Міжнародний туризм. Журнал про мандрівки та відпочинок детальний пошук

На головнуНаписати листа

Редакція Новини Архів Передплата Реклама Фотобанк
Міжнародний туризм Номер 5 Вояж-колекція Місто-джаз
Номер 5 від 01 жовтня 2013р.
Номер 5 від 01 жовтня 2013р.
Welcome to Ukraine
В наступному номері

В номері 5'2018

ЧАРИ ДОМІНІКАНИ

ЦЮРИХ & БАЗЕЛЬ
Зроблено у Швейцарії

МАРОККО
Арабески пустелі

АВСТРАЛІЯ
У сумці революції

КУБА
Екзоти & Раритети

ЛУЦЬК
Ніч у замку

АВСТРІЯ

АВСТРАЛІЯ

НЕПАЛ

АНГЛІЯ

ФРАНЦІЯ

ШВЕЙЦАРІЯ

ІТАЛІЯ

ЄГИПЕТ

УКРАЇНА

 

 

 

 



Вояж-колекція
Мистецтво гостинності
Україна чудес
Мандруйте на здоров'я
Міністерство закордонних страв
Terra Incognita
Профі-тур
Подорож на подію
Живий світ
Modus Vivendi
Озброєним оком
Себе показати
Настрій з натури
Вояж-колекція
Місто-джазВерсія для друку
Автор: Іван ДУДКІН. Фото автора.

Продовжуємо нашу ексклюзивну 5000-кілометрову мандрівку Південними штатами США, організовану авторитетною російськомовною американською туристичною компанією «NEW TOURS» із офісом у Нью-Йорку. Місто-джаз

 

Черга по мистецтво

Часто мандруючи Америкою, я лише тричі бачив там черги. Уперше — біля театральної каси на Таймс-сквер у Нью-Йорку, де продають квитки на вистави Бродвею. Удруге — в центрі емігрантів із колишнього СРСР — нью-йоркського району Бруклін, біля магазину «Продукти з усього світу», куди завезли свіже українське сало. І втретє — біля сірого, нічим не примітного, без будь-яких вивісок і рекламних плакатів дерев’яного бараку в Новому Орлеані, де люд зібрався на джазовий концерт.

Остання черга — чи не єдина в Америці, яка не зникає вже багато десятиліть. А барак насправді є культовим приміщенням, де грають «найсправжніший» у світі джаз, де бувають найзірковіші джазисти світу. Грати там — висока честь. Найкращі музиканти міста і штату Луїзіана дають там щодня три концерти по 45 хвилин кожен. Вартість вхідного квитка цілком людська — 15 доларів. Аби потрапити «на джаз», я простояв у черзі півтори години. І коли нарешті увійшов до зали, був дуже здивований інтер’єром. Приміщення зовсім невеличке, розраховане щонайбільше на 80 осіб. Слухачі сидять на старих примітивних стільцях, табуретах або й спеціальних подушечках просто на підлозі. Хто не встиг сісти — стоїть. Стіни сірі й непривітні. Сцена, до якої ми звикли, відсутня. Музиканти стоять поруч із глядачами. Конферансьє немає. Фотографувати заборонено. Але! Коли маестро взяли інструменти і почали грати, зал завмер і вмить «провалився в нірвану», у світ захмарної насолоди, забувши про всі незручності світу. І зовсім не виключено, що прірва між високодуховним і низькоматеріальним у залі — задумка організаторів концертів. Для контрасту. Велике, значуще і яскраве завжди виглядає значно рельєфніше та ефектніше на тлі дрібного, неістотного та сірого.  Місто-джаз

 

Джаз на похороні

Безкоштовно послухати класний джаз у Новому Орлеані можна без проблем. Він лунає майже цілодобово з численних барів, пабів, ресторанів, стриптиз-клубів, навіть із храмів та в’язниці. На площах, у скверах і парках, на набережній і майже на кожному перехресті можна зустріти вуличних музикантів, котрі з надією на щедрість перехожих виконують джазові композиції на пристойному професійному рівні. Диксиленди там — невід’ємний атрибут сімейних торжеств, пікніків і… так-так, похоронів.

Мені довелося послухати музику і з нагоди такого сумного приводу. На дуже популярному серед туристів кладовищі я спостерігав ритуал поховання. Перед церквою, де прощалися з небіжчиком, а потім і в повільній ході з домовиною, музиканти у традиційно білих костюмах грали урочисті марші та скорботні гімни. Але як тільки труну занесли у склеп, темп і мелодії раптово змінилися. Залунала нестримно весела джазова музика — регтайми, обробки польок і легковажних маршиків. Логіка проста. Душі померлого і так не солодко, для чого її останню путь до Бога супроводжувати сумними мелодіями? Та й рідним померлого стане легше.

