Міжнародний туризм. Журнал про мандрівки та відпочинок детальний пошук

На головнуНаписати листа

Редакція Новини Архів Передплата Реклама Фотобанк
Міжнародний туризм Номер 2 Modus Vivendi Люди неба
Номер 2 від 27 березня 2017р.
Номер 2 від 27 березня 2017р.
Welcome to Ukraine
В наступному номері

В номері 6'2017

ІШГЛЬ
Зіркова зима

ВІТАЛІЙ ЗОРІН
Екстрим і рекорди

ТАЇЛАНД
Новий шлях до Пхукету

МАРОККО
Драйв в пустелі

ТЕРМІТИ
Схована цивілізація

НОВИЙ РІК
народів світу

АВСТРІЯ

ШВЕЦІЯ

СЛОВЕНІЯ

АРУБА

ЗІМБАБВЕ

НЕПАЛ

МАЛАЙЗІЯ

ГРУЗІЯ

УКРАЇНА

 

 

 

 



VIP-клуб
Вояж-колекція
Мистецтво гостинності
Профі-тур
Живий світ
Modus Vivendi
Озброєним оком
Дива заморські
Земляк земляка
Modus Vivendi
Люди небаВерсія для друку
Автор: Марися ГОРОБЕЦЬ. Фото Олександра ГОРОБЦЯ

«Здрастуйте» — «Sawubona»

 Люди неба

Ми — в самiсiнькому серцi загадкового Зулуленду (землi зулусiв), в одному з його селищ — Чакалендi, за 165 кiлометрiв од курорту Дурбан. Мiсце, яке колись було осередком консолiдацiї зулуських племен, сьогоднi є своєрiдним мiстком з їхнього минулого в сучаснiсть. Саме сюди найчастiше привозять туристiв, — адже тут i досi живуть нащадки великого вождя Чаки, що ревно зберiгають свою древню культуру.

 

«Пiдготовку» до зустрiчi iз загадковим свiтом зулусiв можна пройти в мiсцевому магазинчику, придбавши там довiдничок i аксесуари — за бажання. Я не втерпiла й одразу ж начiпляла на себе прикрас, не розiбравшись, що до чого. А як виявилося, всi вони мають певне значення, виражене у формi, кольорi намиста й бiсерного плетива. Можете уявити, що там собi нафантазували мiсцевi хлопчаки, коли я зайшла до поселення у прикрасах, котрi на весь голос «кричали»: «Шукаю собi коханого!»...

 

Тим, хто приїхав сюди бiльше, нiж на день, пропонується готель «а ля зулус», з усiм необхiдним, поданим пiд етнографiчним соусом. Цiни не лише доступнi, а й навiть смiшнi як на таку екзотику; ось лише бронювати номер треба заздалегiдь.

 

 

 Люди неба

Чорний Наполеон i його народ

 

Перш нiж вiдчинити невiдомi дверi, бажано знати, що за ними. Перед тим, як отримати вiд зулуського вождя дозвiл увiйти на територiю племенi, варто хоча б трохи зорiєнтуватися в iсторичнiй долi зулусiв. Так легше зрозумiти сучасний стиль їхнього життя. Отож неодмiнно треба прийняти пропозицiю пройти до невеличкого кiнотеатру i переглянути фiльм про згаданого Чаку — так ви нашвидкоруч перегорнете сторiнки минулого. Повну серiю iз трьох касет можна придбати все в тiй самій сувенiрнiй крамницi.

 

Iнший варiант iнтелектуально «пiдкуватися» перед вiзитом до Зулуленду — прочитати цю статтю.

 

Хто ж такий отой нацiональний герой Чака? На початку своєї блискучої кар’єри — позашлюбний син вождя, що мусив постiйно терпiти знущання й зверхнiсть родичiв та одноплемiнцiв. Можливо, саме цi життєвi складнощi й посприяли перетворенню упослiдженого пiдлiтка на легендарного Чорного Наполеона. Це гучне прiзвисько вiн отримав пiзнiше i, певна рiч, вiд європейцiв, проте воно дуже влучно характеризує не лише його вдачу, а й життєвий шлях.

 

1816 року Чака очолив клан зулусiв i заразом — мiнiатюрну державу завширшки три польоти стрiли. Та минуло кiльканадцять рокiв, i звитяжний вождь уже заволодiв величезною iмперiєю — вiд Iндiйського океану до пiскiв Калахарi. Лише зачувши його iм’я, воїни сусiднiх племен здригалися вiд жаху...

