх одне вiд одного, є смуги дерев та багато iншого, що допомагає вiдтворити краєвиди минулих рокiв.

 

У Селi печеться хлiб, варяться обiди, жнивують молотарки та трактори, дiє елеватор, крамницi запрошують придбати щось собi на згадку. На свято люди прямують до церкви й не працюють, аби не грiшити. Хоч коли б ви сюди завiтали — влiтку чи взимку, в будень чи свято, — Село щоразу постане по-новому, як i належить обжитiй мiсцинi.

 

«Жива iсторiя» — так назвали працiвники музею феномен Села. Тiльки ті, хто поважає себе, могли її так «оживити». Вона запрошує пiзнати свiт стiйких людей, котрi дику прерiю зробили Батькiвщиною. 

 


Адреса редакції:
вул. Кловський узвіз, 15, Київ, 01021
Тел./факс: 254-5190/93, 288-9625
Всі зауваження та питання просимо надсилати за електронною адресою intour.magazin@gmail.com

Всі права захищені. Міжнародний туризм, 2005.

Копіювання та передрук інформації з сайту дозволено тільки з письмової згоди Редакції.

Думка авторів публікацій не завжди відповідає думці редакції.

Відповідальність за достовірність фактів, власних назв та імен, інших відомостей несуть автори.


Туристична виставка UІTT

Welcome to Georgia! National Tourism Award

16-я Азербайджанская Международная Выставка «Туризм и Путешествия»

Медицинский туризм

ЯРМАРОК ПОДОРОЖЕЙ-2017

МАНСАНА:: Туристична агенція. Відпочинок на морі. Екзотичний відпочинок. Екскурсійні тури. Гірськолижні тури.