До речі, на понад 50 кладовищах міста, починаючи з кінця XVIII століття, небіжчиків ховають не в землю, а над нею, на полицях у сімейних склепах. Нагадую, що 70 відсотків території міста знаходяться нижче рівня моря, і постійні природні катаклізми, насамперед повені, часто вимивають на поверхню все те, що сховане під землею. Як правило, склепи є дво-, три- або чотиримісні. У разі, якщо усипальня повністю зайнята, а хтось із родичів відійшов на той світ «без черги», то померлого здають на зберігання до спеціальних готелів-сховищ. І занесуть «постояльця» у склеп лише тоді, коли там звільниться місце на полиці. А звільниться воно після року й одного дня з моменту смерті когось із попередників. Рештки останнього акуратно покладуть на землю поруч зі свіжою труною. А ще в місті є товариство «Друзі кладовищ Нового Орлеана». За нагоди й бажання можете замовити у них екскурсію. Запевняю — не пошкодуєте. Місто-джаз

 

По річці з музикою

Але поближче до джазу. Незабутнім стало моє знайомство із цією музикою в мандрівці однією з найбільших і наймальовничіших річок світу — Міссісіпі на старому, ще марктвенівських часів, лопатевому кораблику «Креольська королева». Моїм супроводом були неймовірної краси мости через річку, хитромудрі загороджувальні дамби, протоки, болотисті заводі, романтичні острівці, положисті береги з причалами, суденцями та нафтовими вишками, невеличкі поселення на суходолі з височезними, оригінальних форм, барвистими водонапірними вежами, різноманітне птаство, теплий і заспокійливий вітерець, а також чарівливі ритми та мелодії прекрасного новоорлеанського джазу. За давньою традицією, на судна, які плавають по Міссісіпі, завжди запрошують найкращих і найдосвідченіших музикантів. Пейзажі великої річки в супроводі джазу — це тріумф краси природи і генія людини. На свій манір, звісно.

 

Звідки він узявся

І все ж повернуся до того, з чого почав розповідь. До запитання — як і коли виник джаз та чому саме в Новому Орлеані?

Саме слово вперше з’явилося в одній із газет Сан-Франциско 6 березня 1913 року. А в 1917-му один з американських журналів дав «вичерпне» пояснення, що воно таке: «Джаз — це музика, яка змушує людей трястися, стрибати і корчитися». Правда, щодо походження назви музичного стилю є різні думки. Одна з них полягає в тому, що це просто негритянський емоційний, підбадьорливий вигук.

Перші паростки джазу з’явилися в кінці ХІХ — на початку ХХ століття. Але витоки стилю треба шукати в добу завезення африканських рабів на теренах Нового Світу. Основа цієї музики — синтез принципових складових: ритми музичного фольклору Західної Африки, негритянські релігійні (spirituals), світські (blues) та робітничі пісні (work songs), музика менестрелів і вуличних духових оркестрів. Плюс експресія та імпровізація.

Є кілька причин виникнення інструментального джазу саме в Новому Орлеані. Це чудовий збіг обставин. У другій половині ХІХ століття в Америці відбулася низка важливих подій, серед яких знаковими стали закінчення громадянської війни між Північчю та Півднем і відміна рабства. Численні армійські оркестри були розформовані, відтак у крамницях лахмітників з’явилася неміряна кількість усіляких духових інструментів — блискучих, діючих і доступних для будь-якого чорношкірого. Тобто для колишніх рабів, яким украй хотілося самореалізуватися. А музика для багатьох із них була єдиним шляхом до визнання.  Місто-джаз

Додам іще одну деталь: Новий Орлеан завжди не був схожим на жодне місто в Сполучених Штатах. Він буквально пронизаний музикою і танцями. Веселий, гамірний, строкатий, демократичніший і толерантніший до темношкірих людей за інші міста американського Півдня.

Є ще один чинник. Новий Орлеан завжди мав славу «злачного» міста. Найбільший порт Півдня протягом двох століть вабив до себе моряків, рибалок, лісорубів, мисливців, плантаторів і всіляких авантюристів. Увесь цей строкатий люд хотів «кучерявого» життя та задоволень. І місто пропонувало їм його у вигляді повій, алкоголю, наркотиків, азартних ігор… і моря музики. Потреба в останній була дуже великою.

