Міжнародний туризм. Журнал про мандрівки та відпочинок детальний пошук

На головнуНаписати листа

Редакція Новини Архів Передплата Реклама Фотобанк
Міжнародний туризм Номер 6 Україна чудес Гніздо вільного птаха
Номер 6 від 17 листопада 2009р.
Номер 6 від 17 листопада 2009р.
Welcome to Ukraine
В наступному номері

В номері 5'2018

ЧАРИ ДОМІНІКАНИ

ЦЮРИХ & БАЗЕЛЬ
Зроблено у Швейцарії

МАРОККО
Арабески пустелі

АВСТРАЛІЯ
У сумці революції

КУБА
Екзоти & Раритети

ЛУЦЬК
Ніч у замку

АВСТРІЯ

АВСТРАЛІЯ

НЕПАЛ

АНГЛІЯ

ФРАНЦІЯ

ШВЕЙЦАРІЯ

ІТАЛІЯ

ЄГИПЕТ

УКРАЇНА

 

 

 

 



Конкурс «Пізнай світ!»
Подорож листоноші
VIP-клуб
Вояж-колекція
Україна чудес
Мандруйте на здоров'я
Краєвиди душі
Профі-тур
Спосіб життя
Люди-пам'ятки
Розвідка боєм
Мандрівничий ряд
Від свята до свята
З усіх-усюд
Себе показати
Мандрівки звичних речей
Поради бувалих
Україна чудес
Гніздо вільного птахаВерсія для друку
Автор: Володимир СУПРУНЕНКО. Фото автора

Освiтлена призахiдним сонцем капличка була схожа на казковий терем. Вона височiла серед мальв, пiвонiй i троянд мiж рядами хат, що потопали в садках, i дорогою, за двiстi метрiв од якої рожевiло море. Я притулив велосипед до криничного зрубу, мимохiдь прочитавши напис: «Колодязь святого велико

Гніздо вільного птаха

мученика й цiлителя Пантелеймона належить усiм мешканцям села Атманай. Освячений 9 серпня 2007 року». Напившись води, повернувся до храму: «Каплиця на честь св. Миколи Чудотворця на згадку про загиблих морякiв, рибалок i мандрiвникiв». Далi — перелiк iмен загиблих альпiнiстiв, мандрiвникiв, полярних дослiдникiв. Пiд списком напис: «Небагато хто у ХХ столiттi прожив насиченiше пригодами життя, нiж вони». I як епiтафiя — слова Володимира Висоцького: «Если в вечный снег навеки ты / ляжешь — над тобою, как над близким, / наклонятся горные хребты / самым прочным в мире обелиском».

Не випадково на березi Азова опинилася ця дивна капличка. Збудував її бiля рiдного дому Федiр Конюхов — мабуть, найвiдомiший мандрiвник планети.

Гніздо вільного птаха

Мої предки, вiдчайдушнi чубатi запорожцi, дражнили «сиднями» козакiв-зимiвчакiв, якi жили по хуторах. Самi ж щороку вирушали «добуватися» то в дикi степи, то за море до бусурман, то до ляхiв. Вiд них, напевно, i моя «дивна» велосипедна пристрасть. Скiльки вже накрутив кiлометрiв вiд рiдного Запорiжжя по Українi та Росiї, далекому й ближньому зарубiжжю — не злiчити. Цього разу вирiшив побувати на батькiвщинi свого iменитого земляка (i колеги!) Федора Конюхова, який пiдкорив обидва полюси та всi найвищi вершини свiту, здiйснив не одну вiтрильну навколосвiтку. Народився вiн у селi Чкалове Приазовського району, потiм батьки переїхали в сусiднiй Якимiвський район, де в селi Атманай мешкають i донинi.

Спочатку я «вiдзначився» у Чкаловому. Звичайне приазовське село витяглося вздовж траси. Закинута колишня оселя Конюхових вiдразу впала в око, як гнилий зуб. Свого часу тут хотiли створити музей мандрiвника, але далi розмов справа не пiшла. Важко уявити, як виникла у чкалiвського хлопчика пристрасть до подорожей. Взагалi-то я впевнений, що найдивнiшi та найгучнiшi вiдкриття робляться в дитинствi, з перших крокiв по рiднiй землi. У Конюхова так усе й сталося. Ще хлопцем вiн перетнув на хисткому човнi Азовське море.

Майбутнiй славетний мандрiвник виховувався в селянськiй родинi, у якiй було три сини й двi дочки. Федiр нарiвнi з дорослими трудився в полi, на городi, та найбiльше його вабив рибальський промисел. Парубiйковi запали в душу розповiдi дiдуся, пiдполковника царської армiї, про Георгiя Сєдова, з яким той служив в одному гарнiзонi. Перед своєю останньою, трагiчною подорожжю в Арктику, Георгiй лишив друговi хрестик iз проханням вручити наймiцнiшому з нащадкiв, який мiг би здiйснити його мрiю. Як вiдомо, Федiр виконав цей заповiт — на Пiвнiчному полюсi побував тричi, з отим самим хрестиком. До речi, Георгiй Сєдов родом теж iз Приазов’я, з нинiшнього селища Сєдове на Кривiй косi.

Пiд’їжджаючи до Атманая, я ще здалеку побачив чабана iз посохом-герлигою i трьох баранiв. Ватаг i його круторогi пiдопiчнi, застигши на кам’яному постаментi, вдивлялись у курну степову далечiнь. I нинi в атманайських степах можна зустрiти отари, а при них засмаглих, загадково примружених чабанiв.

