Міжнародний туризм. Журнал про мандрівки та відпочинок детальний пошук

На головнуНаписати листа

Редакція Новини Архів Передплата Реклама Фотобанк
Міжнародний туризм Номер 2 Музейний простір Версалимо по Лувру
Номер 2 від 25 березня 2014р.
Номер 2 від 25 березня 2014р.
Welcome to Ukraine
В наступному номері

В номері 5'2018

ЧАРИ ДОМІНІКАНИ

ЦЮРИХ & БАЗЕЛЬ
Зроблено у Швейцарії

МАРОККО
Арабески пустелі

АВСТРАЛІЯ
У сумці революції

КУБА
Екзоти & Раритети

ЛУЦЬК
Ніч у замку

АВСТРІЯ

АВСТРАЛІЯ

НЕПАЛ

АНГЛІЯ

ФРАНЦІЯ

ШВЕЙЦАРІЯ

ІТАЛІЯ

ЄГИПЕТ

УКРАЇНА

 

 

 

 



VIP-клуб
Вояж-колекція
Мистецтво гостинності
Профі-тур
Троянда вітрів
Modus Vivendi
Світ-Освіт
Океан вражень
Правильний вибір
Музейний простір
Музейний простір
Версалимо по ЛувруВерсія для друку
Автор: Арсеній ГЕРАСИМЕНКО. Фото автора.

У тьмяному світлі нового дня золотаві промені сонця обережно ковзають по дахах будинків, чіпляються за димоходи й безшумно провалюються в ще сплячі вулиці та провулки. Стою в довгій низці з людей і автомобілів у надії вирватися з пут паризьких заторів і світлофорів. Я їду до Версальського палацу.

 

ВЕРСАЛЬ. Розкіш епохи

На територію палацового комплексу доводиться пробиратися крізь лабіринт із десятків туристичних автобусів, а через кілька хвилин між мною та палацом звивається черга з кількохсот людей. Адже навіть у будень одному з найбільш розкішних і величних королівських палаців світу популярності не позичати.

У буклетах і путівниках ми звикли бачити кліше дат, цифр і епітетів. Насправді ж історія Версалю — це перелік тисяч людських доль, амбіцій та марнославства, проб і помилок, безумств і примх, радості й розчарування.

Інтер’єри сповнені особливих чарів. Легкий флер далеких часів огортає і поглинає. На якийсь час навіть забуваєш про строкаті натовпи туристів, які голосно висловлюють свій захват і постійно кудись проштовхуються зі своїми фотоапаратиками. Поціновувачі краси та роззяви бурхливим потоком переливаються з кімнати в кімнату, зі століття в століття.

Версалимо по Лувру

Повільно йду вздовж алеї. Під ногами м’яко шелестить гравій. Поруч із білосніжними статуями красуються акуратно висаджені каштани. Здається, ніби прохолодне повітря все ще наповнене свіжістю ранкової роси. Вітер кидає снопи акордів класичної музики. Звучить вона здалеку і немов нізвідки. Ідеальні зелені коридори здаються лабіринтом простору та часу, в них хочеться загубитися. Колись тут розгулювали, любили, мріяли, раділи і плакали королі й королеви, маркізи та пери.

Усе тут інакше — зовсім не так, як усередині палацу. Дуже тихо і майже нікого немає — не в кожного вистачає бажання, часу і сил дійти до краю парку. Версальські сади, ідеально симетричні й ніколи не однакові, рясніють усіма барвами весни. Десь у височині проносяться дрозди і ластівки, під землею вовтузяться кроти, яких так не любив королівський садівник Андре Ленотр. Той самий невгамовний Ленотр, завдяки якому Версаль одягнули у візерунчасту мантію з дивовижних кущів і дерев. У рівномірному диханні пір року сади супроводжують Версаль, як придворні — короля.

Історія Версальського палацу — це насамперед історія короля Людовіка ХIV. Він пояснював своє прагнення зробити Версаль найвеличнішим і найбагатшим палацом у всьому світі не особистими амбіціями, а піклуванням про улюблену вітчизну та її майбутнє. Щоб здобути славу, потрібно вразити.

В історії будівництва були часи, коли роботи велися вдень і вночі, сім днів на тиждень. Королю-сонцю свого часу навіть довелося домовлятись із церквою, щоб та дозволила будівництво палацу в неділю, після Служби Божої. Через постійний поспіх і відсутність порядку нещасні випадки на будові стали буденністю.

Раз за разом під вантажем сумнівів і вельможних примх стиралися на будівельний пил непомічені «проміжні» шедеври архітектури та мистецтва. Версаль перебудовувався незліченну кількість разів і протягом багатьох років. До цього почали ставитись як до дуже дорогої та марнотратної традиції: король укотре побавиться, а придворні й держава вкотре розоряться. Так, замість п’яти років будівництво грандіозного ансамблю розтяглося майже на півстоліття.

