Міжнародний туризм. Журнал про мандрівки та відпочинок детальний пошук

На головнуНаписати листа

Редакція Новини Архів Передплата Реклама Фотобанк
Міжнародний туризм Номер 4 Україна чудес Україна – батьківщина мамонтів
Номер 4 від 18 липня 2011р.
Номер 4 від 18 липня 2011р.
Welcome to Ukraine
В наступному номері

В номері 5'2018

ЧАРИ ДОМІНІКАНИ

ЦЮРИХ & БАЗЕЛЬ
Зроблено у Швейцарії

МАРОККО
Арабески пустелі

АВСТРАЛІЯ
У сумці революції

КУБА
Екзоти & Раритети

ЛУЦЬК
Ніч у замку

АВСТРІЯ

АВСТРАЛІЯ

НЕПАЛ

АНГЛІЯ

ФРАНЦІЯ

ШВЕЙЦАРІЯ

ІТАЛІЯ

ЄГИПЕТ

УКРАЇНА

 

 

 

 



Наш-Ваш ювілей
Вояж-колекція
Мистецтво гостинності
Україна чудес
Мандруйте на здоров'я
Краєвиди душі
Профі-тур
Троянда вітрів
Технологія дива
Озброєним оком
Весь світ театр
Люди-пам'ятки
Україна чудес
Україна – батьківщина мамонтівВерсія для друку
Автор: Наталя МИХАЙЛОВА

Пізній палеоліт у Європі розпочався близько 36 тисяч років тому і закінчився 10 тисяч років тому. Це був справжній розквіт кам’яної доби. Саме тоді були створені шедеври наскельного живопису в печерах Франції та Іспанії, витончені жіночі статуетки з України та Сибіру і, що найцікавіше, грандіозні житла з кісток мамонтів в Україні та на півдні Росії.

 

Україна – батьківщина мамонтів Хоча для людства кам’яний вік був не найкращим часом. Льодовиковий період сягнув кульмінації. Крига скувала європейські землі аж до півночі Іспанії. Південний край вічної мерзлоти пролягав якраз посередині нинішньої України. Клімат тут був, як на сучасній Чукотці: зима холодна і малосніжна, а літо — спекотне й сухе. Зелені та щедрі наддніпрянські землі виглядали непривітно. Безрадісний пейзаж доповнювали скупа тундрова рослинність і великі волохаті тварини.

 

У 2006 році французькі та українські дослідники розпочали спільний проект «Мамонти» за участю Національної академії наук України, Природничого музею CNRS та Національної дослідницької агенції (Франція). Метою проекту стало вивчення життя давніх мисливців на мамонтів пізнього палеоліту Середнього Подніпров’я.

 

Мощі з бивнями

Україна – батьківщина мамонтівПевно, найцікавіше питання, яке постає перед археологами, — як люди співіснували з мамонтами?

 

Палеолітичні мисливці, свідки життя-буття волохатих гігантів, розповіли нам про них мовою мистецтва. У Моравії були знайдені численні, напрочуд майстерно виконані статуетки мамонтів із бивнів та глини (до речі, це найдавніші керамічні вироби у світі). А на стінах французьких печер первісні художники залишили малюнки величних тварин. Усі зображення були священними й використовувались у ритуальних дійствах.

 

Проіснували мамонти паралельно з людьми недовго — останні зникли в Європі близько 13 тисяч років тому. Наші предки про них забули, але знахідки гігантських решток викликали містичні фантазії. Їх вважали скелетами казкових велетнів. Середньовічні релігійні фанатики видавали мамонтові кістки за мощі святих і наділяли їх чудодійними властивостями. Навіть у ХІХ столітті, коли археолог Вікентій Хвойка знайшов кістки мамонта у Києві, городяни вирішили, що відвар зі здоровезних маслаків вилікує їх від усіх хвороб, і масово потяглися на розграбування розкопу…

 

У Сибіру вимерлі мамонти збереглись у вічній мерзлоті аж до нашого часу. Тубільці, знаходячи в землі величезні тіла незнайомих тварин із великими бивнями, схожими на роги, вважали, що це олені, які після смерті потрапили до підземного світу. А американські індіанці охрестили мамонтів «Великими Бізонами».

 

 Для повнішої реконструкції палеоекології стародавньої людини були запрошені фахівці з геології, палеоботаніки, археозоології. В результаті створено інтернаціональну команду за участю вчених із Бельгії, Німеччини, Франції, Чехії, Росії та, звичайно, України. Розпочалися розкопки стоянки у селі Межиріч, де раніше були знайдені чотири мамонтові житла.

