Міжнародний туризм. Журнал про мандрівки та відпочинок детальний пошук

На головнуНаписати листа

Редакція Новини Архів Передплата Реклама Фотобанк
Міжнародний туризм Номер 3 Вояж-колекція За краєм світу
Номер 3 від 01 червня 2005р.
Номер 3 від 01 червня 2005р.
Welcome to Ukraine
В наступному номері

В номері 5'2018

ЧАРИ ДОМІНІКАНИ

ЦЮРИХ & БАЗЕЛЬ
Зроблено у Швейцарії

МАРОККО
Арабески пустелі

АВСТРАЛІЯ
У сумці революції

КУБА
Екзоти & Раритети

ЛУЦЬК
Ніч у замку

АВСТРІЯ

АВСТРАЛІЯ

НЕПАЛ

АНГЛІЯ

ФРАНЦІЯ

ШВЕЙЦАРІЯ

ІТАЛІЯ

ЄГИПЕТ

УКРАЇНА

 

 

 

 



VIP-клуб
Вояж-колекція
Мистецтво гостинності
Україна чудес
Краєвиди душі
Terra Incognita
Профі-тур
Троянда вітрів
Спосіб життя
Мандрівничий ряд
Від свята до свята
Сезони моди
З усіх-усюд
Кімната сміху
Вояж-колекція
За краєм світуВерсія для друку
Автор: Олександр ГРЕКОВ. Фото автора

Рапа-Нуї, Велике Весло або просто — острiв Пасхи. Крихiтна цяточка на мапi серед синього розливу Тихого океану. Так усе виглядає й насправдi, коли втомлений п’ятигодинним перельотом iз чилiйської столицi лайнер нацiлюється на посадкову смугу аеропорту «Матаверi». Тiльки острiв — i бiльше нiчого на всi сторони свiту, в усi боки неозорої водної гладiнi.

Вiдстанi до найближчого суходолу тут справдi рекорднi: узбережжя Чилi, якiй належить територiя, знаходиться за 3500 кiлометрiв, а найближчий острiв — за 2000. Сусiдом мiг би вважатися хiба що Пiвденний тропiк, та це, як вiдомо, суто уявна лiнiя.
Щороку острiв приймає понад 20000 гостей, тобто мiнiмум по десятку на кожну аборигенську душу. Така поважна статистика цiлком виправдана: м’який субтропiчний клiмат без сезону дощiв, хорошi пляжi, чиста вода з постiйною температурою + 25–27°С, плюс до цього — пристойнi готелi, Iнтернет-центр, чiтка органiзацiя турсервiсу. За краєм світу

Але все це лише прелюдiя до того, чим острiв Пасхи вже бозна-вiдколи вабить допитливих i небайдужих. Екзотики, таємниць та чудес на ньому стiльки, що з надлишком вистачило б i на чималу країну. А може, й не на одну. На кожному кроцi тут не обiйтися без слова «унiкальний».

Унiкальнiсть починається вже на територiї Ханга-Роа — головного, найбiльшого i єдиного на островi населеного пункту. По сутi, з будь-якої його точки наштовхуєшся поглядом на кам’янi постатi. Це одвiчнi символи, туристичнi «вiзитки» острова Пасхи i тiльки його.

Дiставатися кудись далеко й довго не треба, всi унiкальностi буквально пiд рукою. Цей шматочок землi — фактично трикутник зi сторонами 16, 18 i 24 кiлометри, тож об’їхати його за один день можна вздовж i впоперек.

Варiантiв пiзнавальних вилазок кiлька: з iндивiдуальним гiдом, у групi з 10–15 осiб на мiкроавтобусi або за класичною формою — групами у бiльшому складi ($35 з особи). Можна винайняти джип ($75 на добу, включаючи вартiсть бензину). Заблудитися неможливо навiть при всьому бажаннi, оскiльки на островi лише двi дороги. А якщо комусь кортить вiдчути себе першовiдкривачем за повною програмою, то пропонуються прогулянки на сумирних i слухняних мiсцевих конячках.

Нарештi, вибiр зроблено, i обабiч звивистого шляху потяглися острiвнi краєвиди. Чимало трав’янистих рiвнин та похилих пагорбiв, де в загорожах пасуться вiвцi й тi ж конi. Мимоволi пригадуються Київщина, Волинь... Але вже присуваються ближче височенькi гори, терпко пахнуть нагрiтi сонцем евкалiптовi гаї, шелестять над затишними бухточками пальми — усе-таки ми в субтропiках, хоча й незвичайних.  За краєм світу

Тим часом гiд встигає розповiсти, що в острова Пасхи є ще кiлька назв, теж досить колоритних. Наприклад, Пуп Всесвiту (це завдяки скелястому конусу в океанськiй водi, який нам тут же показали). Або Око, Що Дивиться в Небо. Обидвi назви мiсцевою мовою запам’ятати чи навiть вимовити складнувато.
I ось перед нами циклопiчний помiст серед рiвної, мов стiл, узбережної луки, а на нiй — такi ж велетенськi фiгури. Помiст (вiн називається «аху») складений з напрочуд точно пiдiгнаних каменiв. А процес пiдняття на нього колосальних iдолiв (по-мiсцевому — моаї) взагалi не пiддається уявi.

