Міжнародний туризм. Журнал про мандрівки та відпочинок детальний пошук

На головнуНаписати листа

Редакція Новини Архів Передплата Реклама Фотобанк
Міжнародний туризм Номер 2 Вояж-колекція Тур ХЕЄРДАЛ: «Шукайте рай у собі»
Номер 2 від 27 березня 2017р.
Номер 2 від 27 березня 2017р.
Welcome to Ukraine
В наступному номері

В номері 6'2017

ІШГЛЬ
Зіркова зима

ВІТАЛІЙ ЗОРІН
Екстрим і рекорди

ТАЇЛАНД
Новий шлях до Пхукету

МАРОККО
Драйв в пустелі

ТЕРМІТИ
Схована цивілізація

НОВИЙ РІК
народів світу

АВСТРІЯ

ШВЕЦІЯ

СЛОВЕНІЯ

АРУБА

ЗІМБАБВЕ

НЕПАЛ

МАЛАЙЗІЯ

ГРУЗІЯ

УКРАЇНА

 

 

 

 



VIP-клуб
Вояж-колекція
Мистецтво гостинності
Профі-тур
Живий світ
Modus Vivendi
Озброєним оком
Дива заморські
Земляк земляка
Вояж-колекція
Тур ХЕЄРДАЛ: «Шукайте рай у собі»Версія для друку
Автор: Юлiя КОСИНСЬКА, Олег КРУК

Здається, цю людину не треба представляти українському читачевi, а особливо тим, хто любить подорожi. Не одне поколiння зачитувалося книжками Тура Хеєрдала, стежило за повiдомленнями про його експедицiї та плавання. I все ж, пропонуючи вашiй увазi розмову iз цiєю надзвичайною людиною, варто нагадати найцiкавiшi штрихи його бiографiї.

Тур ХЕЄРДАЛ: «Шукайте рай у собі»

Легенда на ймення «Тур Хеєрдал» бере початок у 1937 роцi, коли 23-рiчний студент-бiолог унiверситету Осло, який із дитинства марив далекими тропiчними країнами, вирiшив «повернутися до природи» — вiдмовившись вiд усiх досягнень цивiлiзацiї, поселитися на одному з полiнезiйських островiв i знайти там рай на землi. Однак дiйснiсть виявилася далекою вiд юнацьких iлюзiй, i через рiк перебування на одному з Маркiзьких островiв молодий мрiйник повернувся додому.

 

Однак там Тур виявив кам’янi статуї невiдомого походження й почув легенди про те, що предки мiсцевих аборигенiв прийшли на острови зi Сходу. Це так зацiкавило його, що вiн облишив бiологiю i вирiшив присвятити себе дослiдженню стародавнiх народiв. Охоплений цiєю лихоманкою, здiйснив експедицiю до Британської Колумбiї (захiдна Канада), перевернув гори лiтератури в бiблiотеках свiту, намагаючись знайти докази того, що Полiнезiя була заселена з Америки. Зрештою, в 1947 роцi вiн повiз свою наукову роботу до Нью-Йорка. Там його чекало гiрке розчарування: нiхто не захотiв навiть читати рукопис — усi вiрили, що полiнезiйцi прийшли на свої розсипанi по океану острови iз Заходу. Один із вiдомих науковцiв, смiючись над Туром, уїдливо порадив: «А ви самi спробуйте на плоту перепливти Тихий океан...».

 

Потiм розпочалася майже фантастична iсторiя «Кон-Тiкi». Тур так перейнявся своєю теорiєю, що пiшов практично на божевiльний крок. Позичив грошей, зiбрав своїх друзiв, за старими малюнками вони збудували плiт iз бальзового дерева в Перу i вирушили у плавання. Задум так нагадував божевiлля, що перуанський уряд взяв iз членiв екiпажу розписки, що вiн не вiдповiдає за їхнє життя. Але через 101 день, здолавши всi небезпеки океану, шестеро смiливцiв висадилися на атолi Рароiа! Свiт був шокований. Їх зустрiчали як героїв в усiх країнах свiту. А книжка про експедицiю, написана Хеєрдалом, стала свiтовим бестселером. Її переклали 67-ма мовами свiту, й навiть сьогоднi вона залишається одним iз найтиражнiших видань.