 

Спочатку, як зiзнавався сам Чака, зулуська армiя бiльше нагадувала «збiговисько крадiїв худоби», та зрештою вiн зiбрав 50 тисяч солдатiв, спаяних залiзною дисциплiною, чудово пiдготовлених i озброєних за останнiм словом науки й технiки «чорного континенту». Саме Чака винайшов зулуський ассегай — дротик iз двосiчним клинком на кiнцi — й розробив новаторську вiйськову тактику. Пiдкоривши численнi племена, якi ворогували мiж собою, вiн перетворив їх на єдиний народ — зулусiв.

 

Хоча деякi неафриканськi лiтератори змальовують Чаку як природженого душогуба, авторитетнi джерела наголошують, що вiн став деспотом лише в останнi роки свого правлiння, через що й був убитий. А до того, завойовуючи народи й змушуючи їх переймати культуру зулусiв, вiн дарував їм мир. «В океанi безладу, спустошення i хаосу, якi панували тодi в Пiвденнiй Африцi, миру i безпеки не було нiде, окрiм Великої Зулусiї. Якщо Чака й руйнував, то лише заради того, аби будувати», — так писав бiлий iсторик Рiттер.

 

У нашi днi, пiсля вiдмiни апартеїду й зняття табу на архiви, з’ясувалося, що африканцi до приходу колонiзаторiв зовсiм не жили в бiдностi й занедбаностi. Докази? Будь ласка. Якось усiм зулуським жiнкам за наказом Чаки довелося плести мiшки без зупинки «три днi до i три днi пiсля молодого мiсяця» — для лишків зерна. Або ще одне диво: чорношкiрi селекцiонери-тваринники обiгнали європейську науку мiнiмум на сто рокiв!

 

Вождь замахнувся навiть на могутнiсть чаклунiв, що потребувало неабиякої смiливостi. Чака зняв покрив таємницi з професiї обробки металу, тож ковалi в Зулусiї, бувши до того майже вигнанцями через «спiлкування з чорною магiєю», згодом перетворились на успiшних «свiтських» ремiсникiв, якi кували ассегаї та мотики.

 

В останнi роки життя, що збiглися з появою тут англiйцiв, Чака поставив собi за мету опанувати «премудрiсть бiлої людини». «Вони мають знання, а знання дає силу», — постiйно повторював вiн. Вождь збирався вiдправити до Англiї групу молодикiв для вiйськової пiдготовки, а також «розумних хлопцiв для опанування таємниць писемностi та рахування».

 

Випробувавши зброю бiлих, Чака розчарувався в нiй i заявив, що «ассегай i щит надiйнiшi». Але пiзнiше, у часи правлiння Дингаана — «наполеонового» зведеного брата, зулусам уперше довелось переконатися, що їхнiй проводир мiг помилятися. У битвi з бурами, що вторглись у Зулусiю, загинуло близько 3 тисяч чорних воїнiв. Вiдтодi почервонiлу вiд кровi рiчку Iнкоматi зулуси називають Кривавою. Дингаан утiк, а його брат Мпандi мусив поступитися переможцям чималою частиною iмперiї. Згодом бурiв витiснили англiйцi, якi створили тут провiнцiю Наталь.

 

Але зулуси не були б зулусами, якби склали зброю. Племiнник Чаки, iнкосi (князь-володар) Кечвайо, отримав вiд свого «вуйка» не лише титул «слона всесильного», а й його (не слона, а самого Чаки) таланти. Вiн вiдродив вiйськову машину зулусiв, здатну ефективно протистояти бiлим. На початку 1879 року вперше в iсторiї темношкiрi воїни завдали поразки європейським збройним силам: у бою бiля пагорба Iзандлвана було убито 800 солдатiв доти непереможної британської армiї.

 

В одному з боїв iз зулусами загинув єдиний син Наполеона III (французького), який приїхав до Наталю в складi британського карального корпусу. Мати принца, iмператриця Євгенiя, i британська королева Вiкторiя (вона його обожнювала) послали Луї Бонапарта до Африки у сподiваннi, що вiйськовi заслуги в баталiях iз дикунами дадуть змогу французьким монархiстам посадити його на трон пiд iм’ям Наполеона IV. Британський прем’єр Дiзраелi, котрий розв’язав вiйну в Наталi, навiть мусив пiти у вiдставку через невдоволення виборцiв втратами у Пiвденнiй Африцi.

 Люди неба 

Отож зулуси зажили всесвiтньої слави. Але перевага ассегая над вiнчестером не могла бути тривалою. За допомогою вишколеного 20-тисячного вiйська Великобританiя зламала спротив войовничих тубiльцiв...

