Міжнародний туризм. Журнал про мандрівки та відпочинок детальний пошук

На головнуНаписати листа

Редакція Новини Архів Передплата Реклама Фотобанк
Міжнародний туризм Номер 5 Мистецтво гостинності Велика Малопольща
Номер 5 від 03 жовтня 2012р.
Номер 5 від 03 жовтня 2012р.
Welcome to Ukraine
В наступному номері

В номері 5'2018

ЧАРИ ДОМІНІКАНИ

ЦЮРИХ & БАЗЕЛЬ
Зроблено у Швейцарії

МАРОККО
Арабески пустелі

АВСТРАЛІЯ
У сумці революції

КУБА
Екзоти & Раритети

ЛУЦЬК
Ніч у замку

АВСТРІЯ

АВСТРАЛІЯ

НЕПАЛ

АНГЛІЯ

ФРАНЦІЯ

ШВЕЙЦАРІЯ

ІТАЛІЯ

ЄГИПЕТ

УКРАЇНА

 

 

 

 



VIP-клуб
Вояж-колекція
Мистецтво гостинності
Мандруйте на здоров'я
Профі-тур
Троянда вітрів
Машина часу
Живий світ
Modus Vivendi
Життя як свято
Мистецтво гостинності
Велика МалопольщаВерсія для друку
Автор: Юлія МАЛА. Фото автора.

Шлях до Малої Польщі (а точніше, до Кракова) розпочався з новенького аеропорту у Львові. Приємно вразили розміри, євростандарти і привітність митників. А от відсутність натовпу пасажирів трохи здивувала й насторожила. Сподіватимемося на збільшення турпотоку після футбольних перипетій.

Летіти до місця призначення зі Львова — трохи менше години комфортабельними лайнерами польської лоукост-авіакомпанії «Eurolot». Не встигаєш помітити, як опиняєшся у Кракові.

 

КРАКІВ. У полоні історії

Так, саме легендарний Краків є центром Малопольщі. Той самий, що свого часу був столицею країни та резиденцією королів.

Приїжджий майже не має шансів тут загубитися — на кожному кроці зустрічаєш центри турінформації, де можна отримати карту міста, брошури й буклети, а також придбати чудові сувеніри.

Старе місто ще з ХІІ століття залишається у своїх середньовічних межах. Давніх мурів не так багато, зате серед їхніх решток — в’їзд для вельможних осіб через башту Барбакан. Звідси VIPи перетинали все поселення, перш ніж потрапити до королівського замку на Вавельському пагорбі. Нині Старе місто оточене зеленою огорожею у вигляді парку, де збираються закохані парочки, стомлені туристи та охоронці порядку.

Центром Старого Кракова вважають Ринкову площу, де на території 200 на 200 метрів зосереджено чи не найвідоміші пам’ятки польської культури. Площа виникла у другій половині XIII століття й була однією з найбільших торговиць тогочасної Європи. Сьогодні про славне минуле нагадують Сукенніце (суконні ряди), на першому поверсі яких продають сувеніри — від банальних магнітів до витончених виробів зі скла, дерева та хутра, а на другому — розташована Галерея польського живопису XIX століття. Велика Малопольща

У межах Старого мiста — близько 30 історичних храмів. У тому числі костел святого Войцеха, збудований ще на межі XI–XII століть. І звісно, окраса міста — ошатна базиліка Успіння Пресвятої Богородиці. З її найвищої вежі щогодини сурмлять сигнал точного часу — хейнал. Не забудьте помахати сурмачу і загадати бажання: якщо він привітає вас у відповідь, усе неодмінно здійсниться.

Загалом складається враження, ніби кожен будинок, ба навіть окремі його частини, є складниками якихось історичних цінностей, які городяни свято шанують. Буквально ходиш по старожитностях. Просто під площею нещодавно відкрили підземний музей. Великий респект польській владі, що активно впроваджує новітні технології для увиразнення «нудної» історії. Можна не лише побачити монети, одяг і знаряддя праці середньовічних краків’ян, оглянути культурні шари крізь скляну підлогу, а й здійснити екскурси в історію завдяки потужним мультимедійним проекторам, дитячому кінозалу та багатьом іншим технозасобам.

