Цей острiв розмiром з Угорщину — справжнiй рекордсмен. По-перше, мiсто Рейк’явiк вважається найпiвнiчнiшою столицею свiту. По-друге, найперший парламент був створений саме в Iсландiї. По-третє, країна є володарем найбiльшого у свiтi льодовика (якщо не брати до уваги полюси), що називається Ватнайокуль, займає 1/3 острова i має кiлометрову товщину. А ще в Iсландiї гуркоче найпотужнiший у Європi водоспад — Детiфос…

Завершуючи цей список, я раптом дiзналася, що авторитетне британське видавництво «Lonely Planet» склало свiжий рейтинг найпривабливiших країн для подорожей. I як ви гадаєте, хто в ньому лiдирує? Звичайно, Iсландiя!

Що ж вабить у цей далекий край? Казкова природа, спадщина вiкiнгiв, мiстичнi тролi, тисячi водоспадiв… А ще — цiни, удвiчi нижчi пiсля економiчної кризи!

Усе починалося з мрiї…

I саме кризою менi грiх було не скористатися. Адже ще кiлька рокiв тому таку поїздку могли собi дозволити лише найближчi сусiди iсландцiв та нашi олiгархи.

Скiльки себе пам’ятаю, завжди мрiяла потрапити в цей загадковий край. Щиро кажучи, географiєю почала цiкавитися лише завдяки Iсландiї — єдинiй плямi на мапi, якою мене зумiла захопити вчителька. Саме там реально побачити наживо всю взаємодiю геологiчних процесiв, починаючи вiд активностi гейзерiв i закiнчуючи виверженням вулканiв!

Найкращий перiод для поїздки в Iсландiю — з червня по серпень. Рекла

муються ще й травень та вересень, але я їх не раджу — може бути дощова, холодна й вiтряна погода. Взагалi вона тут дуже примхлива. Iсландцi кажуть: «Якщо вам не подобається наша погода, зачекайте п’ять хвилин…»

Проте лiто в Iсландiї — це казка! Нiчого подiбного не бачила в життi й, нарештi вiдвiдавши цю країну, тепер можу з певнiстю сказати, що вона моя улюблена!

… та iз центру планети

Почала знайомитися з Iсландiєю iз вулкану Снайфедльс на пiвостровi Снайфедльснес. Це ворота до серця нашої планети, змальованi у романi Жуля Верна «Мандрiвка до центру Землi». Взагалi ця крижана вершина вважається однiєю з найсильнiших енергетичних точок свiту. Та особисто я, долаючи вулканiчний конус, вiдчувала насамперед пронизливий холод: не була готова за один день зi спекотного Києва пiрнути в майже арктичнi широти.

Iз самого початку здивували три речi. По-перше, iзольованiсть жител i вiдсутнiсть мiсць, де можна елементарно попити кави та знайти «дамську кiмнату». По-друге, вiдстанi, яких я й уявити не могла, адже на картi Iсландiя виглядала маленькою плямкою. У реальностi ж це дуже великий суходiл iз неiдеальними дорогами. Ось i вийшло, що першого ж дня, здолавши близько 1000 кiлометрiв вiд мiжнародного аеропорту до захiдних фiордiв за 20 годин, бiльше керувати авто я вже не хотiла… А по-третє, вiдсутнiсть звичної ночi. Улiтку на островi майже весь день свiтло (полярний день). При цьому ваш органiзм i опiвночi залишається пiдозрiло бадьорим. Але така гiперактивнiсть через тиждень дається взнаки, тож не марнуйте сил.

Тут закiнчується Європа

Я подорожувала Iсландiєю за годинниковою стрiлкою, iз заходу на схiд, на орендованому авто. Скоротити шлях навпростець через центральну частину острова неможливо: там просто немає дорiг. Лише джипи можуть ризикнути проїхати рiчками, льодовиками, сплячими вулканами та лавовим полями. Саме тому кiлькiсть позашляховикiв у Iсландiї значно вища за середню європейську. Мiсцевi та туристи називають країну Джипландiєю.