 

Та зулуси не зламалися й не розвiялися пiд iсторичними вiтрами. Тому i в нашi часи цей народ зовсiм не виглядає анахронiзмом, а активно творить своє нове життя. Недарма нинi кожен четвертий чорношкiрий мешканець Пiвденно-Африканської Республiки — зулус.

 

 

 

На гостинi у вождя

 

Та годi архiвного пилу — ми вже бiля центральної брами зулуського поселення. Вартовий зi списом i щитом спритно заскочив на оглядову вежу i щосили вдарив у гонг, повiдомляючи всiм, що прийшли гостi. У вiдповiдь пролунав протяжний вигук, — напевно, дозвiл увiйти.

 

Обабiч iдеально вичищених дорiжок, якими ми прямували, були виставленi на огляд гончарнi вироби рiзних форм i розмірів, вивiшенi на тинах (дуже схожих на українськi) шкури тварин, вовнянi ковдри, а подекуди навiть кiстяки рогатої худоби. Затамувавши подих, ми пiдiйшли до ще одних ворiт, звiдки назустрiч уже поважно крокував сам вождь.

 

Виглядав вiн просто шикарно: в леопардовiй шкурi, якихось пiр’їнках, кiсточках (мабуть, оберегах) i босий. Та найбiльше привертала увагу й затьмарювала все iнше його усмiшка — трохи сором’язлива, навiть дитяча, але така щира, що, здавалося, назустрiч iшла знайома тобi, рiдна людина. «Савубона», — привiтався вiн, iз не меншою цiкавiстю розглядаючи нас i запрошуючи пройти до краалю…

 

Зулуси мешкають у краалях — поселеннях, де розташованi по колу хатинки утворюють зовнiшню огорожу, всередину якої на нiч заганяють худобу. Це мiсце водночас i господарське, i священне. Домашнi тварини становлять основне багатство зулусiв. За дванадцять корiв можна «придбати» ще одну дружину!

 

Скiльки дружин мав наш вождь, я так i не з’ясувала — вся худоба паслася собi на вигонi, а запитувати було якось нiяково. Хоча й так зрозумiло, що обшивається i «обпiр’юється» цей поважний чоловiк не однiєю парою жiночих рук...

 

 

 

Прогрес по-зулуському

 

Мешканцi краалю, численнi члени однiєї полiгамної родини, нерiдко бувають досить освiченими, поiнформованими, виступають за ту чи iншу (але обов’язково ту, що вiдстоює «справу прогресу») полiтичну партiю, а щонедiлi чи щоп’ятницi, змiнивши нацiональний одяг (якщо його можна так назвати) на сучаснiший, iдуть до християнського храму чи мечетi. Втiм, як признався один iз вiдомих темношкiрих теологiв, пiсля «духовної їжi», отриманої вiд пастора й мулли, зулуси виходять «напiвголоднi». Африканцевi мало прийняти «бiлу» вiру й долучатися до вiдправи раз на тиждень. Усi iншi днi вiн заповнює анiмiстичними вiруваннями предкiв, що мiцно-премiцно в’їлися в його плоть i кров. Тому, навiть приймаючи християнство чи iслам, зулуси рiдко зраджують «етнографiчний канон», який столiттями формувався на їхнiх землях.

 

Крааль вражає чистотою, попри те, що саме в ньому проходить повсякденне життя племенi. Ще англiєць Генрi Фiн, перший iз європейцiв (1824 рiк), хто проник в iмперiю Чаки, зi здивуванням записав у своєму щоденнику: «Ми не могли й уявити собi, що в народi, вiдомому як «дикий», пiдтримується такий лад i дисциплiна».

 Люди неба

Мушу зiзнатися: спочатку менi здалося, що все це штучне, розраховане переважно на туристiв, але, зазирнувши у шпаринку, те саме побачила й у сусiдньому краалi. Навiть бiльше: зулуська жiнка розсипала з кошика бiлий пiсочок бiля входу до кожної хатини. Гiд, побачивши мою зацiкавленiсть, пояснив, що, за традицiєю, щосуботи жiнки гуртом перекривають дахи свiжою травою або ж замазують глиною щiлини в хатинах. Потiм кожна у власному помешканнi неодмiнно цементує розташоване в самому його центрi мiсце для вогнища. Його розпалюють iз сухих ароматних трав, аби перед поверненням чоловiка з роботи наповнити помешкання приємними пахощами.