 

Науковий свiт притих, однак практично не змiнив своєї думки. Проте це мало обходило Тура Хеєрдала, який не зупинявся, й далi шукаючи «свою правду» на Галапагоських островах, островi Пасхи (де вiн з великою експедицiєю провiв цiлий рiк), у Перу, Болiвiї, Еквадорi.

 

У 60-х роках Тур Хеєрдал звернув увагу на можливiсть доколумбових контактiв мiж давнiми цивiлiзацiями Африки й Америки. 1969 року за давньоєгипетськими малюнками вiн збудував папiрусне судно «Ра», на якому разом з iнтернацiональним екiпажем намагався перетнути Атлантичний океан. Проте через недолiки в конструкцiї, якi призвели до часткового затоплення корабля, мореплавцi мусили залишити його, не дiставшись до мети лише на 1/6 маршруту. Невдача не зупинила Тура: через рiк, врахувавши набутий досвiд, вiн створив «Ра II» i зрештою пiдкорив Атлантичний океан, допливши до острова Барбадос.

 

Минуло сiм рокiв, i вiдважний норвежець знову в морi. Збудувавши з очерету корабель «Тигрис», вiн намагається показати шляхи морських контактiв стародавнiх країн у районi Перської затоки та Iндiйського океану. Одинадцять членiв екiпажу з рiзних країн пропливли з Iраку до Оману та Пакистану, а потiм через Iндiйський океан досягли африканської країни Джибутi. Цiкаво, що в цих трьох плаваннях брав участь представник Радянського Союзу Юрiй Сенкевич, який ще пiсля походу на «Ра» швидко змiнив свiй фах — iз лiкаря на професiйного мандрiвника. Саме його очима радянськi люди довгi роки дивилися на свiт у телепрограмi «Клуб кiноподорожей».

 Тур ХЕЄРДАЛ: «Шукайте рай у собі»

А Хеєрдал продовжував дослiджувати свiт у рiзних його куточках. У 80-тi вiн вiв розкопки на Мальдивських островах та в Перу. А на початку 90-х переселився на острiв Тенерифе Канарського архiпелагу, де дослiджував знайденi там схiдчастi пiрамiди, намагаючись вiднайти в них щось спiльне з подiбними спорудами в iнших частинах свiту. Нинi на мiсцi розкопок в мiстечку Гюїмар — етнографiчний музей «Пiрамiди Гюїмару». Саме там ми й зустрiлися з цiєю дивовижною людиною.

 

 

 

Одягнений, як завжди, у свою улюблену сорочку кольору «сафарi», здавалося, вiн щойно повернувся з чергової експедицiї. Привiтний i без тiнi зарозумiлостi, провiв нас до бiблiотеки музею, дорогою розпитуючи про Україну, вiдвiдану ним на початку 90-х рокiв. Його манера розповiдi — з гумором та iскорками в очах — засвiдчила, що тiльки людина величезного оптимiзму могла робити такi неймовiрнi речi. Чого-чого, а життєлюбства й завзяття, як ми переконалися, цiй людинi вистачає навiть у її 86 рокiв.

 

— Дозвольте передати вам вiтання вiд усiх українських шанувальникiв. I спочатку, звичайно, — запитання про те, над чим ви працюєте сьогоднi.

 

— Пiсля розкопок пiрамiд, якi ви щойно бачили, я виступив iнiцiатором створення цього музею, оскiльки зрозумiв, що знайденi схiдчастi пiрамiди мають велике iсторичне значення. Мiй норвезький друг — судновласник Фред Ольсон — погодився викупити всю дiлянку, бо на нiй збиралися будувати дорогу. Завдяки йому тут усе збережено й представлено вiдвiдувачам. Це вже четвертий музей у свiтi, створений за матерiалами моїх експедицiй, — iншi працюють в Осло (музей «КонТiкi»), на островi Пасхи та в перуанськiй Тукумi. Але я не є їхнiм власником: усi музеї вiдразу пiсля заснування перейшли пiд контроль держав, на територiї яких знаходяться, й охороняються законом. Я допомагаю лише в тому, що стосується консультацiй та створення при музеях наукових фондiв.

 

У своїй дiяльностi я був незалежним i залишаюся таким надалi, тому продовжую органiзовувати дослiдження там, де менi цiкаво. Пiсля схiдчастих пiрамiд на Тенерифе я виявив подiбнi в центрi Сицилiї, — за попереднiми даними, вони збудованi за три тисячi рокiв до нашої ери. Вестиму там розкопки разом з iталiйськими археологами — проект їхнiй, хоча спонсоруватиму його я. Зараз чекаємо на дозвiл iталiйського уряду розпочинати розкопки. Однак вiдiбранi мною археологи iз цiєї країни вже почали пiдготовчi роботи — очищують мiсцевiсть i розробляють план. Усе, що можна зробити, вже робиться.