Ключову роль у появі джазу, який забезпечував музичне оформлення бурхливого новоорлеанського життя, зіграла, мабуть, унікальна музична субкультура тамтешніх креолів, які мали негритянсько-французьке походження і в своїй більшості — високу як на той час музичну освіту. Тож у період між 1895 і 1919 роками в Новому Орлеані виникло чимало музичних колективів, які грали найрізноманітнішу музику: блюзи, регтайми, марші, популярні пісні, попурі з оперних увертюр та арій, танцювальні мелодії, свої власні твори... Відомий американський сурмач і композитор Вінтон Марсаліс писав: «Коли всі ці види музики злились в один, народився джаз».

У часи формування джазу народився і найвідоміший джазмен в історії — сурмач, вокаліст і керівник ансамблю Луї Армстронг. Він з’явився на світ саме у Новому Орлеані 4 серпня 1901 року. Дуже цікавою є доля цієї особистості. Луї народився в сім’ї пралі та робітника. Батько майже відразу після появи сина залишив сім’ю, а мати невдовзі «перекваліфікувалася» на повію. Луї залишився без догляду. Семирічного хлопця спочатку прихистила бабця, а потім — одна єврейська родина емігрантів із Литви. Луї багато працював — розвозив вугілля, продавав газети тощо. Невідомо, як би склалося його життя, коли б не прикрий випадок 1913 року. За стрілянину з пістолета на вулиці Луї посадили у в’язницю для кольорових підлітків. Зброю хлопець поцупив під час відвідання матері у її клієнта — поліцейського. Хоч як дивно, тюрма стала його консерваторією та шляхом до світового визнання. Саме там, у в’язничному духовому оркестрі, куди його влаштували для перевиховання, талановитий парубійко швидко навчився грати на тамбурині, альтгорні й корнеті. На момент виходу на свободу Луї вже добре володів технікою гри, що й стало основою його амбітних планів щодо музичної кар’єри.

 

Новоорлеанська кава по-російському

Пізнього вечора, після виснажливої біганини по місту, напередодні свого від’їзду, я завітав до відомого серед кавоманів і шанувальників джазу «Кафе дю Монд». Це в центрі славнозвісного Французького кварталу — осередку індустрії розваг. Вибір кави був дуже широкий. Я замовив найзрозумілішу для мене за назвою — «Black Russian coffee», або «Чорну російську». «Що в чашці?» — запитав у офіціанта. Той пояснив: «Багато кави, горілка, лікер «Калуа», лікер «Самбука» та збиті вершки. Круто… Мабуть, у Росії це традиційний напій… «А чи можна покуштувати всі складові окремо?» — пожартував я. «Без проблем, можу і значно розширити асортимент», — з усмішкою відповів офіціант... Зі сцени лунала вибухова суміш джазових звуків, гідна інгредієнтів моєї кави. В залі було гамірно та весело, люд радів життю.  Місто-джаз

Радість життя — це головне, чим вабить Новий Орлеан. Місто без видатних раритетів та історичного шарму теж здатне зачарувати.

Неймовірно дивне місто! Воно пережило епідемії малярії, руйнівні цунамі, жахливі пожежі, потопи, численні торнадо, розливи нафти, бунти депортованих із Франції злочинців — і при цьому не втратило оптимізму, зберегло свою унікальну ментальність і славу наймузичнішого міста Америки. 

 

ДО АМЕРИКИ — ЕКСКЛЮЗИВНО

Зорганізувала цей ексклюзивний тур і запросила до участі в ньому українського журналіста найвідоміша та найбільша в Америці російськомовна туристична компанія «New Tours» (newtoursusa@yahoo.com) з офісом у Нью-Йорку.

Зайшовши на сайт компанії (www.newtours.us), ви зможете легко вибрати для себе найцікавіший із десятків маршрутів по Америці та інших країнах світу. Ціни — помірні, надається візова підтримка.

 


Адреса редакції:
вул. Кловський узвіз, 15, Київ, 01021
Тел./факс: 254-5190/93, 288-9625
Всі зауваження та питання просимо надсилати за електронною адресою intour.magazin@gmail.com

Всі права захищені. Міжнародний туризм, 2005.

Копіювання та передрук інформації з сайту дозволено тільки з письмової згоди Редакції.

Думка авторів публікацій не завжди відповідає думці редакції.

Відповідальність за достовірність фактів, власних назв та імен, інших відомостей несуть автори.


UITT - туристична виставка «Україна - Подорожі та Туризм»

Welcome to Georgia! National Tourism Award

AITF - 18-я Азербайджанская Международная Выставка «Туризм и Путешествия»

Healthcare Travel Expo

Міжнародна виставка «ТурЕКСПО»

МАНСАНА:: Туристична агенція. Відпочинок на морі. Екзотичний відпочинок. Екскурсійні тури. Гірськолижні тури.