 

 

 

«Дикий» етикет

 

У зулусiв прийнято, зайшовши до краалю, насамперед звернутися до старiйшини з привiтанням: «Саубiна, баба!» — «Ми бачимо тебе, батьку!», — а потiм в обов’язковому порядку вмитися. Ще Чака казав, що любить, коли вiд людини «пахне водою», i примушував воїнiв регулярно купатися, не стидаючись наготи i не боячись холоду. Заповiт вождя свято виконується й досi. Тому не варто дивуватися, коли у громадському туалетi бiля раковини зустрінете роздягнену по пояс людину: тут так миються. А перед душем на бензоколонках завжди можна побачити чергу водiїв-зулусiв. Домашнє миття найчастiше закiнчується легким масажем, мистецтвом якого має володiти кожна жiнка. Опiсля вона натирає тiло чоловiка жиром, запашними рослинними олiями i лише тодi запрошує на трапезу.

 

Зазвичай зулуси харчуються двічі на день: зранку й увечерi. Столiв у хатинах нема. Сидiти на голiй пiдлозi — непристойно, тож кожен член сiм’ї має свою власну циновку, яку вiн розкладає у вiдведеному йому мiсцi, залежно вiд свого статусу. Дорослi чоловiки, здатнi «захистити дверi», розташовуються ближче до виходу, праворуч вiд них сiдають старi та хлопчаки, лiворуч — жiнки. Дiвчата зазвичай зайнятi тим, що безупинно пiдносять чистi дерев’янi ложки, якi замiнюють перед кожною новою стравою. Страву подають у двох глиняних мисках: в однiй — чоловiкам, у iншiй — жiнкам. Зулуська кухня складається приблизно з 80 рiзноманiтних страв. Оце так дикуни! Нам вдалося дечим посмакувати, i, щиро кажучи, їхнi кисломолочнi продукти та делiкатеси з товчених горiхiв i бобiв могли б прикрасити меню будь-якого ресторану...

 

...Тим часом вождь запропонував сiдати, i ми зайняли мiсця за всiма зулуськими правилами. Потiм нам продемонстрували процес приготування мiсцевого пива — тсвали. Першою випила жiнка, яка готувала напiй (похвальна традицiя!), а тодi вже налила вождевi й гостям. Смак, скажу вiдверто, специфiчний, але, в будь-якому разi, краще зробити вигляд, що вам сподобалося, — вождь за все дуже вболiває i може покарати бiдолашну броварницю.

 

«Насмоктатися» чоловiковi занадто багато пива означає втратити гiднiсть. Тому поняття «п’яний» у мовi iзизулу замiнюють евфемiзмом «той, хто ганяв кiз», тобто займався справою, не достойною справжнього чоловiка. Iнша рiч — застiльнi бесiди, невiд’ємний атрибут зулуської трапези. Якщо ранiше за глечиком тсвали згадували подвиги Чаки, то зараз кожен чоловiк вважає необхiдним розумiтися на проблемах сьогодення, насамперед полiтичних. Хоч би про що заходила мова, «добрий тон» вимагає вiд спiвбесiдникiв ясностi у висловлюваннях i змагання в ораторському мистецтвi. У тлумачному словнику iзизулу, складеному доктором Брайтоном iще до того, як зулуси виробили писемнiсть, було майже 19 тисяч слiв. Знавцi стверджують, що, незважаючи на складнiсть зулуської граматики, у Наталi не почуєш суржику...

 

Тим, хто все ж «випав iз бесiди», господиня перед сходом сонця ставить (даруйте за натуралiзм) клiзму з рослинних вiдварiв — це викликає, як кажуть зулуси, «очищення з обох кiнцiв». Дещо менш iнтенсивнi клiстири систематично, на молодий мiсяць, роблять собi й самi мiсцевi жiнки. Подейкують, що ця вишукана процедура на довгi роки зберiгає зулускам струнку фiгуру й оксамитову шкiру.

 

 

 Люди неба

Вождю — вождеве, iмпiiмпине

 

Як i в бiльшостi африканських народiв, у зулусiв хлiборобство асоцiюється з дiтонародженням i вважається жiночою справою, а ось скотарство та вiйна — суто чоловiчi заняття. Крiм того, до обов’язкiв жiнок належать усi хатнi справи, тодi як чоловiки працюють лише поза домом. Майже кожен зулус має навички зброяра, коваля та гончара. Є цiлi краалi, що спецiалiзуються на вичинцi шкур, рiзьбленнi по дереву чи плетiннi кошикiв.

