I правильно. Велосипед їздить по пiску та глинi, горами та лiсом, що вже й казати про асфальт… Ним користуються в будь-яку пору року i будь-яку погоду. Вiн не потребує пального, має досить просту конструкцiю, лагодити яку може навчитися будь-хто. Цей засiб пересування унiверсальний для подорожей туди, де хочеться вiдчути колорит мiсцевостi, насолодитися природою, поспiлкуватися з мiсцевими мешканцями.

Час запитань

Закордоннi велопоходи мають ряд особливостей, i добре, коли всi учасники до них готовi, хоча б морально i теоретично. Як правило, маршрут пролягає малознайомим регiоном, iнодi навiть екзотичним. А значить, немає повного доступу до мап потрiбного масштабу i бракує велосипедних звiтiв у Iнтернетi з iнформацiєю про погоду, населення, похiдний побут... Отже, на цьому етапi чим бiльше запитань ви самi собi поставите, тим лiпше.

Помiркуйте, як спiлкуватиметесь iз мiсцевими? Наприклад, мова Словенiї дуже схожа на українську, тож у нiй вам навiть без знання iноземної буде досить легко знайти житло i їжу. В Iталiї, Францiї абсолютно не знають слов’янських мов, мало того — i англiйська вам не завжди допоможе, тому вивчайте базовi слова i фрази. У В’єтнамi й англiйської не знають, i мiсцева мова така складна, що годi братися — виходить, розпитування про дорогу, придбання їжi чи квиткiв може стати справжньою проблемою…

Чи знаєте ви звичаї та закони тiєї країни, куди збираєтеся, i наскiльки вони вам до душi? Скажiмо, в Iранi у потягах чоловiки i жiнки мусять їздити в рiзних вагонах, якщо тiльки це не подружнi пари.

Якi особливостi роботи магазинiв, банкiв, транспорту? В деяких європейських країнах iснує багатогодинна сiєста — перерва в робочому днi, пiд час якої всi магазини закриваються i поповнити запаси провiзiї дуже складно.

Чи достатньо сумiснi з психологiчного погляду учасники групи? Як правило, закордоннi походи займають значно багато часу, i виразнiше вiдчуватимуться особливостi характеру учасникiв i накопичена втома.

Може здатися дивним запитання: наскiльки держава безпечна для туризму? Хоча є країни, якi пiдходять тiльки для екстриму. Скажiмо, за Сомалi закрiпилася репутацiя пiратської країни, у Камбоджi великi територiї замiнованi, в iнших краях трапляються заворушення…

У який регiон краще поїхати? Наскiльки вiн цiкавий i що там можна подивитися? Чи варто їхати туди саме велосипедом (спека, сильнi вiтри, непередбачувана погода, великi вiдстанi мiж цiкавими мiсцями)? Який тип маршруту буде зручнiшим: радiальний, лiнiйний чи кiльцевий? Чи є небезпечнi звiрi, отруйнi рослини? Чи до снаги подолати тамтешнiй рельєф? Запитуйте себе i шукайте вiдповiдi!

Чи пiдходить регiон за фiнансами? Це дуже корисне запитання. Адже навiть заздалегiдь вiдкладених на вiдпустку грошей може не вистачити. Наприклад, для подорожi у Нову Зеландiю необхiдно мати кругленьку суму не тiльки тому, що туди летiти через пiв земної кулi, а й тому, що день життя у цiй країнi коштує близько 120 доларiв, навiть якщо жити в кемпiнгах i самому готувати їжу.

Коли лiпше їхати? У тропiчних країнах є сезон дощiв, пiд час якого велосипедистам буде дуже некомфортно. В iсламських країнах — Рамадан, коли протягом мiсяця у свiтлий час доби зачиненi всi магазини i заборонено їсти…

Де краще ночувати? Є намети, кемпiнги, приватний сектор, гестхауси, хостели, готелi… Чи необхiдна реєстрацiя, наскiльки вiдрiзняються цiни на житло для iноземцiв?