 Тур ХЕЄРДАЛ: «Шукайте рай у собі»

А через музей «Кон-Тiкi» в Осло я також органiзовую дослiдження в Британськiй Колумбiї. До речi, туди вилiтаю пiслязавтра. Тож маю чимало рiзноманiтних проектiв у рiзних частинах свiту. Крiм того, продовжую свою лiтературну дiяльнiсть. Протягом останнього часу опублiкував двi новi книжки, якi зараз перекладаються багатьма мовами.

 

— Зважаючи на популярнiсть ваших книжок у всьому свiтi й, зокрема, в Українi, чи не могли б ви коротко розповiсти про двi останнi?

 

— Наприкiнцi 1998 року вийшла книжка «Кроки Адама», де розповiдається про те, що вiдбувалося зi мною в перервах мiж експедицiями. Адже всi мої попереднi твори були або розповiдями про експедицiї, або науковими дослiдженнями. Але це не автобiографiчна книжка, а популярна розповiдь про людей, яких я зустрiчав, всiлякi цiкавi iсторiї й навiть анекдоти рiзних часiв i народiв.

 

А остання рiч, яку я написав, називається «Без бар’єрiв». Там, до речi, дуже багато iнформацiї про Україну. А йдеться в нiй про походження скандинавiв. Нещодавно я брав участь у засiданнi «круглого столу» iсландських науковцiв з iсторiї та археологiї. Вони вперше опублiкували всi iсландськi саги, перекладенi англiйською, тому маємо сьогоднi багато нової iнформацiї про Гренландiю, вiдкриття Америки тощо. Але я там знайшов iнше — звiдки й коли скандинави та, зокрема, норвежцi прийшли на свої землi. На мою думку, в першому столiттi нашої ери вони вийшли зi схiдного узбережжя Чорного моря, де мали двi держави — одну в районi Азова, iншу на територiї Азербайджану. Це твердження — результат спiвставлення фактiв iсторiї багатьох країн i народiв. Науковцi по-рiзному сприйняли мою теорiю, але зараз, пiд час її обговорення, ми отримуємо дедалi бiльше iнформацiї й через дебати йдемо до iстини.

 

— Чи можливо, що пiсля робiт на Сицилiї ви почнете розкопки на схiдному узбережжi Чорного моря, щоб довести свою теорiю?

 

— Це не моя спецiалiзацiя. Але я пiдтримаю, наскiльки зможу, iнших науковцiв, що працюють у цiй сферi. Я створив два науковi фонди — один в Осло при музеї «Кон-Тiкi», iнший тут, у Гюїмарi, — якi надають кошти через свої науковi комiтети. Тому всi археологи й iсторики, котрi займаються культурними контактами минулого, мають змогу отримати певнi суми грошей, довiвши, що їхнi проекти вартi того. У травнi я буду в Осло, де розподiлятимуться новi гранти. I якщо хтось подасть проекти щодо дослiдження мiграцiї нормандських народiв, то він матиме бiльшу пiдтримку, нiж iншi.

 

— У своїй дослiдницькiй дiяльностi ви не раз iшли проти усталених уявлень, продовжуєте це робити й сьогоднi. Скажiть, що важче для вас — долати сили природної стихiї чи примусити науковий свiт повiрити у вашi теорiї?

 

— Океанiчнi подорожi були для мене, скорiше, видом вiдпочинку в перервах мiж боротьбою з науковим товариством. Наприклад, пiсля експедицiї «Кон-Тiкi» мене атакували в усiх країнах свiту. Однi казали, що бальзовий плiт не може бути добрим плавзасобом, iншi — що я авантюрист або просто шукач пригод. Багато хто тодi не знав, що за освiтою я — бiолог, а крiм того, добре знаю й iншi науки. Я завжди говорив, що часто-густо вiдповiдi на питання лежать на перетинi наук: бiологiї, антропологiї, лiнгвiстики тощо. Цього й нині багато хто не розумiє. Я поплив через Тихий океан зовсiм не в пошуках пригод, а тому що мав багато доказiв своєї теорiї, зiбраних у Полiнезiї та Британськiй Колумбiї. Лише поступово протягом багатьох рокiв я отримував визнання.