 

Робота на розкопі й у таборі — напружена та копітка. Спочатку мініатюрними щіточками та пензликами розчищається культурний шар, причому знахідки акуратно залишаються на своїх місцях. Потім земля просіюється, відвозиться на річку і там промивається. І вже після цього озброєні хірургічним пінцетом і лупою дівчата ретельно дошукують у ній мікроскопічні кісточки або крем’яні лусочки. Наостанок матеріал відправляють у лабораторії, де, власне, і відбуваються наукові відкриття.

 

Українські мамонти — найкращі друзі археологів

Найдивовижніші знахідки, пов’язані з доісторичними велетнями, збереглися саме на наших землях.

 

Пізньопалеолітичні стоянки України вивчаються вже понад сто років. Гучне відкриття першої з них відбулося 1893 року — засновник української археології Хвойка відкрив на київському Подолі славетну Кирилівську стоянку. Кульмінацією грандіозного дослідження стала знахідка бивня, прикрашеного вигравійованою фантастичною істотою.

 

Україна – батьківщина мамонтів Невдовзі, у 1908–1909 роках всесвітньо відомий археолог та етнограф Хведір Вовк разом зі своїм учнем, майбутнім класиком первісної археології Петром Єфименком, розкопав на Чернігівщині Мізинську стоянку. Українські науковці виявили ще кілька пізньопалеолітичних стоянок, які стали всесвітньо відомими.

 

Хоча це й дивно, але донедавна не було вирішено головне питання — чи справді людина полювала на мамонта? Як могли навіть вправні мисливці вбити такого гіганта примітивною зброєю? Може, мешканці стоянок просто використовували рештки загиблих тварин? Адже знайдені в конструкціях жител кістки були принесені туди вже старими й обвітреними. Суперечки про це точилися роками. У Сибіру відомі цілі «кладовища» мамонтів, схожі на сучасні природні могильники слонів у Африці. Може, давні мешканці Подніпров’я саме на таких «цвинтарях» і здобували все необхідне для життя?

 

Таке питання постало і перед дослідниками Північної Америки. Та на одній зі стоянок знайшли рештки мамонта, серед кісток якого були вісім крем’яних наконечників.

 

Відомий американський археолог Джордж Фризон вирішив провести експеримент. Він організував полювання у Національному парку в Зімбабве. Маленька група африканських мисливців за допомогою крем’яних наконечників, подібних до американських, успішно вполювала кількох слонів. Мисливцям перепали туші тварин, а вченим — переконливий доказ ефективності давньої зброї.

 

У Південній Росії та в Україні на стоянках пізньопалеолітичних мисливців теж виявлено кістяні наконечники списів та крем’яні наконечники стріл, причому один застряг у кістці мамонта.

Так існування в давнину полювання на мамонтів було доведено і етнографічно, і археологічно.

 

Українське село Межиріч розташоване у надзвичайно мальовничій місцині, де зливаються річки Рось і Росава. Вечорами, відпочиваючи після спекотного робочого дня на березі Росі, археологи тішилися тим, як вдало вибрали місце для стоянки палеолітичні люди.

База експедиції розмістилась у простій сільській хаті поблизу розкопу. Наша строката міжнародна команда працювала злагоджено. Робочою мовою була англійська, щедро збагачена українськими та французькими ідіомами. Щоранку начальник проекту Стефан власноручно заварював для всіх французьку каву. Проте обід був традиційно українським — усі учасники експедиції, незалежно від країни походження, фанатіли від щирого козацького борщу, який готувала весела подніпровська красуня Алла.

Оповідки про мамонтів увійшли до місцевого сільського фольклору. Одного разу я почула, як місцевий пастух проклинав неслухняну корову: «Щоб тебе мамонт з’їв!».

 

Мамонт — це життя

Україна – батьківщина мамонтівЛюди не просто полювали на цих тварин, життя мешканців стоянки повністю залежало від мамонтів. Бивень був чудовим матеріалом для виготовлення знарядь і прикрас, кістки використовували як паливо, про м’ясо вже годі й казати. Проте лиш на теренах України та Росії з величезних кісток будували монументальні житла, рештки яких збереглися до нашого часу.