Побутує думка, що турист не свиня — все з’їсть, та все ж варто враховувати особливостi нацiональної кухнi. Бо занадто гостра їжа деяких народiв здатна зiпсувати вiдпустку цiлiй групi.

Але не будемо вас лякати. Велотуризм чудовий ще й тим, що країну пiзнаєш не лише «на мiсцевостi», а й у теорiї. Тобто — об’ємно!

«Мальбрук у похiд зiбрався»

Ключовi моменти у пiдготовцi до велоподорожi — пiдбiр групи i планування маршруту.

Для вдалого походу бажано, щоб учасники були схожi за фiзичною пiдготовкою, мали спiльнi iнтереси та мету. Досить складно їздити, коли дiвчата хочуть пiвдня позасмагати, а хлопцiв тягне в гори, комусь хочеться подивитися iсторичнi пам’ятки, а комусь — зiбрати гербарiй. I враховуючи те, що велопохiд (хай у якому форматi вiн вiдбувається) — це фiзичнi навантаження. Втома з часом може перерости у перевтому, i з кожним днем люди дедалi менше контролюватимуть свою поведiнку та гiрше сприйматимуть недолiки iнших. Аби мiнiмiзувати конфлiкти, варто перед подорожжю провести так звану скатку: невеликий похiд по Українi, за навантаженням подiбний до найважчих днiв за кордоном. Вiдразу побачите, хто є хто.

Розплановуючи маршрут, раджу прописати його детально за днями, враховуючи мiсця для ночiвель, денний пробiг, рельєф мiсцевостi, покриття дороги, кiлькiсть цiкавин. Неодмiнно потрiбнi днi вiдпочинку (в середньому один-два на тиждень) i можливi мiсця сходу з маршруту на випадок несподiванок (хвороба одного з учасникiв, травма, невдала погода, затримка при проходженнi кордону…). Маршрут має бути до снаги всiм, i не варто розраховувати на максимальне навантаження.

Побутує думка, що мистецтво ходити в походи визначається вмiнням використовувати непотрiбнi речi, взятi замiсть забутих потрiбних... Аби до цього вмiння не вдаватися, варто перед походом скласти список особистих речей i групового спорядження, ретельно його продумати. Узяти тiльки те, без чого не можна, а не те, що раптом знадобиться. Зазвичай об’єм наплiчника чи велобаула удвiчi менший, нiж об’єм речей, якi потрiбно туди покласти.

I все-таки у закордоннi подорожi бажано брати сувенiри з України. Мiсцевi мешканцi зазвичай радо зустрiчають мандрiвникiв, з ентузiазмом їм допомагають, i хочеться вiддячити чи залишити подаруночок на згадку. Не берiть тiльки крихкого, ламкого i важкого.

Запорука безпроблемної подорожi — справне спорядження. Перевiрте його справнiсть i свiжiсть. Якiсь деталi зношенi бiльше нiж на половину свого ресурсу? — без вагань їх замiнiть. Цим залiзом можна скористатися й пiсля повернення в Україну.

I на завершення теоретичної частини нагадаю: не варто переоцiнювати свої можливостi й недооцiнювати можливi обставини. Легковажнiсть коштує дуже дорого.

Iз власного досвiду

Моя перша закордонна велоподорож була мiсячним походом по Iндiї, в основному по Гiмалаях. Тодi тi краї ще не були такi шалено популярнi, тож мало хто мiг розповiсти нам, як воно там їздиться. Мандрiвка зробила небанальною iстину: ретельна пiдготовка — гарантiя успiху.

I все ж нiхто не застрахований вiд несподiванок, а тому в багажi треба мати вдосталь здорового глузду, оптимiзму й кмiтливостi. Перед початком того маршруту, зiбравши велосипеди, ми виявили, що в одного «залiзного друга» вiдпала деталь, без якої їхати неможливо… Просто вiдпала! Якщо вдуматися, не дивно: вiсiм годин льоту, кiлька годин на машинi, пiвдоби в потязi — випробування не тiльки для людей, а й для технiки. Для зарубiжних велоподорожей пiдбираються велосипеди максимально надiйнi та комфортнi (синонiм до слова «дорогi»), тож запчастини для них в Iндiї вдень з вогнем не знайдеш… На допомогу прийшла фантазiя. Деталь була замiнена шматком полiетиленової пляшки i, хоч як це дивно, витримала не тiльки весь гiмалайський похiд, а ще й сезон по українських горах!