 

Хочу сказати, що опозицiя в науцi потрiбна — без неї не буде руху вперед. Але є два типи опонентiв: однi висувають справдi розумнi аргументи, а iншi — просто до останнього захищають свої безпiдставнi теорiї й не дають розвиватися науковому процесу.

 

— Ваша мати була переконаною атеїсткою i дарвiнiсткою. Нам теж свого часу в школi наводили теорiю еволюцiї Дарвiна як доказ матерiалiзму. Хто ви зараз — матерiалiст чи iдеалiст?

 

— Мене виховали мати — атеїстка i батько — нормальний християнин. I те, й iнше давало менi багато матерiалу для роздумiв. Навчаючись на бiолога, я сприйняв роботу Дарвiна як дуже важливий крок у розвитку науки. Без сумнiву, вiн правильно класифiкував i хронологiчно розклав еволюцiйний процес. Але ми повиннi пам’ятати, що сам Дарвiн не був атеїстом, вiн вiрив у еволюцiю тiльки як у виживання видiв. Вiн неодноразово казав, що такi складнi органи, наприклад, як око, не могли розвинутися через еволюцiю.

 Тур ХЕЄРДАЛ: «Шукайте рай у собі»

Коли ми говоримо про еволюцiю життя, то починаємо з живої клiтини, яка подiляється на двi, потiм на чотири, й таким чином створюються дедалi складнiшi форми життя аж до тварин i людей. Але ж сама еволюцiя також повинна бути створена кимось або чимось. Я вiрю в щось надприродне, що дає природi рух. Ми говоримо про еволюцiю в бiологiї, але перед тим, як з’явилася перша жива клiтина, у водi не було нiчого, що б дало їй життя, — лише солi, мiнерали й безплiдна стерилiзована вода. Тому, щоб життя почалося, його треба було створити. Я вiрю в еволюцiю Дарвiна, в її послiдовнiсть, але, гадаю, є щось i поза нашою уявою, поза нашим баченням. Це «щось» i створило все, здатне розвиватися.

 

Мiркуйте самi. Коли ми сидимо тут, нас оточують радiохвилi. Ми не сприймаємо їх, але ловимо з допомогою пристроїв. На мою думку, в найближчi кiлька десятилiть люди винайдуть багато iнших способiв дiзнатися про ще дивовижнiшi речi, нiж тi, що вiдомi сьогоднi.

 

— Ви були свiдком попереднього столiття в рiзних куточках свiту. Яким ви бачите прийдешнє?

 

— Гадаю, людство чекають величезнi змiни, пов’язанi з новiтнiми технологiями. Безперечним фактом є те, що не iснує бар’єрiв, ми всi тепер у цьому свiтi поруч. За один день, за одну годину можемо отримати яку завгодно iнформацiю з будь-якої країни. Здається, навiть людям, якi винаходять нове й нове, складно збагнути, що дiється навколо i до чого це все призведе. П’ятдесят рокiв тому єдиним засобом зв’язку був телефон, а зараз ми, не виходячи з кiмнати, можемо дiзнатися про подiї в будь-якiй точцi планети. Це — неймовiрно. Коли людство зробить iще кiлька крокiв, перед ним постануть кiлька дверей, якi вестимуть i до добра, й до зла.

 

I все ж таки людство повинне змiнитися на краще?

 

— На мою думку, поки що воно залишається таким самим, як i п’ять тисяч рокiв тому. I якщо навiть зазирнемо ще далi у глибину столiть, ми не виявимо помiтних змiн у генах людини. Люди народжуються такими ж, як i їхнi попередники, з тими ж схильностями й iнтересами. Рiзниця — лише у знаннях: наступнi поколiння мають їх бiльше й бiльше. Сьогоднi з комп’ютером та інтернетом ми можемо таке, що навiть важко уявити. Але куди все це нас заведе, залежить вiд нас.

 

— Якi роки у вашому життi ви назвали б найщасливiшими, найцiкавiшими чи найбiльш пам’ятними?

 

— Вважаю, що кожен наступний рiк завжди цiкавiший, нiж попереднiй. Не дивлюся назад, а йду вперед. Кожен рiк приносить щось нове, що дає матерiал для роботи, роздумiв, нових iдей чи знахiдок.

 

— Тодi, може, видiлите якусь зi своїх численних експедицiй — яка з них для вас найцiннiша?