Край цiєї землi iменується Westfjords — Захiднi фiорди. Про нього кажуть, що це i є справжня Iсландiя — дика i неймовiрно красива. Це там клiфи заввишки до 500 метрiв служать домiвкою мiльйонам птахiв i утворився один iз найбiльших пташиних базарiв свiту.

Мис Латраб’ярг є найзахiднiшою точкою Європи — якщо не брати до уваги Гренландiї. Iсландцi не беруть, i я не буду. До речi, на мисi лише одна будiвля порушує iдилiю пташиного царства. Це… пiцерiя з написом: «Тут можна скуштувати найзахiднiшу в Європi пiцу».

Їдять, що мають

Так мусив би звучати сучасний слоган iсландської кухнi. Iсторично через суворiсть клiмату вiкiнги (тутешнi першопоселенцi) їли все, що могло наситити. Ось i дiйшла до наших днiв традицiя їсти рибу в будь-якому виглядi — i сиру, i навiть тухлу. Наприклад, вiдома страва хакарл є копченою протягом пiвроку гренландською акулою, яка смердить так, нiби щось велике у лiсi здохло... Або традицiйна страва «svith» — це варена голова вiвцi, що подається в цiлком «автентичному» виглядi (з очима, язиком тощо). Або суп iз водоростями... Але менi вистачило i м’яса кита й оленя.

До речi, з 1986 року ловити китiв у всьому свiтi суворо заборонено. Проте Iсландiя, Норвегiя та Японiя вiдповiдне мiжнародне законодавство завзято порушують. I лише у цих країнах легально можна поласувати справжньою китятиною. М’ясо цього морського ссавця схоже на яловичину, але має присмак риби.

То хто тут цар природи?

Кита можна побачити й живим, якщо завiтати до морського мiста Хусавiк на пiвнiчному заходi острова. Воно тримає статус китової столицi, адже в тутешню бухту заходить 12 видiв морських гiгантiв. Спецiальнi тури гарантують знайомство з косатками, iншими китами, а також дельфiнами.

А звiдси й до Полярного кола рукою подати. Звiсно, людей на пiвночi Iсландiї майже немає. Це царство птахiв — первозданне та грандiозне. Пернатi вважають себе тут повноправними господарями, навiть нападають на людей та машини, якщо такi в цих мiсцях з’являються. Уявляю собi бiдолашних велосипедистiв... Нам порадили, гуляючи пiшки, знайти будь-яку палицю i тримати її над головою. Виявляється, птахи атакують лише найвищу точку рухомого об’єкта. На нашому авто навiть слiд вiд нападу лишився.

Вогонь землi

Вулкан Ейяф’ятлайокутль нещодавно закрив усю Європу хмарою попелу. Та то вiн тiльки лякав... Аж моторошно вiд думки, що 2005 року вся свiтова преса стежила за масштабним виверженням вулкану на островi Суртсей, який зараз охороняється ЮНЕСКО. Пiд час того виверження лава зупинилася лише бiля людського житла.

Згадати б ще виверження 1996-го, коли пiд товщею найбiльшого льодовика свiту прокинувся вулкан Грiмсвьотн, розтопив тисячi тонн води та зруйнував частину Нацiональної дороги i два найбiльшi мости країни. Шматки айсбергiв завбiльшки з триповерховi будинки плили рiчкою лави — сюрреалiстичне видовище! Зараз морени (продукти дiяльностi льодовикiв) i слiди магми можна бачити уздовж траси вiд нацiонального парку «Скафтафель» у напрямку мiста Вiк. Кажуть, якщо вас тут застане вiтряна погода, авто може лишитися без фарби внаслiдок полiрування вулканiчним пiском.