Просторий степ приймав усiх, i багато народiв, завороженi його багатством i красою, «iншого iдеалу щасливого життя, крiм мирного пастухування, не бачили». 1786 року князь Потьомкiн, подорожуючи степовою Таврiєю, писав Катеринi II: «Полуденные места империи Вашей изобилуют руноносным скотом почти больше, нежели вся Европа вместе». Уряд звернув на це увагу й почав вживати заходiв для замiни на пiвднi України грубошерстого вiвчарства тонкорунним iспанським. Починав цю справу французький лiкар Жан-Франсуа Луї Салоз. Згодом його землi разом iз вiвцями перейшли до кредитора — Луї-Анрi Фiлiбера. Той виявився досить спритним господарем. Кажуть, був навiть якийсь час мером Одеси. За його спадкоємцiв вулицi села перетворилися на широкi алеї, обсадженi черемшиною та бузком. Було закладено парк зi спецiальною дренажною системою, збудовано цегельний завод, на березi моря споруджено причал. Кургани в степу (один досi називають Фiлiберовою Могилою) i чабан на постаментi — пам’ять про тi часи. А ще вiд французiв лишилися добротнi стайнi. Зараз там дiє клуб верхової їзди «Фiлiбер». Не виключено, що незабаром цей куточок Приазов’я почнуть освоювати туристи, прихильники екзотичних розваг.

Перший зустрiчний почав докладно пояснювати, як проїхати до хати Конюхових, а потiм махнув рукою:

Гніздо вільного птаха

— За каплицею та колодязем її вiдразу впiзнаєте...

У дворi, однак, я нiкого не застав. У вiкнах не свiтилося. Мати Марiя Охрiмiвна й батько Пилип Михайлович, напевно, уже лягли спати (їм-бо вже по 93 роки!). Я не став їх турбувати. Вирушив на берег моря, де на постелi iз сухої трави зостери розмiстився на ночiвлю. Грона сузiр’їв висiли зовсiм низько. Їхнi великi достиглi плоди, налитi таємничим свiтлом, iнодi зривалися й зникали мiж земних вогникiв курортної Кирилiвки. Може, колись саме цi зiрки покликали в дорогу Сєдова й Конюхова?

Вранцi бiля каплицi зустрiв сухощавого чоловiка iз сумно обвислими вусами. Брат Федора — Вiктор Конюхов, завзятий рибалка та мисливець, разом iз батьками давно осiв у Атманаї. Нинi вiн, мабуть, єдиний доглядач садиби i каплицi. Ми швидко й легко розговорилися.

— Федора довго тут не було, все по пiвденних морях кружляв. А про своє рiдне забув. Тут же нас, Конюхових, якщо з дiтьми та онуками порахувати, вже за два десятки набереться. Сестра Нiна разом iз родиною по сусiдству в Шелюгах живе, Олександра — в Мелiтополi. Так що всi ми тут, у Приазов’ї, купкою тримаємося. Тiльки ось Федiр iз Павлом — той теж мандрiвник знаний, на велосипедi, як i ти, катається по свiту — вiдiрвалися. Останнiм часом, правда, почали частiше приїжджати. Федiр навiть будинок поруч iз батькiвським купив. Каплицю ось побудував, колодязь викопав. Бiблiотеку збирається органiзувати.

Рокiв шiсть тому я заїжджав до Конюхових. Удома застав саму матiр. Вона ще була бадьора й говiрка. Жваво залiзла хисткою драбиною на горище, щоб почастувати в’яленими бичками, потiм винесла з будинку й похвасталася сомбреро, яке подарував Федiр.

— Довго вiн у нас не гостює, — зiзналася тодi бабуся. — Та й заявляється завжди як снiг на голову, не любить, щоб чекали, готувалися. I не сидиться, i не спиться йому пiд нашим батькiвським дахом. Усе на волю рветься. Навiть ночував у човнi посеред лиману. Каже, звик до хвиль... А то скликав мiсцеву пацанву й змусив пляшки пластиковi, якi рибалки замiсть поплавцiв використовують, по берегу збирати…

Гніздо вільного птаха

Син викликав батькiв у двiр, вони сiли у затiнку винограду, про щось коротко перемовилися iз сином i надовго замовкли, заглибившись у себе. Марiя Охрiмiвна лише махнула рукою: «Я вже й не пам’ятаю, що вчора їла...».

… Вiктор квапився у своїх справах. На прощання вiдкрив каплицю. Усерединi було тихо, спокiйно i свiтло. Ми постояли, помовчали. «Охота к перемене мест» у кровi в багатьох iз нас. Не всiм, однак, дано почути поклик заморського вiтру. Може, це й добре, що не всiм? Я запалив свiчку — за тих, хто в дорозi.  


Адреса редакції:
вул. Кловський узвіз, 15, Київ, 01021
Тел./факс: 254-5190/93, 288-9625
Всі зауваження та питання просимо надсилати за електронною адресою intour.magazin@gmail.com

Всі права захищені. Міжнародний туризм, 2005.

Копіювання та передрук інформації з сайту дозволено тільки з письмової згоди Редакції.

Думка авторів публікацій не завжди відповідає думці редакції.

Відповідальність за достовірність фактів, власних назв та імен, інших відомостей несуть автори.


UITT - туристична виставка «Україна - Подорожі та Туризм»

Welcome to Georgia! National Tourism Award

AITF - 18-я Азербайджанская Международная Выставка «Туризм и Путешествия»

Healthcare Travel Expo

Міжнародна виставка «ТурЕКСПО»

МАНСАНА:: Туристична агенція. Відпочинок на морі. Екзотичний відпочинок. Екскурсійні тури. Гірськолижні тури.