На вулканi Рано-Рараку кам’янi боввани подекуди зiбранi докупи, а подекуди розбрелися поодинцi, застигли у рiзних позах, покинутi незакiнченими — бiльшi й меншi, в чудернацьких головних уборах iз червоного каменю й без них. Це найголовнiша таємниця острова Пасхи, з чого почалася i на чому тримається його всесвiтня слава. А ще тут є похмурi печери, вiдомi як людоїдськi. До океану спускаються загадковi кам’янi жолоби, вимурованi в незапам’ятнi часи. Ритуальне село Оронга над кратером вулкана Рано-Кау пов’язане зi стародавнiм i теж загадковим культом людини-птаха. У храмi Аху-Вiна скульптури схожi на кам’янi витвори пiвденноамериканських iнкiв. Вiдновлена фортеця Аху-Тахаї — найстарiша з мiсцевих архiтектурних споруд... Цим перелiк далеко не вичерпаний.

Голландськi моряки, якi вiдкрили острiв у далекому 1722 роцi, були людьми побожними й назвали його на честь Великоднього тижня, коли вони вперше сюди ступили. I неабияк здивувалися, зустрiвши тут представникiв вiдразу кiлькох рас.

То була зовсiм не остання загадка, яку пiднiс свiтовi цей загублений в океанських просторах клаптик земної твердi. Вiдтодi над ними б’ються все новi поколiння науковцiв, але без особливого успiху: пiд час дослiджень виникає бiльше запитань, нiж вiдповiдей. I насамперед — стосовно моаї, яких на островi близько тисячi. Коли й навiщо вирубували їх з вулканiчних порiд? Як перемiщували цих колосiв заввишки вiд 3 до 21 метра i вагою вiд 10 до 90 тонн? До якого людського племенi належали, звiдки взялись i куди зникли тi, хто залишив тут свої (або чиїсь) образи: високий лоб, загострений нiс, тонкi губи, важкi пiдборiддя й надбрiвнi дуги, величезнi вуха?.. I зрештою, хто чи що змусило давнiх скульпторiв раптово припинити свою титанiчну працю?

Але iсторiя та сам острiв мовчать. Багато що могли б розповiсти iєроглiфи на вцiлiлих дерев’яних табличках (до речi, ще одна загадка: у Полiнезiї й на тихоокеанських островах iєроглiфiчне письмо бiльше не зустрiчається). Але знаки цi лишаються нерозшифрованими.

Наблизився до деяких розгадок славнозвiсний норвежець Тур Хеєрдал. Подолавши на своєму плоту «Кон-Тiкi» тисячi миль вiд перуанського порту Кальяо до острова Рароiа, вiн довiв можливiсть (хоча не сам факт) того, що люди з Пiвденної Америки могли припливти до Полiнезiї. Разючi результати дали i його дослiди з пересуванням велетнiв-моаї на островi Пасхи. Iдолiв «кантували» у стоячому положеннi, повертаючи то в один, то в iнший бiк — подiбно до того, як переставляють важкi шафи. Знову ж таки не факт, що у стародавнi часи робилося саме так. Але пiсля дослiду поменшало розмов про помiчникiв-iнопланетян або про мана — таємничу силу пасхальських чаклунiв, якою начебто оживлялися кам’янi статуї.

 За краєм світу Тим часом здогадiв, гiпотез i мiфiв усе ще вдосталь. Дехто, не виключаючи й учених, схильний навiть припускати iснування таємного клану чи ордену, що стоїть на сторожi стародавнiх знань.

Мовчать i порослi лишайниками, потемнiлi вiд часу, негоди та дужих океанських вiтрiв моаї. Лише саркастично кривлять тонкi губи, глузуючи над людською неспроможнiстю проникнути в глибини їхньої епохи. Такий собi кам’яний варiант незбагненної усмiшки Джоконди.

Втiм, невгамовне туристське плем’я не надто сушить собi голови над ребусами минулого. Усе добре в мiру. Втому вiд поїздок та вражень як рукою знiмають рожевий пiсочок, кришталева вода i пальмовий затишок бухти Анакена, густий аквамарин якої зливається з такою ж барвою субтропiчного неба. Чудовий антураж для традицiйного i дуже приємного пiкнiку! Щоправда, й тут не обходиться без пильного нагляду кам’яних iдолiв, вишикуваних у рядок на спiльному п’єдесталi.

Вони схожi на почесну варту. До речi, саме у цьому мiсцi висадився, за легендою, перший король острова Хоту Матуа.А тим часом злiтають над строкатим трикутником острова лiтаки, несучи кого куди — одних назад, до Сантьяго i звiдти в Європу, iнших же — далi, до Полiнезiї, чарiвнiсть якої концентрується в одному словi — «Таїтi». I можете повiрити, це буде чудове доповнення до вражень вiд щойно залишеної землi.