А легендарне виверження вулкану Лакi, що почалося в 1783-му i тривало п’ять рокiв! Хмару попелу донесло аж до Францiї, чим знищило урожай i викликало панiку серед населення. Усе закiнчилося Великою французькою революцiєю…

У часи Середньовiччя один iз найвiдомiших вулканiв планети, Гекла, вважався воротами пекла. Востаннє вiн прокидався 2000 року, маючи цикл 8 рокiв. Тепер щодня бiля нього вартують ученi, чекаючи наступного катаклiзму, який мав статися позаторiк. Отак i живуть — «на пороховiй дiжцi»…

В Iсландiї представленi майже всi типи вулканiв. У деяких мiсцях до лави — лише 2 кiлометри бурiння, тому жар землi реально вiдчути на дотик. Скажiмо, бiля озера Мюватн можна бачити, як парує грунт, а в деяких мiсцях навiть виникають мiкрогейзери з температурою понад +100°С. Мiсцевiсть порiвнюють з iнопланетною, а американськi астронавти й справдi тренувалися тут перед польотом на Мiсяць…

До речi, гаряча вода в домiвках iсландцiв — теж iз термальних джерел. Як i в тепломережах, басейнах i теплицях. В останнiх вирощують навiть банани. Коли вмикаєте в номерi гарячу воду, будьте обережнi — можна обпектися!

Великий лiд

Схiд Iсландiї надзвичайно рiзноманiтний: величнi фiорди та затишнi бухти, найбiльший льодовик Європи, водоспади та озера з айсбергами.

Льодовик Ватнайокуль площею 8300 квадратних кiлометрiв укриває своєю товщею найвищу точку країни — вершину Хванндалшнукур (2119 м над р. м.). Цей «кубик льоду» впливає на формування погоди в усiй Європi…

Однак глобальне потеплiння вiдчувається й в Iсландiї. Особливо в новоутвореному озерi Йокульсарлон, у якому язик льодовика тане, утворюючи неймовiрнi плавучi фiгури-айсберги.

Що в iменi тобi моєму?

Аби добре орiєнтуватися в країнi, необхiдно знати кiлька мiсцевих слiв. «Йокуль» — це льодовик, «вiк» — бухта, «фосс» — водоспад, «ватн» — озеро. I не заблукаєте серед туристичних мiсць iз чудернацькими назвами. А щоб не мати проблем у спiлкуваннi з мiсцевими, раджу придивитися до прiзвища: якщо воно закiнчується на суфiкс «сон» — це чоловiк, на «доттiр» — жiнка.

Взагалi ж iсландцiв так мало, що вони не мають прiзвищ. Те, що ми вважаємо їхнiми прiзвищами, насправдi — по батьковi. Наприклад, «Ерiксон» означає «син Ерiка», «Арнадоттiр» — «дочка Арна». 1925 року прiзвища були забороненi спецiальним законом. Нинi у iсландцiв є список iмен, якими вони мають право називати своїх дiтей, а будь-якi iншi необхiдно узгоджувати зi спецiальною державною структурою.

«Золотий трикутник» Iсландiї

Найзаселенiша частина країни — пiвдень, вона ж i найбiльш вiдвiдувана туристами. Саме там знаходиться «Золотий трикутник»: Долина гейзерiв — водоспад Гюльфосс (Золотий) — нацiональний парк «Тингвеллiр».

Яка ж Iсландiя без усесвiтньо вiдомих гейзерiв? Саме вона дала назву цьому явищу як такому. Через кожнi кiлька хвилин iз надр пульсує струмiнь води, здiймаючись на 20– 30 метрiв.

Не менше вражає нацiональний парк, яким пишаються острiв’яни. З iсторичного та геологiчного погляду, це найважливiше мiсце Iсландiї. По-перше, на скелi Легберг у 930 роцi вiкiнги заснували перший демократичний парламент свiту — Альтинг. Там же вiдбувалися найважливiшi подiї країни, такi як прийняття християнства 1000 року та проголошення незалежностi вiд Данiї 1944-го. А по-друге, «Тингвеллiр» — це розкол мiж Пiвнiчноамериканською та Євразiйською тектонiчними плитами, який щороку ширшає на 2 мiлiметри. Європа вiддаляється вiд Америки. Дуже дивне вiдчуття виникає, коли розумiєш, що за десять хвилин можеш потрапити з однiєї частини свiту на iншу…

Якщо в Iсландiї побачите десь акуратне нагромадження каменiв, знайте — то троль, якого застало сонячне промiння. Тут вiрять в iснування чарiвних iстот i надприродних сил. Може, саме вони роблять цю країну казковою — отим раєм, змальованим у сагах?