Незаперечною заслугою Людовіка в цьому проекті є те, що він усіма силами намагався зробити втілюване тут мистецтво французьким, бо аж надто явним у той час стало наслідування італійців.

«Все можуть королі» — співається в одній пісеньці. Однак можуть вони лише доти, доки у скарбниці є гроші. Іноді здається, що нескінченна історія будівництва Версалю — це історія незліченних боргів. Коли Людовік не мав коштів, він не соромився їх просити.

За ширмою з позолоти, візерунків і шліфованого мармуру ховалося повсякденне життя палацу, огорнуте таємницями та легендами. Поруч зі світом нарочитої пишноти, пристрастей та інтриг під розкішними склепіннями мав місце звичайнісінький побут із клопами, протягами і запахом поту.

Версалимо по Лувру

Шаблонно красиві люди і манери. У них завжди напоготові високі почуття. Мильними бульбашками розлітаються милозвучні фрази. Долі та кар’єри вершаться одним поглядом чи поклоном. Мода більше не створюється в Парижі — вона створюється у Версалі. Якщо сьогодні король-сонце з’явився в новій перуці, завтра в такі ж мають вирядитися всі придворні, хочуть вони цього чи ні. Галантне суспільство розбещене до краю і в боротьбі за прихильність сюзерена готове на все.

Стосунки короля з жінками — не просто банальні сентиментальні історії, гідні кількох сторінок у любовному романі. Кожна із трьох дам, яких по-справжньому кохав монарх, свого часу символізувала окрему епоху життя палацу. Зрештою одна фаворитка пішла в монастир, інша зайняла найкращі покої, а ще одну звели до рівня придворної та переселили на поверх нижче. Версаль ставав то палацом юнацької любові, то осердям політики, то символом процвітання.

Заради власної слави та величі Франції Людовік зробив безпрецедентний крок — відкрив цей палац для всіх і кожного. Аби побувати тут, насолодитися виглядом Дзеркальної галереї, треба було лише мати вигляд, який би відповідав обстановці. Подивитися на дивовижний витвір з’їжджалися з усієї Європи. Більше того, у кожного було право звертатися прямо до короля — усно чи письмово.

Людовік хотів розмістити у Версалі уряд і багатотисячну армію придворних зі слугами. Як монарх він мусив бачити і знати, чим живе двір, адже так ними простіше керувати. В історії Версалю відомі часи, коли в одному з його приміщень могли спати до шести тисяч слуг.

Проте у старості короля вже не захоплювали ні прекрасні сади, ні чудові інтер’єри. Одного разу він навіть проміняв покої з краєвидом парку на невелику кімнату, що виходила на крило, де жили міністри. З часом одягнене в мармур і золото рукотворне щастя втратило в його очах свій блиск, перестало розбурхувати розум і серце. Король-сонце залив у бетон Версалю все своє життя.

І ось король помер. Нехай живе король! Палац перетворився на гробницю — найгарнішу та найпишнішу у світі.

 

ЛУВР. Розкіш епох

Барвисті моделі корабликів безтурботно погойдуються на хвилях Гран-Басен-Рон. Для них ця водойма — ніби океан. Закохані парочки розляглися на вистриженому газоні, а зовсім неподалік група пенсіонерів затято ріжеться в петанк.

Версалимо по Лувру

Повільно підходжу до величного громаддя Лувру. Десь усередині відчуваю легке хвилювання, оскільки після Версальського палацу все в Парижі сприймається інакше.

Якщо золотою епохою Версалю вважається правління Людовіка ХIV, то для Лувру нею є останні кількасот років, у тому числі… наш із вами час. Адже за останні десятиліття він став одним із найбільших і найвідвідуваніших у світі музеїв. Історія Версалю вже написана, історія Лувру пишеться досі, й ми з вами — її персонажі.

У променях полуденного сонця скляна піраміда Лувру спалахує тисячею вогнів. Побудована у 1989-му на честь 200-ліття Французької революції, вона стала символом Лувру ХХ століття і однією з «візиток» Парижа. Хтось не перестає захоплюватися нею, хтось називає її шрамом на обличчі міста.

Лувру-музею передує багатосотлітня історія Лувру-фортеці, Лувру-замку, Лувру — резиденції королів, Лувру-бібліотеки і навіть Лувру-в’язниці. Обтяжливо перелічувати всіх, хто докладав руку до зміни вигляду палацу, починав перебудови і називав чергові досягнення ім’ям улюблених себе.

Один із найбільш значущих внесків у створення Лувру-музею зробив Наполеон Бонапарт. Із педантичністю шкільного вчителя великий полководець збирав у цю скарбничку трофеї із завойованих територій. Так тут опинилося полотно «Шлюб у Кані Галілейській» Паоло Веронезе, вивезене з розграбованої Венеції. Хто знає, чим ще збагатилася б колекція Лувру, якби Наполеона не зупинили в 1812 році...