Таїтi — то вже справдi «за краєм свiту». Якщо на островi Пасхи рiзниця в часi з Києвом 7 годин, то тут — аж 12. Тобто, спустившись трапом у аеропорту Фааа (саме так: iз трьома «а»), опиняєшся на прямо протилежному боцi планети. I якби проткнути звiдси чимось глобус пiд певним кутом по дiаметру, то можна влучити десь в Оболонь чи Троєщину. Але й це не все: переночувавши у таїтянський столицi Папеете, ми подалися ще далi, на острiвець Муреа. За краєм світу

Французька Полiнезiя — це 5 архiпелагiв, 35 островiв i 83 атоли, розсипанi, мов пригорща перлин, в океанських просторах. На картi вона знаходиться приблизно посерединi мiж Японiєю, Австралiєю та обома Америками. I дуже вiд них далеко: до Токiо — 9435 кiлометрiв, до Лос-Анджелеса — 6590, а до Австралiї — 5390. Що ж до Європи, то вона, як у казцi, — за тридев’ять морiв, тобто 17700 кiлометрiв. Одначе люди не перестають злiтатися сюди звiдусiль, обираючи оптимальнi маршрути та стикуючи рейси. Мета варта i витрачених грошей, i багатогодинних перельотiв.

Iнакше Французька Полiнезiя iменується ще так: Таїтi та її острови. «Її» — бо вважається, що Таїтi жiночого роду. Це здається резонним, бо тут стiльки краси, ароматiв i барв, що виникають асоцiацiї з чарiвною тропiчною незнайомкою. Вiдтак часто вживане в рекламi слово «рай» навряд чи можна вважати великим перебiльшенням. Не випадково ж, наприклад, острiвець Бора-Бора став усесвiтньо вiдомим мiсцем вiдпочинку для найбагатших i найзнаменитiших. Не дуже перед ним поступається i Муреа, куди вас за 20 хвилин доставить швидкохiдний пором-катамаран чи за 7 — яскраво розцяцькований лiтачок мiсцевих авiалiнiй.

Про вулканiчний масив Муреа — у формi серця — доводилося чути таке: вiн настiльки прекрасний, що розповiдати про нього просто безглуздо. Подiбнi до зелених хмар лiси й ананасовi плантацiї на схилах гiр, прозорi до самого дна лагуни, де виграють усiма веселковими барвами тропiчнi риби й може вирватися з-пiд самих нiг закопаний у пiсок величезний леопардовий скат, чудовий дайвiнг, годiвля акул i нагода безстрашно поплавати помiж ними... Перелiк можна продовжувати без кiнця i все одно розповiдь буде неповною. Не можна оминути увагою й готельних комплексiв з ухилом на бунгало — такими екзотичними, як i комфортабельними, у мальовничих парках та над самими пляжами, а то й просто на водi.

Дуже вразило заповiдне село Тiкi, де не тiльки розважаються, а й знайомляться з дбайливо збереженими полiнезiйськими звичаями та обрядами. Стараннями танцiвника й хореографа Олiв’є Брiака, який колись працював у славетних паризьких кабаре «Лiдо» i «Мулен Руж», вiдроджено i вогненну танцювальну композицiю, i феєричний ритуал таїтянського весiлля. Гостi можуть стати не тiльки глядачами, а й учасниками «одруження». Особливо охоче входять у роль наречених богемнi знаменитостi. Такий «шлюб» не має для молодят правових наслiдкiв, проте разом зi спецiальним свiдоцтвом вони везуть звiдси незабутнi спогади. Цього разу список тих, хто пройшов обряд, поповнили наша олiмпiйська чемпiонка Лiлiя Подкопаєва та її обранець Тимофiй Нагорний. .За краєм світу

Але все на свiтi, навiть у земному раю, має властивiсть закінчуватися. Строкатий літачок жваво перестирибує з Муреа на Таїті, і стрічка нашої подорожі починає розкручуватись у зворотному напрямку. Довго ще не тьмянітимуть враження від поїздки, не зблякнуть кольори на відео- і фотокадрах, привезених з-за краю світу...


Адреса редакції:
вул. Кловський узвіз, 15, Київ, 01021
Тел./факс: 254-5190/93, 288-9625
Всі зауваження та питання просимо надсилати за електронною адресою intour.magazin@gmail.com

Всі права захищені. Міжнародний туризм, 2005.

Копіювання та передрук інформації з сайту дозволено тільки з письмової згоди Редакції.

Думка авторів публікацій не завжди відповідає думці редакції.

Відповідальність за достовірність фактів, власних назв та імен, інших відомостей несуть автори.


UITT - туристична виставка «Україна - Подорожі та Туризм»

Welcome to Georgia! National Tourism Award

AITF - 18-я Азербайджанская Международная Выставка «Туризм и Путешествия»

Healthcare Travel Expo

Міжнародна виставка «ТурЕКСПО»

МАНСАНА:: Туристична агенція. Відпочинок на морі. Екзотичний відпочинок. Екскурсійні тури. Гірськолижні тури.