 

Вони були знайдені ще на зорi ХХ століття. Спочатку дослідники думали, що це просто величезні скупчення кісток. І тільки у 30-х роках зрозуміли, що це житла! Українськi науковці Іван Шовкопляс та Іван Підоплічко відтворили весь процес будівництва цих дивних споруд.

 

Насамперед доісторичні будівельники встановлювали по колу мамонтові черепи. Фундамент укріплювали декількома ярусами нижніх щелеп, які із зовнішнього боку утворювали подобу орнаменту. Зверху йшов ще один ряд черепів — і все це заввишки майже півтора метра. У палеолітичних людей були свої архітектурні винаходи. Під час розкопок з’ясувалося, що кожне житло оточували ями, заповнені кістками, вугіллям, відходами виробництва і всякою всячиною. Археологи спочатку сприймали їх як смітники. Але ретельні дослідження довели, що із цих ям грунт вибирали для заповнення порожнин у стінах. Так мешканці стоянок знайшли оригінальний спосіб одночасно зміцнити й утеплити свої житла — створили своєрідні фахверки кам’яної доби.

 

Зазвичай стародавні мисливці надавали особливого значення входу в житло. Обабіч нього встановлювали перевернуті черепи і вставляли у них довгі вигнуті бивні, які утворювали «арку». Подібним чином робили й основу даху. Для його опори у долівку вкопували кістки ніг мамонта, а потім вставляли у них жердини. Дах вистеляли шкурами, поверх них вкладали великі кістки та бивні мамонтів, роги оленів. Уся конструкція важила більше тонни. Існує версія, що кістки не тільки утримували покрівлю, а й служили арматурою для снігу, який накидали зверху для утеплення житла.

 

Всередині жител були обладнані місця для вогнищ — теж із кісток мамонта. По кілька багать у кожній оселі: виходить, що в одному житлі мешкало відразу кілька родин.

 

Життя первісних людей не обмежувалося стінами навіть дуже затишного дому. Багато часу вони проводили «надворі». Готували їжу на багаттях, м’ясо зберігали в ямах, наче в холодильниках. Сновигали дворищем туди-сюди, тупцюючи, як ми на своїх кухнях. Під ногами утворювався шар звичайного побутового сміття — дрібні перепалені кістки з вогнищ, скалки кременю... Академік Підоплічко цю «зону активності» не без гумору назвав «топталище». І хоча термін «toptalische» звучить кумедно (треба чути, як його вимовляють французи!), він став міжнародним на кшталт «vodka», «sputnik» і «babushka».

 

На кожній стоянці розкопано по кілька жител. Можливо, люди мешкали в них одночасно — тоді це було ціле селище! З іншого боку, нові будинки могли зводити, коли старі завалювались.

 

Основна мета проекту — вивчення ям (господарських об’єктів) Межиріцької стоянки. Для фахівців їхній вміст — неоціненний матеріал для реконструкції давнього господарства. Однак програма проекту виходить далеко за рамки Межиріча. Щоб скласти повнішу картину первісного життя, вирішили дослідити господарські об’єкти на інших стоянках Дніпровського басейну. І не тільки. Для порівняльного аналізу палеозоологи та палеоботаніки використовують дані з розкопок в інших ландшафтно-географічних зонах — Амвросіївської стоянки мисливців на бізонів на Донбасі, кримської стоянки мисливців на сайгаків Буран-Кая, Семенівського комплексу в Київському Подніпров’ї, стоянок Великий Дивлин у Житомирському Поліссі та Бужанка на Десні.

 

Під знаком Великої Матері

Отже, ми вже приблизно уявляємо, як давні люди жили, полювали і чим харчувалися. Однак не менш цікаве питання — у що вірили стародавні мешканці українських земель? Відповісти на нього допомагають численні витвори мистецтва — священні предмети. Адже в первісному суспільстві не було меж між мистецтвом і віруванням, танцем і ритуалом, художником і шаманом. Коли говорять про мистецтво мисливців на мамонтів, найперше згадують про статуетки жінок, зроблені з бивня. Образ Жінки-Матері — один із найважливіших архетипів первісної міфології та мистецтва. Традиційно палеолітичні митці Західної Європи та Уралу вибирали за моделі пишнотілих красунь, причому особливу увагу приділяли частинам тіла, найважливішим для плодовитості. Натомість статуетки, знайдені на стоянках України, стилізовані настільки, що в них іноді складно вгадати жіночу фігуру — скоріше, вони схожі на прості лопатки. Однак їх неодмінно прикрашали специфічним орнаментом — «меандром». І головне: на них обов’язково присутній трикутник — символ жіночої життєдайної сили.