Дивна виходить історія — німцям удалося вмовити російський Ермітаж повернути їм захоплені під час війни цінності, а італійці ось ніяк із французами не домовляться. До речі, викрадення в 1911 році «Мони Лізи» з Лувру італійцем зробило це полотно дуже популярним.

У 2012 році коридорами палацу прогулялися 10 мільйонів осіб. Тепер ясно, чому про луврські черги ходять легенди. Втім, стояти по квитки судилося лише тим, хто не спромігся придбати їх в Інтернеті й прочитати про потаємні входи, які зовсім і не потаємні.

У різні боки розтікаються сходи та ескалатори, готові доставити відвідувача в обрану ним цивілізацію чи культуру. На відміну від Версальського палацу, в Луврі велика частина інтер’єрів — це лаконічні просторі зали. Насолодитися оздобленням можна хіба що в покоях Наполеона III.

 «Побувати в Парижі й не відвідати Лувр — так само непростимо, як відмовитися від підйому на Ейфелеву вежу», — ця банальна «мудрість» змушує тих із нас, кого вже нічим не здивувати, йти до Лувру тільки тому, що так прийнято і так треба. Ось я поруч із Нікою Самофракійською, а тут я ховаю руки за спиною і ніби намагаюся бути схожим на Венеру Мілоську, а це — найкраще фото з поїздки, Джоконда з відблиском куленепробивного скла над головами десятків туристів.

Версалимо по Лувру

Для багатьох похід сюди обмежується відвідуванням трьох-чотирьох основних експонатів, інші десятки тисяч предметів старовини і мистецтва таким людям можуть бути просто не цікаві. Зате дехто приїжджає сюди багато разів, щоб відкрити для себе ще одну епоху або культуру.

Лувр — не те місце, куди слід іти бездумно та для галочки у списку туристичних принад. Це щось більше, ніж виставка народного господарства й аукціон вражень.

Версаль став надійним притулком для своєї епохи і притаманних їй змін, а Лувр донині змінюється й еволюціонує. Та чи варто порівнювати їх? Обидва колись були королівськими резиденціями, а нині виконують роль музеїв, але зіставляти їх безглуздо. Це як два зовсім різні світи або полюси. У кожного своя історія і своє призначення.

Живемо в епоху, коли міста і країни зводяться з дешевого металу і пластику, коли естетика і візуальна краса приносяться в жертву ефективності капіталовкладень і термінів окупності, коли великі світу цього будують розкішні палаци і ховають їх за високими парканами. Саме тому в людства мало шансів на нові Лувр і Версаль. І саме тому я щасливий бачити красу та розкіш минулого. 

 

ВЕРСАЛЬ

Замок-палац, побудований у 1661– 1710 роках у стилі класицизму на місці замку Людовіка ХІІІ. Разом із величезними Версальськими садами, Великим і Малим Тріанонами, Селом королеви становить єдиний палацово-парковий комплекс.

Над будівництвом працювали найкращі французькі архітектори свого часу: Луї Ле Во, Андре Ленотр, Франсуа д’Орбе, Жюль Ардуен-Мансар, Габріель.

Витрати за неповні 50 років спорудження палацу становили майже 25 726 000 ліврів, або 10 500 тонн срібла, а за сучасними мірками — близько 260 мільярдів євро.

 

 

ЛУВР

Музей — один із найбільших та найвідвідуваніших у світі (понад 10 млн. осіб на рік).

Початково — фортеця ХІІ століття, згодом — королівський палац.

Версалимо по Лувру

Демонструє 35 000 експонатів від найдавніших часів до 1848 року.

Пізніша частина колекцій Лувру передана до інших славетних музеїв Франції.

У 1682 році перетворений Людовіком XIV на місце зберігання королівської колекції мистецтва.

Проголошений музеєм 1793 року, після Французької революції.

Експонати розділені на 8 колекцій: «Стародавній Схід», «Стародавній Єгипет», «Стародавні Греція, Етрурія та Рим», «Мистецтво ісламу», «Скульптури», «Предмети мистецтва», «Образотворче мистецтво, «Графічне мистецтво».

 

o:p


Адреса редакції:
вул. Кловський узвіз, 15, Київ, 01021
Тел./факс: 254-5190/93, 288-9625
Всі зауваження та питання просимо надсилати за електронною адресою intour.magazin@gmail.com

Всі права захищені. Міжнародний туризм, 2005.

Копіювання та передрук інформації з сайту дозволено тільки з письмової згоди Редакції.

Думка авторів публікацій не завжди відповідає думці редакції.

Відповідальність за достовірність фактів, власних назв та імен, інших відомостей несуть автори.


UITT - туристична виставка «Україна - Подорожі та Туризм»

Welcome to Georgia! National Tourism Award

AITF - 18-я Азербайджанская Международная Выставка «Туризм и Путешествия»

Healthcare Travel Expo

Міжнародна виставка «ТурЕКСПО»

МАНСАНА:: Туристична агенція. Відпочинок на морі. Екзотичний відпочинок. Екскурсійні тури. Гірськолижні тури.