 

Зулуським хлопчакам нiколи не дають вештатися без дiла. Навiть якщо нагальної потреби немає, дорослi примушують юнакiв «не давати заснути тiлу» — танцювати, вдосконалювати майстернiсть в улюблених iграх. Серед останнiх особливо популярнi кийковi бої або ж кидання списа у пiдкинутий трав’яний м’яч. Прихильнiсть молодих зулусiв до цих забав така велика, що вони заводять їх дорогою до школи, на базар, на роботу в мiсто, прихопивши iз собою вiдповiднi знаряддя. На жаль, iнодi цi атрибути використовуються i за прямим призначенням, що змушує владу постiйно ставити питання про заборону носити традицiйну зброю в громадських мiсцях.

 

Досягнувши 16–18 рокiв, юнаки потрапляють у вiйськовi краалi, що називаються «клеза». Там вони отримують зброю i «цнотливi» бiлi щити з буйволячої шкiри. Пiсля кожного «подвигу» воїн має право нанести на свій щит чорну пляму (якщо вiн вiдзначився, захищаючи стадо чи полюючи), або червону — якщо вбив ворога. За часiв Чаки це було досить популярно.

 

Аби «набратися чоловiчої сили», юнакам «призначали» пити молоко безпосередньо з-пiд корови, проводити нiч просто неба, змагатися в перегонах з антилопами й повiльно ходити по колючках акацiї. Лише пiсля такого спартанського виховання юнак отримує право називатись iмпi — воїном.

 

За дотриманням традицiй у краалях уважно стежать старiйшини, пiдпорядкованi клану, — амакосi. Їхнiм головним завданням було i залишається збереження залiзної дисциплiни, шаноби до старших, бойового духу, працелюбностi. Протягом столiть у Зулусiї дiяла дивовижна система формування характеру та передачi знань. Завдяки цiй системi й сформувався народ iз гордою поставою та шляхетним серцем.

 

Красу, артистичнiсть i талант зулуського народу ми сповна оцiнили увечерi, коли всiєю «великою родиною» зiбрались бiля багаття. Вождь гордо возсiдав на тронi, поруч зі своєю матір’ю.

 

 

 

Прощальна пiсня

 

Танок i пiсня в зулуськiй культурi глибоко розкривають минуле цього унiкального народу, його вiйськову мiць i витриманiсть. Ну хто, крiм зулуса, змiг би отак задирати ноги разiв по сто без упину? I здатись, як i в бою, тут не можна: поки хлопцi танцюють, дiвчата за ними спостерiгають. Коли ж «на сценi» юнки, кожен «легiнь» теж приглядає собi пару, а потiм стає до танцю з тiєю, котра припаде до душi.

 

Гарно танцюють i спiвають тут усi — вiд малого до старого. Хтось один затягує мелодiю, iнший пiдхоплює, i ллється милозвучна зулуська пiсня про минуле, сучасне, майбутнє... Хоча, чесно кажучи, нам здалося, що далекими перспективами вони не надто переймаються, головне для них — жити так, як звикли, як пiдказує природа, як вимагає серце.

 

...Ближче до опiвночi, коли на небi спалахнули всi сузiр’я пiвденного неба, зулуси взяли запаленi смолоскипи, заспiвали останню молитву й провели гостей. Дiтлахи, чиї оченята, мов тi зiрочки, виблискували у темрявi, простягали до нас рученята, прикрашенi рiзнокольоровими браслетиками i брязкальцями. Я пригорнула гарненьку трирiчну дiвчинку, вiд якої пахло молоком i сухими травами. Мимоволi защемiло серце — так не хотiлося покидати цю дивовижну Зулусiю, цю «небесну» землю на самому краю свiту. Такого суворого й водночас безкiнечно прекрасного свiту...

 


Адреса редакції:
вул. Кловський узвіз, 15, Київ, 01021
Тел./факс: 254-5190/93, 288-9625
Всі зауваження та питання просимо надсилати за електронною адресою intour.magazin@gmail.com

Всі права захищені. Міжнародний туризм, 2005.

Копіювання та передрук інформації з сайту дозволено тільки з письмової згоди Редакції.

Думка авторів публікацій не завжди відповідає думці редакції.

Відповідальність за достовірність фактів, власних назв та імен, інших відомостей несуть автори.


Туристична виставка UІTT

Welcome to Georgia! National Tourism Award

16-я Азербайджанская Международная Выставка «Туризм и Путешествия»

Медицинский туризм

18-а міжнародна виставка-ярмарок «ТурЕКСПО»

МАНСАНА:: Туристична агенція. Відпочинок на морі. Екзотичний відпочинок. Екскурсійні тури. Гірськолижні тури.