 

Такий орнамент зустрічається і на доісторичних прикрасах — браслетах. А головне — на загадкових предметах зі стоянки Мізин. Довгі роки вченим не давали спокою ретельно оброблені великі шматки мамонтових кісток із багатим червоним орнаментом. Для чого первісні майстри їх так старанно виконували? Нарешті академік Сергій Бібіков висунув сміливу думку — це первісні музичні інструменти! Щоб довести свою гіпотезу, він запросив музикантів, які створили композицію «для мамонтових кісток» і навіть випустили платівку. Вийшов палеолітичний рок!

 

Очевидно, всі ці витвори мистецтва є частиною одного міфо-ритуального комплексу, в центрі якого — Велика Богиня-Мати. До речі, меандровий орнамент набуває розвитку в мистецтві славетної землеробської Трипільської культури V–ІІІ тисячоліть до нашої ери. І в наш час візерунок, що виник приблизно 29 тисяч років тому, можна знайти на предметах жіночої діяльності — у вишивках, на посуді, на великодніх писанках...

 

Завдяки знахідкам у мамонтових оселях ми можемо уявити, чим займалися прадавні жінки довгими зимовими вечорами. Вони шили одяг зі шкур тварин тонкими голками з бивня мамонта, майже як сучасні швачки. Для скріплення одягу чепурухи кам’яного віку використовували шпильки, які іноді прикрашалися голівками звірів, а значить, мали символічне значення. Адже у первісному суспільстві нічого не робилося заради цікавості або краси. Будь-яке оздоблення виробів чи житла, прикраси або первісний «боді-арт» мали сакральний характер.

 

Дослідження українських мамонтів тривають. Із 2011 року вони ведуться у рамках міжнародної українсько-французької програми «Дніпро» за участю паризького Національного природничого музею та Київського національного університету імені Шевченка.

Французький мамонт — друг українського! 

 

 

ЇХ МОЖНА ПОБАЧИТИ

В Україні чимало доступних для огляду пам’яток, пов’язаних із мамонтами. Найважливіші — в Києві.

Ознайомитися з матеріалами Кирилівської стоянки легко в Національному історичному музеї України (вул. Володимирська, 2).

Оглянути реконструкцію житла з Межиріча, музичні інструменти з Мезина і доісторичні твори мистецтва з кісток мамонта можна в Археологічному музеї Інституту археології та Зоологічному музеї НАНУ (вул. Хмельницького, 15).

Єдиним у світі пам’ятником мамонту півтора століття був монумент біля села Кулішівка на Сумщині. Триметровий чавунний обеліск із зображенням тварини встановлений 1840 року на честь знайденого в цих місцях добре збереженого скелета мамонта.

 

РОСІЯ — БАТЬКІВЩИНА СЛОНІВ

Інтелігентський анекдот радянських часів. ООН оголосила «Рік слона». У США видали книжку «Слони та бізнес», у Франції — «Кохання серед слонів», у Англії — «Слони у Британській Індії», в Ізраїлі — «Слони та єврейське питання»… У Радянському Союзі вийшов тритомник: перший том — «Росія — батьківщина слонів», другий — «Класики марксизму-ленінізму про слонів» і третій — «Слони у рішеннях ХХVIІ з’їзду КПРС». У Болгарії видали чотиритомник: перші три томи — передрук радянського варіанту, а четвертий — «Болгарський слон — друг російського слона».

 

 


Адреса редакції:
вул. Кловський узвіз, 15, Київ, 01021
Тел./факс: 254-5190/93, 288-9625
Всі зауваження та питання просимо надсилати за електронною адресою intour.magazin@gmail.com

Всі права захищені. Міжнародний туризм, 2005.

Копіювання та передрук інформації з сайту дозволено тільки з письмової згоди Редакції.

Думка авторів публікацій не завжди відповідає думці редакції.

Відповідальність за достовірність фактів, власних назв та імен, інших відомостей несуть автори.


UITT - туристична виставка «Україна - Подорожі та Туризм»

Welcome to Georgia! National Tourism Award

AITF - 18-я Азербайджанская Международная Выставка «Туризм и Путешествия»

Healthcare Travel Expo

Міжнародна виставка «ТурЕКСПО»

МАНСАНА:: Туристична агенція. Відпочинок на морі. Екзотичний відпочинок. Екскурсійні тури. Гірськолижні тури.