Завітали ми й до славетного Вавеля — його королівського замку, кафедрального собору, середньовічних мурів і башт. Вхід платний, але воно того варте. І навіть те, що всередині заборонено знімати, не зупиняє натовп, що прагне дізнатись, яке то воно було — королівське життя. А було воно розкішне та доволі драматичне. 136 фламандських гобеленів, королівські ложа, скрині, стільці та інші атрибути палацового інтер’єру розповідають про побут монархів. Кафедральний собор дивує своїми розмірами та пишнотами, проте водночас дещо пригнічує численними похованнями людей «блакитної крові». Особисто мені сподобалося на одній із трьох веж, де панує Сигізмунд — дзвін вагою 11 тонн. І хоча дертися туди довелося крутими вузькими сходами, нагорі ми забули про все. Повірте, краєвид вартий і плати, і зусиль!

Присвятіть хоча б один день оглядинам Казімежа. Цей старий єврейський район став показовим культурним центром Кракова, а раніше він був окремим містом, де жили тільки євреї. Їхнє спілкування із сусідами поляками обмежувалося торговельними відносинами. Багато трагічних і кривавих подій пережив Казімеж, та навіть після нацистського геноциду зміг розквітнути. Зараз краків’яни для своїх прогулянок обирають тихий і спокійний Казімеж, а велелюдний центр міста — атракція для туристів. Саме тут Стівен Спілберг створив свій шедевр — фільм «Список Шиндлера», за що був відзначений кількома «Оскарами». Туристи відвідують дворик, де знімалися сцени картини. А ще тут безліч чудових кав’ярень і затишних магазинчиків. У районі проводяться великі виставки, концерти, а також семінари i лекції з історії гетто.

У центрі Кракова чекають цілі табуни екскурсійних електрокарів, із яких усі згадані об’єкти можна оглянути за договірною ціною. Але якщо ви справді хочете вивчити місцевість і насолодитися колоритним Краковом, сміливо рушайте пішки — враження будуть іще яскравішими.

 

ЛАНЦКОРОНА. У янгольських горах

Виїхавши за місто, відразу відчуваєш полегшення, спокій і солодкуватий присмак у повітрі. Дорога веде до гірських масивів, звивається схилами та заколисує. Але абсолютно казкові пейзажі будять і надихають.

Зовсім недалеко від Кракова можна потрапити до милих містечок — таких як Ланцкорона, відома своїм літнім Свєнтоянським ярмарком. На ньому ми й побували. Ніби нічого особливого — невеличка площа, де збираються торговці, гості та місцеві мешканці. Але дивишся на цих людей і розумієш, як вони люблять своє містечко, як про нього дбають. Для них тутешня дерев’яна архітектура XIX–XX століть — не просто рядок із підручника. А ще вони ліплять із глини симпатичних кицьок, квіточки, усяку дичину та янголів. Тут, неподалік від місця, де народився Папа Іван Павло ІІ (містечко Вадовіце), янголи — особлива тема. На їхню честь на різдвяні свята ланцкоронці влаштовують фестиваль та обирають найкращий костюм янгола. Велика Малопольща

Нас запросили до участі в майстер-класі з плетіння квіткових вінків. У нас мало що вийшло, а ось місцеві майстрині здивували вмінням створювати квіти з паперу. Та такі, що й не завжди відрізниш від справжніх! Їх і не можна вважати штучними, бо кожна увібрала любов, працю і «зросла» на свіжому гірському повітрі.