 

— Цiкавими були всi. Та одну з них я видiляю — це експедицiя «Кон-Тiкi». Вона повнiстю змiнила моє життя. Я перестав бути норвежцем, який боявся води i навряд чи колись став би моряком. Я навчився любити океан i почуватися в ньому щасливо й безпечно — навiть на доiсторичному плоту. Це плавання примусило мене дивитись на океан як на друга, а не як на небезпеку. Але найголовнiше — ця подорож докорiнно змiнила мою наукову кар’єру. Жодна iнша експедицiя так не вплинула на долю Тура Хеєрдала.

 Тур ХЕЄРДАЛ: «Шукайте рай у собі»

— У молодi роки ви шукали рай на одному з островiв у Тихому океанi. Нинi ви знову на островi. Можливо, нарештi знайшли свiй рай?

 

— Якщо ви хочете знайти рай, то шукайте його у собi. Не можна купити квиток i поїхати до раю. Це занадто дешево й легко. Проте якщо говорити про острiв Тенерифе, то я знайшов мiсце, яке менi пiдходить бiльше, нiж будь-яке iнше. Я завжди любив жити у тiсному контактi з природою. Тут я маю велику дiлянку, обгороджену стiною, за якою менi нiхто не заважає i не надокучає. Коли не працюю та не студiюю, маю змогу порпатися своїми руками в землi. У мене в саду росте все: вiд бананiв до помiдорiв, — усе, що може дати земля.

 

— Як ви проводите свiй вiльний час, вiдпустку?

 

— Вiльний час у мене в недiлю. Я зi своєю дружиною Жаклiн iду гуляти на природу — далеко в гори, в лiс чи на узбережжя. I так проводимо цiлий день. А справжню вiдпустку я вперше мав лише цього року, коли на Рiздво i Новий рiк мандрував Пiвнiчною Африкою. Провiв там серед арабiв майже три тижнi. Хотiв краще зрозумiти цю частину свiту, яка, я вважаю, є дуже важливою для нас. На жаль, багато людей цього не розумiють, думаючи, що iсламський свiт вiд нас дуже далекий. Я пiзнав їх краще, ознайомився з їхньою культурою, зрозумiв їх ближче (наскiльки це можливо) i зараз вважаю, що вони — добрi християни. Не за церковними канонами, а за самим Христом.

 

— Який ваш iдеал жiнки?

 

— Це дуже iндивiдуально для кожної окремої людини. Я прийшов до свого iдеалу жiнки з Жаклiн. Люблю, щоб жiнка була такою, як речi у природi. А менi подобаються гарнi квiти, гарна природа. Тому хочу, щоб i дружина гарно виглядала. Але все ж таки найважливiшим для мене є її розум, iнтелект, iнтереси. Хоч би якою гарною була жiнка, без цього вона — як лялька.

 

Коли я одружився з Жаклiн, багато хто вважав: це через те, що вона була «мiс Францiя». Проте це не так. Вона була першою на цьому островi, хто прийшов подивитися на пiрамiди, коли газети написали про їх вiдкриття. Жаклiн захоплюється мистецтвом i старожитностями Мексики. Ми зустрiлися на цих пiрамiдах. I зараз вона дуже багато допомагає менi: розбирає гори кореспонденцiї, органiзовує поїздки i навiть друкує, коли цього не встигає секретарка. Вона — чудова. Хоч би де ми з нею були — вiд королiвської родини до iндiанцiв Перу, в нас немає нiяких проблем. 

 


Адреса редакції:
вул. Кловський узвіз, 15, Київ, 01021
Тел./факс: 254-5190/93, 288-9625
Всі зауваження та питання просимо надсилати за електронною адресою intour.magazin@gmail.com

Всі права захищені. Міжнародний туризм, 2005.

Копіювання та передрук інформації з сайту дозволено тільки з письмової згоди Редакції.

Думка авторів публікацій не завжди відповідає думці редакції.

Відповідальність за достовірність фактів, власних назв та імен, інших відомостей несуть автори.


Туристична виставка UІTT

Welcome to Georgia! National Tourism Award

16-я Азербайджанская Международная Выставка «Туризм и Путешествия»

Медицинский туризм

18-а міжнародна виставка-ярмарок «ТурЕКСПО»

МАНСАНА:: Туристична агенція. Відпочинок на морі. Екзотичний відпочинок. Екскурсійні тури. Гірськолижні тури.