Усвiдомлено пiдготовлений маршрут — це половина справи. Оскiльки бiльшiсть людей прив’язанi до роботи та сiм’ї, треба повернутися з походу вчасно. I враховуючи те, що в бiльшiсть країн велотуристи вирушають тiльки раз (у свiтi ж є ще стiльки цiкавого!), потрiбно готувати маршрут так, аби все встигнути побачити й вiдчути. Враховуйте рельєф мiсцевостi, покриття дороги, кiлькiсть визначних пам’яток, а особливо те, що втома накопичується. У жодному разi не плануйте денний кiлометраж за домашньою звичкою одноденних походiв. У мене була досить кумедна iсторiя 2007 року у велотурi по Гiмалаях. Пiдiбралася дуже сильна компанiя, бiльшiсть членiв якої мали серйозний досвiд в iнших видах туризму. На органiзацiйному зборi, де я розповiдала про особливостi країни, подорожi й пiдготовки, один хлопець сказав: «А чому в день лише п’ятдесят кiлометрiв? Це ж так мало!» I справдi, для добре пiдготовленого велосипедиста пiвсотнi кiлометрiв — не вiдстань. Та гори є гори. Уже на другий день подорожi, на двадцятому кiлометрi пiдйому цей же учасник каже менi: «Масяню, твоя правда, одна рiч — планувати маршрут, лежачи на диванi, а зовсiм iнша — цей маршрут долати…» До речi, цей же хлопець тепер самостiйно органiзовує зарубiжнi велопоїздки.

До теми психологiчної сумiсностi. Спортивний туризм поступово привчає поводитися безконфлiктно. Рiк тому ми з одноклубником подались у мiсячну велоподорож по Вiрменiї та Iрану. Рельєф Вiрменiї (гориста мiсцевiсть iз крутими пiдйомами) та культура Iрану (країна, де треба суворо дотримуватися мусульманських правил навiть iновiрцям) створювали певнi складнощi, та ми були до них готовi. А головне, наш досвiд давав змогу тримати ситуацiю пiд контролем i проїхати всi 1300 гiрських кiлометрiв «душа в душу».

I про «нацiональнi особливостi». Вiдомо, що в Iндiї не можна подавати людинi при спiлкуваннi лiву руку, в Таїландi показувати ступню, що в Грузiї важко вiдмовитися вiд застiлля, а в бiльшостi країн Європи заборонено ставити намети поза кемпiнгом. Та це все нiщо, порiвняно iз законами деяких країн — вони просто-таки загрожують життю. Наприклад, не дай Боже в Iранi дiвчинi з’явитися на людях у звичнiй для українцiв велоформi…

До речi, велосипедний туризм вiдрiзняється вiд курортного вiдпочинку ще й тим, що до його прихильникiв у будь-якiй країнi ставляться дуже позитивно i готовi їм багато пробачати. Проте все-таки не варто забувати, що за кордоном ми — гостi. А ще ми там представляємо Україну: в багатьох мiсцях, куди забираються велотуристи, мiсцевi мешканцi бачать українцiв уперше й востаннє у життi. То нехай нас запам’ятають чемними i вiдкритими людьми!

Так, велопоходи — рiч проста лише на перший погляд. Та при цьому вони забезпечують адекватну вiддачу у враженнях, спiлкуваннi та спогадах. А якщо сумнiваєтесь у своїх навичках, не варто ризикувати — довiрте органiзацiю вашої першої закордонної велоподорожi досвiдченим i вiдповiдальним людям iз вiдповiдного турклубу.

Перше враження дуже важливе. А там — як по маслу…