 

ДЕМБНО І НЕДЗІЦА. Перлини на дорозі

Дорогою до Закопаного (того самого гірськолижного курорту) можна зазирнути до кількох класних місцинок. Ми завітали до костелу архангела Михаїла в Дембно (ХV століття). Один із найпопулярніших об’єктів на трасі побудований із дерева без жодного цвяха і занесений до Списку ЮНЕСКО. Якщо знадвору споруда вражає надійністю, то всередині втрачаєш мову від неймовірних розписів, які майже не втратили своїх барв за п’ять століть! У храмі вловлюється аромат хвої, адже збудували його з ялиці та ялівця.

До речі, в Малопольщі є цілий турмаршрут, присвячений дерев’яній архітектурі: довжина — 1500 км, кількість об’єктів — 248.

Не змогли минути і замку Недзіца, що біля Чорштинського озера в мальовничій частині Малопольщі, суміжній зі Словаччиною. Колись замок був прикордонним пунктом. На відміну від інших, він зберігся, бо майже до середини ХХ століття перебував у власності приватних осіб. Туристи з усієї Європи приїздять побачити інтер’єри різних епох, «чарівну» криницю і темницю з камерою тортур, піднятися на дах замку й оглянути гірські панорами.

 

ДУНАЄЦЬ. Трохи екстриму

Наша команда дісталася, певно, найочікуванішого етапу подорожі — сплаву річкою Дунаєць (не плутати з Дунаєм). Негода розгулялася не на жарт. Але хіба злякає мандрівних журналюг якийсь дощ? Судячи з активного продажу плащів на підступах до прикордонної річки, така погода тут не дивина. Велика Малопольща

Пліт із дерев’яними лавами та двома керманичами був більше схожий на широкий пласкодонний човен. Нас запевнили, що працюють на сплаві справжні професіонали з досвідом не менше 6 років. І ось наш 12-кілометровий маршрут розпочався. Що далі, то дужчала злива. Навіть оптимістичний настрій нашого капітана не міг нас заспокоїти, а особливо коли він почав жваво вичерпувати воду з човна. Та невдовзі злива стихла, деколи накрапав дощик, і ми нарешті змогли побачити всю велич Пенінських гір. Скелі то бовваніли здалеку крізь завісу мряки, то нависали просто над нами. Чи не кожна мала своє ймення та історію, якою з нами ділилися човнярі.

Загалом подорож вийшла надзвичайно веселою. Майже всі учасники вояжу лишилися сухими. Рафтинг по Дунайцю коштує лише 46 злотих (приблизно 140 гривень). Задоволення — на значно більшу суму.

 

ЗАКОПАНЕ влітку

Колись Закопане для краків’ян, а особливо для місцевої еліти, було не зимовим, а літнім місцем вакацій на свіжому повітрі. З’ясувалося, що місцевість прекрасна, а повітря цілюще будь-якої пори року. Тим паче, що поблизу міста знаходиться значна частина Татранського національного парку.

Місто славиться особливим стилем дерев’яної архітектури. Знані закопанські вілли вирізняються креативністю побудови та майстерним різьбленням. І як же без костелів та монастирів? Одним із найпопулярніших місць паломництва є Храм Божої Матері на Кшептувках, присвячений спасінню Папи Римського Івана Павла ІІ. Місцевий люд спорудив його власним коштом. Велика Малопольща

Хто був на горі Губалувка (1120 м) взимку, той улітку побачить інший, але не гірший краєвид. Місто видно як на долоні. Навпроти граційно постає «красень Татр» — гора Гевонт. Які ж на Губалувці відкриваються неозорі далі, як п’янить свіже повітря!.. Ну, й як же обійтися без яток із сувенірами та кав’ярень. Є навіть невеликий парк атракціонів. Прямісінько під головним офісом канатної дороги починається шлях до центральної вулиці Закопаного — Крупувки. Весь спуск є бурхливим і при цьому дуже комфортним ринком, де продають вироби з вовни, шкіри, деревини, місцевий копчений сир осципек та безліч іншої дрібноти на подарунки. А вже у центрі міста вас зустрічають бутики, ресторани місцевої кухні, кав’ярні та клуби. Одне слово, аби гроші були.

 

БОХНЯ. Солоні надра

Вислів «сіль землі» я зрозуміла лише на глибині 223 метри у соляній шахті в Бохні. Мені, активній пасажирці київського метрополітену, було зовсім не страшно. Тим паче що надсучасні інновації в шахті (здійснені в листопаді 2011 року) захопили всю увагу. Тільки легке пощипування в горлі та на обличчі нагадувало про нашу подорож у бік центру Землі та про лікувально-профілактичний «бонус» прогулянки.

Завдяки новітнім технологіям соляна копальня у Бохні стала серйозною конкуренткою відомій на весь світ шахті Велички (це теж Малопольща). Неймовірні звукові ефекти та мультимедійні екрани створюють під землею реалістичні, іноді аж занадто реалістичні, картини з життя копальні в різні епохи. Ніби на власні очі бачиш, як шахтарі лізуть перевіряти, чи немає викиду метану, — і тут бабах! Вибух газу — й туристи в короткотривалому шоці. А ще у копальні до всього можна доторкнутися й навіть лизнути стіни, аби переконатися, що вони із солі. Велика Малопольща

Гостям бохнянських соляних угідь пропонують асортимент екскурсійних і лікувальних програм — від захопливих екскурсій та квестів до лікувально-профілактичних вправ під наглядом лікаря. Спуски під землю з лікувальною метою проводяться на території санаторію «Суторис». Багато людей приїздять сюди з хронічними захворюваннями дихальних шляхів та дисфункціями опорно-рухового апарату, а від’їжджають зі здоров’ям і неповторними враженнями. Там, унизу, ще й діють каплиця святої Кінги, спортзал і готель з одним (!) номером на 250 місць.

Оглянути можливості та послуги комплексу в Бохні можна на сайті www.kopalniasoli.pl. Та ліпше — наживо. Як i всі інші цікавини великого Малопольського воєводства.

 

МОЖЕ БУТИ ВІДКРИТТЯМ

 

Візу до Польщі оформити відносно нескладно, хоча держава входить до Шенгенської зони. Подати заявку та ознайомитися з усіма правилами можна на сайті консульського відділу посольства Республіки Польща в Україні — www.kijowkg.polemb.net

Валютою держави залишаються злоті (PLN), час для євро ще не настав. На них можна обміняти й гривні. Пункти обміну (кантори) є у великих містах і туристичних місцях. Будьте уважні: навіть у сусідніх закладах курс може значно відрізнятися.

Спілкуватися не складно, але й не просто. Молодь добре володіє англійською, старші розмовляють поганенькою російською. Українською ж порозумітися можна лише на рівні схожості з польською.

Кухня Польщі — смачна та поживна, близька українцям за інгредієнтами й оригінальна за рецептами. В меню переважають м’ясні страви та супи. Широко вживаний елемент — гриби. Будьте готові до величезних порцій за помірними цінами.

 


Адреса редакції:
вул. Кловський узвіз, 15, Київ, 01021
Тел./факс: 254-5190/93, 288-9625
Всі зауваження та питання просимо надсилати за електронною адресою intour.magazin@gmail.com

Всі права захищені. Міжнародний туризм, 2005.

Копіювання та передрук інформації з сайту дозволено тільки з письмової згоди Редакції.

Думка авторів публікацій не завжди відповідає думці редакції.

Відповідальність за достовірність фактів, власних назв та імен, інших відомостей несуть автори.


UITT - туристична виставка «Україна - Подорожі та Туризм»

Welcome to Georgia! National Tourism Award

AITF - 18-я Азербайджанская Международная Выставка «Туризм и Путешествия»

Healthcare Travel Expo

Міжнародна виставка «ТурЕКСПО»

МАНСАНА:: Туристична агенція. Відпочинок на морі. Екзотичний відпочинок. Екскурсійні тури. Гірськолижні тури.